Рішення № 79814461, 13.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 лютого 2019 року № 826/12150/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_2до третя особаДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпровизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_2.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо ненадання органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за період 2011 - 2014 років у розмірі 1 075 861 грн. на поточний банківський рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (р.н.о.к. НОМЕР_1);

- зобов'язати ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві надати органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за період 2011 - 2014 років у розмірі 1 075 861 грн. на поточний банківський рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (р.н.о.к. НОМЕР_1).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2017 року прийнято адміністративну справу №826/12150/16 до провадження суддею Григоровичем П.О.

Ухвалою суду від 17.07.2017 витребувано у ОСОБА_2 інформацію про те, в якій останній податковій звітності ним відображено бюджетне відшкодування в сумі 1 075 861, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що в уточнюючій податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 року, що подана до ДПІ 11.06.2015, ним визначено суму залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів у розмірі 1 075 861,00 грн, яка має бути повернута на рахунок в банку.

Відповідач заперечує заявлені позовні вимоги, посилаючись на те, що після подання уточнюючого розрахунку в червні 2015 року, позивачем в вересні цього року було подано новий уточнюючий розрахунок, в якому не зазначено до відшкодування суму ПДВ в розмірі 1 075 861,00 грн, внаслідок чого підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Третя особа надала до матеріалів справи письмові пояснення, в яких просить суд при вирішенні спору врахувати, що повернення коштів здійснюється казначейським органом виключно на підставі відповідних висновків органу податкової служби.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.128-129 том 1), в період з березня 2011 по грудень 2014 позивачем в рядку 23.1 податкових декларацій з податку на додану вартість відображено суму, що підлягає поверненню на рахунок платника у банку (бюджетне відшкодування) в загальному розмірі 1 075 861 грн.

Правомірність формування вказаної суми бюджетного відшкодування перевірена та підтверджена в судовому порядку за результатами розгляду позовів ОСОБА_2 до ДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень, що знайшло своє відображення у відповідних судових рішеннях, які набрали законної сили та копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 9-56 том 1).

Слід зазначити, що обставина правомірності формування суми бюджетного відшкодування в розмірі 1 075 861 контролюючим органом не заперечується.

В березні 2015 року, враховуючи набрання чинності з 01.01.2015 року положеннями пункту 33 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 в додатку 2 до якої зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 1 242 300 грн.

Як зазначає позивач в додаткових письмових поясненнях (а.с.16-17 том 2), бюджетне відшкодування в сумі 1 075 861,00 грн відображено ним в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2015, в якому виправлялись помилки за лютий 2015 року.

Зокрема, зазначена сума в розмірі 1 075 861,00 грн відображена позивачем в стовпчику 5 рядку 30 уточнюючого розрахунку (а.с.64 том 1). Також вказана сума зазначена в додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість «розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року (Д2)» в таблиці 2 і в додатку 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4)»

Оскільки уточнена податкова звітність була прийнята податковим органом 11.06.2015 року за реєстровим номером документу 9120775122, однак відповідачем не було вчинено дій щодо надання органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за період 2011 - 2014 років у розмірі 1 075 861,00 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_2 подано до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року (№ 9045582224 від 20.03.2015р.) в якій зазначено суму залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 3 таблиці 2 Д2): (рядок 30) у сумі 1242300 грн (а.с.58, 60 том 1).

За результатами камеральної перевірки даних, зазначених в Декларації складено Акт від 17.04.2015 №642-1/26-59-14-05 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності за період лютий 2015 року (а.с.309-315 том 1).

В ході перевірки, в зв'язку з встановленим порушенням вимог п. 200.1, п. 200.4 та п.200.5 Податкового кодексу України, п. 6. Розділ IV та пп.6 п.5. Розділу III Порядку №966 «Порядок заповнення і подання податкової звітності в податку на додану вартість», ФОП ОСОБА_2 відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ за лютий 2015 року в сумі 1 242 300,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві було складено податкове повідомлення-рішення форми від 17.07.15 №0000051705, яким відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 1242300 грн за звітний період лютий 2015 по податковій декларації від 20.03.2015 №9045582224.

Податкове повідомлення-рішення отримано уповноваженим представником позивача ОСОБА_3 17.07.20.15р. особисто, що підтверджується розпискою останньої на ППР (а.с.318 том 1).

Обставина отримання ОСОБА_3 податкового повідомлення-рішення позивачем не заперечується.

Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що як на час звернення до суду з даним позовом, так і на час вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, позивачем до матеріалів справи не надано доказів оскарження податкового повідомлення-рішення від 17.07.2015 №0000051705 в адміністративному або судовому порядку.

Разом з цим, судом встановлено, що 11.06.2015 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9120775122, в якому зазначено суму залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 30) у сумі 1 075 861 грн (а.с.63-66 том 1).

Як вже зазначалось, посилаючись безпосередньо на вказаний вище уточнюючий розрахунок, позивач і обґрунтовує заявлені позовні вимоги, про що зазначено в письмових поясненнях ОСОБА_2 (а.с. 16-17 том 2).

Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє зазначені доводи позивача, з урахуванням наступного.

Як самостійно зазначає позивач в позовній заяві (а.с.5 том 1) та підтверджується доданими позивачем до позову копіями податкової звітності з податку на додану вартість, 22.06.2015 року Позивачем вдруге подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (№9129504759 від 22.06.2015р (а.с.68-73 том 1)), в якому зазначено суму залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 30) у сумі 0 грн (уточнений показник) (а.с.70 том 1).

26.06.2015 року позивачем втретє подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (№9139570959 від 26.06.2015р (а.с.74-79 том 1)), в якому зазначено суму залишку від'ємного значення попередніх звітних податкових періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 30) у сумі 0 грн (уточнений показник) (а.с.76 том 1).

23 вересня 2015 року позивачем вчетверте подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року (№9196323624 від 23.09.2015 (а.с.80-85 том 1)), в якому зазначено суму залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 30) у сумі - 0 грн (уточнений показник) (а.с.82 том 1).

За таких обставин, внаслідок допущення позивачем помилок при заповненні податкової звітності, ФОП ОСОБА_2 фактично не було заявлено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 1 075 861 грн, внаслідок чого підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що посилання позивача на поданий уточнюючий розрахунок №9120775122 від 11.06.2015, в якому зазначено суму залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 30) у сумі 1 075 861 грн, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, адже позивачем самостійно та на власний розсуд в подальшому були подані уточнюючі податкові розрахунку, в яких у рядку 30 помилково не було вказано суму 1 075 861 грн. Доказів подання уточнюючого розрахунку після 23.09.2015 матеріали справи в собі не містять.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1).

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА ІНСПЕКЦІЯ У ШЕВЧЕНКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДФС У М.КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39561761, адреса: 03056, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПОЛІТЕХНІЧНА, будинок 5 А).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович