Постанова № 7980233, 19.11.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

Справа №2-а-1324/08/1770

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2009 року 15 год. 10 хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Бєлкіна Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивач: представник Виноградова Г.В.;

відповідач: представник Рудик В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області до Гощанської районної санітарно-епідеміологічної станції про стягнення економічних санкцій, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Державна інспекції з контролю за цінами в Рівненській області звернулась з позовом до Гощанської районної санітарно-епідеміологічна станція про стягнення економічних санкцій на загальну суму 5426,61грн. застосованих до відповідача на підставі рішення № 9 від 09.02.2007року.

Заявлений позов, позивач обґрунтував тим, що рішенням №9 від 06.02.2007року до відповідача застосовано економічні санкції за порушення виявлені в ході його перевірки, а зокрема за:

необґрунтоване отримання ним виручки на суму 392,86 грн., суть вказаного порушення полягає в тому, що відповідач безпідставно нарахував податок на додану вартість на послуги, тарифи на які затверджені Постановою КМ України № 1355 від 27.08.2003року. Відповідно до висновків осіб що проводили перевірку, обумовлені у вказаній постанові тарифи, містять в собі податок на додану вартість, а відтак відповідач не повинен додатково нараховувати на вказані в постанові послуги податок на додану вартість; необґрунтоване отримання виручки на суму 1416,01 грн. ( в тому рахунку з 31.05.06 року по 06.06.2006року -337,55грн.), суть вказаного порушення полягає в тому, що відповідач безпідставно не застосував нові тарифи на послуги запроваджені Постановою КМ України № 662 від 11.05.2006року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, які по суті співпадають з доводами викладеними позивачем в позовній заяві та просив задоволити позов.

Представник відповідача проти позову заперечив та вказав, що Постанова КМ України № 1355 від 27.08.2003року не містила положень щодо того, що затверджені нею тарифи є тарифами з врахуванням податку на додану вартість. Також покликався на Закон України «Про податок на додану вартість» вказав, відповідач у 2005році був платником податку на додану вартість, а відтак зобовязаний був нараховувати у складі ціни реалізації послуг податок на додану вартість. Що ж до Постанови КМ України № 662 від 11.05.2006року, то представник відповідача вказав, що вказана постанова офіційно оприлюднена була лише 31.05.2006року, а відтак відповідач не знав та не міг знати в період з 11.05.2006року по 30.05.2006року про нові тарифи, що запроваджені названою постановою. Просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позову слід задоволити частково.

В період з 04.11- 18.12.2006року посадовими особами позивача проведено перевірку відповідача, за результатами якої складено акт від 18.12.2006року, яким встановлено наступні обставини:

- відповідачем в період з 18.12.05 року по 30.12.2005року необґрунтовано отримано виручку на суму 392,86 грн., суть вказаного порушення полягає в тому, що відповідач безпідставно нарахував податок на додану вартість на послуги, тарифи на які затверджені Постанова КМ України № 1355 від 27.08.2003року. Відповідно до висновків осіб, що проводили перевірку, обумовлені у вказаній постанові тарифи містять в собі податок на додану вартість, а відтак відповідач не повинен додатково нараховувати на вказані в постанові послуги податок на додану вартість;

- відповідачем в період з 11.05.2006року по 06.06.2006 року необґрунтовано отримано виручку на суму 1416,01 грн. ( в тому рахунку з 31.05.06 року по 06.06.2006року -337,55грн.), суть вказаного порушення полягає в тому, що відповідач безпідставно не застосував нові тарифи на послуги запроваджені, Постановою КМ України № 662 від 11.05.2006року.

06.02.2007року позивачем винесено рішення №9 про застосування до відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вирішено вилучити у доход державного бюджету суму необґрунтовано отриманої виручки в розмірі 1808,87грн. та штраф в подвійному розмірі, що складає 3617,74грн.

