Ухвала суду № 79813973, 13.02.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

13 лютого 2019 року справа № 580/240/19

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 580/214/19

за позовом ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3

до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, прийнято ухвалу.

22.01.2019 ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, просить:

- визнати дії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради в частині невизнання статусу внутрішньо-переміщеної особи ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 шляхом скасування довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 08.08.2015, що була видана Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради та зняття з обліку внутрішньо-переміщеної особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протиправними;

- зобов’язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради відновити ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 статус внутрішньо-переміщеної особи шляхом відновлення та видачі довідок внутрішньо-переміщеної особи ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з дня їх скасування, з 01.06.2016.

- зобов’язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради призначити виплату допомоги внутрішньо-переміщеної особи на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 01.06.2016.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві десять днів для усунення недоліків з моменту отримання копії даної ухвали. Згідно відомостей сайту Укрпошта ухвалу від 24.01.2019 вручено позивачеві 30.01.2019.

В ухвалі зазначено, що позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом: надання доказу сплати судового збору у сумі 1536,80 грн.; зазначення відомостей стосовно представника позивача: реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України; надання клопотання з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення до суду.

07.02.2019 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 24.01.2019) до якої додано повторне клопотання про звільнення від сплати судового збору з додатками, уточнений адміністративний позов на виконання ухвали від 24.01.2019, клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі Stankov проти Болгарії від 12.07.2007 № 68490/01, рішення у справі Peretyaka and Sheremetyev проти України, 21.12.2010, №45783/05).

У поданому 07.02.2019 позивачем клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду зазначено, що ОСОБА_1 дізналася про скасування довідки з листа Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 25.07.2016 №2411/28-2/05, а звернулася до суду у січні 2019 року. Позивач виходила з розрахунку про 3-річний строк звернення до адміністративного суду. Вважає, що пропустила строк з поважної причини, оскільки раніше позбавлення її та її дітей статусу ВПО призводили лише до невиплати їй та дітям допомоги внутрішньо переміщеної особи на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, проте 17.12.2018 Департамент соціальної політики Черкаської міської ради звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до матері позивачки ОСОБА_5 про стягнення надмірно виплаченої адресної допомоги у сумі 16770,25 грн. за період з 06.08.2015 до 31.05.2016, що призначалася на ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей. Переплата виникла через те, що ОСОБА_1 надала завідомо недостовірні відомості для отримання довідки внутрішньо переміщеної особи і були підстави вважати, що на момент початку проведення антитерористичної операції місцем фактичного проживання ОСОБА_1 було місто Харків, а не м. Горлівка. Позбавлення ОСОБА_1 та її дітей статусу ВПО призвело до того, що її родина має повернути сплачену для неї та її дітей адресну допомогу і на ці правовідносини поширюється строк звернення до суду - 3 роки. Враховуючи зазначене, позивач просить суд визнати причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом поважними.

У обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивач зазначає про рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013, де суд дійшов до висновку про неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист з урахуванням правового регулювання за статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України: трирічним строком позовної давності є строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Також зазначено про правовий висновок щодо неможливості застосування шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія, згідно позиції у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18).

Надаючи оцінку доводам позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення, суд зазначає, що позивачем не заперечується факт обізнаності про існування оскаржуваного рішення з листа Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 25.07.2016 №2411/28-2/05, що отримала 25.07.2016 (підтверджується особистим підписом позивача). Посилання позивача щодо настання негативних наслідків у 2019 році у вигляді звернення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради до суду з позовною заявою до матері позивачки ОСОБА_5 про стягнення надмірно виплаченої адресної допомоги у сумі 16770,25 грн. за період з 06.08.2015 до 31.05.2016, як на поважність причин пропуску строку звернення до суду не може бути оцінена судом як перевага у співставленні інтересів та врахована судом, оскільки зазначена обставина не свідчить про наявність обставин, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 3 частини 2 статті 49 Цивільного процесуального кодексу України відповідач має право і не позбавлений процесуальної можливості подати зустрічний позов у строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України. Частиною 2 статті 193 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Відповідно до частини 6 статті 30 Цивільного процесуального кодексу України зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред’являються в суді за місцем розгляду первісного позову. Згідно відомостей з ЄДРСР (79301944) ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.01.2019 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі № 711/10858/18 за позовною заявою Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради до ОСОБА_5 про стягнення надміру виплачених коштів щомісячної допомоги.

Згідно частини 3 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду у порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, враховуючи надані докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання про поновлення строку звернення, у зв’язку з чим зазначає про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що ухвалою від 24.01.2019 про залишення позовної заяви без руху зазначалось про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору та необхідність сплатити судовий збір у сумі 1536,80 грн. Позивачем не надано доказів сплати судового збору у сумі 1536,80 грн., не надано заяви про відстрочення/розстрочення сплати судового збору, а надано «повторне клопотання про звільнення від сплати судового збору», до якого додано довідку від 10.09.2018 № 4 за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 27.08.2004 № 192 (у редакції наказу від 05.06.2015 № 591) про доходи за березень-серпень 2018 року у сумі 27530 грн. Суд зазначає, що дана довідка не спростовує обставин, що сума судового збору необхідна для сплати за подання даного позову не перевищує 5 % розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік – 1828,17 грн. (36563,27х5%), оскільки зазначена довідка містить відомості лише за 6 місяців 2018 року, а не за календарний рік. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 24.01.2019.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Враховуючи, що позивачем не сплачено судовий збір і зазначена обставина слугувала підставою для залишення позовної заяви без руху, то відсутні підстави для вирішення питання повернення судового збору.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 139, 169, 242, 243, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – повернути позивачеві разом із усіма доданими до неї матеріалами.

Роз’яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити позивачеві.

Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.В. Трофімова