Рішення № 79835598, 12.02.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/71/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2019 Справа № 908/1354/18

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом Заступника Токмацької місцевої прокуратури, (71701, м. Токмак Запорізької області, вул. Шевченка, буд. 50/57) в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)

до відповідача Селянського (фермерського) господарства «Обрій», (70130, с. Київське Новомиколаївського району Запорізької області, вул. Київська, буд. 1; адреса голови СФГ «Обрій»: 70001, м. Вільнянськ Запорізької області, вул. Запорізька, буд. 55)

про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 25 га

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі:

головуючий суддя Зінченко Н.Г.,

судді Проскуряков К.В.,

Дроздова С.С.

при секретарі судового засідання Петриченко А.Є.

За участю представників сторін:

від прокуратури - Селезньова Т.В., посвідчення № 030389 від 17.11.2014;

від позивача - Кісь Р.Б., довіреність № -8-0.62-5/62-19 від 02.01.2019;

від відповідача - Тітов В.А., на підставі ордеру ЗП № 106008 від 12.02.2019;

В провадженні господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/1354/18 (номер провадження справи 4/71/18) за позовом Заступника Токмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя до відповідача Селянського (фермерського) господарства «Обрій», с. Київське Новомиколаївського району Запорізької області про витребування із незаконного володіння відповідача земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 25,00 га, що розташована за межами Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Протоколом автоматичного визначання складу колегії суддів від 16.10.2018 справу № 908/1354/18 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Зінченко Н.Г., судді: Дроздова С.С., Носівець В.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2018 справу № 908/1354/18 прийнято до колегіального розгляду, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.11.2018.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2018, враховуючи перебування у відпустці судді у справі Носівець В.В., справу № 908/1354/18 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Зінченко Н.Г., суддя - Проскуряков К.В., суддя - Дроздова С.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.11.2018 ухвалено справу прийняти до колегіального розгляду, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.12.2018.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.12.2018 у справі № 908/135418 підготовче зсідання відкладалося до 22.01.2019.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.01.2019 підготовче провадження у справі № 908/1354/18 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 12.02.2019.

12.02.2019 через канцелярію господарського суду Запорізької області від С(Ф)Г «Обрій» за підписом адвоката Тітова В.А. подано клопотання про надання можливості для ознайомлення з матеріалами справи № 908/1354/18 та відкладення розгляду справи на іншу дату. Клопотання мотивовано тим, що 12.02.2019 С(Ф)Г «Обрій» з адвокатом Тітовим В.А. укладено договір про надання правової допомоги. Предметом розгляду у справі № 9081354/18 є вимоги прокурора про витребування із незаконного володіння відповідача земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 25,00 га, що розташована за межами Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. Отже, результати вирішення судом спору у даній справі мають велике значення для відповідача і його господарської діяльності. Тому у адвоката як представника відповідача у справі № 908/1354/18 виникла необхідність в ознайомленні з усіма матеріалами справи для формування правової позиції по суті спору на надання відповідачу кваліфікованої правничої допомоги, з огляду на те, що до цього часу інтереси відповідача в суді представляла особа без фахових юридичних знань. З урахуванням викладеного, представник відповідача вважає наявними підставі для відкладення розгляду справи № 908/1354/18 на підставі ст. 216 ГПК України.

Присутні в судовому засіданні прокурор та представник позивача проти заявленого відповідачем клопотання заперечили, посилаючись на те, що фактично провадження у справі № 908/1354/18 відкрито ще в липні 2018 року, а тому у відповідача було достатньо часу для викладення суду своєї правової позиції по суті спору та надання відповідних доказів в її обґрунтування.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про надання для ознайомлення матеріалів справи № 908/13564/18 та відкладення у зв'язку із цим розгляду справи, заслухавши думку прокурора і позивача з приводу заявленого клопотання, дослідивши матеріали справи № 908/1354/18, колегія суддів відхиляє зазначене клопотання як необґрунтоване, оскільки відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України, зокрема і ст. 216 цього Кодексу, на яку посилається відповідач, заміна представника сторони у справі не є підставою для відкладення розгляду справи. Крім того, при вирішенні клопотання суд виходив з того, що підготовче провадження у справі № 908/1354/18 закрито ухвалою суду по справі від 22.01.2019, в судовому засіданні 12.02.2019 справа призначена до розгляду по суті. Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, залученому до матеріалів справи, всі письмові докази в обґрунтування позиції відповідача також залучені у справу. Крім того, присутній в судовому засіданні 22.01.2019 голова С(Ф)Г «Обрій» ОСОБА_7 був обізнаний про дату наступного судового засідання у справі № 908/1354/18, а тому як керівник підприємства відповідача у разі необхідності повинен був завчасно забезпечити укладення договору про надання правової допомоги.

