Рішення № 79814159, 12.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2019 року № 640/991/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

при секретарі судового засідання Гарбуз К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"доШевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києвіпроскасування постанови про відкриття виконавчого провадження в частиніза участю представників сторін:

- від позивача Жила М.І.

- від відповідача Мороз Л.Є.;

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову ВП №57982950 від 28.12.2018 про відкриття виконавчого провадження в частині пункту 3 (третього) щодо стягнення з ПАТ "Укрнафта" виконавчого збору у розмірі 24718,04 грн. і витрат у сумі 240,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.10.2018 у справі №910/13318/16 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановив, серед іншого, стягнути з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "ФК "Бізнес Факторинг" 118 646,61 грн. судового збору за подання касаційної скарги №37-3/03/17 та 128 533,83 грн. - за перегляд Верховним Судом 16.02.2018 заяви позивача про перегляд Верховним Судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 та постанови Вищого господарського суду України від 18.04.2017.

22.12.2018 на виконання зазначеної частини постанови Верховного Суду Господарським судом міста Києва видано наказ №910/13318/16.

22.12.2018 зобов'язання за зазначеною частиною постанови Верховного Суду були припинені повністю шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог між ПАТ "Укрнафта" і ТОВ "ФК "Бізнес Факторинг", що підтверджується заявами ПАТ "Укрнафта" про зарахування №01/01/07/3702 від 22.12.2018 і №01/01/07/3703 від 22.12.2018, які ПАТ "Укрнафта" надіслало на адресу ТОВ "ФК "Бізнес Факторинг" 22.12.2018.

22.12.2018 ПАТ "Укрнафта" своїми заявами №01/01/07/3705 і №01/01/07/3706 від 22.12.2018 повідомило Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про здійснені зарахування зустрічних однорідних вимог з ТОВ "ФК "Бізнес Факторинг" поштовими відправленнями Укрпоштою та електронною поштою на адресу е-пошти, зазначену на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

Проте, 28.12.2018 державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС Києва Талятом Рефатовичем Байрамовим винесено постанову ВП №57982950 про відкриття виконавчого провадження, пунктом 3 якої постановлено стягнути з ПАТ "Укрнафта" виконавчий збір у розмірі 24718,04 грн. і витрати у сумі 240,00 грн.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №910/8661/17, зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення свідчить про добровільне виконання зобов'язання боржником.

Отже, станом на 28.12.2018 у державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у м. Києві не було правових підстав для стягнення з ПАТ "Укрнафта" виконавчого збору та витрат.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, зауважував на тому, що за заявою стягувача ТОВ "ФК "Бізнес Факторинг" від 22.12.2018, яка надійшла до відділу 28.12.2018, на примусове виконання подано наказ Господарського суду міста Києва №910/13318/16.

Відповідно до вимог статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено боржнику для виконання та стягувачу до відома.

У відповідності до положень статей 26, 27, 42 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено у постанові про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору та витрат.

Заява стягувача не містила повідомлень про часткове виконання виконавчого документу, пред'явленого до виконання.

Після відкриття виконавчого провадження, а саме 29.12.2018 до державного виконавця надійшла заява від боржника, в якій останній просив повернути ТОВ "ФК "Бізнес Факторинг" наказ Господарського суду міста Києва №910/13318/16, так як зобов'язання ПАТ "Укрнафта" припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Проте, на момент надходження даної заяви виконавче провадження було відкрито і державним виконавцем вчинені певні дії на виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/13318/16, зокрема 28.12.2018 винесена постанова про арешт коштів боржника і з метою примусового списання грошових коштів з боржника на адресу АБ "Південний" направлено платіжну вимогу на загальну суму 272138,48 грн., що включає в себе 247180,44 грн. борг згідно виконавчого документу, 24718,04 грн. виконавчий збір у розмірі 10% та витрати виконавчого провадження у сумі 240,00 грн. 04.01.2019 зазначені кошти надійшли на депозитний рахунок Відділу.

