Рішення № 79803082, 25.01.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5340/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 січня 2019 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.

при секретарі Семиволос І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач - ТОВ «Служба миттєвого кредитування» звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 12.08.2015 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Служба миттєвого кредитування» кредитний договір № 150812-121119, відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач отримала в кредит грошові кошти у розмірі 1 300 грн. 00 коп. і зобов’язалася їх повернути, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 760 грн. 00 коп. у строк до 10.09.2015.

Крім того, вказує, що 11.09.2015 відповідач частково сплатила відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 26 грн. 00 коп., відсотки за користування кредитом в сумі 760 грн. 00 коп., частково сплатила суму кредиту в розмірі 234 грн. 00 коп. та пролонгувала договір строком до 11.10.2015. Також, 14.10.2015 сплатила частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 78 грн. 00 коп., відсотки за користування кредитом в сумі 122 грн. 00 коп.; 15.10.2015 сплатила частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 26 грн. 00 коп., відсотки за користування кредитом в сумі 517 грн. 60 коп., частково сплатила суму кредиту у розмірі 32 грн. 45 коп. та пролонгувала договір строком до 14.11.2015; 23.11.2015 сплатила частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 115 грн. 12 коп.; 11.12.2015 сплатила частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 586 грн. 88 коп., відсотки за користування кредитом в сумі 620 грн. 10 коп., частково сплатила суму кредиту у розмірі 304 грн. 48 коп. та пролонгувала договір строком до 10.01.2016; 14.01.2016 сплатила частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 104 грн. 00 коп., відсотки за користування кредитом в сумі 437 грн. 40 коп., частково сплатила суму кредиту у розмірі 186 грн. 60 коп. та пролонгувала договір строком до 13.02.2016, зобов'язавшись повернути кредит разом із відсотками у розмірі 1 000 грн. 00 коп.; 12.04.2016 сплатила частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 350 грн. 00 коп.; 04.05.2017 сплатила частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 500 грн. 00 коп.; 30.05.2017 сплатила частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 1 237 грн. 00 коп. Більше відповідач не з?являлася, на телефонні дзвінки не відповідала.

Таким чином, в порушення умов договору, відповідач свої зобов’язання щодо повернення отриманих грошових коштів не виконала, у зв’язку з чим, станом на 05.06.2018 утворилась заборгованість в розмірі 22 478 грн. 59 коп., яка складається з суми основного боргу 542 грн. 47 коп., процентів за користування кредитом в розмірі 325 грн. 50 коп., пені в розмірі 19831 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 150812-121119 від 12.08.2015 в розмірі 22478 грн. 59 коп., а також судові витрати в розмірі 1779 грн. 62 коп.

Ухвалою суду від 11.09.2018 по справі відкрито провадження та призначене судове засідання. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

В судове засідання представник позивача ТОВ «Служба миттєвого кредитування» не з’явився. До початку судового засідання директором ТОВ «Служба миттєвого кредитування» подано заяву від 18.12.2018 з проханням проводити розгляд справи без участі позивача, підтримав заявлені вимоги і просив їх задовольнити в повному обсязі. Не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з’явилася, про причини неявки суду не повідомила, хоча була належним чином неодноразово повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Відзив на позовну заяву не подано.

Суд, на підставі ст.ст. 280, 281 ЦПК України ухвалив про заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об’єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, 12.08.2015 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання відповідачем ОСОБА_2 для отримання кредиту № 150812-121119 та ознайомлення з Умовами надання та обслуговування кредитів, відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач отримала в кредит грошові кошти в розмірі 1300 грн. 00 коп., які зобов’язалася повернути у строк до 10.09.2015 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2 % за кожен день користування кредитом, тобто, 730 відсотків річних, а також зі сплатою при виникненні заборгованості неустойки в розмірі 2 % у порядку, передбаченому розділом 4 Умов.

