Рішення № 79828918, 29.01.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/3791/18

пр. № 2/336/220/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, у складі:

головуючого судді Дацюк О.І.

при секретарі Скибі О.Б.

за участі представника позивача адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо», третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», про стягнення страхового відшкодування,—

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась з позовом до ТДВ СК «Кредо» (а.с. 39-41), вказавши, що 14.11.2016 року нею з ТДВ СК «Кредо» був укладений договір страхування власника карткового рахунку, одним зі страхових ризиків за яким є понесення страхувальником непередбачених фінансових витрат внаслідок звільнення страхувальника з роботи не з його ініціативи, а у зв’язку з реорганізацією підприємства та скороченням штату працівників. 16.04.2018 року ОСОБА_2 була звільнена з роботи у зв’язку із скороченням чисельності та штату працівників, після чого 17.04.2018 року ОСОБА_3 звернулась до відповідача з повідомленням про настання страхового випадку та заявою про отримання страхового відшкодування. Страховиком у виплаті страхового відшкодування було відмовлено у зв’язку з тим, що трудовий стаж ОСОБА_2 за останнім місцем роботи становив менше 12 місяців. Не погоджуючись з цим, оскільки фактично ОСОБА_2 безперервно працювала близько 17 років за одним місцем роботи, а 01.08.2017 року була переведена до новоствореної внаслідок реорганізації шляхом злиття установи, позивач просила стягнути з ТДВ СК «Кредо» на свою користь страхове відшкодування в сумі залишку несплаченого кредитного ліміту у 16780 гривень.

Ухвалою суду від 20.08.2018 року провадження по справі було відкрите та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, визначені строки для надання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.

У відзиві відповідача на позовну заяву ТДВ «СК «Кредо» проти позову заперечувало, вказуючи, що відмова ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування є правомірною та відповідає умовам укладеного договору, адже на момент звільнення ОСОБА_2 за останнім місцем роботи працювала менше 12 місяців, а також на момент звільнення позивачеві виповнилось 60 років, що за умовами укладеного договору виключає можливість виплати страхового відшкодування за відповідним ризиком.

Позивачем ОСОБА_2 надано відповідь на відзив, в якому позивач наполягала на правомірності своїх вимог, вказуючи, що її не було звільнено, а лише переведено на роботу до новоствореної установи, яка утворилась внаслідок реорганізації шляхом злиття, тож її стаж за одним місцем роботи є безперервним з 2001 року. Щодо другої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, а саме того, що на момент настання страхового випадку ОСОБА_2 виповнилось 60 років, то позивач вказувала, що на момент укладення договору страхування є виповнилось 67 років, про що вона повідомила ТДВ «СК «Кредо» при акцептуванні договору, вказавши про це у відповідній анкеті та надавши копію паспорту, однак, ця обставина не стала перешкодою для укладення з ОСОБА_2 договору страхування.

Заяви чи клопотання учасниками справи не подавались, а судом не вирішувались.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, вказавши додатково, що страховиком було відмовлено ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування ще і з підстави того, що на день звільнення та відповідно настання страхового випадку ОСОБА_2 виповнилось 60 років, тож вона не є особою, яка може бути страхувальником за договором. Водночас, на час укладення договору ОСОБА_2 вже виповнилось 67 років, натомість страховою компанією договір страхування все одно був укладений, при цьому ОСОБА_2 не була попереджена про такі обмеження щодо віку страхувальника. Відповідний пункт договору, яким встановлені такі обмеження щодо віку страхувальника, ОСОБА_2 не оспорювався в судовому порядку.

Відповідач представника до суду не направив, надавши заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору ПАТ «КБ «ПриватБанк» представника до суду не направило, про місце та час розгляду справи повідомлені в установленому порядку, причин неявки суду не сповістили.

При дослідженні письмових доказів судом встановлено наступне.

14.11.2016 року між ТДВ «СК «Кредо» та ОСОБА_2 був укладений договір комплексного страхування власника карткового рахунку (далі по тексту Договір) (а.с. 7).

Зазначений договір був укладений шляхом акцептування ОСОБА_2 публічної оферти ТДВ «СК «Кредо», про що зазначено у тексті договору.

Предметом Договору у відповідності до п. 4.1 є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з життям, здоров’ям та працездатністю застрахованої особи, а також пов’язані із збитками внаслідок непередбачених фінансових витрат у зв’язку зі звільненням страхувальника з роботи не з його ініціативи.

Страховими випадками за договором є, зокрема ризик Д, а саме понесення страхувальником непередбачених фінансових витрат внаслідок звільнення страхувальника з роботи не з його ініціативи. Під ризиком Д розуміється розірвання трудового договору страхувальника за ініціативою роботодавця лише у випадках: зміна в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Невід’ємною частиною Договору є Правила добровільного страхування від нещасних випадків, Правила добровільного страхування здоров’я на випадок хвороби, Правила добровільного страхування фінансових ризиків.

Пунктом 4.5.1 умов страхування по договору добровільного комплексного страхування власника карткового рахунку (а.с. 80-86) визначені обмеження страхування за ризиком Д, а саме не підлягають страхуванню особи, яким не виповнилось 20 років або виповнилось 60 років; трудовий стаж якої на останньому місці роботи менше 12 місяців.

З копії трудової книжки ОСОБА_2 та копії наказу про звільнення від 16.04.2018 року (а.с. 9, 10-11) вбачається, що 28.05.2001 року ОСОБА_2 була призначена на посаду головного спеціалісті з питань членства, страхових внесків та фінансів Московського районного відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві. 02.01.2002 року ОСОБА_2 переведена на посаду начальника фінансового-економічного відділу, з 01.10.2014 року у зв’язку зі змінами у структурі управління переведена на посаду начальника відділу планування та поточної економічної діяльності, а з 31.07.2017 року звільнена за переведенням до Святошинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП.

01.08.2017 року ОСОБА_2 призначена в порядку переведення на посаду завідувача сектору організації роботи з потерпілими та їх листками непрацездатності відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Святошинського відділення.

16.04.2018 року ОСОБА_2 звільнена у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, скорочення чисельності та штату працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП.

ОСОБА_2 після звільнення неодноразово зверталась до ТДВ «СК «Кредо» з заявами про виплату страхового відшкодування за ризиком Д, однак, їй було відмовлено (а.с. 13. 17, 18, 22, 23, 25) у зв’язку з тим, що на момент звільнення вона досягла віку 60 років, а стаж її роботи на останньому місці роботи складав менше 12 місяців.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Можливість укладення договору шляхом фіксування його змісту в кількох документах визначена ст. 207 ЦК України.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 634 ЦК України надає визначення договору приєднання, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вказує ст. 640 ч. 1 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Отже, акцептувавши пропозицію ТДВ «СК «Кредо» ОСОБА_2 погодилась з умовами договору страхування, запропонованими ТДВ «СК «Кредо», в тому числі і в частині обмежень, які застосовуються за страховим ризиком Д, які зазначені в Умовах та Правилах страхування.

ОСОБА_2, яка підтвердила в тексті договору те, що вона ознайомилась з Правилами добровільного страхування фінансових ризиків, також мала розуміти, що досягши на день укладення договору віку у 67 років вона не зможе отримати страхове відшкодування за одним із ризиків, а саме за ризиком Д.

Натомість обмеження щодо віку страхувальника відсутні за іншими страховими ризиками, зокрема за ризиками смерті застрахованої особи внаслідок нещасного випадку або захворювання, виникнення у застрахованої особи вперше критичного захворювання та стійкої втрати працездатності застрахованою особою внаслідок нещасного випадку, тож у страховика не було підстав відмовити ОСОБА_2 в укладенні договору в цілому через досягнення нею граничного віку для потенційного страхувальника за одним з ризиків.

Таким чином суд вважає, що ТДВ «СК «Кредо», відмовляючи у виплаті страхового відшкодування в межах звернення ОСОБА_2 за виплатою у зв’язку з настанням страхового випадку за ризиком Д, тобто через понесення страхувальником непередбачених фінансових витрат внаслідок звільнення страхувальника з роботи не з його ініціативи, діяло в межах укладеного між сторонами договору та, з’ясувавши, що на день укладення договору ОСОБА_2 досягла 67 років, а на момент звільнення 68 років, правомірно відмовило у виплаті страхового відшкодування за вказаним ризиком.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, викладеною у низці рішень, зокрема у рішеннях по справі "Проніна проти України" (Заява N 63566/00) від 18 липня 2006 року, "ОСОБА_4 проти Іспанії» від 21.01.1999 року, ЄСПЛ вказує, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи таке, суд також вважає необхідним оцінити доводи позивача та заперечення відповідача щодо другої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, а саме, що на момент звільнення ОСОБА_2 на останньому місці роботи працювала менше 12 місяців.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» № 77 від 28.12.2014 року Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 1105 від 23.09.1999 року викладено в новій редакції.

Розділом VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1105 визначено Утворити Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Утворити робочі органи виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши шляхом злиття відповідних робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень.

Фонд соціального страхування України та його робочі органи є правонаступниками Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його виконавчої дирекції та управлінь виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення - Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його виконавчої дирекції, відділень виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, виконавчих дирекцій або уповноважених представників відділень у районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення.

Оскільки ОСОБА_2 у 2017 році фактично була переведена до новоутвореної установи – робочого органу Фонду соціального страхування України у зв’язку з реорганізацією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, тож суд не може погодитись доводами відповідача про те, що стаж її роботи на останньому місці роботи становив менше 12 місяців, адже фактично ОСОБА_2 продовжила роботу у новоутвореній установі у зв’язку з реорганізацією попередньої рішенням компетентного органу України.

Крім того, з аналізу Умов страхування по договору добровільного комплексного страхування власника карткового рахунку (пунктів 4.1,4.5) вбачається, що з особою, трудовий стаж якої на останньому місці роботи становить менше 12 місяців договір страхування за ризиком Д не міг бути укладеним, адже за умовами п. 4.5.1 Умов особа, трудовий стаж якої на останньому місці роботи становить менше 12 місяців, взагалі не підлягає страхуванню.

Водночас відсутність у вже застрахованої особи трудового стажу за останнім місцем роботи більше 12 місяців не є підставою для відмови у страховій виплаті, адже виключні підстави для такої відмови перелічені пунктом 4.1 Умов, який саме такої підстави не містить.

Отже, на переконання суду, відмова ТДВ «СК «Кредо» у страховій виплаті ОСОБА_2 у зв’язку зі звільнення з підстави того, що її трудовий стаж на останньому місці роботи менше 12 місяців не ґрунтується на положеннях чинного законодавства та суперечить умовах укладеного Договору.

Підсумовуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, —

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо», третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», про стягнення страхового відшкодування залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, індивідуальний ідентифікаційний номер: НОМЕР_1.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ЄДРПОУ 13622789, місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя О.І. Дацюк