Рішення № 79781459, 05.02.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року о 16 год. 23 хв.Справа № 280/4725/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 14.08.2018 №0024201305.

Ухвалою суду від 13.11.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 26.11.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче 18.12.2018.

В підготовчому засіданні 18.12.2018 оголошено перерву до 16.01.2019. Крім того, ухвалою суду від 16.01.2019 витребувано додаткові докази по справі.

Ухвалою суду від 16.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.02.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що контролюючим органом необґрунтовано прийнято оскаржуване податкове повідомлення – рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування. Позивач зазначає, що відповідно до пп.«д» п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, як додаткове благо слід розуміти дохід у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Разом з тим, позивач вважає, що в даному випадку сума боргу у розмірі 83143,00 доларів США була прощена кредитором ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» після спливу строку позовної давності, у зв’язку з чим зазначена сума не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку за 2016 рік.

Також, представник позивача вказав і на ту обставину, що ще у 2009 році ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» зверталось до Запорізького районного суду Запорізької області з позовними вимогами до позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/17-16/328 від 14.06.2007 в сумі 175384,25 доларів США, що в гривневому еквіваленті складало 1 051 529,48 грн. Вказує, що зазначений позов було задоволено та стягнуто заборгованість за кредитним договором у повному обсязі, проте, ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» не здійснювало примусового виконання рішення через органи державної виконавчої служби.

Позивач вважає, що оскільки банком прощено (анульовано) не тільки основну суму боргу (кредиту), а також відсотки та неустойка, на суму яких теж нараховано податок; прощення (анулювання) здійснювалось кредитором за межами строків позовної давності; договір про припинення зобов’язань не містить розрахунку отриманого позивачем додаткового блага, то відповідно у позивача відсутній обов’язок включення такої суми до загального місячного (річного) оподаткованого доходу за 2016 рік.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що до контролюючого органу надійшла податкова інформація, відповідно до якої у І кварталі 2016 року ПАТ «ОСОБА_5 банк Аваль» на користь фізичної особи ОСОБА_3 проведено операцію за ознакою доходу 126 «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо» у сумі 2 151 525,42 грн. Вказує, що позивачу у встановленому порядку було направлено запрошення до податкової інспекції з метою подання податкової декларації про доходи за 01.01.2016 по 31.12.2016, проте, позивачем відповідна декларація подана не була, що зумовило прийняття контролюючим органом податкового повідомленя – рішення. Відповідач вказує, що відповідно до пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України сума коштів в розмірі 2 151 525,42 грн. є доходом позивача, у зв’язку з чим позивач був зобов’язаний подати до контролюючого органу податкову декларацію, а також нарахувати та сплатити податок на доходи фізичних осіб.

Також, представник відповідача в судовому засіданні вказав на ту обставину, що контролюючим органом під час визначення об’єкту оподаткування до уваги було взято виключно суму основної частини прощеного боргу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала позицію викладену в письмових запереченнях та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що у період з 18.06.2018 по 26.06.2018 співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків – фізичної особи, яке не є суб’єктом господарювання ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичній особі за ознакою доходу «126» за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено Акт перевірки від 26.06.2018 №549/08-01-13-05/НОМЕР_1.

Відповідно до висновків Акту перевірки від 26.06.2018 №549/08-01-13-05/НОМЕР_1, встановлено порушення позивачем:

пп.«д» 164.2.17 пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 387150,56 грн.;

ст.163 ПК України (пп.1.2 п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України), підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військового збору за 2016 рік у сумі 32262,55 грн.;

п.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.179.1, пп.179.7 ст.179 ПК України, не надано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, не задекларовано «дохід отриманий у спадщину (подарований) від фізичної особи, що не є членом сім’ї першого ступеня споріднення» за ознакою «126», а також самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податки з отриманого доходу за 2016 рік по строку до 01.05.2017.

На підставі висновків Акту перевірки від 26.06.2018 №549/08-01-13-05/НОМЕР_1, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення – рішення від 14.08.2018 №0024201305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 483938,20 грн., в т.ч. за податковим зобов’язанням 387150,56 грн. та 96787,64 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення – рішення, позивач оскаржив його в адміністративного порядку до ДФС України. Рішенням ДФС України від 25.10.2018 №16584/К/99-99-11-02-01-14 оскаржуване податкове повідомлення – рішення залишено без змін, а скаргу позивача – без задоволення.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням – рішенням, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення – рішення став висновок про отримання позивачем у 2016 року доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 2151525,42 грн., з якого позивачем не було сплачено, зокрема податок на доходи фізичних осіб.

Судом встановлено, що 08 лютого 2016 року між кредитором – ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» та боржником – ОСОБА_3 укладено Договір про припинення зобов’язань за кредитним договором №014/17-16/328 від 14.06.2007, відповідно до пункту 1.1 якого сторони визнають і підтверджують, що розмір не погашеної Боржником заборгованості за Договором про здійснення кредитної операції станом на день укладення цього Договору складає 196028 доларів США та 68 центів та 9640,87 грн., в тому числі по сплаті:

- 124143,00 доларів США – заборгованість за кредитом;

- 4074,46 грн. – пеня по кредиту;

- 71885 доларів США 68 центів – проценти;

- 5566,41 грн. – пеня по процентам.

Відповідно пункту 1.2 Договору, за умови погашення Боржником в строк до 09.02.2016 (включно) заборгованості за кредитним договором №014/17-16/328 від 14.06.2007, а саме: 41000 доларів США в рахунок погашення основної заборгованості за кредитом

з наступного дня після виконання Боржником зазначених вище зобов’язань в обсязі та у строки, передбачені цим пунктом Договору, вважається прощеною наступна заборгованість Боржника за Договором про здійснення кредитної операції:

- 83143 доларів США – заборгованість за кредитом;

- 4074,46 грн. – пеня по кредиту;

- 71885 доларів США 68 центів – проценти, та донарахованих на дату такого прощення процентів;

- 5566,41 грн. – пеня по процентам.

Також, судом встановлено, що листом ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» від 07.02.2018 №4-2/114, контролюючий орган повідомлено про те, що Банком громадянину ОСОБА_3, у період І квартал 2016 року, у сумі 2151524,42 грн. було нараховано дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом. Вказано, що зазначене прощення здійснювалось з укладанням Договору про припинення зобов’язань за кредитним договором (а.с.72).

Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Підпунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов’язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов’язаний виконати всі обов’язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом (пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України).

За змістом підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

В свою чергу, згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

З матеріалів справи судом встановлено, що сума прощеної заборгованості складає 2 151 524,42 грн., при цьому, судом встановлено, що вказана сума боргу є основною сумою боргу (кредиту), що спростовує твердження представника позивача про включення до зазначеної суми процентів та пені по кредиту.

Разом з тим, суд зазначає, що обов’язок щодо самостійної сплати сум податку з доходу фізичної особи, отриманого у вигляді анульованого (прощеного) боргу, та відображення зазначених сум у річній податковій декларації, виникає у платника податків за наявності, зокрема такої обов’язкової умови як ануляція боргу здійснюється за самостійним рішенням кредитора, не пов’язаним з процедурою банкрутство, до закінчення строку позовної давності.

В даному випадку судом встановлено, що заочним рішенням Запорізького районного суму Запорізької області від 26.03.2009 у справі №2-123/09 за позовом ВАТ «ОСОБА_5 Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «ОСОБА_5 Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, серед іншого було стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ВАТ «ОСОБА_5 Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «ОСОБА_5 Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/17-16/328 від 14.06.2007 у розмірі – 175384,25 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1 051 529,48 грн.

Заочне рішення Запорізького районного суму Запорізької області від 26.03.2009 у справі №2-123/09 набрало законної сили 14.04.2009 (а.с.21).

Відповідно до приписів ч.1 ст.257 Цивільного кодексу України (тут і далі, в редакції чинній станом на момент прийняття заочного рішення у справі №2-123/09) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Суд зазначає, що оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Вказана позиція узгоджується з позицією викладеною Великою Палатою Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

Отже, в даному випадку Банком здійснено прощення заборгованості за кредитним договором №014/17-16/328 від 14.06.2007 за період з 14.06.2007 до 08.02.2013 за межами строків позовної давності, що виключає застосування до вказаних правовідносин пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.

Так, згідно зі ст.3 розділу І Закону №321-VІІІ підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України вирішено доповнити пунктом 8 наступного змісту:

«8. Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року».

Таким чином, до додаткового блага платника податку належить основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, до закінчення строку позовної давності, яка перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

При цьому до додаткового блага не належить сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що станом на 01.01.2014 не була погашена, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Отже, при анулюванні (прощенні) суми основного боргу, що виникла після 01.01.2014 і не була погашена після цієї дати, базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є додаткове благо платника податку, до якого належить сума основного боргу платника податку за фінансовим кредитом в іноземній валюті (сума боргу за тілом кредиту), що перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, яка прощена за самостійним рішенням кредитора.

При анулюванні (прощенні) суми основного боргу, що виникла до 01.01.2014 і не була погашена до цієї дати, базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є додаткове благо платника податку, до якого належить сума основного боргу платника податку за фінансовим кредитом в іноземній валюті (сума боргу за тілом кредиту), яка не погашена до 1 січня 2014 року та яка перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, яка прощена за самостійним рішенням кредитора, за мінусом різниці між сумою такого основного боргу в іноземній валюті, що визначається за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014.

Вказана правова позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в постанові від 30.11.2018 у справі №820/4692/17.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи кредитором була прощена заборгованість позивача виходячи з курсу Національного банку України на 08.02.2016: USD/UAH – 25,912994 (а.с.90).

Отже, до доходу з ознакою «126», що складається з непогашеної суми основного боргу до 1 січня 2014 року, не включається також сума різниці між основною сумою боргу за у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності (пункт 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що контролюючим органом під час прийняття спірного податкового повідомлення – рішення та розрахунку зобов’язань не було враховано вищевказаних приписів Податкового кодексу України, що призвело для прийняття необґрунтовано рішення.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 (70435, Запорізька область, Запорізький район, с.Балабине, вул.Пролетарська, 13, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Запорізького області від 14.08.2018 №0024201305.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 4839,38 (чотири тисячі вісімсот тридцять дев’ять) грн. 38 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 12.02.2019.

Суддя І.В. Новікова