Рішення № 79772211, 30.01.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12213/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі: головуючого: судді Гончарука В.П.

за участі секретарів Краснововї І.В., Бодня Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування нерухомим майном (житловим приміщення) та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням (квартирою) шляхом вселення, суд,-

учасники справи:

позивачем - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом до суду про встановлення порядку користування нерухомим майном (житловим приміщення) та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням (квартирою) шляхом вселення. Просить суд визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 в рівних частинах між позивачем та відповідачем та усунути перешкоди створені відповідачем у користуванні спірною квартирою.

Свої вимоги мотивувала тим, що їй належить на праві власності 1/3 частка однокімнатної квартири АДРЕСА_1. Іншим співвласником спірної квартири є відповідач ОСОБА_2, якій належить 2/3 частини даної квартири. В наслідок неправомірних дій відповідача, яка взагалі не допускає позивача в квартиру, остання не має можливості реалізувати своє право власності та користування спірною квартирою. Крім того, позивач не має свого ізольованого власного житла та утримує в одноособовому порядку матір (бабусю відповідача) після смерті брата (батька відповідача), оскільки відповідач відмовилася мешкати з бабусею та доглядати її, а спірна квартира є спадковою, за таких обставин у позивача є потреба у житлі. Наразі позивач мешкає на житловій площі чоловіка, а для матері винаймає житло. Таким чином, на неодноразові прохання позивача усунути перешкоди у користуванні частиною спірної квартири, яка їй належить на праві приватної спільної часткової власності, зі сторони відповідача ніякої відповіді так і не надійшло.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав викладених у змісті позовної заяви. Додатково пояснили, що відповідач порушує законні права та інтереси позивача у користуванні її власністю, оскільки 1/3 частки квартири належить позивачу на праві приватної власності однак користуватися нею не має змоги, у зв'язку з протиправними діями відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи це тим, що спірна квартира є однокімнатною, не можливо встановити порядок користування спірною квартирою, а в позивача є на даний час житлова площа на якій вона проживає та задоволення позовних вимог буде порушувати права позивача.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, відповідно до договору дарування посвідченого 22.02.2018 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Березніковою С.М. та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію прав власності № 115007567 від 22.02.2018 року. (а.с. 8-9).

Відповідачу ОСОБА_2 належить 2/3 частки квартири АДРЕСА_1, з яких:

1/3 частка квартири АДРЕСА_1, належить відповідачу відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.04.2017 року виданого Державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Сабадаш О.В. та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію прав власності № 85706654 від 24.04.2017 року. (а.с. 34).

1/3 частка квартири АДРЕСА_1, належить відповідачу відповідно договору міни квартир, посвідченого 08.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ніколіцею В.Ф. та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію прав власності № 96758321 від 08.09.2017 року. (а.с. 35).

Згідно ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав", власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов"язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов"язаний додержуватися моральних засад суспільства. З урахуванням положень ст.13, ч.3 ст.16, ст. 319 ЦК України, у разі вчинення, зокрема, наведених дій суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу.

Згідно статті 41 Конституції України вказано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 155 Житлового кодексу України, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Частинами 1, 3 ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про власність", ст. 150 ЖК України позивач має право користуватися та розпоряджатися своєю власністю (квартирою) на свій розсуд, а відповідач зобов'язаний не чинити позивачу перешкоди у користуванні власністю.

Таким чином, позивач на даний час являються власником своєї частки спірної квартири, та вона має право користуватися нею, що передбачено чинним законодавством.

Пояснення сторони відповідача про те, що частка власності позивача не виділена в натурі, що унеможливлює її вселення у спірну квартиру, суд до уваги прийняти не може, оскільки такі доводи не грунтуються на нормах чинного законодавства.

Отже, судом безспірно встановлено, що позивач не має ключа від квартири АДРЕСА_1, відповідач заперечує проти користування позивачем вказаним житлом, доступу до нього не надає, чим чинить позивачу перешкоди у здійсненні нею права власності щодо користування належною їй часткою квартири.

Крім того, відповідно до листа Головного управління поліції у м.. Києві від 24.07.2018 року встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не пускає позивача ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1, 1/3 частина якої належить останній на праві спільної часткової власності, чим чинить перешкоди позивачу у користуванні власністю.

У спростування зазначеного будь яких належних доказів з боку відповідача суду не надано.

У зв'язку з вище викладеним, позов у частині вимог про зобов'язання відповідача не чинити перешкод позивачу у користуванні її часткою спірної квартири шляхом надання ключів від замків на вхідних дверях квартири підлягає задоволенню, оскільки знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Судом також встановлено, що між співвласниками не визначено порядок користування житловим приміщенням.

Спосіб судового захисту порушеного права обраний позивачами як вселення до спірної квартири не суперечить законодавству і може бути застосований судом.

Тому позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом вселення також підлягають задоволенню.

Решта заявлених вимог щодо визначення порядку користування квартирою задоволенню не підлягають у зв'язку з недоведеністю у цій частині позову.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

За правилами ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Як зазначено в п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. №20 (із змінами і доповненнями) "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування нерухомим майном (житловим приміщення) та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням (квартирою) шляхом вселення задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч. 1,5,6,7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір немайнового характеру на користь позивача в сумі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 317, 319, 321, 356, 358, 391 ЦК України, ст. 150, 155 ЖК України, п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. №20 (із змінами і доповненнями) "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" та керуючись ст.ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування нерухомим майном (житловим приміщення) та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням (квартирою) шляхом вселення задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні житловим приміщенням, а саме АДРЕСА_1 шляхом вселення з передачею ключів від вхідних дверей вказаної квартири.

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 08 лютого 2019 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач : ОСОБА_1:адреса проживання: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання : АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2

Суддя: