Рішення № 79807303, 12.02.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2019 Справа №914/2365/18

Господарський суд Львівської області в складі:

судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Мега-Тракс”, м. Львів,

до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Європа-Турінг-Україна”,

м. Львів,

про стягнення 25076,73 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_3;

від відповідача: не з’явився;

Обставини справи.

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Мега-Тракс” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Європа-Турінг-Україна” про стягнення 25076,73 грн.

Ухвалою від 26 грудня 2018 року Господарський суд Львівської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи в судовому засіданні на 24 січня 2019 року.

В судових засіданнях 24 та 30 січня 2019 року оголошувалась перерва.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він на виконання умов укладеного 10.01.2013р. з відповідачем договору поставки №27/01, протягом 11 та 31 серпня 2017 року поставив відповідачу товар на загальну суму 13 445грн, який відповідач прийняв та повинен був оплатити протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки товару за кожною видатковою накладною.

Однак відповідач не виконав своїх договірних зобов’язань, отриманий товар не оплатив, у зв’язку із чим в нього виникла заборгованість в сумі 13445,00грн.

Окрім того, за неналежне виконання договірних зобов’язань позивач нарахував відповідачу - 5 555,40 грн. - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 1 745,33 грн. - інфляційних втрат, та 4 331,00 грн. - 25% річних.

Заперечення відповідач проти позову.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав. Засновник ТзОВ «Європа-Турінг-Україна» в усних поясненнях наданих в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що накладні на які посилається позивач не можуть вважатись належним доказом поставки товару, оскільки такі зі сторони відповідача підписані невідомою особою та не містять печатки відповідача, позивачем не надано довіреностей на особу яка отримувала такий товар.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, повно, всебічно і об’єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 10 січня 2013 року між ТзОВ "Мега-Тракс" (постачальник) та ТзОВ "Європа-Турінг-Україна" (покупець) було укладено договір поставки № 27/01 за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставляти покупцю (передавати у власність) визначений Договором товар, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку визначених договором, приймати названий товар та оплачувати його.

Згідно із п.1.2 договору, найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна за одиницю товару визначаються у рахунках-фактурах та остаточно узгоджуються сторонами у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною Договору.

Позивач стверджує, що він на виконання умов договору поставки №27/01, протягом 11 та 31 серпня 2017 року поставив відповідачу товар на загальну суму 13 445грн, згідно з наступними накладними:

- № МТ-03371 від 11.08.2017 р. на суму 1843,00 грн.;

- № МТ-03372 від 11.08.2017 р. на суму 1754,00 грн.;

- № МТ-03373 від 11.08.2017 р. на суму 5348,00 грн.;

- № МТ-03809 від 31.08.2017 р. на суму 1320,00 грн.;

- № МТ-03810 від 31.08.2017 р. на суму 2960,00 грн.;

- № МТ-03811 від 31.08.2017 р. на суму 220,00 грн.

Копії відповідних накладних долучені до матеріалів справи (а.с.24-27).

Відповідно до п. 3.1 договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами постачальника, що діють на момент чергової поставки та зазначені у рахунку-фактурі.

У п.3.3. договору передбачено, що оплата здійснюється у безготівковій формі протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки товару за кожною видатковою накладною.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав своїх договірних зобов’язань, отриманий товар не оплатив, у зв’язку із чим в нього виникла заборгованість в сумі 13445,00грн.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оглянувши долучені до матеріалів справи копії накладних № МТ-03371 від 11.08.2017 р. на суму 1843,00 грн; № МТ-03372 від 11.08.2017 р. на суму 1754,00 грн; № МТ-03373 від 11.08.2017 р. на суму 5348,00 грн; № МТ-03809 від 31.08.2017 р. на суму 1320,00 грн; № МТ-03810 від 31.08.2017 р. на суму 2960,00 грн; № МТ-03811 від 31.08.2017 р. на суму 220,00 грн, суд прийшов до висновку, що такі не можуть вважатись належним доказом поставки позивачем товару відповідачу, з огляду на наступне.

Згадані накладні підписані зі сторони продавця та покупця невідомими особами (не зазначено посадове становище, прізвище та ініціали особи, якій належить підпис), не містять відтиску печатки відповідача, а відтак невідомо хто саме отримав товар за цими накладними. В накладних на які посилається позивач, наявна графа де зазначається номер та дата довіреності а також вказується особа через яку передано товар, однак такі графи є пустими, будь-яких довіреностей, з яких можна було б дослідити, хто був уповноважений на отримання товару за цими накладними, позивачем не надано.

За таких обставин, суд позбавлений можливості встановити, кому саме (якій особі) належить підпис зі сторони покупця на накладних № МТ-03371 від 11.08.2017р.; № МТ-03372 від 11.08.2017р.; № МТ-03373 від 11.08.2017р.; № МТ-03809 від 31.08.2017р.; № МТ-03810 від 31.08.2017р.; № МТ-03811 від 31.08.2017р., та чи має така особа будь-яке відношення до відповідача, чи могла отримувати товар для відповідача.

В той же час, позивачем долучено до матеріалів справи також накладні за інші періоди, які не є предметом спору, в яких зокрема зазначено посадове становище та прізвище особи, яка підписала накладну зі сторони продавця (позивача) а також наявний відтиск печатки обох сторін.

Твердження позивача про те, що всі накладні від відповідача підписані однією особою, не заслуговують на увагу суду, оскільки в жодній із накладних не зазначено прізвище особи, яка отримала товар, а суд не є фахівцем у сфері почерковедення.

Відповідно до п.п.2.1-2.2 договору сторони визначили, що поставка товару здійснюється на підставі отриманого постачальником замовлення, яке виконується переважно у письмовій формі. Оформлення замовлення також допускається шляхом факсимільного зв’язку та електронною поштою. На підставі отриманого замовлення постачальник надає покупцю для погодження рахунок-фактуру, який оформляється переважно у письмовій формі, або шляхом факсимільного зв’язку чи електронною поштою.

Відповідно до п.1.2 договору, сторони визначили, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна за одиницю товару визначаються у рахунках-фактурах та остаточно узгоджуються сторонами у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною Договору.

Однак позивачем не надано суду ні замовлень зі сторони відповідача, ні жодного рахунку – фактури щодо попереднього узгодження сторонами товару, який зазначено у спірних накладних.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 1762,00 грн. Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю, витрати позивача по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Мега-Тракс” до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Європа-Турінг-Україна” про стягнення 25076,73 грн – відмовити.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 14.02.2019р.

Суддя Запотічняк О.Д.