Рішення № 79811753, 10.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 року м.Київ № 320/5308/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ШЕРИФФ-911» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "ШЕРИФФ-911" з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00113341413, № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 05.05.2018 та № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 від 03.05.2018.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що податковим органом проведено перевірку дотримання позивачем податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати єдиного податку, податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору за результатами якої дійшов помилкових висновків щодо порушення ПП «ШЕРИФФ-911» норм податкового законодавства у період з 01.01.2015 по 31.12.2017, оскільки акт перевірки складено без врахування існуючих фактів, відомостей, що містяться у первинних документах бухгалтерського та податкового обліку підприємства.

У судове засідання представник позивача не з’явився, однак направив на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявленого клопотання не заперечував.

Також 01.11.2018 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує та вважає, що податкові зобов’язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного податку з юридичних осіб та штрафних санкцій, є правомірним.

Частиною 3 ст. 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Керуючись приписами даної статті суд, вважає за можливе подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані учасниками справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «ШЕРИФФ-911» має статус юридичної особи та основними видами діяльності позивача є: Код КВЕД 43.21 електромонтажні роботи; Код КВЕД 80.10 діяльність приватних охоронних служб (основний); Код КВЕД 61.10 діяльність у сфері проводового електрозв’язку; Код КВЕД 61.20 діяльність у сфері безпроводового електрозв’язку; Код КВЕД 61.90 інша діяльність у сфері електрозв’язку.

Головним управлінням ДФС у Київській області відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі – ПК України), на підставі наказу від 14.02.2018 № 724 проведено документальну позапланову виїзну перевірка Приватного підприємства «ШЕРИФФ-911» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати єдиного податку, податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

За результатами проведеної перевірки податковим органом було складено акт від 19.04.2018 № 315/10-36-14-13/37821417.

Відповідно до вказано акту перевірки позивачем порушено:

абз. 2 п. 292.1, п. 292.3, п. 292.6 ПК України, в результаті чого занижено єдиний податок в період, що перевірявся на загальну суму 3 608,00 грн., в тому числі по періодам: І квартал 2015 року – 60,00 грн.; ІІ квартал 2015 року – 1 064,00 грн.; ІІІ квартал 2015 – 1 020, 00 грн.; IV квартал 2015 року – 844,00 грн.; І квартал 2016 року – 75,00 грн.; ІІ квартал 2016 – 75,00 грн.; ІІІ кварталу 2016 року – 75,00 грн.; IV квартал 2016 року – 75,00 грн.; І квартал 2017 року – 75,00 грн.; ІІ квартал 2017 року – 75,00 грн.; ІІІ квартал 2017 року – 80,00 грн.; IV квартал 2017 року – 90,00 грн.;

п. 1 та п. 2 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

п. 2.6, п. 2.8, п. 3.5, п. 7.24 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637;

п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2017 року в розмірі 10 800,00 грн.;

абз. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме не відображено в відомостях за формою 1ДФ за 2015 рік ознак податкової соціальної пільги та за IV квартал 2017 виплачених сум коштів фізичній особі ОСОБА_1;

п.п. 1.4 п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми військового збору за 2017 рік в розмірі 900,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки та складеного акту від 19.04.2018 № 315/10-36-14-13/37821417, посадовими особами податкового органу було прийнято спірні рішення, а саме: № 00113341413, № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 05.05.2018 та № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 від 03.05.2018.

Вважаючи вказані податкові повідомлення – рішення, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернулась з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV цього Кодексу;

Пунктом 162.1 ст. 162 ПК України визначено, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно п. 177.8 ст. 177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до п.п. 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Крім того, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи 15.12.2017 між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством «ШЕРИФФ-911» в особі директора ОСОБА_2 укладено договір оренди транспортного засобу, а саме автомобіль марки SUBARU модель FORESTER, 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_5 та автомобіль SUBARU модель FORESTER, 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_6, що підтверджується копією договору.

