Рішення № 79812028, 14.02.2019, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4354/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чиркін С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1І.) до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі – відповідач, УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області), в якому позивач просить:

1) визнати протиправним рішення відповідача № 9759/03-21 від 29.11.2018 про відмову у зарахуванні пільгового стажу роботи позивачу з 1983 року по 1994 рік згідно п. «А» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

2) зобов’язати відповідача зарахувати позивачу з моменту звернення з заявою про призначення пенсії - 20.11.2018, пільговий стаж роботи для призначення пенсії згідно п. «А» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19.09.1983 по 05.08.1994.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 20.11.2018 звернувся до відповідача із заявою на призначення пенсії за віком з урахуванням періоду роботи за спеціальністю, що дає право на призначення пенсії як працівнику локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені. 29.11.2018 рішенням відповідача за № 9738 03-21 відмовив позивачу у зарахуванні пільгового стажу роботи з 1983 року по 1994 рік. Суть відмови полягає в тому, що відповідно до пункту 26 Порядку підтвердження стажу - якщо ім’я по батькові та прізвище не збігаються з ім’ям по батькові або прізвищем особи за паспортом даної особи може бути встановлено в судовому порядку. Позивач вважає, що рішення відповідача є безпідставним і не відповідає вимогам законодавства. Відповідач у своєму рішення посилається на довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії від 16.11.2016 № 03/214, що видана вагонним депо Комунарськ «Державного підприємства Донецька залізниця» та від 26.04.2017 № 01/17-302, що видана вагонним депо Луганськ «Державного підприємства Донецька залізниця», де не вірно зазначені дані позивача як на прямі докази підтвердження трудового стажу, але це є тільки непрямі докази. Прямими доказами підтвердження трудового стажу є трудова книжка та архівна довідка від 17.10.2013 № 428/41-305.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву (а.с. 45-47), який не містить підпису начальника управління ОСОБА_2, однак зважаючи на те, що відзив роздрукований на бланку організації, суд вважає за необхідне прийняти до уваги інформацію, зазначену в ньому.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що позивач звернувся до управління із заявою про призначення/перерахунок пенсії від 12.12.2018. Позивач надав до управління паспорт громадянина України серії ЕН № 662014, в якому зазначені його прізвище ім'я та по-батькове: ОСОБА_1. В підтвердження пільгового стажу позивачем надані довідки, які, на думку відповідача, не відповідають умовам чинною законодавства України і правочинність яких відносно позивача не встановлена.

Відповідач зазначає, що за Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років професії старшого кондуктора та головного кондуктора не визначені. Вказує, що за записами в трудовій книжці позивача: за записом № 9 він займав посаду старшого кондуктора вантажних перевезень з 17.02.1989 по 15.05.1991 та за записом №10 з 15.05.1991 по 02.02.1994 займав посаду головного кондуктора вантажних перевезень. Що, на думку відповідача, свідчить про неможливість зарахування цього періоду до стажу, який дає право на достроковий вихід на пенсію. Відповідач вважає, що не за даними трудової книжки, ні за довідками підтвердити наявність необхідного стажу для встановлення права дострокового виходу на пенсію не можливо.

Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 16.01.2019 відкрито провадження в зазначеній справі; задоволено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 1-2).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України (а.с. 6), карткою фізичної особи – платника податків (а.с. 6 зв.).

20.11.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно з підпунктом 2-1 пунктом 2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», додавши до заяви документи, зазначені в розписці-повідомленні (а.с. 61-62).

На дату звернення із заявою позивач досяг 55-річного віку.

29 листопада 2018 року Управлінням Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років згідно з пунктом а статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 13-14).

Відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, вирішив, що згідно з наданими документами позивач має загальний стаж роботи 25 років 28 днів, з них на пільгових умовах – немає, оскільки відповідач не зарахував до трудового стажу для призначення пенсії періоди роботи з 19.09.1983 по 01.01.1989, з 03.01.1989 по 05.08.1994, з 01.08.2003 по 26.02.2008 через дефектність наданих довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній, а також стаж з 01.01.2004 – через невідповідність в індивідуальних відомостях про застраховану особу прізвища Глибішин з даними паспорту ЕН 662014 прізвища ОСОБА_1.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Щодо не зарахування періодів з 19.09.1983 по 01.01.1989, з 03.01.1989 по 05.08.1994, з 01.08.2003 по 26.02.2008 суд зазначає таке.

У відповідності до абзацу другого пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що було змінено Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ, який набрав чинності з 11.10.2017, положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Тобто пенсії за вислугу років згідно із нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначається за умови наявності станом на 11.10.2017 передбачених даним Законом страхового стажу та спеціального стажу при досягненні особами віку, передбаченого статтями 54, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які забезпечують безпеку руху на залізничному професій і посад що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетам Міністрів України водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар’єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі, жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Згідно Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» передбачені, зокрема оглядачі вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів; оглядачі-ремонтники вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій; кондуктори вантажних поїздів, слюсарі по ремонту рухомого складу магістральних залізниць.

Відповідно до пункту 3 Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 18 листопада 1992 року «Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років» встановлено, що відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками і списками. Якщо в ці переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах тобто старші головні провідні, а також помічники.

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637). У відповідності до пункту 1 даного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

За відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 даного Порядку передбачено що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення характеристики письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи. Які містять відомості про періоди роботи.

Абзацом 1 пункту 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ , організацій або їх правонаступників У довідці має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, документом, який посвідчує трудовий стаж та працевлаштування в певних організаціях, є трудова книжка.

Відповідно інформації, зазначеній в трудовій книжці (а.с. 7-12) позивача, в ній наявні такі записи про роботу:

Вагонне депо ОСОБА_3 з 19.09.1983 по 01.01.1989:

- з 19.09.1983 по 01.01.1989 працював слюсарем з ремонту рухомого складу до 12.08.1984, з 13.08.1984 – оглядачем вагонів (записи № 5, 6, 7);

Станція ОСОБА_3 з 03.01.1989 по 05.08.1994:

- з 03.01.1989 працював учнем старшого кондуктора вантажних вагонів, з 17.02.1989 – старшим кондуктором вантажних вагонів, з 15.05.1991 – головним кондуктором, з 02.02.1994 – кондуктором вантажних вагонів (записи № 8, 9, 10, 11, 12);

Вагонне депо «Луганськ» Донецька залізниця з 01.08.2003 по 26.02.2008:

- працював оглядачем – ремонтником вагонів (запис № 26, 27).

Інформація щодо періоду роботи з 03.01.1989 по 05.08.1994 зазначена в трудовій книжці, кореспондується з інформацією, зазначеною в архівній довідці від 17.10.2013 № 428/41-305 архіву державного підприємства «Донецька залізниця Луганська дирекція залізничних перевезень» (а.с. 39), яка надавалась позивачем відповідачу.

Як вбачається з Додатку В (обов'язкового) до класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року № 327 ним передбачено похідні слова до професій (професійних назв робіт), зокрема, «головний, старший, помічник, учень». Також цим додатком зазначено, що похідні слова до професій (професійних назв робіт) можуть застосовуватися за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання збереження коду новоутвореної професії.

Відповідно до примітки 2 додатка В до Класифікатора професій назви професій можуть бути розширені за потреби користувача для внутрішнього використання термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови дотримання лаконічності викладення якщо інше не передбачено у Класифікаторі професій чи відповідних нормативно-правових актах.

Отже від базової професійної назви роботи «кондуктор вантажних поїздів» утворюється деталізована назва посади «старший кондуктор вантажних поїздів», «учень старшого кондуктора вантажних поїздів», «головний кондуктор вантажних поїздів», що узгоджується з нормами Класифікатора професій щодо новоутворення професійних назв робіт.

Посилання відповідача як на відмову в зарахуванні періодів роботи з 19.09.1983 по 01.01.1989, з 03.01.1989 по 05.08.1994, з 01.08.2003 по 26.02.2008 на дефектність відносно чинного законодавства довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 16.11.2016 № 03/214, від 26.04.2017 № 01/17-302, від 31.03.2017 № 459/38 суд вважає хибним.

Оскільки згідно з нормами Порядку № 637 додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Також суд зауважує, що записи у трудовій книжці про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємства, і дефектів їх вчинення не мають.

Більш того, відповідачем у рішенні від 29.11.2018 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 не зазначено, з яких підстав УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області не взято до уваги зазначені записи.

Враховуючи приписи пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 3 Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 18 листопада 1992 року «Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років», суд вважає, що наданих позивачем до матеріалів справи доказів, в тому числі трудової книжки, архівної довідки від 17.10.2013 № 428/41-305, які надавались ним до відповідача, було цілком достатньо для вирішення відповідачем питання про зарахування спірного стажу роботи з 19.09.1983 по 01.01.1989, з 03.01.1989 по 05.08.1994, з 01.08.2003 по 26.02.2008 до спеціального стажу, який дає право на призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 20.11.2018.

Щодо не зарахування стажу з 01.01.2004 через невідповідність в індивідуальних відомостях про застраховану особу прізвища позивача з даними паспорту суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року № 794 затверджене Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення № 794).

Так, згідно з нормами пункту 1 зазначеного Положення персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб).

В основі персоніфікованого обліку, згідно пункту 3 Положення № 794 лежить обов'язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб; обов'язковість використання індивідуального ідентифікаційного номера даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Згідно норм пункту 5 даного Положення персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII «Про інформацію» має право: своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення; проводити у роботодавців перевірку достовірності поданих відомостей про фізичних осіб, зокрема перевірку фінансових та інших документів, що підтверджують зазначені відомості; у встановленому порядку притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні строків подання відомостей, а також подання неправдивих відомостей про фізичних осіб; видавати у межах своєї компетенції нормативні акти та здійснювати роз'яснення з питань організації персоніфікованого обліку, а також інші права, що випливають із завдань персоніфікованого обліку (пункт 6 Положення № 794).