Вказаний кредитний договір є договором приєднання і складається із ОСОБА_2 для отримання кредиту і Умов надання та обслуговування кредитів, затверджених наказом директора ТОВ «Служба миттєвого кредитування» № 51 від 11.10.2014.

Відповідач, подавши Заяву-анкету, яка відповідно до п. 1.7, 2.1 Умов є пропозицією (офертою) клієнта про укладання договору і, яка була акцептована позивачем, шляхом видачі грошових коштів, прийняла на себе зобов’язання за кредитним договором.

Факт надання позивачем відповідачу коштів в сумі 1300 грн. 00 коп. підтверджується видатковим касовим ордером від 12.08.2015.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 150812-121119 від 12.08.2015, який досліджено в судовому засіданні, відповідач 11.09.2015 частково сплатила відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 26 грн. 00 коп., відсотки за користування кредитом в сумі 760 грн. 00 коп., частково сплатила суму кредиту в розмірі 234 грн. 00 коп. та пролонгувала договір строком до 11.10.2015. Також, 14.10.2015 сплатила частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 78 грн. 00 коп., відсотки за користування кредитом в сумі 122 грн. 00 коп.; 15.10.2015 сплатила частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 26 грн. 00 коп., відсотки за користування кредитом в сумі 517 грн. 60 коп., частково сплатила суму кредиту у розмірі 32 грн. 45 коп. та пролонгувала договір строком до 14.11.2015; 23.11.2015 сплатила частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 115 грн. 12 коп.; 11.12.2015 сплатила частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 586 грн. 88 коп., відсотки за користування кредитом в сумі 620 грн. 10 коп., частково сплатила суму кредиту у розмірі 304 грн. 48 коп. та пролонгувала договір строком до 10.01.2016; 14.01.2016 сплатила частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 104 грн. 00 коп., відсотки за користування кредитом в сумі 437 грн. 40 коп., частково сплатила суму кредиту у розмірі 186 грн. 60 коп. та пролонгувала договір строком до 13.02.2016, зобов?язавшись повернути кредит разом із відсотками у розмірі 1 000 грн. 00 коп.; 12.04.2016 сплатила частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 350 грн. 00 коп.; 04.05.2017 сплатила частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 500 грн. 00 коп.; 30.05.2017 сплатила частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 1 237 грн. 00 коп.

Згідно з п. 1.5 Умов, датою повернення кредиту є дата, в яку клієнт зобов’язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом шляхом внесення відповідної суми коштів до каси Товариства.

Пунктом 2.3.1 Умов визначено, що клієнт має право звернутись до Товариства з пропозицією (офертою) про продовження строку користування кредитом не пізніше дати повернення кредиту. Умовою акцепту Товариством пропозиції (оферти) клієнта про продовження строку користування кредитом є погашення клієнтом процентів за користування кредитом, нарахованих на дату повернення кредиту, способом, зазначеним в п. 3.1.1.2 цих Умов.

Погашення заборгованості здійснюється в дату повернення кредиту єдиним платежем. При цьому, такий платіж складається з суми кредиту та процентів, нарахованих за користування кредитом (п. 3.1.1.2 Умов).

Відповідно до п. 3.2 Умов, при внесенні суми, що є недостатньою для погашення кредиту повністю, кошти зараховуються в наступному порядку: сума неустойки, проценти за кредитом, сума кредиту.

Згідно з п. 4.3 Умов, за порушення строків повернення кредиту, клієнт зобов’язаний сплачувати Товариству неустойку у вигляді пені у відсотках від суми кредиту, у розмірі, що вказана в Заяві-анкеті за кожен день прострочення або неналежного платежу за кредитним договором у розмірі та порядку, зазначеному в п. 4.4 Умов.

