Рішення № 79823637, 14.02.2019, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/154/19

ЄУН 226/154/19

Провадження № 2/226/209/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2019 року Димитровській міській суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Петуніна І.В.,

за участю секретаря – Альберті О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ДП «Об’єднана компанія «Укрвуглереструктуризація»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мирнограді Донецької області у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Об’єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» про стягнення заборгованості з заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Об’єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» про стягнення заборгованості з заробітної плати. В обґрунтування вимог зазначив, що з 2014 року він перебував з відповідачем у трудових відносинах, працюючи в Відокремленому підрозділі «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт». 02.06.2015 він був звільнений з роботи на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням. В порушення вимог трудового законодавства, починаючи з листопада 2014 року до дня звільнення, відповідач не виплачував йому заробітну плату. Суми заборгованості з виплати заробітної плати позивач не знає, оскільки довідки про розмір не виплаченої заробітної плати відповідач йому не надає. Посилаючись на норми ст.115 КЗпП України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь не виплачену заробітну плату на час звільнення.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнав, зазначивши, що позивач дійсно працював на шахті імені ОСОБА_4, яка в теперішній час перебуває в стадії ліквідації, та розташована на території м.Довжанськ Луганської області, яке віднесене до населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція і органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Через відсутність затвердженого фінансування та обмеження здійснювати видатки за проектами, які знаходяться на непідконтрольній території, сплатити заборгованість з заробітної плати позивачу не має можливості. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права i взаємовідносини сторін i немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з’явилися до суду.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

15.01.2019 року на підставі ухвали судді відкрите провадження у даній справі, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні, без виклику сторін, відповідача зобов’язано надати суду інформацію щодо заборгованості з заробітної плати позивача на час звільнення з розбивкою по місяцях та запропоновано подати суду відзив на позовну заяву.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що позивач в період з 01 листопада 2014 року по 02 червня 2015 року перебував в трудових відносинах з ДП «Об’єднана компанія «Укрвуглереструктуризація», працюючи в Відокремленому підрозділі «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» та відповідно до наказу № 128-к від 02 червня 2015 року звільнений на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

Згідно з довідкою, наданою відповідачем, заборгованість по заробітній платі перед позивачем, на момент звільнення склала 40565,45 грн.

V. Оцінка суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси осіб, які звернулися до суду у спосіб, визначений законами.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В судовому засіданні та обставина, що у спірний період часу позивач перебував з ним у трудових правовідносинах, доведена.

Проте, свого обов’язку з оплати праці позивача відповідач не виконав, розмір невиплаченої заробітної плати відповідачем визначно у наданій суду довідці.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо неможливості виплати позивачу заробітної плати через відсутність фінансування. Дана позиція суду узгоджується з висновками зазначеними у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року № 63134/00, в якому зазначено, що, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов?язань.

Таким чином, відповідач допустив порушення чинного законодавства, обмеживши законне право позивача на своєчасне одержання винагороди за працю, а тому це право підлягає захисту в судовому порядку.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з заробітної плати в сумі 40565,45 грн.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

В силу ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн.

На підставі ст..43 Конституції, ст.ст. 94, 115, 116 КЗпП України, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 141, 259, 263, 265, 352, 354,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 94800, Луганська область м.Довжанськ вул.Тухачевського, буд. 81 до Державного підприємства «Об’єднана компанія «Укрвуглереструктуризація», місцезнаходження: 03680, м.Київ-142 пров.Приладний, 2-А, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 39244468 про стягнення заборгованості з заробітної плати, задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Об’єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.11.2014 р. по 02.06.2015 р. в сумі 40565 (сорок тисяч п’ятсот шістдесят п’ять) грн. 45 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Об’єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 лютого 2019 року.

Суддя І.В.Петунін