Ухвала суду № 79772018, 08.02.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13187/18

№1кп/755/332/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Ширмер О.О.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Лозівський, Словяносербського району, Луганської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, працюючого не офіційно різноробочим, неодруженого, маючого неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с. Талянки, Тальнівського району, Черкаської області, українця, громадянина України, не одруженого, маючого зі слів дитину ІНФОРМАЦІЯ_8, з неповною середньою освітою, працюючого не офіційно різноробочим, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Руснака Д.О.,

захисників Ігнатенко Л.С., Федосіна А.В.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2018 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком не більше двох місяців.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні судом було постановлено на обговорення питання щодо доцільності продовження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор зазначив про доцільність продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати, вони на даний час не зникли, провадження не закінчено, перебуваючи на свободі, можуть вчиняти інші кримінальні правопорушення, можуть ухилятися від суду, вливати на потерпілого та свідків, а тому підстав для зміни запобіжного заходу на інший більш м'який відсутні. Зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання до 6 років позбавлення волі. Також, обвинувачені є особами раніше судимими.

Захисник Ігнатенко Л.В. у судовому засіданні щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 заперечила та заявила клопотання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Клопотання мотивувала тим, що з липня 2018 року її підзахисний тримається під вартою, а потерпілий вкотре не з'являється у судове засідання і його не можуть знайти. У Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України зараз епідемія грипу та кору, а ОСОБА_1 є здоровою людиною і хоче мати сім'ю. У ОСОБА_1 є орендована квартира, в якій він може проживати під час домашнього арешту та буде з'являтись до суду, зокрема, останній має роботу, має на утриманні малолітню дитину, якій він не сплачує аліменти, оскільки знаходиться під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника та просив задовольнити клопотання.

Захисник Федосін А.В. у судовому засіданні щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 заперечив та пояснив, що прокурор повинен обґрунтувати заявлені ним ризики. Зокрема, ризик щодо впливу на потерпілого та свідків не доведений і доказів цьому немає. Потерпілий постійно не з'являється до суду. Також, прокурором не обґрунтовано те, чому інший більш м'який запобіжний захід не може запобігти ризикам, у зв'язку з чим, просив змінити ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання.

Обвинувачений ОСОБА_2 повністю підтримав думку свого захисника та просив змінити йому запобіжний захід.

Заслухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема: запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, впливати на потерпілого та свідків.

Крім того, відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганням спробам, у тому числі: 1) переховуватися від суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Зокрема, згідно зі ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 4) міцність соціальних зв'язків; 6) репутацію обвинуваченого.

Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд виходить з того, що на теперішній час наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховування обвинувачених від суду, оскільки будучи обізнаними про можливу міру покарання, яка загрожує їм у разі їх засудження, можуть переховуватися від суду, а також вони обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, стан їх здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення, на даний час не в повній мірі дослідженні докази сторони обвинувачення, захисту, не допитано потерпілого та свідків, на яких вони можуть впливати, а також приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченим, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м'який запобіжний захід, у тому числі й на домашній арешт.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 199, 331, 369 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком не більше двох місяців - до 07 квітня 2019 року включно.

Продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком не більше двох місяців - до 07 квітня 2019 року включно.

Визначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожному окремо, заставу у межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 153 680 гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинувачених, на кожного окремо, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому вони проживають, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз'яснити обвинуваченим, кожному окремо, що у разі порушення ними обов'язків, покладених на них у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

У задоволенні клопотання захисника Ігнатенко Л.В. про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: