Рішення № 79812349, 13.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
13.02.2019
Номер справи
2а/1570/4253/2011    
Номер документу
79812349
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

Справа № 2а/1570/4253/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року м. Одеса

Зала судових засідань №21

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Аракелян М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Біоіл Універсал Україна” до Роздільнянської об’єднаної державної податкової інспекції ГУДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000222300 від 27.05.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2011 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Біоіл Універсал Україна” до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000222300 від 27.05.2011 року (наразі – Роздільнянська ОСОБА_1 в Одеській області).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Роздільнянської МДПІ Одеської області від 22.05.2011 № НОМЕР_1.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 змінено постанову суду першої інстанції: в резолютивній частині дату податкового повідомлення-рішення “ 22.05.2011” змінено на “ 27.05.2011”; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.03.2017 р. касаційну скаргу Роздільнянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області задоволено частково, скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 03.04.2017 року адміністративну справу №2а/1570/4253/2011 прийнято до провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Роздільнянською МДПІ Одеської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю “Біоіл Універсал Україна” при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за період жовтень 2010 року з питань взаємовідносин з контрагентами за період з 01.09.2010 року по 30.11.2010 року, за результатами якої складено акт № 529-95/23-00/34490471 від 11.05.2011 року. Відповідно до висновків акту перевірки перевіряючими встановлено порушення ТОВ “Біоіл Універсал Україна”ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, у зв’язку з чим занижено суму ПДВ, належну до сплати в бюджет , за жовтень 2010 року на суму 5 637 806 грн.; порушення ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у зв’язку з чим занижено суму ПДВ , належну до сплати в бюджет, у загальній сумі 2979777 грн., в тому числі по періодам: вересень 2010 року – 9256 грн., листопад 2010 року – 2 970521 грн.; а також, що ТОВ “Біоіл Універсал Україна” за період з 01.11.2010 року по 31.11.2010 року у рядку 10.1 декларації в порушення ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищено податковий кредит всього в сумі 2 334 950 грн. На підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000222300 від 27.05.2011 року, згідно якого нарахований податок на додану вартість в сумі 7 816 603, 00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1954 150, 75 грн., у зв’язку з порушенням ТОВ “Біоіл Універсал Україна”п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

На думку представника позивача, висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам, не ґрунтуються на нормах законодавства, оскільки ТОВ “Біоіл Універсал Україна” є виробником соняшникової олії, має власні виробничі потужності та штат працівників, у зв’язку з чим підприємство здійснило закупку сировини соняшнику у своїх контрагентів, а саме: ПП “Югтрансагро”, ПП “Расинг Груп”, ТОВ “Авалон-Агро”, ТОВ “Агро-Гелеос”, ТОВ “Укрвторметагро”, ТОВ “Шторм”, ПП “Альбатрос-Південь”, ПП “СВ-Інтерконтракт”, ТОВ “Магнолія-Л”, ПП “Стилет-Юг”, ТОВ “Адріатика-Н”, ТОВ “Транс-Трейд-Ком”, яку в подальшому було використано у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: договорами, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами та платіжними дорученнями. Представник позивача зазначив, , що на підставі отриманих від контрагентів оформлених належним чином податкових накладних ТОВ “Біоіл Універсал Україна” у відповідності до вимог Закону України “Про податок на додану вартість” сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, представник позивача вважає протиправним податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.05.2011 року та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 19.08.2017 року призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі №2а/1570/4253/2011 до одержання результатів експертизи та/або повернення матеріалів справи до Одеського окружного адміністративного суду.

04 жовтня 2018 року до суду надійшов висновок судово-економічної експертизи разом з матеріалами справи (вх.№29520/18).

Ухвалою суду від 16.10.2018 року поновлено провадження у справі №2а/1570/4253/2011, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.11.2018 року.

У підготовчому засіданні 15.11.2018 року за клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 10.12.2018 року та встановлено строк для надання відзиву на позовну заяву до 25.11.2018 року.

Підготовче засідання, призначене на 10.12.2018 року, перенесено на 13.12.2018 року у зв’язку з знаходженням судді Аракелян М.М. у відпустці з 10.12.2018 року по 11.12.2018 року включно.

11 грудня 2018 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№38436/18), який за змістом є ідентичним акту перевірки.

Підготовче засідання, призначене на 13.12.2018 року, перенесено на 18.12.2018 року у зв’язку з знаходженням судді Аракелян М.М. на лікарняному з 13.12.2018 року по 17.12.2018 року включно.

Ухвалою суду від 18.12.2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі 2а/1570/4253/2011 на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 14.01.2019 року

14 січня 2019 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№1221/19), в якій посилаючись на висновок судово-економічної експертизи №31/004/1027/1, представник позивача зазначив, що висновки, викладені в Акті перевірки, на підставі якого позивачу складено і направлено податкове повідомлення-рішення №0000222300 від 27.05.2011 року щодо встановленого завищення ТОВ «Біоіл Універсал Україна» сум податкового кредиту документально та нормативно не підтверджуються. Представник позивача вважає, що висновки акту перевірки № 529-95/23-00/34490471 від 11.05.2011р. не відповідають дійсним обставинам, не ґрунтуються на нормах законодавства, у зв’язку з чим підлягає скасуванню оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000222300 від 27.05.2011 року. В обґрунтування правової позиції представник позивача зазначив, що доводи викладені у позовній заяві підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема виписками з реєстрів щодо прийняття вантажів від контрагентів та товарно-транспортними накладними за відповідні спірні періоди. З огляду на те, що в матеріалах справи наявні всі необхідні документи, що підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту, та висновки акту перевірки спростовані висновком судово-економічної експертизи, представник позивача вказує на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, представник позивача зазначив, що відзив на позовну заяву не містить жодного доводу та ґрунтується виключно на цитуванні акту перевірки №529-95/23-00/34490471 від 11.05.2011 року.

Ухвалою суду від 14.01.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 31.01.2019 року.

31 січня 2019 року від представника позивача до суду надійшла заява (вх.№3564/19), в якій представник просив суд розглянути справу у порядку письмового провадження.

Відповідач до суду не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками справи докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» (код ЄДРПОУ: 34490471) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та громадських формувань як суб’єкт господарювання від 13.09.2006 року № 1 554 102 0000 001513 та знаходить на обліку як платник податків в Роздільнянській ДПІ ГУ ДФС в Одеській області.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та громадських формувань Товариство займається наступними видами діяльності: код КВЕД 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (основний);

Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

21 лютого 2011 року Роздільнянською МДПІ на запит № 1668/15-02 від 07.02.2011 року отримано відповідь ТОВ “Біоіл Універсал Україна”№ 39 від 18.02.2011 року з доданими копіями документів, пов'язаними з нарахуванням та сплатою податку на додану вартість в жовтні 2010 року по наступним контрагентам: ТОВ “Авалон-Агро”, ТОВ “Шторм”, ПП “Расинг Груп”, ТОВ “Агро-Гелеос”, ПП “Фірма Сервіс-Промторг”, ПП “Глобал-Трейдіс”.

Роздільнянською МДПІ на підставі п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України направлено ТОВ “Біоіл Універсал Україна” запит №3630-808/23-00 від 10.03.2011 року про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань взаємовідносин з ПП “Альбатрос-Південь”за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року; запит № 972/23-00 від 22.03.2011 року про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань взаємовідносин з ПП “ОСОБА_2 період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року; запит від 29.03.2011 року № 5285-1078/23-00 про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань взаємовідносин з ПП “ОСОБА_2 період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року, ПП “Альбатрос-Південь”за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, ТОВ “Магнолія-Л”за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року, ПП “Стилет-Юг”за період з 01.10.2010 року по 30.11.2010 року, ТОВ “Адріатика-Н”за період з 01.10.2010 року по 30.11.2010 року, ТОВ “Транс-Трейд-Ком”за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року, ПП “Альтекс-Юг”за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року, ПП “Агроера-2009”за період з 01.08.2010 року по 30.09.2010 року, СФГ “Зернове”за період з 01.09.2010 року по 30.11.2010 року.

У відповідь на запити Роздільнянської МДПІ позивачем було надано первинні бухгалтерські документи по вказаним у запитах контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи супровідними листами ТОВ “Біоіл Універсал Україна”№ 73 від 30 березня 2011 року, № 14 від 05 квітня 2011 року, № 16 від 08 квітня 2011 року з відмітками Роздільнянської МДПІ про отримання.

15 квітня 2011 року начальником Роздільнянської МДПІ прийнято прийнято наказом №423 від 15.04.2011 року, про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(код ЄДРПОУ 34490471), з питань дотримання податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за жовтень 2010 року, з питань взаємовідносин з контрагентами за період з 01.09.2010 року по 30.11.2010 року, та видано направлення на перевірку № 302 від 15.04.2011 року.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України на підставі вищезазначеного наказу №423 від 15.04.2011 року та направлення № 302 від 15.04.2011 року, у зв’язку з надходженням доповідної записки відділу оподаткування юридичних осіб (вх. № 227/15 від 24.02.2011 року), ненаданням ТОВ “Біоіл Універсал Україна”на письмові запити Роздільнянської МДПІ (від 07.02.2011 року №1668/15-02, від 10.03.2011 року № 3630-808/23-00, від 22.03.2011 року № 972/23-00, від 29.03.2011 року № 5285-1078/23-00) в повному обсязі пояснень та їх документального підтвердження з питань взаємовідносин з контрагентами за період з 01.09.2010 року по 30.11.2010 року посадовими особами Роздільнянської МДПІ у період з 15.04.2011 року по 29.04.2011 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ “Біоіл Універсал Україна” з питань дотримання податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за жовтень 2010 року, з питань взаємовідносин з контрагентами за період з 01.09.2010 року по 30.11.2010 року, за результатами якої складено акт № 529-95/23-00/34490471 від 11 травня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ “Біоіл Універсал Україна” ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, у зв'язку з чим занижено суму ПДВ, належну до сплати в бюджет , за жовтень 2010 року на суму 5 637 806 грн.; порушення ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 от. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у зв'язку з чим занижено суму ПДВ , належну до сплати в бюджет, у загальній сумі 2979777 грн., в тому числі по періодам: вересень 2010 року -9256 грн., листопад 2010 року - 2 970521 грн.; а також, що ТОВ “Біоіл Універсал Україна” за період з 01.11.2010 року по 31.11.2010 року у рядку 10.1 декларації в порушення ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищено податковий кредит всього в сумі 2334950 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222300 від 27 травня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9770753,75 грн., з яких за основним платежем - 7816603 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1954150,75 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними висновками контролюючого органу, вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішенням Роздільнянської МДПІ, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За приписами ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Постановлючи ухвалу від 01.03.2017 року, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що під час нового розгляду справи суду перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу від ПП «Югтрансагро», ПП «Расинг Груп», ТОВ «Авалон-Агро», ТОВ «Агро-Гелеос», ТОВ «Укрвторметагро», ТОВ «Шторм», ПП «Альбатрос-Південь», ПП «СВ-Інтерконтракт», ТОВ «Магнолія-Л», ПП «Стилет-Юг», ТОВ «Адріатика-Н», ТОВ «Транс-Трейд-Ком» товару (соняшник), перевірити обставини транспортування товару від цих постачальників на адресу позивача, реальної можливості здійснення цими постачальниками поставки товарів та послуг, обставин щодо інших порушено норм Закону № 168/97-ВР, які викладені в акті перевірки від 11.05.2011 № 529-95/23-00/34490471, для чого, у разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Надаючи оцінку правомірності донарахувань позивачу податкових зобов’язань та штрафних санкцій з податку на додану вартість з урахуванням вказівок Вищого адміністративного суду України, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі -Податковий кодекс України).

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки -цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно до п. п. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно до п.п. 85.2, 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу були використані наступні матеріали щодо нікчемності вчинених правочинів: акт ДПІ у м. Херсоні “Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП “Югтрансагро”(ЄДРПОУ 36580289) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(ЄДРПОУ 34490471) відомостей за жовтень 2010 року”; акт ДПІ у Київському районі м. Одеси від 14.03.2011 року № 419/23-34/3060746/2 “Про неможливість проведення перевірки достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань приватного підприємства “Расинг Груп”, код ЄДРПОУ 37060746, за період: червень-грудень 2010 року”; акт ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 18.04.2011 року “Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ “Агро-Гелеос”(код ЄДРПОУ 31432587) з питань підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(код ЄДРПОУ 34490471) за період вересень, жовтень 2010 року; акт ДПІ у Приморському м. Одеси від № 267/23-513/33016850 від 04.03.2011 року про визнання угод ТОВ “Укрвторметагро”нікчемними; акт ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 17.03.2011 року № 457/23/31657105 “Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ “Шторм”(код ЄДРПОУ 31657105) з питань підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(код ЄДРПОУ 34490471) за період вересень, жовтень 2010 року”; акт ДПІ у м. Іллічівську від 23.12.2010 року № 3872/23-0302/01/36635620 “Про результати невиїзної документальної перевірки приватного підприємства “Альбатрос Південь”, код ЄДРПОУ 36635620, з питань правомірності нарахування податкового зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року”; акт ДПІ у Білогірському районі від 15.04.2011 року № 735/15-02/37262574 “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП “СВ - Інтерконтакт”(ЄДРПОУ 37262574) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за вересень, жовтень та листопад 2010 року”; акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 16.03.2011 року № 857/23-200/36057292 “Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Магнолія-Л”(код за ЄДРПОУ 36057292) щодо правомірності формування податкового кредиту за період з 01.11.10 року по 31.12.10 року”; акт ДПІ у м. Херсоні від 09.03.11 року № 614/23-2/37048886 “Про результати невиїзної позапланової перевірки ПП “Стилет - Юг” (код 37048886) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами -постачальниками, контрагентами-покупцями за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року”; акт ДПІ у м. Херсоні від 04.03.11 року № 607/23-2/37048928 “Про результати ментальної невиїзної перевірки ПП “Альтекс-Юг”(код 37048928) з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року”; акт ДПІ у м. Іллічівську від 30.12.2010 року № 3962/23-0302/36635620 “Про результати невиїзної документальної перевірки приватного підприємства “Альбатрос-Південь”, код ЄДРПОУ 36635620, з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року”; акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 14.02.2011 року № 159/23-300/35674 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП “Адріатика-Н”, код ЄДРПОУ 35674680, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків-контрагентами за період квітень - травень, липень-листопад 2010 року”; акт ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва від 27.01.2011 року № 282/232-100/36621969 “Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ “Транс-Трейд-Ком”(код за ЄДРПОУ) з питань формування податкового кредиту за рахунок контрагентів, відображених у податкових деклараціях з ПДВ за травень, червень, серпень, вересень 2010 року”.

В ході проведення перевірки використано програмний продукт “Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України”, АІС “ТАХ”, АІС “Аудит”, АС “Бест-Звіт”.

Як зазначається в акті перевірки №529-95/23-00/34490471 від 11 травня 2011 року, перевіркою встановлено, що ТОВ «Біоіл Універсал Україна» з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року задекларовано податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 7147734 грн. та задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 6576571 грн.

Зі змісту акту також вбачається, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з наступники контрагентами: ПП «Югтрансагро (код ЄДРПОУ 36580289), ПП «Расинг Груп» (код ЄДРПОУ:37060746); ТОВ «Авалон-Агро» (код ЄДРПОУ 367796617)., ТОВ «Агро-Гелеос» (код ЄДРПОУ:31432587), ТОВ «Укрвторметагро» (код ЄДРПОУ:33016850), ТОВ «Шторм» (код ЄДРПОУ:31657105), ПП «Альбатрос-Південь (код ЄДРПОУ:36635620), ПП «СВ-Інтерконтакт» (код ЄДРПОУ:37262574).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ “Біоіл Універсал Україна”та ВАТ “Роздільнянський елеватор”було укладено договір складського зберігання олійних культур № 1 від 11.06.2008 року, договір доручення № Р-1 від 12.08.2009 року, договір доручення № 1 від 01.06.2010 року, відповідно до умов яких ТОВ “Біоіл Універсал Україна”поставляє зернові культури (соняшник) на зберігання ВАТ “Роздільнянський елеватор”, а ВАТ “Роздільнянський елеватор”виконує обов'язки щодо приймання поставленого соняшнику на зберігання, а також надає інші супутні послуги.

Також, ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покладодавець) та ТОВ “Галагановський елеватор”(Зерновий склад) 22.07.2010 року було укладено договір № 34 складського зберігання та надання послуг по прийманню, сушці, очистці та відпуску зернових культур від 22.07.2010 року, відповідно до умов якого Поклажодавець передає, а Зерновий склад приймає на зберігання зернові, масляні зернобобові сільськогосподарські культури урожаю 2010 року, а також забезпечує за необхідності їх очистку та сушку.

ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ПП “Югтрансагро” (Продавець) 09.09.2010 року укладено договір купівлі-продажу № Б 1009-033-532 від 09.09.2010 року, відповідно до умов якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар (соняшник насипом), в якому, крім іншого, зазначено, що місцем фактичної передачі Товару є ТОВ “Галагановський елеватор”(а.с. 67-68 том 1).

14 жовтня 2010 року ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ПП “Югтрансагро”(Продавець) укладено доповнення № 4 до договору № Б 1009-033-532 від 09.09.2010 року.

На виконання умов вказаного договору № Б 1009-033-532 від 09.09.2010 року та доповнення № 4 до договору № Б 1009-033-532 від 09.09.2010 року на склад ТОВ “Галаганівський елеватор” 14 жовтня 2010 року від ПП “Югтрансагро”прийнято зерно соняшнику, ТОВ “Біоіл Універсал Україна”прийнято Товар (соняшник), ПП “Югтрансагро”ТОВ “Біоіл Універсал Україна”виписано податкову накладну № 920 від 14.10.2010 року згідно рахунку СФ-0895 від 14.10.2010 року та ТОВ “Біоіл Універсал Україна”оплачено отриманий Товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами: реєстром № 905 від 14.10.2010 року накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, рахунком-фактурою № СФ-00895 від 14.10.2010 року, видатковою накладною № РН-0000887 від 14.10.2010 року, податковою накладною № 920 від 14.10.2010 року, платіжним дорученням № 2314 від 15.10.2010 року.

24 вересня 2010 року ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ПП “Расинг Груп”(Продавець) укладено договір купівлі-продажу № Б 1009-085-532 від 24.09.2010 року, відповідно до умов якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар (соняшник насипом), в якому, крім іншого, зазначено, що місцем фактичної передачі Товару є ВАТ “Роздільнянський елеватор”.

28 вересня 2010 року ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ПП “Расинг Груп”(Продавець) укладено доповнення № 1 та доповнення № 2 від 01.10.2010 року до договору № Б 1009-085-532 від 24.09.2010 року.

На виконання умов вказаного договору № Б 1009-085-532 від 24.09.2010 року та доповнення № 1 і доповнення № 2 від 01.10.2010 року до договору № Б 1009-085-532 від 24.09.2010 року на склад ВАТ “Роздільнянський елеватор”від ПП “ОСОБА_3 зерно соняшнику, ТОВ “Біоіл Універсал Україна” прийнято Товар (соняшник), ПП “Расинг Груп”ТОВ “Біоіл Універсал Україна”виписано податкові накладні та ТОВ “Біоіл Універсал Україна”оплачено отриманий Товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами: реєстром прийнятого вантажу з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Також ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ТОВ “Авалон-Агро”(Продавець) укладено договір купівлі-продажу № Б 1008-004-532 від 27.08.2010 року, відповідно до умов якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар (соняшник насипом), в якому, крім іншого, зазначено, що місцем фактичної передачі Товару є ВАТ “Роздільнянський елеватор”(а.с. 71-72 том 1).

Крім цього, ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ТОВ “Авалон-Агро”(Продавець) укладено доповнення № 11 від 05.10.2010 року, № 12 від 06.10.2010 року, № 13 від 07.10.2010 року до договору № Б 1008-004-532 від 27.08.2010 року.

На виконання умов вказаного договору № Б 1008-004-532 від 27.08.2010 року та доповнення № 11 від 05.10.2010 року, № 12 від 06.10.2010 року, № 13 від 07.10.2010 року до договору № Б 1008-004-532 від 27.08.2010 року на склад ВАТ “Роздільнянський елеватор”від ТОВ “Авалон-Агро”прийнято зерно соняшнику, ТОВ “Біоіл Універсал Україна”прийнято Товар (соняшник), ТОВ “Авалон-Агро”ТОВ “Біоіл Універсал Україна”виписано податкові накладні та ТОВ “Біоіл Універсал Україна”оплачено отриманий Товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами: реєстром прийнятого вантажу з 05.10.2010 року по 08.10.2010 року, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

09 вересня 2010 року між ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ТОВ “Агро-Гелеос”(Продавець) укладено договір купівлі-продажу № Б 1009-030-532 від 09.09.2010 року, відповідно до умов якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар (соняшник насипом), в якому, крім іншого, зазначено, що місцем фактичної передачі Товару є ВАТ “Роздільнянський елеватор.

Також, між ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ТОВ “Агро-Гелеос”(Продавець) укладено доповнення № 2 від 16.09.2010 року, № 3 від 17.09.2010 року, № 4 від 20.09.2010 року, № 5 від 24.09.2010 року, № 6 від 27.09.2010 року, № 8 від 07.10.2010 . № 9 від 18.10.2010 року, № 10 від 27.10.2010 року до договору № Б 1009-030-532 від 09.09.2010 року

На виконання умов вказаного договору № Б 1009-030-532 від 09.09.2010 року та доповнення № 2 від 16.09.2010 року, № 3 від 17.09.2010 року, № 4 від 20.09.2010 року, № 5 від 24.09.2010 року, № 6 від 27.09.2010 року, № 8 від 07.10.2010 року, № 9 від 18.10.2010 року, № 10 від 27.10.2010 року до договору № Б 1009-030-532 від 09.09.2010 року на склад ВАТ “Роздільнянський елеватор”від ТОВ “Агро-Гелеос” прийнято зерно соняшнику, ТОВ “Біоіл Універсал Україна”прийнято Товар (соняшник), ТОВ “Агро-Гелеос”ТОВ “Біоіл Універсал Україна”виписано податкові накладні та ТОВ “Біоіл Універсал Україна”оплачено отриманий Товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами: реєстром прийнятого вантажу з 17.09.2010 року по 28.10.2010 року, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

07 жовтня 2010 року між ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ТОВ “Укрвторметагро”(Продавець) укладено договір купівлі-продажу № Б 1010-102-532 від 07.10.2010 року, відповідно до умов якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар (соняшник насипом), в якому, крім іншого, зазначено, що місцем фактичної передачі Товару є ВАТ “Роздільнянський елеватор”.

Також, ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ТОВ “Укрвторметагро”(Продавець) укладено доповнення № 1 від 12.10.2010 року, № 2 від 13.10.2010 року, № 3 від 15.10.2010 року, № 4 від 19.10.2010 року, № 5 від 20.10.2010 року до договору № Б 1010-111-332 від 19.10.2010 року.

19 жовтня 2010 року між ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ТОВ “Укрвторметагро”(Продавець) укладено договір купівлі-продажу № Б 1010-111-332 від 19.10.2010 року, відповідно до умов якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар (соняшник насипом), в якому, крім іншого, зазначено, що місцем фактичної передачі Товару є ВАТ “Роздільнянський елеватор”.

До договору № Б 1010-111-332 від 19.10.2010 року ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ТОВ “Укрвторметагро”(Продавець) укладено доповнення № 1 від 20.10.2010 року (а.с. 238 том 1).

На виконання умов договорів № Б 1010-102-532 від 07.10.2010 року та № Б 1010-111-332 від 19.10.2010 року, а також доповнень № 1 від 12.10.2010 року, № 2 від 13.10.2010 року, № 3 від 15.10.2010 року, № 4 від 19.10.2010 року, № 5 від 20.10.2010 року до договору №Б 1010-111-332 від 19.10.2010 року та № 1 від 20.10.2010 року до договору № Б 1010-111-332 від 19.10.2010 року на склад ВАТ “Роздільнянський елеватор”від ТОВ “Укрвторметагро”прийнято зерно соняшнику, ТОВ “Біоіл Універсал Україна”прийнято Товар (соняшник), ТОВ “Укрвторметагро”ТОВ “Біоіл Універсал Україна”виписано податкові накладні та ТОВ “Біоіл Універсал Україна”оплачено отриманий Товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами: реєстром прийнятого вантажу з 06.10.2010 року по 28.10.2010 року, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями (а.с. 239-256 том 1, а.с. 1-20 том 2, а.с. 90-91 Том 4, а.с. 229-233 Том 5).

27 серпня 2010 року ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ТОВ “Шторм”(Продавець) укладено договір купівлі-продажу № Б 1008-005-532 від 27.08.2010 року, відповідно до умов якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар (соняшник насипом), в якому, крім іншого, зазначено, що місцем фактичної передачі Товару є ВАТ “Роздільнянський елеватор”.

До договору № Б 1008-005-532 від 27.08.2010 року ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ТОВ “Шторм”(Продавець) було укладено доповнення № 6 від 17.09.2010 року, № 7 від 21.09.2010 року, № 8 від 21.09.2010 року, № 9 від 23.09.2010 року, № 10 від 28.09.2010 року, № 11 від 01.10.2010 року, № 12 від 07.10.2010 року, № 13 від 07.10.2010 . № 14 від 08.10.2010 року, № 15 від 14.10.2010 року, № 16 від 14.10.2010 року, № 17 віл 19.10.2010 року, № 18 від 20.10.2010 року.

Також, між ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ТОВ “Шторм”(Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № Б 1010-107-332 від 13.10.2010, відповідно до умов якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар (соняшник насипом), в якому, крім іншого, зазначено, що місцем фактичної передачі Товару є ВАТ “Роздільнянський елеватор”.

До договору № Б 1010-107-332 від 13.10.2010 року ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ТОВ “Шторм”(Продавець) укладено доповнення № 1 від 13.10.2010 року.

На виконання умов договорів № Б 1008-005-532 від 27.08.2010 року та № Б 1010-107-332 від 13.10.2010 року, а також доповнень № 6 від 17.09.2010 року, № 7 від 21.09.2010 року, № 8 від 21.09.2010 року, № 9 від 23.09.2010 року, № 10 від 28.09.2010 року, № 11 від 01.10.2010 року, № 12 від 07.10.2010 року, № 13 від 07.10.2010 року, № 14 від 08.10.2010 року, № 15 від 14.10.2010 року, № 16 від 14.10.2010 року, № 17 від 19.10.2010 року, № 18 від 20.10.2010 року до договору № Б 1008-005-532 від 27.08.2010 року та № 1 від 13.10.2010 року до договору № Б 1010-107-332 від 13.10.2010 року на склад ВАТ “Роздільнянський елеватор”від ТОВ “Шторм”прийнято зерно соняшнику, ТОВ “Біоіл Універсал Україна” прийнято Товар (соняшник), ТОВ “Шторм”ТОВ “Біоіл Універсал Україна”виписано податкові накладні та ТОВ “Біоіл Універсал Україна”оплачено отриманий Товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами: реєстром прийнятого вантажу з 17.09.2010 року по 27.10.2010 року, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

01.10.2010 року ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ПП “Альбатрос-Південь”(Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № Б 1010-097-532 від 01.10.2010 року, відповідно до умов якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар (соняшник насипом), в якому, крім іншого, зазначено, що місцем фактичної передачі Товару є ВАТ “Роздільнянський елеватор”.

