Рішення № 79802752, 11.02.2019, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/32/19

Провадження №2/603/138/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2019 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Галіяна І. М.

секретаря судового засідання – Бішко І.М.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат ОСОБА_2

відповідач: Монастириська міська рада

предмет позову: визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст вимог та заперечень учасників справи.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_2 звернувся в Монастириський районний суд Тернопільської області в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Монастириської міської ради, в якому просить визнати за позивачем право власності на спадкове майно, а саме на:

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул.Добровідка №20 м.Монастириська Тернопільської області, до якого входить одноповерховий житловий будинок під літерою «А» загальною площею 190,2 кв.м., житловою площею 60,3 кв.м.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що 26.05.2017 року померла мати позивача – ОСОБА_3. Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, до якого входить вищевказане майно.

Вказану спадщину успадкував позивач – ОСОБА_1, оскільки відноситься до спадкоємців за законом першої черги та проживав на час смерті із спадкодавцем у м.Кишинів Республіка Молдова.

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте оформити спадщину нотаріус не зміг, оскільки виявилось, що загублено правовстановлюючий документ на будинок.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області Галіяна І.М. від 14.01.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

ІІІ. Позиції сторін.

Позивач вважає, що саме він повинен успадковувати за померлим спадкодавцем, оскільки є спадкоємцем за законом першої черги, спадщину належним чином прийняв, оскільки проживав на час смерті із спадкодавцем у м.Кишинів Республіка Молдова.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з’явилася, в позовній заяві представник позивача просить розгляд справи проводити без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримують повністю просять їх задовольнити.

Відповідач - представник Монастириської міської ради в підготовче засідання не з’явився, суду подав відзив на позовну заяву по суті справи про визнання позову з підстав зазначених в позовній заяві та просить розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 26.05.2017 року в Кишинів Республіка Молдова померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії DC-IV 1535137, виданого відділом цивільного стану муніципія Кишинів.

Ще за життя померлій належали:

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул.Добровідка №20 м.Монастириська Тернопільської області, до якого входить одноповерховий житловий будинок під літерою «А» загальною площею 190,2 кв.м., житловою площею 60,3 кв.м., що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за №227 та виданого на підставі свідоцтва про право власності, яке видане згідно рішення виконкому Монастириської міської Ради від 30.11.1993 року за №215/3 та зареєстрованого в Бережанському інвентар бюро 30.11.1993 року за реєстровим №331.

Згідно довідки виданої виконкомом Монастириської міської ради за №2940 від 30.08.2017 року встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вказану спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її син ОСОБА_1.

Родинні відносини між спадкодавцем ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 підтверджується Свідоцтвом про народження серії І-УР №861534 виданого 02.08.1960 року, згідно якого ОСОБА_3 є мамою ОСОБА_1.

Факт фактичного прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_3, яка померла 26.05.2017 року підтверджується Актом опитування свідків, згідно якого встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала разом з своїм сином ОСОБА_1 АДРЕСА_1 по вул.Пандурілор м.Кишинів Республіка Молдова, де і померла 26.05.2017 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії DC-IV 1535137.

Окрім зазначеного судом встановлено, що оригінали правовстановлюючих документів на будинок втрачені у зв’язку з чим нотаріусом Монастириської державної нотаріальної контори було відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій у відповідності до ч. 3 ст. 47 Закону України «Про нотаріат», що підтверджується письмовою відмовою нотаріуса за №572/01-16 від 31.08.2018 року.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Як було встановлено в судовому засіданні власником спадкового майна, що підлягає спадкуванню є ОСОБА_3, яка померла 26.05.2017 року.

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

В першу чергу, відповідно до ст. 1261 ЦК України, право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В зв’язку з вищевказаним суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 яка померла 26.05.2017 року, як спадкоємець першої черги за законом, оскільки проживав на час відкриття спадщини з померлою яка була його мамою, що підтверджується матеріалами справи та встановленими в судовому засіданні доказами, які знаходяться в матеріалах цивільної справи.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, у зв’язку з тим, що втрачені оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок, що знаходиться по вул.Добровідка №20 м.Монастириська Тернопільської області, позивач не може отримати свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок, що підтверджується відмовою нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори за №572/01-16 від 31.08.2018 року, у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Втрата оригінала правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва на право на спадщину за законом, виданого Монастириською державною нотаріальною конторою 14.03.1995 року, виданого на ім’я ОСОБА_4, підтверджується повідомленням розміщеним позивачем в засобах масової інформації, а саме в газеті «Вісті придністров’я» №1 (7286) від 04.01.2019 року.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

При цьому у положенні п. 3.1 ОСОБА_5 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз’яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В судовому засіданні було встановлено існування оригіналу Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14.03.1995 року на ім’я ОСОБА_3, згідно якого остання успадкувала житловий будинок, який розташований в м.Монастириська по вул.Добровідка 20 Тернопільської області, що належав померлому ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності виданого згідно рішення виконкому Монастириської міської Ради від 30.11.1993 року за №215/3 та зареєстрованого в Бережанському Інвентарьбюро 30.11.1993 року за реєстровим №331.

Відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно та неможливість з даних причин оформити спадщину в установленому законом порядку доведена матеріалами справи.

Беручи до уваги вищевказані факти щодо спадкування спадкового майна в поєднанні з процесуальними нормами законодавства, а також враховуючи те, що за час відкриття спадщини та розгляду справи в суді будь-які інші можливі спадкоємці заяв про прийняття спадщини на вказане в позовній заяві майно в нотаріальну контору не подавали, про що свідчить повідомлення нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори за №17/01-16 від 16.01.2019 року, і жодних правовстановлюючих документів на вищезгадане майно чи право його успадкування суду не було пред’явлено, а ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом спадкового майна, яке належало ОСОБА_3. В судовому засіданні не встановлено підстав, що перешкоджали б в набутті права власності позивачем на спадкове майно, яким являється житловий будинок.

На підставі вищевикладеного та враховуючи наявність перешкод для оформлення в нотаріальному порядку прав позивача на спадкове майно, суд дійшов висновку про необхідність захистити права позивача, як спадкоємця, шляхом визнання права власності останнього на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3, яка померла 26.05.2017 року.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 392, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1261, 1268, ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Монастириської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно а саме, на:

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул.Добровідка №20 м.Монастириська Тернопільської області, до якого входить одноповерховий житловий будинок під літерою «А» загальною площею 190,2 кв.м., житловою площею 60,3 кв.м., і який належав ОСОБА_3, яка померла 26.05.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення чи ухвалення рішення за відсутності учасників справи або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, (паспорт серії В0514922 ІПН 0970708543160), проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 Молдова.

Представник позивача: адвокат ОСОБА_2, (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №701, Ордер на надання правової допомоги серії ТР №050818), місцезнаходження якого: вул.С.Бандери №1 м.Монастириська Тернопільська область

Відповідач: Монастириська міська рада, (код ЄДРПОУ 04058433), юридична адреса місцезнаходження: вул.Шевченка №19 м.Монастириська Тернопільська область.

Повний текст судового рішення складено 13.02.2019 року.

Суддя ОСОБА_6