В судовому засіданні 12.02.2019 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені прокурором вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 92, 102-1, 116, 118, 126 Земельного кодексу України, ст., ст. 317, 319, 387, 407, 1212, 1218, 1225 ЦК України та ст., ст. 19, 20, 23 Закону України «Про фермерське господарство». Мотивуючи заявлені вимоги прокурор, зазначає, що рішенням Новомиколаївської районної ради Запорізької області № 14 від 25.06.1999 «Про надання земельних ділянок для ведення фермерських господарств» ОСОБА_8 за рахунок земель запасу у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства надана земельна ділянка на території Трудової сільської ради площею 25 га. На підставі рішення № 14 від 25.06.1999 ОСОБА_8 на зазначену земельну ділянку отримав державний акт на право постійного користування землею від 29.09.1999 серії НОМЕР_2, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 55. В подальшому ОСОБА_8 створено і 27.03.2000 зареєстроване Селянське (фермерське) господарство «Обрій». Відповідно до актового запису про смерть від 12.02.2007 № 39 ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим право постійного користування спірною земельною ділянкою у ОСОБА_8 припинилось із його смертю. Відповідно з цього часу втратив чинність і державний акт на право постійного користування землею від 29.09.1999 серії НОМЕР_2. Разом з тим, С(Ф)Г «Обрій» з моменту смерті ОСОБА_8 та до теперішнього часу продовжує незаконно утримувати та використовувати спірну земельну ділянку без відповідної правової підстави. Відповідно до положень чинного законодавства право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, які належало таке право. Стосовно строків позовної давності щодо правовідносин, які склалися в даному випадку, прокурор просить суд врахувати, що про факт порушення вимог законодавства при використанні С(Ф)Г «Обрій» спірної земельної ділянки прокуратурі стало відомо лише в лютому 2018 року з моменту отримання відповідної інформації від Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області, податкових декларацій платника єдиного податку та статистичної звітності С(Ф)Г «Обрій». Крім того, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, тому положення про позовну давність до вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння не застосовуються. Отже, СФГ «Обрій» незаконно, без відповідної правової підстави володіє земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності площею 25,00 га, що розташована за межами Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, у зв'язку із чим прокурор просить суд позов задовольнити та витребувати із незаконного володіння С(Ф)Г «Обрій» спірну земельну ділянку.