11.09.2018 на адресу Відділу від ПАТ «Укрнафта» надійшло клопотання, яким боржник просив повернути списані з банківського рахунку кошти у сумі 272138,48 грн. в зв'язку з припиненням зобов'язань ПАТ «Укрнафта» перед ТОВ "ФК "Бізнес Факторинг" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Однак, в задоволенні даного клопотання боржнику відмовлено з огляду на те, що 22.12.2018 ПАТ «Укрнафта» зверталось до Печерського РВ ДВС м. Києва із заявою про примусове виконання наказу Господарського суду м. Києва №910/13318/16 від 22.12.2018 про стягнення з ТОВ "ФК "Бізнес Факторинг" на користь ПАТ «Укрнафта» 286576,26 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та касаційних скарг. Згідно даних, що містяться в АСВП державним виконавцем Печерського РВ ДВС м. Київ 08.01.2019 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного наказу.

Отже, позивачем одночасно було подано дві заяви, одна з яких до Шевченківського РВ ДВС м. Київ про зарахування зустрічних однорідних вимог у ВП №57982969 на суму 39395,82 грн., а іншу до Печерського РВ ДВС м. Київ про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ТОВ "ФК "Бізнес Факторинг" на користь ПАТ «Укрнафта» 286576,26 грн., що в свою чергу унеможливило задоволення клопотання боржника.

Крім того, відповідач звернув увагу суду на ту обставину, що позивач звертався до Господарського суду м. Києва зі скаргою на дії державних виконавців Шевченківського РВ ДВС у м. Києві щодо стягнення з ПАТ «Укрнафта» 272138,48 грн. після зарахування зустрічних однорідних вимог між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ "ФК "Бізнес Факторинг" у ВП №57982950 та щодо зазначення у постанові ВП №57982950 від 28.12.2018 про відкриття виконавчого провадження про «стягнення боргу у сумі 247180,44 грн.» після зарахування зустрічних однорідних вимог між ПАТ «Укрнафта» і ТОВ "ФК «Бізнес Факторинг». Проте ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.01.2019 №910/13318/16 у задоволенні скарги ПАТ «Укрнафта» відмовлено повністю.

Заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як судові накази (пункту 1-1 частини першої статті 3 Закону).

Заходи примусового виконання рішень визначені статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності зі статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша цієї статті).

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону (частина друга цієї статті).

Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках (частина третя статті 13).

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна (частина четверта статті 13).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя цієї статті).

Згідно частини п'ятої цієї статті виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника (частина сьома статті).

Згідно з положеннями статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина дев'ята статті 27).

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, в провадженні Господарського суду м. Києва перебувала справа №910/13318/16 за позовом ТОВ «ФК «Бізнес Факторинг» до ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Зурбаган-Юг» про стягнення 513 255,89 дол. США.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.06.2016 позовні вимоги ТОВ «ФК «Бізнес Факторинг» задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2017, рішення Господарського суду м. Києва від 29.06.2016 скасовано повністю, а провадження у справі №910/13318/16 припинено.

Постановою Верховного Суду від 16.02.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 та постанову Вищого господарського суду України від 18.04.2017 скасовано, а справу передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2016 змінено в частині пункту 2 резолютивної частини та викладено в новій редакції, а саме: «Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (040053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 12, оф. 195; ідентифікаційний код 40386508) попередню оплату у розмірі 513 255,89 дол. США, що еквівалентно 13 657 739,12 грн., та судовий збір у розмірі 191 316,13 грн.», в іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31.10.2018 рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 в частині вирішення позову ТОВ «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» до ПАТ «Укрнафта» про стягнення попередньої оплати та в частині розподілу судового збору скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким позов ТОВ «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» до ПАТ «Укрнафта» задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Укрнафта» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» 6 591 241,32 грн. попередньої оплати, що станом на день подання позову еквівалентно 16 736 260,11 російських рублів, у решті позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» до ПАТ «Укрнафта» відмовлено, рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 в частині відмови в задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» до ТОВ «Зурбаган-Юг» про солідарне стягнення 100 000,00 грн. залишено без змін, стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» на користь ПАТ «Укрнафта» 286 576,26 грн. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, стягнуто з ПАТ «Укрнафта» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» 118 646,61 грн. судового збору за подання касаційної скарги №37-3/03/17 та 128 533,83 грн. - за перегляд Верховним Судом 16.02.2018 заяви позивача про перегляд Верховним Судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 та постанови Вищого господарського суду України від 18.04.2017.