До договору № Б 1010-097-532 від 01.10.2010 року ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ПП “Альбатрос-Південь”(Продавець) укладено доповнення № 1 від 07.10.2010 року, № 2 від 08.10.2010 року, № 3 від 11.10.2010 року, № 4 від 14.10.2010 року, № 5 від 18.10.2010 року, № 6 від 20.10.2010 року, № 7 від 28.10.2010 року (а.с. 98-104 том 2).

На виконання умов договору № Б 1010-097-532 від 01.10.2010 року та доповнень № 1 від 07.10.2010 року, № 2 від 08.10.2010 року, № 3 від 11.10.2010 року, № 4 від 14.10.2010 року, № 5 від 18.10.2010 року, № 6 від 20.10.2010 року, № 7 від 28.10.2010 року до договору № Б 1010-097-532 від 01.10.2010 року на склад ВАТ “Роздільнянський елеватор”від ПП “Альбатрос-Південь”прийнято зерно соняшнику, ТОВ “Біоіл Універсал Україна”прийнято Товар (соняшник), ПП “Альбатрос-Південь”ТОВ “Біоіл Універсал Україна”виписано податкові накладні та ТОВ “Біоіл Універсал Україна”оплачено отриманий Товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами: реєстром прийнятого вантажу з 04.10.2010 року по 29.11.2010 року, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Також, ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ПП “СВ-Інтерконтракт”(Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № Б 1010-098-532 від 01.10.2010 року, відповідно до умов якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар (соняшник насипом), в якому, крім іншого, зазначено, що місцем фактичної передачі Товару є ВАТ “Роздільнянський елеватор”.

До договору № Б 1010-098-532 від 01.10.2010 року ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Поклпець) та ПП “СВ-Інтерконтракт”(Продавець) укладено доповнення № 1 від 06.10.2010 року, № 2 від 07.10.2010 року, № 3 від 12.10.2010 року, № 4 від 12.10.2010 року. № 5 від 13.10.2010 року, № 6 від 15.10.2010 року, № 7 від 15.10.2010 року, № 8 від 18.10.2010 року, № 9 від 22.10.2010 року, № 10 від 29.10.2010 року.

На виконання умов договору № Б 1010-098-532 від 01.10.2010 року та доповнень № 1 від 06.10.2010 року, № 2 від 07.10.2010 року, № 3 від 12.10.2010 року, № 4 від 12.10.2010 року, № 5 від 13.10.2010 року, № 6 від 15.10.2010 року, № 7 від 15.10.2010 року, № 8 від 18.10.2010 року, № 9 від 22.10.2010 року, № 10 від 29.10.2010 року до нього на склад ВАТ “Роздільнянський елеватор”від ПП “СВ-Інтерконтракт”прийнято зерно соняшнику, ТОВ “Біоіл Універсал Україна”прийнято Товар (соняшник), ПП “СВ-Інтерконтракт”ТОВ “Біоіл Універсал Україна”виписано податкові накладні та ТОВ “Біоіл Універсал Україна”оплачено отриманий Товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами: реєстром прийнятого вантажу з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Крім цього, 16.11.2010 року між ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ТОВ “Магнолія-Л”(Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № Б 1011-150-532 від 16.11.2010 року, відповідно до умов якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар (соняшник насипом), в якому, крім іншого, зазначено, що місцем фактичної передачі Товару є ВАТ “Роздільнянський елеватор”.

На виконання умов договору № Б 1011-150-532 від 16.11.2010 року на склад ВАТ “Роздільнянський елеватор”від ТОВ “Магнолія-Л”прийнято зерно соняшнику, ТОВ “Біоіл Універсал Україна”прийнято Товар (соняшник), ТОВ “Магнолія-Л”ТОВ “Біоіл Універсал Україна”виписано податкові накладні та ТОВ “Біоіл Універсал Україна” оплачено отриманий Товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами: реєстром прийнятого вантажу з 17.11.2010 року по 27.11.2010 року, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

08 жовтня 2010 року між ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ПП “Стилет-Юг”(Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № Б 1010-104-532 від 08.10.2010 року, відповідно до умов якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар (соняшник насипом), в якому, крім іншого, зазначено, що місцем фактичної передачі Товару є ВАТ “Роздільнянський елеватор”.

В доповнення до договору № Б 1010-104-532 від 08.10.2010 року ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ПП “Стилет-Юг”(Продавець) укладено доповнення № 1 від 22.10.2010 року, № 2 від 29.10.2010 року, № 3 від 29.10.2010 року, № 4 від 05.11.2010 року, № 5 від 11.11.2010 року, № 6 від 12.11.2010 року, № 7 від 26.11.2010 року.

На виконання умов договору № Б 1010-104-532 від 08.10.2010 року та доповнень до зазначеного договору № 1 від 22.10.2010 року, № 2 від 29.10.2010 року, № 3 від 29.10.2010 року, № 4 від 05.11.2010 року, № 5 від 11.11.2010 року, № 6 від 12.11.2010 року, № 7 від 26.11.2010 року на склад ВАТ “Роздільнянський елеватор”від ПП “Стилет-Юг”прийнято зерно соняшнику, ТОВ “Біоіл Універсал Україна”прийнято Товар (соняшник), ПП “Стилет-Юг”ТОВ “Біоіл Універсал Україна”виписано податкові накладні та ТОВ “Біоіл Універсал Україна”оплачено отриманий Товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами: реєстром прийнятого вантажу з 09.10.2010 року по 30.11.2010 року, рахунками-фактурами, видатковими митий їм податковими накладними, платіжними дорученнями.

24 листопада 2010 року між ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ПП “Альтекс-Юг”(Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № Б 1011-155-532 від 24.11.2010 року, відповідно до умов якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар (соняшник насипом), в якому, крім іншого, зазначено, що місцем фактичної передачі Товару є ТОВ “Галагановський елеватор”.

