Рішення № 79811761, 13.02.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6488/18

2/0203/218/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 лютого 2019 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого – судді Казака С.Ю.,

при секретарі – Ркоян Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться вищевказана цивільна справа за позовом ПАТ «Укрсоцбанк», який просив суд стягнути з відповідача кредитну заборгованість станом на 15 травня 2018 року в розмірі 98805,94 гривень. В обґрунтування свого позову позивач послався на те, що 27 листопада 2003 року між сторонами укладено кредитний договір №1/1009-3, за умовами якого відповідач отримав кредит, зобов’язавшись його повернути, сплативши проценти за користування кредитом на умовах кредитного договору. Оскільки відповідач своїх договірних зобов’язань не виконав належним чином, в тому числі і на письмову вимогу позивача про повернення всієї суми кредиту, позивач звернувся із даним позовом до суду.

В судове засідання сторони не з’явились, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, від відповідача до суду відзив на позов не надходив. Разом з тим, стороною позивача суду подана заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якій також вказується на підтримання позовних вимог в повному обсязі та відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи. За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст.ст.223, 280 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 27 листопада 2003 року між АКБ «Укрсоцбанк», як кредитодавцем, правонаступником якого є позивач, та відповідачем, як позичальником, було укладено Договір кредиту №1/1009-3, за умовами якого позичальник отримав від кредитодавця кредит в розмірі 25725 гривень, зобов’язавшись його повернути в строк до 26 листопада 2005 року щомісячними ануїтетними платежами. Кредитним договором також передбачено відповідне право кредитодавця вимагати від позичальника дострокове повернення кредиту, в тому числі у випадку невиконання чи прострочення виконання позичальником своїх грошових зобов’язань за договором протягом більше 5 днів. (а.с.4-8, 15-19)

Із матеріалів справи судом також встановлено, що позичальник не виконав належним чином взяті на себе грошові зобов’язання, у передбачений договором строк кредит в повному обсязі не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, яку останній своєю письмовою вимогою, направленою 23 травня 2018 року, просив відповідача погасити. Зазначена письмова вимога позивача позичальником також не виконана, а розмір заборгованості за кредитом станом на 15 травня 2018 року нараховано в розмірі 123247,94 гривень, з яких: 25725 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 62191,49 гривень – заборгованість за процентами за користування кредитом, 7369,49 гривень – пеня за несвоєчасне повернення тіла кредиту, 17072,51 гривень – пеня за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом, 3292,8 гривень – розмір інфляційних втрат за тілом кредиту, 7596,65 гривень – розмір інфляційних втрат за процентами за користування кредитом. Із вказаної суми позивач у своєму позові просив стягнути заборгованість в загальному розмірі 98805,94 гривень, яких: 25725 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 62191,49 гривень – заборгованість за процентами за користування кредитом, 3292,8 гривень – розмір інфляційних втрат за тілом кредиту, 7596,65 гривень – розмір інфляційних втрат за процентами за користування кредитом. (а.с.2, 9-14)

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договір, який є обов’язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов’язково укладається в письмові формі. (ст.ст.1054, 1055 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов’язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів.

При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за Договором кредиту №1/1009-3 від 27 листопада 2003 року, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між кредитодавцем та відповідачем даного кредитного договору із дотриманням вимог діючого законодавства щодо його змісту та форми, а також встановлено, що правонаступником кредитодавця за даними зобов’язаннями є позивач, та підтверджено невиконання відповідачем, на відміну від кредитодавця, своїх зобов’язань за даним кредитним договором, що зумовило виникнення у відповідача заборгованості за кредитом у вказаному в позові розмірі, а у позивача – права вимагати від відповідача повернення такої заборгованості, враховуючі правові позиції Верховного Суду України щодо застосування ст.625 ЦК України до кредитних правовідносин в частині можливості одночасного стягнення з боржника неустойки, інфляційних втрат, 3% річних від простроченої суми і процентів за користування кредитом, викладені у постановах від 24 жовтня 2011 року у справі №6-38цс11, від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12, від 19 жовтня 2016 року у справі №6-2129цс16, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормою ст.141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1762 гривень (а.с.40).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 525, 526, 530, 610-612, 625, 629, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця проживання 49000, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 8/21) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код 00039019, адреса місцезнаходження 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29) заборгованість за Договором кредиту №1/1009-3 від 27 листопада 2003 року станом на 15 травня 2018 року в розмірі 98805,94 гривень, яких: 25725 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 62191,49 гривень – заборгованість за процентами за користування кредитом, 3292,8 гривень – розмір інфляційних втрат за тілом кредиту, 7596,65 гривень – розмір інфляційних втрат за процентами за користування кредитом.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця проживання 49000, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 8/21) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код 00039019, адреса місцезнаходження 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29) судовий збір в розмірі 1762 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне заочне рішення суду складено 14 лютого 2019 року.

Суддя С.Ю. Казак