22.12.2018 Господарським судом м. Києва видано відповідні накази.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» звернулось до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою вих. №8735 від 22.12.2018, отриманою останнім згідно штампу за вих. №40921 28.12.2018, про примусове виконання рішення (наказу Господарського суду м. Києва по справі №910/13318/16 від 22.12.2018), пунктом 2 якої просило під час відкриття виконавчого провадження винести постанову про арешт майна (коштів) боржника.

Державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Байрамовим Талят Рефатовичем розглянута заява та 28.12.2018 відкрито виконавче провадження ВП №57982950, про що винесено відповідну постанову.

Пунктом 3 вказаної постанови державний виконавець постановив стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 24718,04 грн. та витрати у сумі 240 грн. Суму боргу з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження сплатити на наступні реквізити: р/р 37311001000396, МФО 820172, код ЄДРПОУ 34967593, отримувач: Шевченківський РВДВС м. Києва.

Окрім того, державний виконавець на виконання наказу Господарського суду м. Києва №910/13318/16 від 22.12.2018 у ВП №57982950 виніс постанову 28.12.2018 про арешт коштів боржника.

Матеріали виконавчого провадження містять заяву Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» №01/01/073706 та №01/01/07/3705 від 22.12.2018 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, отриману останнім згідно штампу №40925 28.12.2018, в якій заявник просить повернути ТОВ «ФК «Бізнес Факторинг» наказ Господарського суду міста Києва №910/13318/16 від 22.12.2018 та невідкладно закінчити виконавче провадження, відкрите на виконання наведеного наказу Господарського суду.

Заява ПАТ «Укрнафта» мотивована припиненням зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. В підтвердження чому подав заяву ПАТ «Укрнафта» про зарахування від 22.12.2018 №01/01/07/3703 та №01/01/07/3702 із доказами надіслання ТОВ «ФК «Бізнес Факторинг».

04.01.2019 ПАТ «Укрнафта» звернулось до відповідача із клопотанням №01/01/07/13 не переказувати на рахунок (ки) ТОВ «ФК «Бізнес Факторинг» стягнені з ПАТ «Укрнафта» у виконавчому провадженні №57982950 кошти з огляду на припинення зобов'язань ПАТ «Укрнафта» шляхом зарахування.

11.01.2019 ПАТ «Укрнафта» подало до відповідача клопотання №01/01/07/34 повернути ПАТ «Укрнафта» кошти, списані з банківського (их) рахунку (ів) ПАТ «Укрнафта» у виконавчому провадженні №57982950, з огляду на припинення зобов'язань ПАТ «Укрнафта» перед ТОВ «ФК «Бізнес Факторинг» шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

У відповідь на заявлене клопотання відповідач надав відповідь №ДВ/12 від 11.01.2019, в якій зазначив, зокрема, що згідно даних АСВП 03.01.2019 до Печерського РВ ДВС м. Києва ПАТ «Укрнафта» пред'явлено до виконання наказ Господарського суду м. Києва №910/13318/16 від 22.12.2018 про стягнення з ТОВ «ФК «Бізнес Факторинг» на користь ПАТ «Укрнафта» 286 576,26 грн. судового збору, на виконання якого 08.01.2019 відкрито виконавче провадження. Оскільки подані одночасно дві заяви, одна з яких до Шевченківського РВ ДВС про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з зарахування однорідних зустрічних вимог, а інша до Печерського РВ ДВС про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ТОВ «ФК «Бізнес Факторинг» на користь ПАТ «Укрнафта» 286 576,26 грн. судового збору, відповідач дійшов висновку про не зарахування зустрічних вимог ТОВ«ФК «Бізнес Факторинг», а прийнято рішення про примусове стягнення коштів. Станом на 11.01.2019 виконавче провадження у Печерському РВ ДВС не завершено, відповідно підстави для повернення списаних грошових коштів з рахунку ПАТ «Укрнафта» у розмірі 272 138,48 грн. відсутні.

В матеріалах виконавчого провадження знаходиться також заява ПАТ «Укрнафта» від 10.01.2019 №01/01/07/30 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у міста Києві, в якій ПАТ «Укрнафта» вказувало на те, що 22.12.2018 ПАТ «Укрнафта» звернулось до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у міста Києві з заявою про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/13318/16 від 22.12.2018 про стягнення з ТОВ «ФК «Бізнес Факторинг» на користь ПАТ «Укрнафта» 286 576,26 грн. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг. Оскільки станом на 10.01.2019 заявником не отримано постанови про відкриття виконавчого провадження та з урахуванням розгляду Господарським судом м. Києва заяви ПАТ «Укрнафта» про визнання наказів Господарського суду м. Києва №910/13318/16 від 22.12.2018 такими, що не підлягають виконанню, - ПАТ «Укрнафта» просило повернути ПАТ «Укрнафта» вищевказаний наказ та повернути ПАТ «Укрнафта» авансовий внесок.

