Рішення № 79784408, 13.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 лютого 2019 року №826/1478/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (письмового провадження) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до проЦентрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України у місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 16.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем за результатами розгляду заяви позивача від 16.11.2017 щодо призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", листом від 02.01.2018 у призначенні вказаної пенсії відмовлено та зазначено, що підстав для призначення пенсії за вислугу років не має.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі №826/1478/18 та запропоновано відповідачу в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою від 16.11.2017 про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Листом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 02.01.2018 №29/05 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років з тих підстав, що згідно наданих нею документів, стаж останньої на посадах, що дають право на вислугу років складає 24 роки 9 місяців та 21 день, в той час, як стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугою років, набутий з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року має складати не менше 25 років 6 місяців.

ОСОБА_1 не погоджуючи із таким рішенням відповідача, звернулась до суду з даним позовом.

Вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Згідно з статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Стаття 22 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі по тексту - Закон №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 7 Закону №1788-ХІІ передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (статті 51 Закону №1788-ХІІ).

Положеннями статті 52 Закону №1788-ХІІ встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають, у тому числі, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Так, пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Відповідно до абзаців 12, 13 пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з записами трудової книжки ОСОБА_1, остання:

- з 17.08.1987 по 25.08.1988 працювала в дитячому садку вихователем;

- з 01.09.1988 по 03.07.1990 зарахована студенткою Щупинського педагогічного училища;

- з 20.08.1990 по 31.01.2002 прийнята вихователем до шахтоуправління «Хрустальське»;

- з 01.02.2002 по 01.09.2002 прийнята вихователем в дитячий садок №35, який в подальшому перейменовано у навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад №1»;

- з 01.02.2006 по 30.12.2015 переведена до Вахрушевського навчально-виховного комплексу №1;

- з 04.01.2016 прийнята за переводом на посаду вихователя.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що загальний трудовий стаж ОСОБА_1 станом на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років становив 26 років 7 місяців 18 днів, який, в свою чергу, є спеціальним трудовим стажем, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач відзиву на позовну заяву не надав, жодних пояснень на спростовання позиції позивача суду не наведено. Таким чином, відповідач не виконав, покладений на нього приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, з метою дотримання прав позивача та належного захисту порушеного права, керуючись приписами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, оформлене листом від 02.01.2018 №29/05 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 72-77, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, оформлене листом від 02.01.2018 №29/05 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України у місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 16.11.2017.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (01601, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 4код ЄДРПОУ 40376133).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.