Відповідачем не заперечуються викладені в акті обставини щодо нарахування податку на додану вартість в період з 18.12.05 року по 30.12.2005року на послуги, перелік тарифів на які затверджені Постановою КМ України № 1355 від 27.08.2003року. Також відповідачем не заперечуються та визнаються обставини, щодо не застосування нових тарифів при визначенні вартості послуг, тарифи на які запроваджені Постановою КМ України № 662 від 11.05.2006року.

Судом встановлено, що Постанова КМ України № 1355 від 27.08.2003року не містить жодних відомостей або покликань щодо того, що визначені нею тарифи на послуги є тарифами, що встановлені Кабінетом Міністрів України з врахуванням податку на додану вартість.

В 2005 році відповідач був зареєстрований платником податку на додану вартість, вказані обставини підтверджено поясненнями представників сторін та відомостями відображеними в Реєстрі платників податку на додану вартість, що знаходиться на web-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua) відповідно до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 №79.

Пункт 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (п.п. 3.1.1 названого пункту Закону). При цьому, згідно п.7.1. ст. 7 названого Закону , передбачає, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Стаття 5 обумовленого Закону серед переліку звільнених від оподаткування названим податком господарських операцій не містить спірних послуг, що надавалися позивачем, тарифи на які визначені Постановою КМ України № 1355 від 27.08.2003року.

Зважаючи на викладені обставини, суд вважає, що відповідачем правомірно нараховано податок на додану вартість у період з 18.12.05 року по 30.12.2005року при наданні послуг перелік тарифів на які затверджені Постановою КМ України № 1355 від 27.08.2003року.

Стосовно ж незастосування відповідачем тарифів при наданні послуг, тарифи на які затверджені Постановою КМ України № 662 від 11.05.2006року у період з 11.05.2006року по 06.06.2006 року, то судом встановлено, що названа постанова офіційно оприлюднена в Офіційному віснику України, 2006, N 20 (31.05.2006), ст. 146 та Урядовому кур'єрі, 2006, 05, 31.05.2006 N 100.

Таким чином, в період з 11.05.2006року по 30.05.2006року відповідач не знав та не міг дізнатися про розмір тарифів та перелік послуг на які застосовуються такі тарифи названою постановою.

Статтею 57 Конституції України, закріплено основоположні принципи, відповідно до яких кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем безпідставно винесено спірне рішення в частині застосування до відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін:

за період з 11.05.2006року по 30.05.2006року в розмірі 1078,46грн. та відповідно штрафної санкції на вказану суму в подвійному розмірі 2156,92грн.; за період з 18.12.05 року по 30.12.2005року в розмірі 392,86грн. та відповідно штрафної санкції на вказану суму в подвійному розмірі 785,72грн.

Відтак, в задоволенні названих вимог, позивачу слід відмовити у звязку з протиправністю прийнятого в цій частині рішення № 9 від 06.02.2007року про застосування до відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Поряд з обумовленим суд вважає, що позивачем правомірно винесено спірне рішення в частині застосування до відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін за період з 31.05.206року по 06.06.2006року на суму 337,55грн. та відповідно штрафної санкції на вказану суму в подвійному розмірі 675,10грн., оскільки відповідач міг та повинен був дізнатися з названих вище офіційних джерел оприлюднення про розміри запроваджених тарифів на послуги визначені Постановою КМ України № 662 від 11.05.2006року. Отже позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача економічних санкцій в розмірі 337,55грн та штрафу в подвійному розмірі 675,10грн слід задоволити.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити частково.

Присудити до стягнення з Гощанської районної санітарно-епідеміологічної станції (смт. Гоща, вул.. Незалежності, 20, код ЄДРПОУ 02010474) в доход Державного бюджету економічну санкцію згідно рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області від 06.02.2007 року № 9 необгрунтовану виручку в сумі 337,55 грн. та штраф в сумі 675,10 грн., які перерахувати за такими реквізитами: ВДК у Гощанському районі, УДК в Рівненській області, код надходження 21081100, р/р 31116106700065, МФО 833017, код ЗКПО 22588643.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.М.Шевчук

Повний текст постанови складено 23.11.2009року