Позивач про відмову від позову прокурора не заявив, заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позові прокурора.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву б/н від 20.08.2018 (вх. № 08-08/15027/18 від 23.08.2018). Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що не погоджується з доводами прокурора, що у зв'язку із смертю ОСОБА_8 припинилося право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 25,00 га, яка розташована за межами Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. Також відповідач вважає необґрунтованим твердження прокурора щодо втрати чинності державним актом на право постійного користування землею від 29.09.1999 серії НОМЕР_2, яким ОСОБА_8 оформлено право постійного користування спірною земельною ділянкою, оскільки прокурором не надано доказів, що цей державний акт скасований. Як зазначає відповідач, спірну земельну ділянку фермерське господарство використовує на підставі вищезазначеного державного акту на право постійного користування землею від 29.09.1999, виданого засновнику СФГ «Обрій» ОСОБА_8 і в якому зазначено, що землю надано для ведення фермерського господарства. СФГ «Обрій» є діючим господарством, функціонує відповідно до вимог чинного законодавства, сплачує податки, в тому числі і земельний податок. статтею 19 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) може входити, в тому числі, право користування землею. Відповідно до зазначеної статті саме право користування земельною ділянкою 25,0 га, яка надавалася для створення С(Ф)Г «Обрій», входить до складу майна С(Ф)Г «Обрій». Згідно ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства здійснюється відповідно до закону як цілісного майнового комплексу. ОСОБА_8 має декілька спадкоємців, які заявили свої права на спадщину. Відповідно, спадкоємці спільно з іншими членами С(Ф)Г «Обрій» будуть вирішувати всі майнові питання діяльності підприємства. Крім того, ОСОБА_8 не був єдиним членом С(Ф)Г «Обрій», тому інші члени фермерського господарства мають рівні майнові права на майно фермерського господарства, в тому числі на право користування земельною ділянкою. За таких обставин, відповідач вважає, що С(Ф)Г «Обрій» цілком законно користується земельною ділянкою площею 25,0 га, яка надана для створення і діяльності фермерського господарства, відповідно до законодавства, яке діяло на час створення господарства. Крім того, відповідач вважає таким, що не відповідає дійсності твердження прокурора, що про безпідставне користування С(Ф)Г «Обрій» спірною земельною ділянкою прокурору стало відомо лише в лютому 2018 року, оскільки починаючи з 2012 року голова С9Ф)Г «Обрій» неодноразово викликався до прокуратури для надання пояснень щодо діяльності господарства. На підставі вище викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав відповідь на відзив (вх. № 08-08/17738/18 від 04.10.218), в якій, зокрема, зазначив, що передача членом фермерського господарства права постійного користування земельною ділянкою до складеного капіталу фермерського господарства зумовлює перехід такого права до майна фермерського господарства (ст. 19 Закону України «Про фермерські господарства»). Відповідно така передача кваліфікується як розпорядження членом ФГ земельною ділянкою, оскільки внаслідок такої передачі змінюється її користувач. Однак, постійний землекористувач законодавчо не наділені правом жодним чином розпоряджатися земельною ділянкою, переданою йому на такому праві. При цьому, документи, якими було обумовлено внесення права постійного користування земельною ділянкою до складеного капіталу ФГ не підтверджують правомірності набуття таким господарством права користування землею, яке існувало у фізичної особи (члена ФГ) на підставі державного акта на право постійного користування землею. Стосовно спадкування спірної земельної ділянки, яка належала ОСОБА_8 на праві постійного користування, то з цього приводу позивач просить суд врахувати, що відповідно до норм земельного та цивільного законодавства право постійного користування земельною ділянкою не може набуватися фізичними особами у будь-який спосіб, в тому числі і в порядку спадкування, за винятком випадків, встановлених ст. 92 ЗК України, адже законодавець чітко пов'язує право постійного користування земельною ділянкою саме з особою - носієм цього права. Як наслідок, мова про перехід права постійного користування від однієї особи до іншої в порядку спадкування не йде і такий механізм не передбачений чинним земельним законодавством. Таким чином, позивач просить суд при винесенні рішення у даній справі врахувати вище наведені доводи.

Прокурор на підставі ст. 166 ГПК України також надав відповідь на відзив (вх. № 08-08/17754/18 від 04.10.218), в якій підтримав доводи, раніше викладені в позовній заяві. Крім того, прокурор вважає безпідставним твердження відповідача, що про безпідставне користування С(Ф)Г «Обрій» спірною земельною ділянкою прокурору стало відомо ще в 2012 році, оскільки за наявною інформацією Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_7 (голова С(Ф)Г «Обрій» з 01.02.2002) упродовж 2012 та інших років з приводу спірної земельної ділянки та діяльності С(Ф)Г «Обрій» до Новомиколаївського відділу Токмацької місцевої прокуратури (до 2014 року - прокуратури Новомиколаївського району) не викликався, не звертався і не опитувався. Разом з цим, з приводу інших питань до прокуратури Новомиколаївського району зверталася ОСОБА_9 (наглядове провадження № 97/104-11), в рамках якого, ОСОБА_7 також до прокуратури району не викликався і не опитувався. З урахуванням наведеного та раніше наданих обґрунтувань заявлених вимог прокурор просить суд позов задовольнити повністю.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд -

ВСТАНОВИВ:

Токмацькою місцевою прокуратурою за результатами опрацювання Публічної кадастрової карти України, інформації, отриманої від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Відділу у Новомиколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Новомиколаївської районного державної адміністрації Запорізької області, Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, органів Головного управління ДФС у Запорізькій області, встановлено факт незаконного використання Селянським (фермерським) господарством «Обрій» (відповідачем у справі) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності площею 25,00 га, яка розташована за межами Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Так, прокуратурою встановлено, що рішенням Новомиколаївської районної ради Запорізької області від 25.06.1999 № 14 «Про надання земельних ділянок для ведення фермерських господарств» ОСОБА_8 надана у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка в розмірі 25 га на території Трудової сільської ради.

На підставі рішення Новомиколаївської районної ради Запорізької області № 14 від 25.06.1999 ОСОБА_8 виданий Державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_2, згідно з яким ОСОБА_8 надана у постійне користування земельна ділянка площею 25,0 га, розташована на території Трудової сільської ради в межах згідно з планом, для ведення фермерського господарства. Державний акт видано 29.09.1999 та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 55.