Під час перевірки, податковим органом було встановлено, що позивач не утримав та не перерахував податок на доходи фізичних осіб з виплачених коштів вищевказаній фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 в розмірі 10 800,00 грн., а саме 15.12.2017 виплачено 40 000,00 грн., з яких має бути утримано 7 200,00 грн. та 28.12.2017 виплачено 20 000,00 грн., з яких має бути утримано 3 600,00 грн., однак підприємство не дотрималось вимог чинного податкового законодавства, також не надав суду докази, які спростовують доводи відповідача.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що під час підписання договору від 15.12.2017 щодо оренди транспортних засобі ОСОБА_1 надав документи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 12.12.2017, оскільки даний доказ не позбавляє позивача виконувати норми визначені ПК України.

Крім того, суд наголошує на тому, що відповідно до договору оренди транспортного засобу від 15.12.2017 сторонами є фізична особа – ОСОБА_1 та Приватне підприємство «ШЕРИФФ-911», тобто даний договір було укладено не між фізичною особою – підприємцем та приватним підприємством, а саме як з фізичною особою.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність спірного податкового повідомлення – рішення від 03.05.2018 № НОМЕР_3.

Щодо податкового повідомлення – рішення від 03.05.2018 № НОМЕР_4, суд зазначає наступне.

Приватне підприємство «ШЕРИФФ-911» з серпня 2014 року являється платником військового збору, ставка якого становить 1,5% від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку встановленому ст. 168 ПК України за ставкою визначеною п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно до п. 176.2. «б» ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПК України) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п. 46.1 ст. 46 ПК України).

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Як вже будо встановлено судом, позивачем неутримано та неперераховано до бюджету податковим агентом військового збору за 2017 рік з перерахованих коштів за оренду транспортних засобів фізичній особі ОСОБА_1 за договором оренди транспортних засобів від 15.12.2017 та в результаті порушено п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України та відповідно підприємством занижено суму військового збору за 2017 рік у сумі 900,00 грн. (15.12.2017 1,5 % від 40 000,00 грн. військовий збір у розмірі 600,00 грн. та 28.12.2017 1,5 % від 20 000,00 грн. військовий збір у розмірі 300,00 грн.).

Щодо податкових повідомлень - рішень ГУ ДФС у Київській області від 05.05.2018 № НОМЕР_7, № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, слід вказати таке.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 1 ст. 17 Закону № 265 визначено, що за порушення вимоги цього Закону до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги) за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більш ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки-загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об’єкті такого суб’єкта господарювання:

вчинене вперше - 1 гривня;

за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом товарів (послуг).

Згідно п. 1.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджене постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637) оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.6 Положення № 637 встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Відповідно до п. 4.2 Положення усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Відповідно до п. 2.8 Положення № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Згідно п. 3.5 Положення № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Також п. 7.24 Положення № 637 визначено, що у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац 2 п. 3.5 цього Положення) сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» із змінами та доповненнями, передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п’ятикратному розмірі не оприбуткованої суми; за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Під час перевірки податковим органом було встановлено факт не оприбуткування готівкових коштів у касі підприємства на підставі прибуткових касових ордерів. Так згідно виписки банку АТ «Ощадбанк», які досліджували перевіряючи ми, однак позивачем до суду не надано, встановлено, що підприємством було знято готівкові кошти у сумі 18 000,00 грн. з метою виплати повторної фінансової допомоги, при цьому прибутковий касовий ордер на зазначену суму готівки не оформлювався, готівка в касовій книзі не обліковувався, а також згідно касової книги операція 30.08.2016 не проводилась.

Таким чином, сума не оприбуткованої готівки в касі підприємства склала 18 000,00 грн.

Позивачем під час розгляду справи не було надано документи, що можуть спростувати встановлене порушення.

Як встановлено з акту перевірки, на виконання вимог Положення № 637 підприємство наказом № 4 від 01.12.2014 встановило ліміт залишку готівки в касі підприємства у розмірі 170,00 грн.

При перевірці видаткових касових ордерів та відомостей на виплату грошей за період, що перевіряється, встановлено відсутність підпису одержувача коштів ОСОБА_3 у видаткових касових ордерів, а саме: від 08.11.2016 № 41 на суму 2 000,00 грн. (повернення -

поворотної допомоги); від 05.10.2017 № 71 на суму 31 400,00 грн. (повернення поворотної фін. допомоги).