На виконання умов договору № Б 1011-155-532 від 24.11.2010 року на склад ТОВ “Галаганівський елеватор”від ПП “Альтекс-Юг”прийнято зерно соняшнику, ТОВ “Біоіл Універсал Україна”прийнято Товар (соняшник), ПП “Альтекс-Юг”ТОВ “Біоіл Універсал Україна”виписано податкові накладні та ТОВ “Біоіл Універсал Україна”оплачено отриманий Товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами: реєстрами № 995, № 996 за листопад 2010 року, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Крім цього, як зазначено в акті перевірки № 529-95/23-00/34490471 від 11 травня 2011 року та підтверджується матеріалами справи, відповідно до рахунків ПП “Адріатика-Н” № СФ-406 від 29.10.2010 року та № СФ-436 від 06.11.2010 року ТОВ “Біоіл Універсал Україна”від ПП “Адріатика-Н”в жовтні 2010 року та в листопаді 2010 року на склад ВАТ “Роздільнянський елеватор”отримано Товар (соняшник), та ТОВ “Біоіл Універсал Україна”прийнято вказаний Товар (соняшник), ПП “Адріатика-Н”ТОВ “Біоіл Універсал Україна”виписано податкові накладні та ТОВ “Біоіл Універсал Україна”оплачено отриманий Товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами: реєстром прийнятого вантажу з 29.10.2010 року по 06.11.2010 року, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Також, 22.09.2010 року між ТОВ “Біоіл Універсал Україна”(Покупець) та ТОВ “Транс-Трейд-Ком”(Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № Б 1009-080-532 від 22.09.2010 року, відповідно до умов якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар (соняшник насипом), в якому, крім іншого, зазначено, що місцем фактичної передачі Товару є ВАТ “Роздільнянський елеватор”.

На виконання умов договору № Б 1009-080-532 від 22.09.2010 року на склад ВАТ “Роздільнянський елеватор”від ТОВ “Транс-Трейд-Ком”прийнято зерно соняшнику, ТОВ “Біоіл Універсал Україна”прийнято Товар (соняшник), ТОВ “Транс-Трейд-Ком”ТОВ “Біоіл Універсал Україна”виписано податкові накладні та ТОВ “Біоіл Універсал Україна”оплачено отриманий Товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами: реєстром прийнятого вантажу з 21.09.2010 року по 22.09.2010 року, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Згідно до листа ПрАТ “Роздільнянський елеватор”№ 365 від 31.10.2011 року в 2010 року елеватор приймав на зберігання для підприємства ТОВ “Біоіл Універсал Україна”соняшник партіями від різних відправників, а саме: ТОВ “Расинг Груп”, ТОВ “Авалон-Агро”, ТОВ “Агро-Гелеос”, ТОВ “Укрвторметагро”, ТОВ “Шторм”, ПП “Альбатрос-Південь”, ПП “СВ-Інтерконтракт”, ТОВ “Магнолія-Л”, ПП “Стилет-Юг”, ТОВ “Адріатика-Н”, ТОВ “Транс-Трейд-Ком”.

Судом встановлено, що вищенаведені Договори є типовими, підписані від імені постачальників та від імені покупця ТОВ «Біоіл Універсал Україна» в особі ОСОБА_4 та скріплені печатками сторін. При цьому, умовами вищезазначених Договорів передбачено, що доставка Товару на умовах CPT (Incoterms 2000) – здійснюється до ВАТ «Роздільнянський елеватор» ТОВ «Галаганівський елеватор».

Відповідно до листа ТОВ “Галагановський елеватор”№ 391 від 31.10.2011 року ТОВ “Галагановський елеватор” протягом жовтня 2010 року та листопада 2010 року приймав на зберігання для ТОВ “Біоіл Універсал Україна” продукцію (соняшник) партіями від різних відправників, зокрема, ПП “Югтрансагро”та від ПП «Альтекс-Ю».

З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ “Біоіл Універсал Україна”у вересні, жовтня, листопаді 2010 року було придбано соняшник у вищевказаних контрагентів на умовах СРТ (Інкотермс 2000), а тому товар поставлявся безпосередньо на картку (квоту) ТОВ “Біоіл Універсал Україна”, що підтверджується укладеними між ТОВ “Біоіл Універсал Україна”та ВАТ “Роздільнянський елеватор”, ТОВ “Галагановський елеватор”договорами, тобто перевезення сплачено до ВАТ “Роздільнянський елеватор” та ТОВ “Галагановський елеватор”, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з реєстрів отриманого вантажу ВАТ “Роздільнянський елеватор”та реєстрів накладних на прийняте зерно ТОВ “Галагановський елеватор”, у зв'язку з чим товарно-транспортні накладні ТОВ “Біоіл Універсал Україна”та ТОВ “Расинг Груп”, ТОВ “Авалон-Агро”, ТОВ “Агро-Гелеос”, ТОВ “Укрвторметагро”, ТОВ “Шторм”, ПП “Альбатрос-Південь”, ПП “СВ-Інтерконтракт”, ТОВ “Магнолія-Л”, ПП “Стилет-Юг”, ТОВ “Адріатика-Н”, ТОВ “Транс-Трейд-Ком”, ПП “Югтрансагро”та ПП “Альтекс-Юг”не складались.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що до Роздільнянської МДПІ від інших ДПІ, на обліку в яких стоять вищевказані контрагенти-постачальники надійшли акти перевірки та відомості баз даних ДПС щодо податкової звітності згідно яких встановлено, що ПП «Магнолія-Л», ПП Стилет-Юг», ПП «Альтекс-Юг», ПП «Альбатрос-Південнь», ПП «Адріатика-Н», ТОВ «Транс-Трейд-Ком» не виконуються свої податкові зобов’язання та відповідно не маючи правових зв’язків по операціях реалізації (продажу) товарів (послуг), що спрямовані на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Також зазначено, що за результатами перевірок вищевказаних контрагентів встановлено відсутність у останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність фондів, складських приміщень, транспортних засобів, достатніх трудових ресурсів, що на думку перевіряючих, є підставою вважати нікчемними вищезазначені угоди позивача з переліченими контрагентами у перевіряємий період відповідно до ч.1 ч. 5 ст. 203, п. 1, п.2 ст. 215, ст. 228 ЦК України.

Отже, обґрунтовуючи протиправність ТОВ «Біоіл Універсал Україна» включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, що включені у загальній вартості придбання по операціям з ПП «Магнолія-Л», ПП Стилет-Юг», ПП «Альтекс-Юг», ПП «Альбатрос-Південнь», ПП «Адріатика-Н», ТОВ «Транс-Трейд-Ком» посадові особи контролюючого органу посилаються на податкову інформацію, відповідно до якої вказують на порушення позивачем ст. 228 ЦК України, а саме укладення правочинів (оформлення господарських операцій) без юридичних наслідків, тобто виключно з метою заниження об’єкту оподаткування, несплати податків без мети реального настання передбачених наслідків.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу, з огляду на наступне.

Статтею 7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинний станом на дату виникнення спірних правовідносин) регулюється порядок обчислення та сплати податку, у тому числі питання формування податкового кредиту, дати його виникнення та умов нарахування.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно до п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772.

В порушення положень Порядку перевіряючими в акті перевірки викладені порушення без врахування всіх первинних документів наданих до перевірки, в основу обґрунтувань щодо наявності порушень норм податкового законодавства перевіряючи посилаються на податкову інформацію (акти перевірок контрагентів, відомості баз даних ДПА, податкову звітність контрагентів позивача тощо), яку не конкретизовано у відповідності до вищезазначених приписів та не надано до суду на підтвердження обґрунтованості таких висновків.

