Вирок № 79812190, 30.09.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

Справа № 490/9438/13-к

Провадження № 1-кп/490/193/2018

У Х В А Л А

27 вересня 2018 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.

при секретарі Шаповаловій О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, який народився 11 лютого 1978 року

у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 1, 6 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 1, 6 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187 Кримінального Кодексу України.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва Чернієнка С.А. від 27 березня 2013 року відносно ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 травня 2013 року.

В подальшому цей строк продовжувався слідчими суддями та судами неодноразово, востаннє - ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 серпня 2018 року - до 30 вересня 2018 року включно.

Закінчення судового розгляду до сплинення вказаного строку не є можливим, через що відповідно до частини 3 статті 331 КПК України суд зобов'язаний до спливу вказаного строку розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

При цьому враховуючи, що справа розглядається судом присяжних, відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 331 КПК України питання про доцільність подальшого тримання обвинуваченого під вартою розглядається головуючим у справі.

Під час вирішення питання про доцільність подальшого тримання обвинуваченого під вартою прокурор просила про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Вона зазначала, що як на момент обрання запобіжного заходу - існував, та на теперішній час залишився актуальним ризик того, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилитись від суду.

На підтвердження наявності цього ризику прокурор посилалась про те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого йому загрожує покарання у вигляді довічного позбавлення волі; є громадянином іншої держави та наразі не має ані місця проживання, ані - соціальних зв'язків на території України.

З огляду на таке прокурор наполягала на тому, що доведений високий ступень ризику того, що у разі звільнення з-під варти обвинувачений зникне з території України з тим, щоб уникнути справедливого покарання.

Захисник під час судового розгляду кримінального провадження проти задоволення клопотання прокурора заперечував, в свою чергу заявив клопотання про зміну раніше обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу на не пов'язаний із триманням під вартою.

Він, зокрема, зазначав, що наразі ОСОБА_1 утримується під вартою без вироку суду понад 5 років 6 місяців, та такий строк тримання під вартою не може вважатись "розумним" у світі правових позицій Європейського Суду з Прав Людини.

Далі захисник зазначав, що в будь-якому випадку самі по собі "обґрунтованість підозри" та тяжкість покарання, що загрожує йому підзахисному, не можуть виправдовувати подальше його тримання під вартою, та, відповідно до сталої практики Європейського Суду з прав Людини суд зобов'язаний навести інші підстави для продовження строку такого тримання.

Захисник також підкреслив, що наразі судом досліджені усі надані публічним обвинуваченням документи та допитані основні свідки у справі, та учасники провадження та суд переконались у тому, що докази у справі збирались без належного сумління, більше того - нечесно, із використанням заборонених засобів та використанням прийомів спотворення дійсних фактичних обставин кримінального провадження. Таке, як свідчить суть пояснень захисника, доводить недобросовісність висунутої підозри. Захисник також окремо зазначив, що той факт, що під час попередніх розглядів суди першої та апеляційної інстанції погодились із версією публічного обвинувачення, не свідчить про "обґрунтованість підозри", адже рішення попередніх судів були скасовані.

Далі захисник зазначав, що ладен надати ОСОБА_1 власне житло для тимчасового помешкання та наразі є підприємство, яке бажає забезпечити його роботою.

Відсутність же в ОСОБА_1 на цей час інших соціальних зв'язків, як вказував захисник, не є наслідком його дій, але - наслідком його неправомірного утримання поза суспільством протягом тривалого часу.

З огляду на таке захисник наполягав на задоволенні власного клопотання та просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Обвинувачений під час судового розгляду питання про доцільність подальшого тримання його під вартою також просив про заміну обраного відносно нього запобіжного заходу на менш суворий.

При цьому він зазначав, що не має наміру ухилятись від суду та, власне, не має до того підстав, адже наразі вже переконаний у тому, що докази його винуватості є відсутніми та він має бути виправданим.

За такого обвинувачений вказував, що його завданням є отримання виправдувального вироку та вибачень зі сторони працівників парвоохоронних органів за те, що він перебував у в'язниці безпідставно.

Після вислуховування сторін та дослідження письмових матеріалів кримінального провадження суд дійшов такого.

Під час обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 та продовження строку його дії слідчі судді та суд виходили з того, що той обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та існує ризик того, що він, перебуваючи на волі, зможе ухилитись від суду або іншим чином перешкодити встановленню дійсних фактичних обставин справи.

Наразі матеріали справи доказів на спростування вказаних міркувань не містять.

Так, новий розгляд кримінального провадження здійснюється з 2 серпня 2017 року.

За період з 2 серпня 2017 року до теперішнього часу у справі судом проведено більше 20 судових засідань, протягом яких судом допитані потерпілі, головні свідки у справі та надані публічним обвинуваченням документи.

Отримана внаслідок проведених судових засідань інформація дає підстави стверджувати наступне.

Стосовно обґрунтованості висунутої обвинуваченому підозри.

Суд нагадує, що згідно з визначеним Європейським судом поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованим обвинувачення слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:

-можна перевірити у судовому розгляді;

-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

В цьому ж випадку зміст припущення про вчинення ОСОБА_1 особливо тяжкого злочину є викладеним в обвинувальному акті.

Наразі судом перевірена більша частина доказів, наданих стороною обвинувачення.

Докладна оцінка цим доказам буде надана під час винесення вироку по суті справи.

В той же час, стосовно предмету судового розгляду на теперішній час суд відзначає, що вона все ще може бути перевіреною наявними у суду засобами, та суд вдався до такої перевірки, призначивши у справі низку експертиз.

Стосовно наявності ризику того, що, перебуваючи на волі, обвинувачений зможе ухилитись від суду.

З огляду на таке суд відзначає, що стадія кримінального провадження, яка наразі триває, є практично вирішальною, адже саме зараз шляхом проведення експертних досліджень вирішується питання про чесність органів досудового розслідування під час висунення припущення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину.

Так, у разі, якщо внаслідок проведеного експертного дослідження припущення органів досудового розслідування буде підтвердженим, вагомість наданих суду доказів суттєво збільшиться, в інакшому ж випадку підстави вважати висунуте припущення обґрунтованим суттєво зменшаться.

За такого ризик виникнення саме на цьому етапі організаційних перешкод у розгляді справи, зокрема - у разі, якщо обвинувачений вживатиме заходів щодо переховування від суду - є надзвичайно актуальним.

Стосовно можливості запобігти вказаним вище ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Суд відзначає, що у цьому випадку мова йде про реальну можливість призначення, у разі підтвердження обвинувачення, покарання у вигляді довічного позбавлення волі, що вочевидь не є домірним будь-якому строку тримання під вартою.

До того ж, наразі матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 не має постійного місця проживання на території України та міцних соціальних зв'язків.

Більше того, наразі він не має на території України навіть тимчасового помешкання, у якому може перебувати під домашнім арештом.

Посилання ж захисника містять лише вказівки на його /захисника/ добру волю щодо надання обвинуваченому такого помешкання, але не містять доказів наявності в ОСОБА_1 права користування будь-яким помешканням на території України.

Такий стан гаранії процесуальної поведінки обвинуваченого не є домірним встановленому судом ризику на цій стадії кримінального провадження.

В зв'язку з таким суд доходе висновку про те, що наразі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого є можливим лише шляхом подальшого застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За такого клопотання прокурора про продовження тримання обвинуваченого під вартою підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисту слід відмовити.

Керуючись ст. 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1, який народився 11 лютого 1978 року, під вартою до 25 листопада 2018 року включно.

У задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала оскарженню окремо від судового рішення не підлягає..

СУДДЯ =В.О.АЛЄЙНІКОВ=