Таким чином, встановлено факт перевищення ліміту залишку готівки в касі Приватного підприємства «Шерифф-911» в періоді, що перевірявся на загальну суму 33 182,10 грн.

Також судом встановлено, що позивачем порушено вимоги Закону № 265, а саме: 20.07.2016 у касі підприємства проводились розрахунки з оформленням прибуткових касових ордерів № 64, № 65, № 66 за надані послуги охорони, в той час коли при здійсненні розрахунків за надання послуг підприємство зобов’язано застосовувати реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідного розрахункового документу.

За результатами акта перевірки ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 05.05.2018 № НОМЕР_2, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн. (70 244 грн. х 5) за не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, а також податкове повідомлення - рішення від 05.05.2018 № НОМЕР_1., згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 156 364,2 грн., у тому числі 90 000,0 грн. (18 000,0 грн. х 5) не оприбуткування готівкових коштів у касі; 66 364,2 грн. (33 182,10 грн. х 2) за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі.

Суд погоджується за таким висновком податкового органу та вважає вищевказані податкові повідомлення – рішення правомірними.

Крім того, перевіркою встановлено, що Приватне підприємство «Шерифф-911» порушено абз. 2 п. 292.1, п. 292.3, п. 292.6 ст. 292 ПК України, в результаті чого занижено єдиний податок в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 608,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту перевірки у 2015 році підприємством не включено в дохід платника єдиного податку отримані кошти від ОСОБА_2, як поповнення статутного фонду в сумі 68 700,00 грн., згідно квитанції № 3 від 27.04.2015 в сумі 25 100,00 грн., квитанції № 1 від 21.07.2015 в сумі 24 000,00 грн., квитанції № 2 від 15.10.2015 в сумі 19 600,00 грн., які не є внесками до статутного фонду, в зв’язку з тим, що ОСОБА_2 не є засновником підприємства та відповідні зміни щодо збільшення статутного фонду до статуту та балансу підприємства не вносились, станом на день, що перевірявся статутний капітал сформований в сумі лише 1 000,00 грн., внаслідок чого донараховано єдиного податку в сумі 2 748,00 грн. (68 700 грн. х 4 %).

Також Приватним підприємством «Шерифф-911» не включено в дохід платника єдиного податку вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду послуг, а саме: вартість послуг за безоплатне користування земельної ділянки загального користування 0,03 га ліворуч від центрального в’їзду під розташування МАФ (вагончик) пункт охорони, яка знаходиться за адресою: 08032, Київська обл., Макарівський р-н., с. Миколаївка, вул. Миколаївська, 1-А. отриманих від СТ «Інтеграл».

Відповідно до п. 6 договору, що надавався під час перевірки, орендна плата вноситься «орендарем» у формі та розмірі: постійне чергування на в’їзді до садового товариства (пропускний режим). Згідно наданих договорів із іншими суб’єктами, яким підприємство надає послуги з охорони, вартість послуг одного об’єкта становила до 01.09.2017 - 500,00 грн., після 01.09.2017 - 600,00 грн., тобто позивач протягом 2015 - 2017 років безоплатно отримано послуг за користування земельною ділянкою на загальну суму 18 400,00 грн. (32 місяці х 500,00 грн. + 4 місяці х 600,00 грн.), внаслідок чого донараховано єдиного податку в сумі 860,00 грн. (6 000,00 грн. х 4 %) + (12 400,00 грн. х 5 %).

Пунктом 291.6 ст. 291 ПК України передбачено, що платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку є для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті.

Пунктом 292.3 ст. 292 ПК України встановлено, що до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Згідно п. 292.6 ст. 292 ПК України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, податковим органом було прийнято спірне рішення від 05.05.2018 № НОМЕР_7 про збільшення грошового зобов’язання з єдиного податку з юридичних осіб на суму 3 608,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 902,00 грн. (3 608,00 грн. х 25%).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд наголошує на тому, що ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Також ч. 1 ст. 79 КАС України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Суд наголошує на тому, що позивачем не надано належних та допустимих доказів для підтвердження протиправності прийнятих рішень.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.