Рішення № 79806569, 05.02.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2019м. ДніпроСправа № 904/5273/18за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро

до Комунального підприємства "Марганецьке Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Дніпропетровської обласної ради", м. Марганець, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії у розмірі 17 798 932, 48 грн.

Суддя: Суховаров А.В.

Секретар судового засідання: Кокшарова Т.Г.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 830 від 01.05.2018

від відповідача - ОСОБА_2, ордер №1658 від 28.01.2019

- ОСОБА_3, довіреність №04/18 від 07.05.2018

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Марганецьке Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Дніпропетровської обласної ради" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії №3мг від 01.03.2005 у розмірі 17 798 932, 48 грн., з яких: 15 266 015, 76 грн. – основний борг, 219 757, 13 грн. – 3% річних, 318 159, 59 грн. – інфляційні, 1 995 000, 00 грн. – пеня.

Ухвалою суду від 26.11.2018 позовну заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.

17.12.2018 від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній просить суд зменшити розмір нарахованої до стягнення пені на 50% та відстрочити виконання рішення суду на 1 рік, з огляду на скрутне матеріальне становище підприємства відповідача.

Ухвалою суду від 20.12.2018 відкладено підготовче засідання на 22.01.2019.

21.01.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 22.01.2019 продовжено строк підготовчого провадження до 24.02.2019, відкладено підготовче засідання на 05.02.2019.

В підготовчому засіданні 05.02.2019 судом ухвалено закрити підготовче провадження, справу призначити до розгляду по суті.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2005 року між постачальником (позивачем) та споживачем (відповідачем) було укладено договір №10619/27-484 про постачання електричної енергії (далі - Договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а споживач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору (розділ 1 Договору)

Відповідно до положень ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Додатком №3 до Договору передбачено порядок розрахунків за поставлену електричну енергію.

Відповідно до п.1 Додатку 3 до Договору розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 31 (тридцять першого числа) попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Згідно пункту 2.2 Додатку 3 до Договору оплата рахунків за активну електроенергію за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами цього Договору, здійснюється на підставі самостійно отриманого у постачальника рахунка протягом п'яти операційних днів з дня отримання рахунку.

Відповідно до пункту 2.3.5 Договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку «Порядок розрахунків» та Додатку «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

На виконання умов Договору позивач належним чином виконав свої зобов'язання з поставки електричної енергії відповідачу, що підтверджується актами про використану електричну енергію з листопада 2017 року по серпень 2018 року, проте відповідачем порушено зобов’язання за Договором в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену електричну енергію, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 15 266 015, 76 грн.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 15 266 015, 76 грн. у повному обсязі.

За умовами пункту 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач нарахував до сплати відповідачу пеню за період з 18.12.2017 по 31.10.2018 у розмірі 1 995 000, 00 грн., 3% річних за той самий період у розмірі 219 757, 13 грн., а також інфляційні за період з січня 2018 року по вересень 2018 року у розмірі 318 159, 59 грн. (а.с13-16)

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд визнає їх вірно розрахованими.

Між тим, щодо клопотання відповідача про зменшення розміру належної до стягнення суми пені суд зазначає наступне.

В обґрунтування вимог відповідача щодо зменшення розміру пені відповідач вказує, що розрахунок позивачем здійснюється шляхом перерахування коштів в два етапи, а саме власними коштами та коштами відшкодованими підприємству за нараховані пільги та субсидії населенню.

Так, кожного місяця відшкодовані підприємству кошти за надані пільги та субсидії спрямовуються у повному обсязі на погашення заборгованості перед позивачем, а саме за період з листопада 2017 року по серпень 2018 року відповідачу нараховано до сплати за спожиту електроенергію 15 266 015,76 грн., всього сплачено 13 850 738, 24 грн. - з них власними коштами 3 537 294,31 грн., пільги та субсидії 10 313443, 93 грн.

При цьому всі кошти, відшкодовані підприємству за надані пільги та субсидії споживачам, які підприємство спрямовує на оплату послуг за електроенергію, позивач зараховує в минулі борги, які виникли до листопада 2017 року.

Разом з тим, відповідач зазначає, що державою здійснюється відшкодування пільг та субсидій за споживачів невчасно, в той час як позивачем продовжується нарахування пені відповідачу.

Крім того, відповідач зазначає, що з 01 травня 2018 року набрала законної сили постанова Комітету Міністрів України від 27 квітня 2018 р. №329 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", на підставі якої змінено Положення «Про порядок призначення житлових субсидій», пунктом 1 якого змінено призначення щомісячної житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Вказана обставина призвела до зменшення кількості субсидіантів по м. Маргнанець та смт. Томаківка, абонентів КП «Марганецьке ВУВКГ»ДОР», а отже зменшились надходження коштів до КП «Марганецьке ВУВКГ»ДОР», що призвело до збільшення дебіторської заборгованості населення у 2 рази та зменшило надходження коштів до позивача, адже все відшкодування державою пільг та субсидій КП «Марганецьке ВУВКГ»ДОР» спрямовує на погашення богу перед позивачем .

Відповідач наголошує на тому, що отримані від держави відшкодування пільг і субсидій у 2017 році спрямовані КП «Марганецьке ВУВКГ»ДОР» на погашення заборгованості за електроенергію перед позивачем.

Зменшення надходження відшкодування у 2018 році призвело до мінімального погашення суми заборгованості за електроенергію КП «Марганецьке ВУВКГ» ДОР» перед позивачем.

До того ж, відповідач зазначає, що КП «Марганецьке ВУВКГ» ДОР» єдине в місті Марганець та Томаківському районі підприємство, що надає послуги з водопостачання та водовідведення, отже підприємство має стратегічне значення, тому відповідач не має змоги відключати населення від водопостачання та водовідведення, та має обов'язок продовжувати надавати послуги водопостачання споживачам, які продовжують не сплачувати за використанні послуги.

Таким чином, з огляду на відсутність своїх коштів та прибутку у тарифі, велику дебіторську заборгованість, наявність старих боргів сформованим незбалансованим тарифом несвоєчасність відшкодування підприємству пільг та субсидій наданих споживачам, відповідач не має можливості своєчасно та в повному обсязі погашати заборгованість перед АТ „ДТЕК Дніпровські електоромережі".

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заяви відповідача про зменшення розміру пені, у зв'язку з чим розмір заявленої до стягнення пені підлягає зменшенню на 30% від належної до стягнення суми, що становить суму 1 995 000, 00 грн., а у стягненні решти пені - відмовити.

Заявлені ж до стягнення суми інфляційних та 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення відповідач вказує, що вжиття заходів щодо виконання рішення суду у даній справі може призвести до зупинки діяльності підприємства відповідача та до припинення централізованого водопостачання та водовідведення на території міста Марганець та смт. Томаківка, що, в свою чергу, може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, в той час як Комунальне підприємство "Марганецьке Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Дніпропетровської обласної ради" має соціальну значимість.

Відповідно до ч.ч. 1, 3-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи важкий фінансовий стан підприємства відповідача, як стратегічоного об'єкта, суд вважає за можливе відстрочити виконання рішення суду в частині суми основного боргу, пені, інфляційних, 3% річних та витрат по сплаті судового збору на загальну суму 18 065 916, 48 грн. до 15.05.2019 року.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, 22; ідентифікаційний код юридичної особи 23359034) до Комунального підприємства «Марганецьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Карла Лібкнехта, буд. 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи 03340989) про стягнення вартості спожитої активної електричної енергії у розмірі 15 266 015, 76 грн., 1 995 000, 00 грн. пені, 219 757, 13 грн. 3% річних, 318 159, 59 грн. інфляційних, 266 984, 00 грн. судового збору задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Марганецьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Карла Лібкнехта, буд. 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи 03340989) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, 22; ідентифікаційний код юридичної особи 23359034) вартість спожитої активної електричної енергії у розмірі 15 266 015, 76 грн., 1 396 500, 00 грн. пені, 219 757, 13 грн. 3% річних, 318 159, 59 грн. інфляційних, 266 984, 00 грн. судового збору.

В частині позовних вимог Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, 22; ідентифікаційний код юридичної особи 23359034) до Комунального підприємства «Марганецьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради» (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Карла Лібкнехта, буд. 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи 03340989) про стягнення 598 500, 00 грн. пені відмовити.

Відстрочити виконання рішення у справі в частині стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних, 3% річних та витрат по сплаті судового збору на загальну суму 18 065 916, 48 грн. до 15.05.2019 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України

Повний текст рішення складений – 14.02.2019

Суддя ОСОБА_4