Рішення № 79806563, 11.02.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2019м. ДніпроСправа № 904/5721/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Пі Джі Кріспс Продакшн", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт", м. Дніпро

про стягнення 1405000,00 грн

за відсутності у судовому засіданні представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

19.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай Пі Джі Кріспс Продакшн" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення 1400000,00 грн заборгованості з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору позики № 2609/18-1з, укладеного між сторонами 26.09.2018.

Ухвалою від 12.12.2017 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) з повідомленням (викликом) сторін, та призначив її розгляд на 17.01.2019.

Відповідач не забезпечив участі свого представника у підготовчому засіданні, надавши 16.01.2019 до суду клопотання про розгляд справи за відсутності останнього. Проти викладених у позові обставин стосовно отримання позики відповідач не заперечив. Однак позовні вимоги не визнає, посилаючись на відсутність своєї вини щодо неповернення позики, оскільки договором не визначено строк для її повернення, а позивач не виконав своїх зобов'язань за договором позики та не направив йому вимогу про повернення грошових коштів. З огляду на що у задоволенні позову просить суд відмовити повністю (відзив на позовну заяву, поданий до суду 09.01.2019).

Жодних нових доводів у відповідь на відзив позивач не надав.

Крім того, 16.01.2019 позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, зазначивши в ній про те, що у прохальній частині позову ним допущено технічну помилку, яка полягає у невірно зазначеній сумі заборгованості, а саме замість належної суми 1405000,00 грн позивач помилково вказав 1400000,00 грн. З огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача належну заборгованість у сумі 1405000,00 грн.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що позика була надана відповідачу у сумі 1405000,00 грн, отримання якої також не заперечується останнім, доказів її повного чи часткового повернення матеріали справи не містять. А відтак зазначення позивачем у прохальній частині позовної заяви заборгованості у сумі 1400000,00 грн, яка підлягає, на його думку, до стягнення з відповідача, дійсно може свідчити про технічну помилку, допущену позивачем при оформленні позовної заяви.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що подана позивачем заява не суперечить приписам ст.ст. 42, 46 ГПК України, при цьому остання не є збільшенням предмету позову, а лише виправленням описки, тому вона прийнята до розгляду та буде врахована при вирішенні справи по суті.

Ухвалою від 17.01.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.02.2019.

07.02.2019 позивач подав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату через відрядження директора.

Розглянувши клопотання позивача, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки наявних у справі документів достатньо для прийняття рішення по справі.

Відповідач у судовому засіданні не забезпечив явку свого представника, але суд враховує його попереднє клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, подане до суду 16.01.2019.

З огляду на що суд дійшов висновку про доцільність здійснення розгляду справи по суті у цьому судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ай Пі Джі Кріспс Продакшн" (далі - позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" (далі - позичальник, відповідач) було укладено договір позики № 2609/18-1з, за умовами п. 1.1 якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 1405000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що позика надається шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок позичальника, вказаний в реквізитах цього договору. Позика може надаватися одним платежем або частинами. Позикодавець зобов'язується перерахувати суму позики на банківський рахунок позичальника до 02.10.2018 включно.

Згідно з п. 3.1 договору, позичальник зобов'язується повернути суму, зазначену у п. 1.1 цього договору, в строк до 26 листопада 2018 року включно. Позика повертається шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок позикодавця, зазначений у цьому договорі.

На виконання умов договору позивачем в повному обсязі було перераховано грошову суму у розмірі 1405000,00 грн на рахунок відповідача у строк, встановлений договором, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1691 від 26.09.2018 на суму 900000,00 грн, № 11 від 01.10.2018 на суму 355000,00 грн та № 12 від 02.10.2018 на суму 150000,00 грн, - які наявні в матеріалах справи.

Враховуючи умови договору сума позики мала бути повернена повністю до 26.11.2018 включно.

В порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідач прострочив строк повернення позики та грошові кошти не повернув.

В результаті чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість з повернення позики на суму 1405000,00 грн, за стягненням якої останній і звернувся до суду.

Відповідач позов не визнав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову повністю з таких підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором позики, до якого слід застосовувати відповідні положення ЦК України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт отримання відповідачем грошових коштів доведено позивачем та відповідачем не спростовано, що також підтверджено матеріалами справи.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Дослідження матеріалів справи та оцінка доказів показали, що наразі має місце заборгованість відповідача за порушення ним своїх фінансових зобов'язань перед позивачем щодо повернення грошових коштів. З огляду на що підлягають поверненню позивачу грошові кошти у сумі 1405000,00 грн, отримані відповідачем на підставі договору позики.

Доводи відповідача щодо безпідставності позовних вимог через не направлення йому позивачем вимоги про повернення позики та не надання для цього реквізитів поточного актуального рахунку не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, оскільки п. 3.1 договору чітко передбачено дату повернення позики на рахунок позивача за реквізитами, вказаними у договорі. Як свідчать умови договору, саме у розділі 7 сторонами погоджені та викладені відповідні реквізити. Жодних інших умов, таких як, наприклад, зобов'язання позивача направити вимогу відповідачу щодо повернення позики із зазначенням нових реквізитів, договір не містить. До того ж, доказів неможливості виконання відповідачем з будь-яких причин умов договору матеріали справи не містять; договір позики, в якому передбачені всі істотні його умови, наразі є дійсним. А відтак відповідач, не повертаючи позивачу позичені грошові кошти, повністю порушив свої договірні зобов'язання.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов’язку щодо повернення суми позики, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у сумі 21075,00 грн покладаються на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" (м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 32Б; ідентифікаційний код 33324584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Пі Джі Кріспс Продакшн" (м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 26; ідентифікаційний код 41380470) основний борг у сумі 1405000,00 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 21075,00 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано – 14.02.2019.

Суддя ОСОБА_1