На переконання суду, вищезазначені висновки є необ’єктивними та зроблені без урахування всіх визначальних факторів, оскільки перевіряючими безпідставно не надано належної оцінки первинним документам, що підтверджують реальність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та були надані в ході перевірки на відповідні запити контролюючого органу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Натомість посадовими особами відповідача констатовано, що надані позивачем документи не доводять реальності операції. Такі твердження перевіряючих аргументовано можна назвати оціночними судженнями, які, в свою чергу, не містять фактичних даних і не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. У зв’язку із цим оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, і в будь-кому разі не можуть слугувати підставою для невизнання наслідків господарських операцій платника податків.

При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Висновки перевіряючими зроблено на підставі даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», тоді як відповідно до Примірного порядку взаємодії органів Державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 N 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» такий програмний продукт як «Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» несе лише інформативний характер.

Тому суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та дослідивши реальність господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем показників податкової звітності.

Отже, на думку суду висновки за результатами перевірки щодо фіктивного характеру господарських відносин позивача з його контрагентами ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи, які б спростовували надані позивачем документи та свідчили на користь висновків податкового органу.

Суд також враховує висновок Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладений у постанові № 21-511а14 від 9 грудня 2014 р., про те, що висновки, викладені у акті, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.

Наявні в акті перевірки висновки побудовані на припущеннях співробітників податкового органу. Сумніви перевіряючих самі по собі не можуть бути покладені в основу заперечення реальності господарських операцій, адже судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірності відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Так, припущенням перевіряючих є те, що контрагенти позивача – ПП «Магнолія-Л», ПП Стилет-Юг», ПП «Альтекс-Юг», ПП «Альбатрос-Південнь», ПП «Адріатика-Н», ТОВ «Транс-Трейд-Ком» не мали достатніх потужностей для здійснення спірних господарських операцій у перевіряємий період, оскільки цей висновок ґрунтується виключно на відомостях баз даних податкового органу без підтвердження цього належними та допустимими доказами та за відсутності належного дослідження наданих позивачем первинних документів.

Слід зазначити, що позивачем надані до матеріалів справи первинні документи (договори, акти виконаних робіт, платіжні доручення, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні), якими підтверджується проведення господарських операцій з вище переліченими контрагентами.

Певні недоліки в їх оформленні можуть мати підґрунтям суб’єктивні чинники (недостатня кваліфікація осіб, які їх складали, неуважність, тощо), та самі по собі не можуть свідчити про фіктивний характер задокументованих господарських операцій.

При цьому ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків вникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Водночас, судом встановлено, що Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997року, не встановлено правил податкового обліку платників податку, а лише встановлено права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Крім того, за умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявлених контрагентів порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару (Постанова ВС/КАС від 06.02.2018р. у справі № 804/4940/14 , ЄДРСРУ №72029288).

Таким чином, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постановах від 06.02.2018р. у справі №816/166/15-а, від 11.09.2018р. у справі №804/4787/16.

Водночас, за результатами дослідження наявних в матеріалах справи ТОВ «Біоіл Універсал Україна» копій товарно-транспортних накладних встановлено, що всі товарно- транспортні накладні складені на Замовника - ТОВ «Біоіл Універсал Україна» та відмічені печатками Вантажовідправників.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Біоіл Універсал Україна» достовірно відображено отримання податкових накладних від вищевказаних контрагентів, які в свою чергу, у відповідності до законодавства було зареєстровано платником ПДВ, установчі документи юридичних осіб не були визнані недійсними, операції відбулися на підставі укладених договорів про надання послуг, належне виконання яких підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: товарно - транспортні накладні, оборотно – сальдова відомість ТОВ «Біоіл Універсал Україна» по рахунку 281 «товари на складі» за період з 01.09.2009 по 30.11.2009р.; оборотно – сальдова відомість ТОВ «Біоіл Універсал Україна» по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.09.2008 по 31.12.2010р.; аналіз рахунку 6415 «розрахунки по податкам та платежам» ТОВ «Біоіл Універсал Україна» за вересень 2010 – жовтень 2010р.; оборотно – сальдові відомості ТОВ «Біоіл Універсал Україна» по рахунку 6442 « податковий кредит» за вересень 2010 – листопад 2010р. ; податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «Біоіл Універсал Україна» за вересень 2010, жовтень 2010 та листопад 2010 з Додатками 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»; податкові накладні ТОВ «Біоіл Універсал Україна»; видаткова та податкові накладні по постачальникам за спірний період; оборотно – сальдова відомість ТОВ «Біоіл Універсал Україна» по рахунку 631«розрахунки з вітчизняними постачальниками» за листопад 2010р.; журнали – ордери і відомості ТОВ «Біоіл Універсал Україна» по рахунку 26 «готова продукція» за вересень, жовтень, листопад 2010р.; журнали – ордери і відомості ТОВ «Біоіл Універсал Україна» по рахунку 23 «Виробництво» за вересень, жовтень, листопад 2010р.; картки рахунку 281 «Товари на складі» ТОВ «Біоіл Універсал Україна» за вересень - листопад 2010р. податкові накладні ТОВ «Біоіл Універсал Україна» виписані на контрагентів (продавців).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Суд зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Зважаючи на висновки Вищого адміністративного суду України, для правильного вирішення спору під час нового розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність застосування спеціальних знань для перевірки документальної підтвердженості висновків Акту перевірки, у зв’язку з чим ухвалою суду від 19.08.2017 року було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю “Інститут судових експертиз”, судовому експерту ОСОБА_5 (65059, м. Одеса, Адміральський проспект, б. 33А, офіс 210; свідоцтво №1027 від 28.09.2012 року про право проведення економічної експертизи за спеціальністю 11.1.-дослідження документів бухгалтерського обліку та звітності.

Так, на вирішення експертів поставлено питання: Чи підтверджуються документально висновки Акту перевірки від 11.05.2011р. № 529-95/23-00/34490471 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА” щодо дотримання податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за період жовтень 2010 року, з питань взаємовідносин з контрагентами за період з 01.09.2010 року по 30.11.2010 рік” щодо заниження ТОВ “БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА” суми ПДВ, належної до сплати в бюджет у розмірі 5 637 806 грн. за жовтень 2010 року; щодо заниження ТОВ “БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА” суми ПДВ, належної до сплати в бюджет у загальній сумі 21787972 грн., у тому числі по періодам: - вересні 2010 року – 9256 (із заокругленням); - листопаді 2010 року – 216954 грн. (із заокругленням) (у редакції відповіді Роздільнянської МДПІ Одеської області від 24.05.2011р. №8474-1670/23-00 на заперечення на Акт №92 від 17.05.2011р.).

