Рішення № 79812763, 14.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2019 р. № 520/10614/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років в Збройних Силах України відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2017 по справі № 638/2398/17, що набрала законну силу постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017;

- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 довічну пенсію за вислугу років згідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2017 по справі № 638/2398/17, що набрала законну силу постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 з 11.06.2018.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2017 по справі № 638/2398/17 визначено право ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення за вислугу років. Листом № ФХ-124419/1723/ВСЗ від 11.06.2018 Харківський обласний військовий комісаріат інформував позивача про те, що на виконання постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2017 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 по справі № 638/2398/17 Харківським обласним військовим комісаріатом повторно направлено документи та подання про призначення йому пенсії за вислугу років від 04.07.2017 № 3212 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою, в якій просив розглянути подані документи та прийняти рішення щодо призначення йому пенсії за вислугою років в Збройних Силах України згідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2017 по справі № 638/2398/17, проте, відповідач відмовив у призначенні пенсії за вислугою років, у зв'язку із тим, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 скасовано постанову Дзержинського районного суду від 25.05.2017 №638/2398/17 в частині покладення обов'язку на головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 довічну пенсію за вислугу років.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Суд зазначає, що листом № ФХ-124419/1723/ВСЗ від 11.06.2018 Харківський обласний військовий комісаріат повідомив ОСОБА_1 про те, що на виконання постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2017 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 по справі № 638/2398/17 Харківським обласним військовим комісаріатом повторно (після постанови апеляційного адміністративного суду) направлено документи та подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років від 04.07.2017 № 3212 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області.

16 жовтня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою, у якій просив виконати вимоги пункту 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402, а саме просив розглянути подані документи та прийняти рішення щодо призначення йому пенсії за вислугою років в Збройних Силах України згідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2017 по справі № 638/2398/17, яка набрала законну силу 11.10.2017.

Листом від 15.11.2018 №5 504/С-14 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області фактично відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років, у зв'язку із тим, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 скасовано постанову Дзержинського районного суду від 25.05.2017 №638/2398/17 в частині покладення обов'язку на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити довічну пенсію за вислугу років.

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом його прав.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2017 позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано неправомірними дії Харківського обласного військового комісаріату щодо відмови ОСОБА_1 в визначенні права на пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до п. 11 Закону України від 15.06.2004 № 1763-IV "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" в редакції на момент мого звільнення з лав Збройних Сил України тобто станом на 12.11.2004 та підготовці необхідних для призначення пенсії документів для надання до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області. Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат визначити право ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХП "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та п. 11 ст. 1 Закону України від 15.06.2004 № 1763-1V "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" в редакції на момент мого звільнення з лав Збройних Сил України тобто станом на 12.11.2004, підготовити та направити необхідні документи для призначення мені пенсії за вислугою років до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області. Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 довічну пенсію за вислугу років згідно до пункту статті 12 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України від 15.06.2004 року № 1763-IV "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" з 01 грудня 2016.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено частково. Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2017 по справі № 638/2398/17 скасовано в частині покладення обов'язку на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 довічну пенсію за вислугу років згідно до пункту статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до п. 11 ст.1 Закону України від 15.06.2004 № 1763-ІУ "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" з 30.01.2016, прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2017 по справі № 638/2398/17 залишено без змін.

Суд зазначає, що із постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 вбачається, що позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині зобов'язання призначити ОСОБА_1 довічну пенсію за вислугу років згідно до пункту статті 12 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до п. 11 ст.1 Закону України від 15.06.2004 року № 1763-IV "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" суд розцінив як передчасні, оскільки Харківський обласний військовий комісаріат не направляв на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області будь-яких документів для призначення пенсії ОСОБА_1, а позивач не звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із відповідними документами про призначення йому пенсії.

Поряд із тим, судовими рішеннями Дзержинського районного суду м. Харкова та Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 638/2398/17 визнано право ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХП "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та п. 11 ст.1 Закону України від 15.06.2004 № 1763-1V "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" в редакції на момент його звільнення з лав Збройних Сил України тобто станом на 12.11.2004.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Із матеріалів справи вбачається, що Харківський обласний військовий комісаріат на виконання постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2017 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 по справі № 638/2398/17 повторно направив документи та подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років від 04.07.2017 № 3212 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області.

Поряд із тим, вказані документи розглянуті відповідачем не були, відтак і пенсію ОСОБА_1 не призначено.

Разом із тим, суд зауважує, що Харківський апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 довічну пенсію за вислугу років згідно до пункту статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до п. 11 ст.1 Закону України від 15.06.2004 № 1763-ІУ "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" з 30.01.2016 дав відповідачу право здійснення своїх дискреційних повноважень, що передбачені діючим законодавством.

Суд зазначає, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд зазначає, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 та висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17.

З урахуванням викладеного та обставин саме цієї справи, зокрема, мотивів за яких відповідач відмовив в призначенні пенсії за вислугу років в Збройних Силах України відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2017, належним та ефективним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 довічну пенсію за вислугу років згідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2017 по справі № 638/2398/17, що набрала законну силу постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 з 11.06.2018.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Суд, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років в Збройних Силах України відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2017 по справі № 638/2398/17, що набрала законну силу постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017.

Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 довічну пенсію за вислугу років згідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.05.2017 по справі № 638/2398/17, що набрала законну силу постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 з 11.06.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код 14099344).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О.Чудних