Відповідно до п. 4.4 та п. 4.5 Умов, при виникненні заборгованості клієнт зобов’язується сплачувати Товариству пеню у розмірі 2,64 % від суми заборгованості, починаючи з першого дня заборгованості, на п’ятнадцятий день заборгованості клієнт зобов’язується сплачувати Товариству пеню у розмірі 4,02 %, на тридцятий день заборгованості клієнт зобов’язується сплачувати товариству пеню у розмірі 6,67 %. Клієнт погоджується із тим, що при порушенні терміну сплати процентів за користування кредитом його заборгованість за кредитом збільшується на неоплачену суму. Подальше нарахування відсотків штрафних санкцій розраховується з урахуванням збільшеної суми заборгованості за кредитом.

Разом з тим, в порушення договірних умов, відповідач, станом на 05.06.2018 не виконала свої зобов’язання щодо повернення отриманих грошових коштів в розмірі 542 грн. 47 коп., а також щодо сплати процентів за користування кредитом.

Доказів повернення несплаченої суми грошових коштів, або повідомлення про підстави неможливості погашення боргу відповідачем суду не надано.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Як передбачено ст. 627 ЦК України (в ред., що діяла на час спірних правовідносин), відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

На час розгляду справи договір № 150812-121119 від 12.08.2015недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Поняття та підстави виникнення права на неустойку визначені ст.ст. 549, 550 ЦК України. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

З моменту отримання кредиту відповідач допускала порушення умов повернення грошових коштів, оскільки не здійснювала платежів, передбачених договором та достатніх для погашення його договірних зобов’язань з оплати кредиту, процентів за його користування та пені за несвоєчасність виконання грошових зобов’язань.

Розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 542 грн. 47 коп. та процентами в сумі 325 грн. 50 коп. підтверджується розрахунком, наданим позивачем, проти якого відповідач не надала будь-яких заперечень. Вказаний розрахунок є повним, чітким, об’єктивним, він узгоджуються з умовами кредитного договору. Тому, суд вважає вказаний документ належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення.

Таким чином, стягненню з відповідача в повному обсязі підлягає заборгованість за тілом кредиту в сумі 542 грн. 47 коп. та процентами в сумі 325 грн. 50 коп.

Крім того, ТОВ «Служба миттєвого кредитування» за наданим розрахунком заборгованості нараховано пені на загальну суму 22 854 грн. 00 коп., з яких відповідачем сплачено 3023 грн. 00 коп., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № 150812-121119 від 12.08.2015.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013, констатував, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов’язання (п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Положення статті 616 ЦК України передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Відповідно до висновків Верховного Суду України в постанові від 03.09.2014 по справі №6-100цс14, - суд має право самостійно зменшити розмір неустойки. При цьому, частина третя ст. 551 ЦК, з урахуванням положень ст. 3 ЦК щодо загальних засад цивільного законодавства та п. 4-5 ч. 5 ст. 12 ЦПК щодо обов’язку суду сприяти сторонам у реалізації їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Суд вважає, що стягнення пені у розмірі заявленому позивачем, не буде відповідати передбаченим ч. 3 ст. 509 ЦК України таким засадам зобов’язання, як розумність та справедливість.

З урахування характеру кредиту отриманого ОСОБА_1 розміру кредиту, суми коштів внесених відповідачем на погашення заборгованості по договору від 12.08.2015, розміру боргу по тілу кредиту, а також відсутності збитків завданих Товариству, суд зменшує розмір неустойки (пені) з 19831 грн. 00 коп. до 800 грн. 00 коп.

На основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 509, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 625, 627, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280, 281 Прикінцевими та Перехідними положеннями ЦПК України (в ред. від 03.10.2017), суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, 30.01.1977р. народження (прож. ІНФОРМАЦІЯ_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (м. Запоріжжя, вул. Сорок років Рад.України, 39-А оф.25, код ЄДРПОУ 38839217) заборгованість за кредитним договором від 12.08.2015р. №150812-121119: тіло кредиту – 542грн. 47коп., проценти за користування кредитом – 325грн. 50коп., пеню – 800грн. 00коп., а всього – 1667грн. 97коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Черкаської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 04 лютого 2019 року.

Головуючий: ОСОБА_3