ПАТ «Укрнафта», вважаючи виконанням наказу Господарського суду м. Києва №910/13318/16 від 22.12.2018 надіслання стягувачу ТОВ «ФК «Бізнес Факторинг» заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.12.2018 і, відповідно, неправомірними дії Шевченківського РВ ДВС щодо відкриття виконавчого провадження, та зокрема в частині стягнення судового збору та витрат на проведення виконавчих дій, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходив з такого.

Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно статті 72 цього Кодексу доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: -1) письмовими, речовими і електронними доказами; - 2) висновками експертів; - 3) показаннями свідків.

Так, державний виконавець, отримавши заяву стягувача - ТОВ «ФК «Бізнес Факторинг» вих. №8735 від 22.12.2018 про примусове виконання наказу Господарського суду м. Києва №910/13318/16 від 22.12.2018 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження 28.12.2018 ВП №57982950 відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до вимог цієї ж статті та статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» зазначив у третьому пункті постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 24718,04 грн., а також розпочав виконавчі дії.

З наведеного слідує, що державний виконавець діяв у відповідності з чинними нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Думку ж позивача, що державному виконавцю достатньо було направлення заяв ПАТ «Укрнафта» №01/01/073706 та №01/01/07/3705 від 22.12.2018 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про повернення стягувачу наказу Господарського суду м. Києва від 22.12.2018 та копії заяв про зарахування від 22.12.2018 №01/01/07/3703 та №01/01/07/3702 із доказами надіслання ТОВ «ФК «Бізнес Факторинг» для того, щоб не вчиняти виконавчі дії з огляду, як вважає позивач, на виконання рішення суду шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, суд вважає помилковою. Так, вказані заяви не містять навіть доказів їх отримання стягувачем ТОВ «ФК «Бізнес Факторинг».

Окрім того, як наголошено у судовому засіданні представником відповідача, на час відкриття виконавчого провадження ВП №57982950, а саме, станом на 28.12.2018 у державного виконавця не перебували вказані вище заяви, що підтверджується ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.01.2019 у справі №910/13318/16 за скаргою ПАТ «Укрнафта» на дії Шевченківського РВ ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якій ПАТ «Укрнафта» просило суд визнати дії державного виконавця щодо стягнення з ПАТ «Укрнафта» 272 138,48 грн. після зарахування зустрічних однорідних вимог між ПАТ «Укрнафта» і ТОВ «ФК «Бізнес Факторинг» у виконавчому провадженні ВП №57982950 неправомірними; визнати дії державного виконавця щодо зазначення у постанові №57982950 від 28.12.2018 про відкриття виконавчого провадження про «стягнення боргу у сумі 247 180,44 грн.» після зарахування зустрічних однорідних вимог між ПАТ «Укрнафта» і ТОВ «ФК «Бізнес Факторинг» неправомірними; визнати залишення державними виконавцями заяв ПАТ «Укрнафта» №01/01/07/3705 від 22.12.2018, №01/01/07/3706 від 22.12.2018 без розгляду неправомірними; зобов'язати державних виконавців забезпечити повернення ПАТ «Укрнафта» 247 180,44 грн. надміру стягнутих у виконавчому провадженні №57982950.

Вказаною ухвалою суду від 28.01.2019 в задоволенні скарги ПАТ «Укрнафта» відмовлено повністю.

Зокрема, в ухвалі Господарського суду м. Києва від 28.01.2019 зазначено, що «… підстави вважати, що в момент вчинення оскаржуваних дій державні виконавці були обізнані про здійснення зарахування та діяли всупереч вимогам чинного законодавства відсутні, а скаржником не доведено та не надано суду доказів, що підтверджують письмове повідомлення безпосередньо державного виконавця в межах виконавчого провадження №57982950 про здійснення зарахування».

