Ухвала суду № 79825220, 09.02.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/2279/19

Провадження № 1-кс/234/1164/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2019 року м.Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі

слідчого судді - Нейло І.М.,

при секретарі - Ридош Г.Ю.

за участю прокурора

військової прокуратури

Донецького гарнизону - Савватеєва М.В.

захисника - адвоката Басан В.

слідчого - Савків А.М.

підозрюваного - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Савків Антона Михайловича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м.Артемівськ, Донецької області, громадянина України, українця, з професійно технічною освітою, одружений, неповнолітнії дітей не має, військовослужбовця, прапорщик, військової служби за контрактом, начальника взводу забезпечення групи матеріального забезпечення військової частини А0693, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2

- підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 410, ч. 1 ст. 263 КК України-

ВСТАНОВИВ:

До Краматорського міського суду Донецької області надійшло клопотання слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Савків А.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 410, ч. 1 ст. 263 КК України.

Згідно клопотання, в провадженні слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську перебувають матеріали кримінального провадження № 42018051120000246 від 10.12.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 410, ч. 1 ст. 263 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами військової прокуратури Донецького гарнізону.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 17.06.2017 між прапорщиком ОСОБА_3 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини польова пошта В 2970 укладено «Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» терміном на 3 роки.

В подальшому, відповідно до наказу командира військової частини польова пошта В 2970 № 162 від 17.06.2017 прапорщика ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу вказаної частини та призначено на посаду старшого механіка технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення групи матеріального забезпечення військової частини - польова пошта В 2970 (на цей час А0693) та поставлено на всі види забезпечення.

17.11.2017 наказом командира військової частини А0693 № 193 прапорщика ОСОБА_3 призначено на посаду начальника взводу забезпечення групи матеріального забезпечення вказаної військової частини.

Під час проходження військової служби на вказаних посадах прапорщик ОСОБА_3 познайомився із сержантом ОСОБА_5, який у вказаний період часу займав посади начальника складу відділення та командира мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону вказаної військової частини.

Під час проходження військової служби на зазначених посадах у військовій частині А0693 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 49, 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України були зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрими, ініціативними і дисциплінованими, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків згідно із законодавством.

В період проходження військової служби, сержант ОСОБА_5, будучи командиром мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, а ОСОБА_3 начальником взводу забезпечення групи матеріального забезпечення військової частини А0693, крім загальних обов'язків військовослужбовців, відповідали за організацію обліку, зберігання та видачу стрілецької зброї та боєприпасів у військовій частині А0693, отже являлись військовими службовими особами, наділеними організаторсько-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками.

Відповідно до пункту 1.3, 1.4, 1.7, 2.4, 2.11, 2.16 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 № 359 (далі Інструкція), забезпечення обліку і надійного зберігання зброї та боєприпасів є обов'язком відповідальних осіб. Відповідальні службові особи зобов'язані забезпечити належний порядок охорони, обліку, зберігання і використання зброї, який би унеможливлював її втрати та крадіжки.

В період часу з 28.01.2017 по 15.11.2018 (точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлено), сержант ОСОБА_5 та прапорщик ОСОБА_3, будучи військовими службовими особами, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи службовим становищем в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, з корисливих мотивів, для подальшого спільного збуту привласнили вогнепальну зброю, яка обліковується як безповоротно втрачена під час проведення Антитерористичної операції, а саме - снайперську гвинтівку Драгунова («СВД»), калібру 7,62х54 мм, серія/номер НОМЕР_1 (на ствольній коробці), промислового виробництва.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут привласненої за викладених вище обставин зброї, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зберігали снайперську гвинтівку Драгунова без передбаченого законом дозволу в спеціально обладнаному для цього місці, яке на цей час досудовим розслідуванням не встановлено.

В подальшому, у грудні 2018 року, діючи з єдиним умислом спрямованим на збут вогнепальної зброї та за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_3, ОСОБА_5 запропонував придбати вказану вогнепальну зброю військовослужбовцю ОСОБА_6, який повідомив про вказаний факт в правоохоронні органи та добровільно надав свою згоду на участь в документуванні злочинних дій ОСОБА_5

Так, 17.01.2019, близько 11 год. 20 хв., ОСОБА_5 знаходячись в м. Бахмут Донецької області по вул. Чайковського біля будинку № 8, без передбаченого Положенням про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12 жовтня 1992 року, та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженого наказом МВС України №622 від 21 серпня 1998 року, дозволу, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_3 отримали від ОСОБА_6 20 000 (двадцять тисяч) грн. за збут вогнепальної зброї - снайперської гвинтівки Драгунова («СВД»), якою вони заволоділи під час проходження військової служби, та зберігали без передбаченого законом дозволу.

В той же день, тобто 17.01.2019, близько 19 год. 30 хв., застосовуючи заходи конспірації, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, діючи умисно та за попередньою змовою групою осіб, передали ОСОБА_6 на кладовищі, розташованому по вул. Силікатній м. Бахмут, вогнепальну зброю - снайперську гвинтівку Драгунова («СВД»), калібру 7,62х54 мм, серія/номер НОМЕР_1 (на ствольній коробці), промислового виробництва, придатну до стрільби, чим здійснили збут вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

За викладених обставин ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 410 та ч. 1 ст. 263 КК України, тобто в привласненні військовослужбовцем зброї, яке вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, а також у зберіганні та збуті вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Окрім того, 07.02.2019 близько 20:00 годин, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, з метою особистого збагачення, за грошову винагороду у розмірі 30 тисяч гривень, здійснили збут ОСОБА_6 раніше привласненої (попередньо) зброї, а саме кулемету системи «РПК 74» кал. 5х45 мм. серія/номер НОМЕР_3 та автомату системи «АКС» калібру 7,62х39 мм. серія/номер НОМЕР_2.

В це же день, тобто 07.02.2019 близько 20:30 годин, під час відкритого документування злочинної діяльності ОСОБА_5 та ОСОБА_3 працівниками правоохоронних органів, в останніх було вилучену частину заздалегідь ідентифікованих грошових коштів, а у заявника ОСОБА_6 було вилучену придбану ним у вказаних осіб зброю - «РПК 74» та «АКС».

07.02.2019 ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 08.02.2019 останньому повідомлено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та вручено відповідне письмове повідомлення про підозру.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 410 та ч. 1 ст. 263 КК Українипідтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами.

Таким чином, під час досудового розслідування, були встановлені обставини, які прямо вказують на вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, за яким останньому повідомлено про підозру.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обумовлює наявністю наступних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатися на волі.

Переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що ОСОБА_3 являючись військовослужбовцем буде зобов'язаний повернутися до місця розташування військової частини, яка наразі дислокується на території Донецької області, неподалік лінії розмежування ЗСУ та НЗФ, де тривають бойові дії; військова частина, в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область тощо.

Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується, тим що ОСОБА_3 може повернутися до військової частини де проходить службу та матиме доступ до службових документів, отже матиме змогу знищити, спотворити чи сховати службову документацію стосовно зброї, яку він за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5 збув ОСОБА_7 тощо.

Незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_3, може надавати вказівки третім особам на здійснення такого впливу або особисто здійснювати такий протиправний плив.

Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що ОСОБА_3, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, як військовослужбовець, який наразі проходить військову службу у військовій частині А0693, користуючись своїми повноваженнями як військова службова особа, може здійснити вплив на свідків, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали або будуть надавати під час досудового розслідування та в суді. Також, ОСОБА_3, перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування та судового слідства.

Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, підтверджується тим, що ОСОБА_3 перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за контрактом, може вчинити інший злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби за ст. 407 ч. 4 КК України, або дезертирство за ст. 408 ч. 3 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, у вчиненні яких останньому повідомлено про підозру.

Слідчий вважає, що зазначені ризики унеможливлюють застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Враховуючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні клопотання слідчого підтримав, просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3

Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.

Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, підозрюваного слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК України приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі "Соловей і Зозуля проти України" останній наголосив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "K.F. проти Німеччини" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже на початковій стадії розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ознак інкримінованих злочинів.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя приймає до уваги, що Європейський Суд з прав людини у справі "В. проти Швейцарії" зазначив, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою, у якій його переслідують.

Хоча у підозрюваного мають місце стримуючи фактори, які б могли зупинити підозрюваного від вчинення дій з метою переховування, а саме те, що ОСОБА_3 є одруженим, має постійне місце проживання, слідчий суддя вважає, що на користь існування наведеного ризику свідчить те, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем та проходить службу неподалік території де тривають бойові дії, військова частина, в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації, що може бути використано підозрюваним для ухилення від досудового розслідування.

Крім того, характер інкримінованих підозрюваному ОСОБА_3 злочинів, свідчить про наявність достатніх підстав для критичної оцінки моральних якостей останнього, що підтверджує ймовірність свідомої не процесуальної поведінки підозрюваного.

Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_3 під час проходження служби займає керівну посаду, підтверджує ризики, що підозрюваний може здійснити незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні та спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Водночас, стороною обвинувачення не надано даних на підтвердження ризику, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення.

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК.

У силу ст.178 КПК слідчий суддя враховує вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому діяння.

Враховуючи, що запобігання вищезазначеним ризикам неможливо шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_3 інших більш м'яких запобіжних заходів, суд вважає необхідним обрати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Інші більш м'які запобіжні заходи будуть недостатні для запобігання встановлених ризикам, а наведені стороною захисту дані про особу підозрюваного є недостатніми стримуючими факторами які не гарантують належну процесуальну поведінку особи.

При застосуванні запобіжного заходу судом враховано також вік підозрюваного, його стан здоров'я, відсутність даних про неможливість перебування в умовах установи Державної пенітенціарної системи України, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя, майновий стан.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя вважає, що з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, існуючих ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, розмір застави, який буде достатній для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_3 процесуальних обов'язків, повинен складати 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 277 950 гривень.

Крім того, у разі внесення застави, слідчий суддя вважає необхідним відповідно до ст. 183 ч.3 КПК України покласти на ОСОБА_3 передбачені ч. 5 ст.194 КПК України обов'язки.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 202 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Савків Антона Михайловича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 410, ч. 1 ст. 263 КК України - задовольнити.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань № 6».

Строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 60 днів, рахувати з 20 години 35 хвилин 07 лютого 2019 року по 15 годину 30 хвилин 07 квітня 2019 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_3 заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить суму 277950 гривень, яка може бути внесена як обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Донецькій області: р/р 37311047011792 в ГУ ДКСУ в м. Києві, код банку 820172, код ЄДРПОУ 26288796, отримувач - ТУ ДСА України в Донецькій області. В призначені платежу платіжного документу необхідно зазначати інформацію про ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, та прізвище, ім'я, по-батькові обвинуваченого.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжноо заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у разі внесення застави наступні обов'язки:

-прибувати до слідчого Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області на його виклик.

-не відлучатися із міста Бахмут, Донецької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими, іншими можливими учасниками кримінального провадження;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 07 квітня 2019 року до 15 год. 30 хв.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА у Донецькій області має бути наданий уповноваженій особі державної установи «Бахмутська установа виконання покарань №6» .

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченим з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_3, що якщо в разі внесення застави та невиконання таких обов'язків до нього може бути застосовано більш жорстокий запобіжний захід та на нього може бути накладено грошове стягнення.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню.

Ухвала, може бути оскаржена в апеляційному порядку через Краматорський міський суд Донецької області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчій судді І.М.Нейло