Ухвала суду № 79790344, 12.02.2019, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 12.02.2019

ЄУ № 420/1976/18

Провадження №1-кп/420/40/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Чалого А.В.

за участю секретаря Войтенко О.А.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков кримінальне провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018130000000369 від 18.10.2018, відносно ОСОБА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 110 КК України,

сторони та учасники кримінального провадження:

прокурор- Балаба М.А.,

захисник Мозолєв О.О.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Новопсковського районного суду Луганської області знаходиться обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 110 КК України.

В підготовче судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлений через публікацію в газеті центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур'єр» за 06 лютого 2019 року.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Балаба М.А. заявив клопотання про здійснення спеціального судового провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 Зазначивши, що досудовим розслідуванням та зібраними матеріалами кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 перебуває в м. Луганськ, який є населеним пунктом, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та є тимчасово окупованою територією. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 323 КПК України, матеріалами про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження є публікація в газеті центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур'єр» за 06 лютого 2019 року про виклик до Новопсковського районного суду Луганської області в якості обвинуваченого в підготовче судове засідання.

Захисник Мозолєв О.О. у підготовчому судовому засіданні заперечував проти здійснення спеціального судового провадження, зазначивши що призначений захисником ОСОБА_1 центром надання правової допомоги. З моменту призначення жодного разу контакт з клієнтом не був встановлений, засоби зв'язку ОСОБА_1 йому не відомі, відомості про те, що ОСОБА_1 відомо про перебування відносно нього обвинувального акту в Новопсковському районному суді Луганської області відсутні.

Вислухавши думку прокурора та захисника, вивчивши надані матеріали, суд вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню, а обвинуваченого ОСОБА_1 слід оголосити в розшук, з наступних підстав.

Відповідно до вимог Розділу ІV КПК України, участь обвинуваченого під час підготовчого судового засідання та судового розгляду є обов'язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.

Право обвинуваченого захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 р. передбачає, що кожний має право при розгляді будь-якого пред'явленого йому обвинувачення на ряд гарантій на основі повної рівності й, зокрема, бути засудженим у його присутності та захищати себе особисто або за допомогою обраного ним захисника.

Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., відповідно до якої «кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред'явлене, на справедливий розгляд справи судом».

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Процедури іn absentia неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання обвинуваченого. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

У рішенні «Меденіца проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.

Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.

У справі «Сейдович проти Італії» Суд зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя. В даній справі Суду не було продемонстровано, що заявник був в достатній мірі проінформований про притягнення його до кримінальної відповідальності, про пред'явлення йому обвинувачення. З цих підстав неможна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.

У справі «Колоцца проти Італії» Суд зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п. 3 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття "справедливий розгляд у суді" (рішення у справі «Годди проти Італії»). Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку "розумного співвідношення", з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, Суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах Суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.

В даному кримінальному провадженні суд також приймає до уваги, що проведення судового розгляду без участі обвинуваченого та його захисника, обраного ним особисто, не забезпечить дотримання гарантованих Конвенцією основоположних прав.

Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо обвинуваченого, який не з'явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, обвинувачений, що не з'явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому Суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки обвинуваченого, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.

Як зазначено ЄСПЛ в рішенні «Колоцца проти Італії» підпункти (с), (d) та (е) п. 3 гарантують кожній людині, якій пред'явлено кримінальне обвинувачення, право «захищати себе особисто», «допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані», «користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові», і важко уявити собі, як обвинувачений може здійснювати ці права, не будучи присутнім. В даному випадку Суду не доводиться встановлювати, відмовився і за яких обставин обвинувачений від здійснення свого права бути присутнім при розгляді справи, оскільки в будь-якому випадку, відповідно до усталеної прецедентної практики Суду, відмова від здійснення права, гарантованого Конвенцією, повинна бути встановлена недвозначним чином.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого, який здійснює його захист за призначенням, заперечував проти заявленого клопотання прокурора, щодо проведення спеціального судового розгляду та пояснив, що жодного разу не бачив свого підзахисного та не мав змоги узгодити процесуальну позицію по справі.

Крім того, сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів, з яких можна зробити висновок, що обвинувачений намагається ухилитися від суду. На момент розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 в міжнародному та/або міждержавному розшуку не перебуває, проживає на тимчасово непідконтрольній частині території України..

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов'язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).

Згідно з ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У справі «Годди проти Італії», в рамках якого встановлено не повідомлення обраного підсудним захисника про судовий розгляд та не з'ясування в достатньому обсязі про причини неявки обвинуваченого, ЄСПЛ була сформульована наступна позиція: факт неявки підсудного в судове засідання, а також відсутність повідомлення його захисника вимагають від суду прояви активності в цілях досягнення належної реалізації процесуальних прав зацікавленої особи. Отже, суд повинен за власною ініціативою призупинити розгляд справи через необхідність з'ясування причин неявки сторін.

В даному кримінальному провадженні відсутні беззаперечні докази, що обвинувачений ОСОБА_1 в достатній мірі проінформований про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності, а також те, що відбудеться судовий розгляд даного кримінального провадження, та на підставі яких можна було б зробити висновок, що обвинувачений недвозначно відмовився від свого права приймати участь в слуханні справи, перебування обвинуваченого на тимчасово окупованій території України, оголошення обвинуваченого у міждержавний та/або міжнародний розшук. З урахуванням норм міжнародного законодавства в сфері захисту прав людини, а також вищенаведеної практики Європейського Суду, яка є частиною національного законодавства, є обґрунтовані підстави вважати, що здійснення спеціального судового провадження на даній стадії може призвести до порушення ст. 6 Конвенції, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 позбавлений права висловити бажання на розгляд його справи судом, захищати себе особисто чи скористатися правовою допомогою захисника, обраного ним особисто, допитувати свідків, що показують проти нього, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані, надавати суду докази в обґрунтування своєї правової позиції та користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо він не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження слід відмовити.

Відповідно до ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

В підготовчі судові засідання призначені на 27.11.2018, 11.12.2018, 28.12.2018, 25.01.2019, 12.02.2019 року, обвинувачений ОСОБА_1, не з'явився. На теперішній час місцезнаходження обвинуваченого не відоме.

Враховуючи те, що відповідно до положень частини 2 статті 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та даних щодо ухилення обвинуваченого ОСОБА_1 від явки у судове засідання, суд вважає необхідним на підставі положень статті 335 КПК України, оголосити розшук ОСОБА_1 та зупинити підготовче судове провадження.

Керуючись ст. ст. 314 - 315, 323, 335, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 110 КК України - відмовити.

Оголосити розшук ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Олександрівка Луганської області, зареєстрованого: АДРЕСА_1, обвинуваченого за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 110 КК України.

Судове провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 110 КК України, зупинити до розшуку обвинуваченого.

Організацію виконання розшуку обвинуваченого ОСОБА_1 доручити оперативним підрозділам ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А.В. Чалий