Крім того, як зауважив представник відповідача та не спростував представник позивача, що 22.12.2018 ПАТ «Укрнафта» звернулось до Шевченківського РВ ДВС у м. Києві про повернення наказу Господарського суду м. Києва від 22.12.2018 з огляду на його виконання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, і одночасно 22.12.2018 ПАТ «Укрнафта» звернулось до Печерського РВ ДВС у м. Києві із заявою про примусове виконання вимог наказу Господарського суду м. Києва від 22.12.2018 у справі №910/13318/162018 про стягнення з ТОВ «ФК «Бізнес Факторинг» на користь ПАТ «Укрнафта» 286 576,26 грн. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, що суперечить самій суті виконання рішення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. До того ж, як вказав представник відповідача станом на 11.01.2019 Печерським РВ ДВС ум. Києві виконавче провадження за заявою ПАТ «Укрнафта» було не закінчено.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позову ПАТ «Укрнафта» про визнання протиправною та скасування постанови ВП №57982950 від 28.12.2018 про відкриття виконавчого провадження в частині пункту 3 (третього) щодо стягнення з ПАТ "Укрнафта" виконавчого збору у розмірі 24718,04 грн.

З приводу визначення в пункті 3 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №57982950 від 28.12.2018 до стягнення крім судового збору у розмірі 24718,04 грн. ще й витрат у сумі 240,00 грн., слід зазначити таке.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (частина друга статті 42).

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті (частина третя статті 42).

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Так, наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 р. за № 1300/29430, затверджені Види та розміри витрат виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 до видів витрат виконавчого провадження відноситься, зокрема:

Виготовлення документів виконавчого провадження:

- папір; копіювання, друк документів; канцтовари.

- пересилання документів виконавчого провадження:

конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку.

9. Плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

10. Інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Розділом II визначені розміри витрат виконавчого провадження.

Так, відповідно до пункту 1 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.

Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (пункт 2).

Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати (пункт 5).

Як зауважив представник відповідача у судовому засіданні, відповідно до вимог статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Отже, при винесенні постанови про арешт коштів боржника державним виконавцем враховуються витрати виконавчого провадження, як мінімум на виготовлення копій постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт коштів боржника та їх направлення до банківських установ та сторонам виконавчого провадження. Державним виконавцем 28.12.2018 одночасно з відкриттям виконавчого провадження винесена постанова про арешт коштів на загальну суму 272138,48 грн., що включає в себе 247180,44 грн. борг згідно виконавчого документу, 24718,04 грн. виконавчий збір у розмірі 10% та витрати виконавчого провадження у сумі 240,00 грн.

При цьому, сума мінімальних витрат виконавчого провадження встановлена виконавцем у розмірі 240,00 грн., що складається із: плати за користування АСВП -69,00 грн., конвертів формату А-5 - 1,70 х 12 шт. = 20,40 грн., поштових марок - 94,60 грн., витрат на друк листів на принтері 3,50 х16 = 56,00 грн.

Судом не ставиться під сумнів щодо понесення державним виконавцем певних витрат при виконанні наказу Господарського суду м. Києва від 22.12.2018 у справі №910/13318/162018 у ВП №57982950 від 28.12.2018, однак, у відповідності з вимогами статей 72 - 77 Кодексу адміністративного судочинства України розмір понесених витрат має бути підтверджений відповідними доказами. Відповідач, в свою чергу, не підтвердив жодним доказом розмір витрат у сумі 240,00 грн.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ПАТ «Укрнафта» про визнання протиправною та скасування постанови ВП №57982950 від 28.12.2018 про відкриття виконавчого провадження в частині пункту 3 (третього) щодо стягнення з ПАТ "Укрнафта" витрат на проведення виконавчих дій у сумі 240,00 грн., а тому в цій частині постанова ВП №57982950 від 28.12.2018 про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 77, 241 - 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови ВП №57982950 від 28.12.2018 про відкриття виконавчого провадження в частині пункту 3 (третього) щодо стягнення з ПАТ "Укрнафта" виконавчого збору у розмірі 24718,04 грн. і витрат у сумі 240,00 грн. задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову ВП №57982950 від 28.12.2018 про відкриття виконавчого провадження в частині пункту 3 (третього) щодо стягнення з ПАТ "Укрнафта" витрат у сумі 240,00 грн.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з особливостями, визначеним статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко