Рішення № 79784659, 07.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 лютого 2019 року № 826/3625/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – позивач, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві) з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі – відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 03.03.2016 у виконавчому провадженні №53399875.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає постанову про накладення штрафу протиправною та такою, що винесена з порушенням чинного законодавства, оскільки позивач подав заяву про роз'яснення судового рішення, що, на його думку, зупиняє перебіг строку, встановленого для виконання судового рішення. Тому вважає, що відповідач не мав права виносити оскаржувану постанову від 03.03.2016 ВП №53399875 про накладення штрафу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.06.2017 відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник відповідача письмових заперечень проти позову не надав, вимоги ухвали суду від 01.06.2017 щодо надання належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження не виконав, хоча про судовий розгляду даної справи повідомлений належним чином.

Слід зазначити, що з 15.12.2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції, визначеній Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи без проведення судового засідання та виклику учасників справи, суд дійшов висновку розглядати справу у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження згідно приписів статей 12, 257, 262 КАС України.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) згідно нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017, у справі № 826/5968/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трансджейнт 8» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, про визнання протиправними дій (бездіяльності), зобов’язання вчинити дії, позов задоволено:

визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, а саме 18 617 860,00 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню;

зобов’язано Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю «Трансджейнт 8» (код ЄДРПОУ 39432828) з бюджету податку на додану вартість у розмірі 18 617 860,00 грн.

Окружним адміністративним судом м. Києва 09.02.2017 видано виконавчий лист по справі №826/5968/16 про зобов'язання Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю «Трансджейнт 8» (код ЄДРПОУ 39432828) з бюджету податку на додану вартість у розмірі 18 617 860,00 грн.

Постановою державного виконавця ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 14.02.2017 відкрито виконавче провадження № 53399875 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2017 № 826/5968/16 та надано боржнику десятиденний строк для виконання судового рішення.

У зв’язку з невиконанням рішення суду, на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця від 03.03.2017 у ВП №53399875 накладено штраф у розмірі 5100 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 статті 26 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Частиною 6 статті 26 цього Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлений статтею 63 Закону № 1404-VІІІ.

Згідно з частиною 1 статті 63 Закону № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VІІІ).

З аналізу викладеного вбачається, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, тобто коли боржник мав реальну можливість, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Судом встановлено, що 14.02.2017 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №53399875 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 09.02.2017 № 826/5968/16 та надано боржнику десятиденний строк для виконання судового рішення.

Отже, підставою для винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу є невиконання боржником рішення у строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження, за умови обізнаності боржника про таку постанову та про строк в який він може добровільно її виконати.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що ним вживались заходи щодо виконання рішення суду, зокрема, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві 17.02.2017 звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про роз’яснення пункту 3 резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2016 у справі № 826/5968/16.

Також, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві звернулось з листом до головного державного виконавця ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 23.02.2017, в якому повідомила про звернення до суду із заявою про роз’яснення судового рішення та просила зупинити виконавче провадження до розгляду вказаної заяви.

У зв'язку із викладеним, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві вважає причини невиконання судового рішення у справі №826/5968/16 та виконавчого листа від 09.02.2017 поважними.

Стаття 34 Закону № 1404-VІІІ містить виключний перелік підстав для зупинення виконавчих дій.

Суд звертає увагу, що стаття 34 Закону № 1404-VІІІ не містить таких підстав для зупинення виконавчого провадження як звернення боржника до суду за роз'ясненням судового рішення.

Враховуючи зазначене, судом відхиляються посилання позивача, як на підставу для скасування постанови про накладення штрафу на те, що державним виконавцем не було взято до уваги підстави неможливості виконання рішення суду, як звернення до суду із заявою про роз'яснення судового рішення.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем оскаржувалась бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на вказаний лист від 23.02.2017 та невчинення будь-яких дій.

Як вбачається з матеріалів справи з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження до дати винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, позивач не вжив заходів щодо своєчасного та належного виконання рішення суду та вимоги державного виконавця.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на неможливість виконання рішення суду, оскільки статтею 124 Конституції України встановлено, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише Закону, отже у рішеннях суду втілюється волевиявлення самої держави, а тому обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, згідно з положеннями ст. 129 Конституції України.

Суд наголошує, що положеннями Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця не покладено обов’язку надавати оцінку рішенню суду та встановлювати можливість чи неможливість його виконання боржником. Натомість, державному виконавцю надано повноваження вчиняти дії, направлені за забезпечення виконання рішення суду у повному обсязі та встановлені законом строки.

Щодо посилань позивача на неможливість виконання рішення суду у зв’язку з тим, що державні податкові інспекції здійснюють виключно сервісно-обслуговуючі функції необхідно зазначити, що ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві є територіальним органом ДФС України. При цьому, пунктом 7 положення про Державну фіскальну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 визначено, що ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

Підпунктами 6, 7 8 пункту 5 вказаного положення визначено, що ДФС України організовує свою роботу і роботу територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління; надає територіальним органам ДФС методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить перевірку стану такої роботи; координує та контролює діяльність своїх територіальних органів та організовує їх взаємодію з державними органами та органами місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, причини невиконання постанови суду від 26.09.2016 у справі № 826/5968/16, на які посилається податковий орган мають вирішуватися органами ДФС України між собою, і не можуть вважатися поважними в контексті положень статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» та слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови.

За таких обставин негативні наслідки тривалого невиконання судового рішення має нести саме позивач.

Зважаючи на вищезазначене та беручи до уваги те, що вимоги постанови державного виконавця від 14.02.2017 ВП №53399875 не виконані позивачем без поважних причин, державний виконавець був зобов’язаний накласти на боржника штраф у розмірі 5100 грн., прийнявши відповідну постанову від 03.03.2017.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (02068, м. Київ, вул. О.Кошиця, 3) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.А. Качур