Уповноважений орган, відповідно до норм пункту 7 Положення № 794: - створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб; забезпечує автоматизоване використання відомостей про фізичних осіб для визначення права на виплати за пенсійним страхуванням та розміру цих виплат; надає фізичним особа відомості про них, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а у разі їх зміни, несвоєчасного надходження страхового збору (внесків), перегляду розміру виплачуваної пенсії, її індексації, зміни умов надання соціальних послуг чи перегляду питання про можливості їх надання - інформує письмово у встановлені строки застраховану особу; надає роботодавцям допомогу в організації підготовки відомостей про фізичних осіб.

Роботодавці мають право доповнювати та уточнювати подані до уповноваженого органу відомості про фізичну особу відповідно до законодавства (пункт 9 Положення № 794).

Згідно з нормами статті 10 Положення № 794 роботодавці зобов'язані: в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них; надавати на вимогу фізичної особи копії документів з відомостями про неї стосовно персоніфікованого обліку.

Фізична особа має право: ознайомлюватися з відомостями про неї, внесеними до системи персоніфікованого обліку; у разі незгоди з відомостями, внесеними до системи персоніфікованого обліку, звертатися до уповноваженого органу із заявою про їх виправлення; вимагати від роботодавців повного та своєчасного подання до уповноваженого органу відомостей стосовно персоніфікованого обліку.

Фізична особа для отримання в майбутньому виплат з Пенсійного фонду:

- повідомляє під час приймання її на роботу свій ідентифікаційний номер з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів і відомості, які вносяться до системи персоніфікованого обліку; повідомляє уповноважений орган та роботодавця про зміни у відомостях про неї стосовно персоніфікованого обліку; подає уповноваженому органу або роботодавцю документи, які підтверджують відомості про себе, що мають бути внесені до системи персоніфікованого обліку (пункти 11, 12 зазначеного Положення).

Разом з тим, суд зазначає, що в індивідуальних відомостях зазначається ідентифікаційний номер особи, що дає змогу ідентифікації останньої.

Суд звертає увагу на те, що позивачем при зверненні до відповідача з заявою про призначення пенсії надавалась копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 62).

Також, позивач має право на звернення до УПФУ з заявою про виправлення помилки у своєму прізвищі та по батькові щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5.

Відповідно до статті 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу наведених норм вбачається, що у зв'язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком пенсійний орган був зобов'язаний перевірити копії відповідних документів та у разі виявлення невідповідностей вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.

Однак, відповідачем в порушення зазначених норм Порядку, одразу було винесено рішення про відмову в призначенні пенсії.

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії діяв не в межах Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», чим допустив порушення пенсійних прав позивача гарантованих статтею 46 Конституції України, які підлягають захисту.

Оскільки у позивача наявний спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд дійшов висновку, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 29 листопада 2018 року про відмову в призначенні пенсії згідно з підпунктом 2-1 пункту 2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права в іншій частині позовних вимог, суд зазначає таке.

Так, позивач просить суд зобов’язати відповідача зарахувати з моменту звернення з заявою про призначення пенсії - 20.11.2018, пільговий стаж роботи для призначення пенсії згідно п. «А» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19.09.1983 по 05.08.1994.

З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Згідно з частинами третьою, п’ятою статті 45 вказаного Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Тобто, територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії. Повноваження територіального органу Пенсійного фонду у питаннях зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, є дискреційними. Відповідно суд не повноважний втручатися до таких повноважень і не може підміняти територіальний орган Пенсійного фонду, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об’єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), та зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області вирішити питання щодо зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 періодів роботи у Вагонному депо ОСОБА_3 з 19.09.1983 по 01.01.1989; на Станції ОСОБА_3 з 03.01.1989 по 05.08.1994; у Вагонному депо «Луганськ» Донецької залізниці з 01.08.2003 по 26.02.2008, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та зобов’язати відповідача повторно вирішити питання щодо призначення ОСОБА_4 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за заявою від 07.12.2017 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а також зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2018 та вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з пунктом а статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, що підтверджено квитанцією про сплату від 04.12.2018 № НОМЕР_2 (а.с. 22).

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: 93602, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (місце знаходження: 93601, Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. 1 Травня, буд. 20, код ЄДРПОУ 41245565) про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 29.11.2018 без номеру про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років згідно з пунктом а статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області вирішити питання щодо зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 періодів роботи з 19.09.1983 по 01.01.1989; з 03.01.1989 по 05.08.1994; з 01.08.2003 по 26.02.2008, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 листопада 2018 року та вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з пунктом а статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні вимоги про зобов’язання зарахувати пільговий стаж роботи для призначення пенсії згідно з пунктом а статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_5