Відповідно до висновку судової економічної експертизи від 28.09.2018р. №31/004/0027/1 по матеріалам даної справи з Додатком 1 до висновку з питання, поставленого судом на вирішення експертизи, зроблено висновок:

- висновки, викладені в тексті Акту перевірки від 11.05.2011р. №529- 95/23-00/34490471 щодо встановленого завищення ТОВ «Біоіл Універсал Україна» сум податкового кредиту по операціям з постачання зерна від таких постачальників – контрагентів, як: ПП «Югтрансагро», ПП «Растінг Груп», ТОВ «Авалон – Агро», ТОВ «Агро –Гелеос», ТОВ «Укрвторметагро», ТОВ «Шторм», ПП «Альбатрос – Південь», ПП «СВ – Інтерконтакт», ТОВ «Магнолія – Л», ПП «Стілет – Юг», ПП «Адріатика – Н», ТОВ «Транс – Трейд –Ком», ПП «Альтекс – Юг» документально та нормативно не підтверджуються в розмірі 8 021 897,67грн., а саме по періодам:

- за вересень 2010 в сумі 9 256,41грн;

- за жовтень 2010 в сумі 3 508 150,7грн.(а не в сумі 5 843 100,52грн., як зазначено в тексті акту перевірки);

- за листопад 2010 в сумі 4 504 490,85грн..(а не в сумі 2 169 540,74грн., як зазначено в тексті акту перевірки).

Відповідно до ст.ст.101, 108 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Якщо під час підготовки висновку експерт встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Позивач підтримує висновки експертизи, натомість, відповідач жодних обґрунтованих заперечень проти висновку експерта не подав, обмежившись у відзиві відтворенням обставин та їх правової оцінки, наведених в Акті перевірки.

Підстав для відхилення судом висновку експертизи не убачається.

Враховуючи вищевикладене, з урахування Висновку судової економічної експертизи, суд вважає, що позивачем підтверджено документально здійснення господарських операцій з контрагентами ПП «Югтрансагро», ПП «Расинг Груп», ТОВ «Авалон-Агро», ТОВ «Агро-Гелеос», ТОВ «Укрвторметагро», ТОВ «Шторм», ПП «Альбатрос-Південь», ПП «СВ-Інтерконтракт», ТОВ «Магнолія-Л», ПП «Стилет-Юг», ТОВ «Адріатика-Н», ТОВ «Транс-Трейд-Ком», а саме поставки товару (соняшник) та правомірність формування спірної суми податкового кредиту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (п.110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції") суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідні положення про податкові штрафи передбачають певні засоби захисту, які ґрунтуються на суб'єктивних ознаках, що вимагає від суду враховувати нюанси і не бути занадто рестриктивним в оцінці кожної конкретної справи щодо наявності в ній підстав для скасування податкового штрафу чи звільнення від його сплати.

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

При цьому доцільно керуватись принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Суд не погоджується з висновками відповідача про те, що позивачем не було отримано товару від вищевказаних контрагентів лише з тих підстав, що на його думку за податковою інформацією контрагенти позивача не могли поставити продукцію та послуги, оскільки, по-перше це спростовується матеріалами справи, а по-друге, оцінка відповідачем виконання умов спірних договорів щодо поставок товарів не може бути заснована на такому поверховому аналізі відомостей з інформаційних систем контролюючого органу, без дослідження фактичного руху активів та детального аналізу документів бухгалтерського обліку.

Суд погоджується з аргументами позивача про те, що застосування одних лише інформаційних баз даних податкового органу, відомості яких не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, та в подальшому можуть спростовані, не можуть бути використані в якості належних та єдиних доказів порушень вимог податкового законодавства платником податків.

Таким чином, сама по собі наявність податкової інформації щодо контрагентів платника податків може свідчити лише про можливі порушення ними норм Податкового кодексу України, цивільного та/чи господарського законодавства, однак спростовувати реальність господарських операцій відповідно платника податків не спроможна.

Необґрунтованість податкової вигоди настає у разі використання платником штучних форм господарської діяльності, які не відповідають дійсному економічному змісту господарської операції, з метою одержання податкової економії без відповідних економічних підстав.

Використання платником нелегальних способів ухилення від оподаткування податковою перевіркою не виявлено. Доказів на підтвердження домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою, що притаманна даному виду господарських операцій, податковою інспекцією не представлено.

Вирішуючи спір, суд враховує, що будь-яке перевищення повноважень державним органом в аспекті оцінювання наданих документів є несумісними з його обов'язком відповідати принципам “нейтральності” та “безсторонності”.

Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій за перевіряємий період, що також підтверджується висновком експерта.

Суд враховує, що первинна документація містить достовірну і несуперечливу інформацію. Натомість, позиція відповідача спростовується дослідженими первинними документами, які підтверджують фактичний рух товару та дійсність яких нічим наразі не спростовується.

Отже, враховуючи, що всі документи в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності Підприємства (матеріали справи містять договори, видаткові накладні, ТТН тощо), а також враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, які фактично обґрунтовано лише відсутністю у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності та несвоєчасне звітування, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

В даному випадку суб’єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не спростовано доводів сторони позивача та не доведена правомірність оскаржуваного рішення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач не довів суду законність оскаржуваного рішення, а аргументи, викладені у відзиві на позовну заяву, фактично дублюють висновки акту перевірки та не мають узгодженості та зв’язку із мотивами і доводами позовної заяви.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.159 КАС України при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно ч.1, п.5 ч.2 ст.162 КАС України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не наводить вагомих аргументів на користь позиції податкового органу, викладеної в Акті перевірки, які б переважили правові підстави позову та доводи позивача. При цьому відповідачем не надано жодних доказів на спростування позиції позивача та підтвердження правомірності донарахування податкових зобов’язань, спростування висновку експертизи.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 3,40 грн. відповідно до платіжного доручення №772 від 14.04.2011 року, який згідно з ч.1 ст.139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області.

Також відповідно до Акту №31/004/1027/1 28.09.2018 року здачі-приймання висновку судового експерта по справі №2а/1570/4253/2011 позивачем наперед сплачено 52080,90 грн. за проведення експертизи, отже ця сума судових витрат згідно вимог ч.5 ст.137, ч.1 ст.139 КАС України підлягає відшкодуванню ТОВ «Біоіл Універсал Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 137, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Біоіл Універсал Україна” до Роздільнянської об’єднаної державної податкової інспекції ГУДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000222300 від 27.05.2011 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Роздільнянської МДПІ Одеської області ДПС від 27.05.2011 №0000222300.

Стягнути з Роздільнянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (67400, Одеська область, Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Європейська, 83) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Біоіл Універсал Україна” (67400, Одеська область, Роздільнянський район, м.Роздільна, вул. Європейська, 83; код ЄДРПОУ: 34490471) судовий збір у сумі 3 (три) грн. 40 коп. та 52080 (п’ятдесят дві тисячі вісімдесят) грн. 90 коп. витрат з проведення судової економічної експертизи.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян

.

Попередній документ : 79812310
Наступний документ : 79812376