В 2000 році ОСОБА_8, як засновником, створено Селянське (фермерське) господарство «Обрій», яке зареєстровано розпорядженням голови Новомиколаївської райдержадміністрації № 79 від 27.03.2000.

За змістом п., п. 1.1, 1.8 Статуту С(Ф)Г «Обрій» ОСОБА_8 був засновником та головою господарства.

З наданого до матеріалів справи Актового запису про смерть № 39 від 12.02.2007 встановлено, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до наказу № 1 від 23.01.2002 з 2002 року і по теперішній час головою С(Ф)Г «Обрій» є ОСОБА_7

Як зазначає в позовній заяві прокурор, С(Ф)Г «Обрій» з моменту смерті ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_1) і по теперішній час продовжує утримувати та використовувати спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 25,0 га, яка розташована на території Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, для вирощування сільськогосподарських культур без відповідної правової підстави.

Присутній в судових засідання голова С(Ф)Г «Обрій» ОСОБА_7 факт використання господарством в його діяльності земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 25,0 га, яка розташована на території Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, не заперечив.

Використання вищезазначеної земельної ділянки відповідачем підтверджується також звітами та податковими деклараціями, поданими цим фермерським господарством до уповноважених державних органів.

За інформацією Відділу у Новомиколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 20.04.2018 № 0-8-0.29-917/108-18 і Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 17.05.2018 № 10-8-0.6-3884/2-18 проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність голові та членам С(Ф)Г «Обрій» не розроблявся, земельна ділянка між головою та членами фермерського господарства не розпайовувалася.

Предметом розгляду у даній справі є витребування із незаконного володіння С(Ф)Г «Обрій» земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 25,00 га, що розташована за межами Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами і прокурором письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін і прокурора, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч., ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно статті 14 Конституції України землі є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 13 Конституції України, серед іншого, визначає, що земля, яка знаходиться в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами ч., ч. 1, 2 ст. 92 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Цією ж статтею визначено чіткий перелік суб'єктів, що набувають право постійного користування земельною ділянкою. Передача земельної ділянки у постійне користування громадянам чи юридичним особам приватного права не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-17/2005 (22.09.2005 № 5-рп/2005) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення:

- пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавства, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18.12.1990 № 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою;

Положення пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України та пункту 6 постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність.

Відповідно до положень Закону України від 06.09.2012 № 5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01.01.2013, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, чи на яких розташовані об'єкти нерухомого майна комунальної власності, є землями державної власності.

Матеріали справи свідчать, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області поза межами населеного пункту, а тому, в силу підпункту г) пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI, ця земельна ділянка на даний час перебуває у державній власності. Зазначене також підтверджується інформацією Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

У відповідності до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом ч. 4 ст. 122 ЗК України в редакції, чинній з 01.01.2013, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, надання у власність або у користування для всіх потреб віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» постановлено: утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 18 від 03.03.2015 затверджено положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, що є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Приймаючи до уваги наведене, у зв'язку з набранням чинності зазначеним вище Законом від 06.09.2012 № 5245-VІ, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими, а розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Запорізької області є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке є позивачем у справі.

Незаконне утримання та використання С(Ф)Г «Обрій» спірної земельної ділянки порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та, відповідно, майнові інтереси держави щодо володіння та розпорядження цією землею.

Відповідно до ст. 78 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності, спричиняє шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення до суду в інтересах держави із відповідними позовами.

Статтею 1225 ЦК України унормовано, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування, із збереженням її цільового призначення, та у разі підтвердження цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Зі змісту ч. 2 ст. 407 ЦК України та ч. 2 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Як встановлено ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 23 Закону України «Про фермерське господарство», який набрав чинності з 29.07.2003, передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 цього ж Закону до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Такий же висновок зробив Верховний Суд України у постановах від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16, від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц, від 23.11.2016 у справі № 6-3113цс-16.

У відповідності до Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції станом на час створення С(Ф)Г «Обрій») селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України (ч., ч. 1, 5 ст. 2 Закону).

Законом України «Про фермерське господарство» (в редакції, чинній на теперішній час) визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа (ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4 Закону).

З 01.01.2002 набув чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001, згідно якого громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 ЗК України). Цим кодексом визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, згідно якого надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою (ч. 1 ст. 123 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» та ч. 1 ст. 31 ЗК України землі фермерського господарства складаються: із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; із земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (ч. 2 ст. 31 ЗК України). Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (ч. 2 ст. 12 Закон України «Про фермерське господарство»).

Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу (ч. 3 ст. 102-1 ЗК України).

Верховний Суд України в постанові від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11 виклав правову позицію, згідно якої п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 «Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» встановлює, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення.

З урахуванням вище викладених норм законодавства, колегія суддів зазначає, що: за життя ОСОБА_8 мав право користуватися земельною ділянкою, наданою на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 29.09.1999 серії НОМЕР_2; право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є виключно правом користування особи, якій це право надане (у спірних правовідносинах носієм такого права був ОСОБА_8.), і яке після втрати чинності Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» та Земельного кодексу 1990 року не може бути передане іншій особі; законодавством України не передбачено автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою після смерті землекористувача, а також набуття фермерським господарством права постійного користування землею державної та комунальної власності.

Згідно ч., ч. 1, 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність - це здатність фізичних осіб мати цивільні права та обов'язки. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Отже, зі смертю ОСОБА_8 припинилася його цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права і обов'язки).

Таким чином, після ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто після смерті ОСОБА_8, спірна земельна ділянка не могла використовуватись та утримуватись С(Ф)Г «Обрій», адже підстави для цього відпали внаслідок смерті особи, якій було надано у користування цю землю.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, за життя ні ОСОБА_8, як фізична особа, ні С(Ф)Г «Обрій», як юридична особа, не зверталися до уповноважених органів щодо переоформлення права на спірну земельну ділянку в порядку, передбаченому ст. 123 ЗК України, а відтак і не реєстрували у Державному реєстрі речових прав своє право користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог ст. 125 ЗК України, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № НОМЕР_1 від 22.02.2018 щодо спірної земельної ділянки.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наразі відповідач незаконно, без відповідної правової підстави використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 25,00 га, що розташована за межами Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Крім цього, як вже зазначалось, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство», землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству, як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Приймаючи до уваги те, що спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування ОСОБА_8, а не С(Ф)Г «Обрій», вона не входить до складу майна цього фермерського господарства, а тому й не може використовуватись цим господарством після смерті ОСОБА_8, адже будь-які права приватних осіб щодо вказаної земельної ділянки припинились зі смертю належного користувача.

Вищенаведеним повністю підтверджується перебування спірної земельної ділянки у державній власності, факт її вибуття з володіння позивача та факт її знаходження у незаконному володінні відповідача. Відповідач доказів на підтвердження наявності правових підстав для утримування спірної земельної ділянки не надав.

Відповідно до статей 125 та 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Статтями 316, 317, 319, 321 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. (ч. 2 ст. 152 ЗК України)

За приписами статей 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Переметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом даного позову є вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Згідно зі ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ч., ч. 1, 3 статті 1212 ЦК України, якою обґрунтовано позовні вимоги, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Із змісту цієї норми слідує, що для встановлення чи набула особа відповідного зобов'язання, передбаченого ст.1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи, відсутність для цього підстав.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності, спричиняє шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо витребування земельних ділянок із незаконного володіння.

Щодо заяви відповідача про пропуск прокурором строку позовної давності для звернення до суду з позовом у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст. 344 ЦК України).

А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння не застосовуються.

За приписами ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Прокурор та позивач надали всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач належними доказами доводи прокурора та позивача не спростував, твердження відповідача про необґрунтованість вимог прокурора колегія суддів вважає безпідставними внаслідок встановлених судом обставин справи, наданих учасниками справи письмових доказів та положень законодавства України.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 129, 130, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника Токмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя до Селянського (фермерського) господарства «Обрій», с. Київське Новомиколаївського району Запорізької області про витребування із незаконного володіння земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 25 га задовольнити повністю.

2. Витребувати із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства «Обрій», (70130, с. Київське Новомиколаївського району Запорізької області, вул. Київська, буд. 1, код ЄДРПОУ 30870422) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 25,00 га, що розташована за межами Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, яка була надана у постійне користування ОСОБА_8 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 29 вересня 1999 року серії НОМЕР_2, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 55.

3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Обрій», (70130, с. Київське Новомиколаївського району Запорізької області, вул. Київська, буд. 1, код ЄДРПОУ 30870422) на користь прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури, (71701, м. Токмак Запорізької області, вул. Шевченка, буд. 50/57, розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ідентифікаційний код юридичної особи: 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату судового збору у 2018 році при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 13352 (тринадцять тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 73 коп. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 15» лютого 2019 р.

Головуючий суддя Н. Г. Зінченко

судді К.В.Проскуряков

С.С.Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.