Рішення № 79781798, 19.12.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/11660/18

2/296/2987/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" грудня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Сингаївського О.П.,

за участі секретаря судового засідання Четвертухи О.О. і за відсутності сторін,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Корольовського районного суду м. Житомира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області за участі третьої особи Житомирського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відшкодування шкоди завданої законом, що визнаний неконституційним,

ВСТАНОВИВ:

27.11.2018 ОСОБА_1 звернулась до Корольовського районного суду м. Житомира із вказаним позовом, в якому просить стягнути з Державного бюджету України на її користь шляхом списання з відповідного рахунку Державної Казначейської служби України 13 640,28 грн. майнової шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що була звільнена з посади судді Житомирського апеляційного адміністративного суду, у зв’язку з поданням заяви про відставку. З 12.07.2017 перебуває на обліку в Житомирському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання, як суддя у відставці, яке нараховане у розмірі 80 відсотків від суддівської винагороди відповідно до ЗУ “Про судоустрій і статус суддів”. Зазначає, що відповідно до положення абзацу першого п.п.164.2.19 п.164.2 ст.164 Податкового Кодексу України орган Пенсійного фонду України, як податковий агент, щомісячно утримував з її щомісячного грошового утримання податків (прибуткового та військового) доходів фізичних осіб. За період з липня 2017 року по лютий 2018 включно розмір утримання податків становить 13 640,28 грн. (12 591,03 грн. прибутковий та 1 049,25 грн. військовий). Рішенням Конституційного суду від 27.02.2018 № 1-р/20 визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) положення абзацу першого п.п.164.2.19 п.164.2 ст.164 Податкового Кодексу України та втрачають свою чинність з дня ухвалення цього рішення. У цьому рішенні Конституційного Суду України зазначено, що реалізація положення абзацу першого п.п.164.2.19 п.164.2 ст.164 ПК України створює умови, за яких громадянин, розмір пенсії якого перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), повинен сплачувати податок, а громадянин, розмір пенсії якого є нижчим звільнений від такого оподаткування. Тобто платники, які сплачували більші соціальні внески протягом трудової діяльності, відповідно до оспорюваного положення Кодексу повинні додатково сплачувати податок у розмірі, встановленому п.167.4 ст.167 Кодексу. Таким чином, відрахування податків з її щомісячного грошового утримання призвело до заподіяння шкоди, яка підлягає відшкодуванню у порядку ст.152 Конституції України, ст.1175 ЦК України. Позивач зазначає, що недоотримувала дохід у вигляді утриманих податків з пенсійних виплат у розмірі 13 640,28 грн.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 28 листопада 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 12-13).

11.12.2018 представником управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області подано відзив на позовну заяву, в якому представник зазначає, що управління є неналежним відповідачем по даній справі, оскільки доказів заподіяння шкоди управлінням, його посадовими чи службовими особами позивачем не надано. Управління казначейства не має повноважень на втручання у діяльність Житомирського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, а тому не може аналізувати правильність і законність їх дій, а отже нести за це відповідальність. Відповідно до наданих повноважень управління Казначейства виконує функцію обслуговування банку розпорядника бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду, а не як вважає позивач орган, з якого підлягає стягнення (а. с. 16-19).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до гл.10 ст.274 ЦПК України «у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи.

Частина 2 ст.274 ЦПК України вказує, що «у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін».

При цьому у відповідності до ст.279 ЦПК України «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків».

Таким чином, суд приходить до висновку про доцільність проведення спрощеного позовного провадження у даній справі так, як позовні вимоги позивача складають 13 517,69 грн., що не перевищує суму 170 000 грн.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у зв’язку з поданою заявою про відставку, звільнено з посади судді Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Житомирі позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці. За даними довідки Житомирського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, від 19.11.2018 № К-562 про суму утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 12 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року, з довічного грошового утримання ОСОБА_1 утримано податку з доходів фізичних осіб 12 591,03 грн. та військового збору в сумі 1 049,25 грн. (а. с. 7).

Позивач, вказуючи на порушення її права, шляхом заподіяння матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, у виді утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору з довічного грошового утримання, звернулася до суду з даним позовом за його захистом.

Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини, які регулюються положеннями норм Конституції України та ЦК України.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України. Закони та інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Встановлено, що рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого п.п.164.2.19 пункту 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Положення абзацу першого п.п.164.2.19 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Вказані зміни до Податкового кодексу України були внесені ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ і стали підставою для утримання при виплаті щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 за період з 12 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Після запровадження у законодавстві України з 1 липня 2014 року оподаткування пенсій упродовж двох років Верховна Рада України тричі вносила зміни. Встановлення Верховною Радою України у законодавстві України оподаткування пенсій та зміни суми, з якої починається таке оподаткування, суперечить таким елементам конституційного принципу верховенства права, як правова визначеність, правова передбачуваність, правомірні очікування та справедливість, тому положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Кодексу не відповідає частині першій статті 8 Конституції України.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Конституційний Суд України констатував, що правове регулювання у сфері оподаткування пенсій певних категорій осіб спотворює сутність обов’язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію, оскільки не узгоджується з принципом рівності, а також з обумовленою ним вимогою збалансування прав та обов’язків. Застосований законодавцем підхід до визначення категорій (груп) пенсіонерів, пенсії яких підлягають оподаткуванню, свідчить про порушення такого принципу.

Реалізація положення абзацу першого п.п.164.2.19 п.164.2 ст.164 Податкового Кодексу створює умови, за яких громадянин, розмір пенсії якого перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), повинен сплачувати податок, а громадянин, розмір пенсії якого є нижчим, звільнений від такого оподаткування. Тобто платники, які сплачували більші соціальні внески протягом трудової діяльності, відповідно до оспорюваного положення Кодексу повинні додатково сплачувати податок у розмірі, встановленому п.167.4 ст.167 Кодексу.

Викладене дає підстави для висновку, що оподаткування пенсій, починаючи від певної суми (більше десяти розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розрахунку на місяць), є порушенням конституційного принципу рівності за ознакою майнового стану.

Крім того, у Європейській соціальній хартії 1996 року (переглянутій), яка була ратифікована Україною, передбачено, що держави-сторони зобов’язані вживати заходів для забезпечення рівності між власними громадянами у сфері реалізації прав на соціальний захист, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень (ст.12). Тобто, утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов’язків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами.

Згідно з ч.1, п.2 ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх службових повноважень.

Згідно ч.1 ст.1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Виходячи з аналізу зазначених норм закону та зважаючи на визнання неконституційними змін, внесених до Податкового кодексу України Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» і втратою ними своєї чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року, суд вважає, що мало місце незаконне утримання коштів з грошового утримання позивача через дію вказаних норм з вересня 2017 року по лютий 2018 року, в зв'язку з чим порушене її право підлягає захисту шляхом задоволення позову і компенсації недоотриманих коштів в порядку ст.152 Конституції України, ст.ст.22,1175 ЦК України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Неконституційність закону, встановлена Конституційним Судом України є підставою для застосування до держави, Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування наслідків, передбачених ст.1175 ЦК України, оскільки регламентована цією нормою цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної прийняттям нормативно-правових актів, визнаних незаконними стосується також і випадків визнання неконституційними законів.

При цьому, суд враховує аргументи позивача, наведені нею в обґрунтування заявлених вимог, які знайшли своє підтвердження в ході дослідження наявних в матеріалах справи доказів. Що стосується аргументів представника відповідача з приводу того, що відповідач є неналежним відповідачем у справі, то позивач клопотань про заміну відповідача або залучення співвідповідача не заявляла, що є її правом.

Відповідно до ст.170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з абзацом другим п.1 Положення про ОСОБА_2 казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює ОСОБА_2 казначейство України.

За приписами п.9 Положення про ОСОБА_2 казначейську службу України, затвердженого постановою КМ України № 215 від 15.04.2015, казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до покладених завдань ОСОБА_2 Казначейство України здійснює списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (п.п.5 п.4 цього Положення).

Частиною 2 ст.6 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено «Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів аб боржників», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Згідно з п.3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

Такі висновки узгоджуються з висновком Верховного Суду України у справі №6-440цс16 від 25 травня 2016 року; у справі №6-3014цс16 від 12 квітня 2016 року; у справі №6-501цс17 від 22 червня 2017 року.

Згідно ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до п.п.4, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ № 845 від 03 серпня 2011 року, визначена судом сума підлягає стягненню за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з відповідного рахунку органом Казначейства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку Державної Казначейської служби України 13 640 (тринадцять тисяч шістсот сорок гривень) 28 коп. майнової шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського Апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. П. Сингаївський

Позивач ОСОБА_1, місце проживання: 10008, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач ОСОБА_2 Україна в особі управління Державної казначейської служби України в м.Житомирі, місцезнаходження: м. Житомир, вул. С.Ріхтера, 12/5, ЄДРПОУ 38035726

Третя особа без самостійних вимог Житомирське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Перемоги, 55, ЄДРПОУ 37927490