Рішення № 79771635, 04.02.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/19658/18

Провадження №: 2/752/2529/19

РІШЕННЯ

іменем України

04 лютого 2019 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок під літерою Е, загальною площею 655,8 кв. м, житловою площею 293,7 кв. м, сарай під літерою Ж, площею 21.4 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивувала тим, щоІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2

Після смерті матері відкрилась спадщина на земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Як спадкоємиця 10.08.2016 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, однак, постановою приватного нотаріуса від того ж числа їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з огляду на відсутність оригіналів правоустановчих документів на нього.

Зазначила, що вказаний будинок належав її матері на праві власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.10.2002 року. Проте, останній був нею перепланований, реконструйований, проведено комунікації, однак, за життя мати, розпочавши процедуру, не встигла ввести його в експлуатацію та зареєструвати право власності у відповідності до законодавства.

В судовому засіданні представник позивача обґрунтування позову та його вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.

Представник Київської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14.05.1986 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 (а.с. 9).

Після одруження 02.08.2008 року згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с. 10).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 17.06.2017 року ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої увійшли земельна ділянка, належна померлій на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 від 14.10.2006 року, та житловий будинок, належний останній на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.10.2002 року, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21, 33).

Згідно наявної в матеріалах справи копії спадкової справи № 10/2016 ОСОБА_1 є спадкоємицею після померлої ОСОБА_2

10.08.2016 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Якименко В.О., на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_2 (а.с. 18-21).

10.08.2016 року ОСОБА_1 також постановою приватного нотаріуса було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, з огляду на відсутність оригіналів правоустановчих документів на нього (а.с. 22).

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України об'єкт нерухомості належить до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов:

- земельна ділянка не відведена для цієї мети;

- відсутній належний дозвіл на будівництво;

- відсутній належним чином затверджений проект;

- при будівництві допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Право власності на об'єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім'я спадкодавця або спадкоємця, та актів введення будівлі в експлуатацію, якщо їх наявність необхідна відповідно до вимог законодавства, чинного на час завершення будівництва.

Відповідно до п. 6 постанови пленуму ВСС «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 року № 6 право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК та з урахуванням роз'яснень, наданих у п. 7 постанови Пленуму ВС «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7.

За змістом зазначених роз'яснень спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Це узгоджується із ч. ч. 3, 5 ст. 376 ЦК України і нормами про поняття спадкування та склад спадщини (ст. ст. 1216, 1218 ЦК України).

Якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства (ч. ч. 3, 5 ст. 376 ЦК України) належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину.

Право вимагати визнання права власності на самочинно збудоване майно відповідно до ч. ч. 3, 5 ст.376 ЦК України є суб'єктивним цивільним правом, яке переходить у порядку спадкування відповідно до норм ст. ст. 1216, 1218 ЦК України.

Зазначене право може бути реалізовано також у порядку процесуального правонаступництва на будь-якій стадії цивільного процесу (ст. 37 ЦПК), якщо спадкодавець звернувся до суду із відповідним позовом, проте помер.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, що померла ОСОБА_2 була власником будинку житловою площею 46,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, проте, що також зазначено позивачем при зверненні до суду та підтверджено її представником в судовому засіданні, спадкодавцем було здійснено самочинне будівництво, будинок був перепланований, реконструйований, проведено комунікації, однак, в експлуатацію введений не був, право власності на нього будинок зареєстровано також не було, до суду із відповідним позовом спадкодавець не зверталась.

Докази в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження зворотного в матеріалах справи відсутні.

Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13, у разі відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, або відсутності державної реєстрації права власності необхідно з'ясувати причини відсутності правовстановлюючих документів, державної реєстрації права власності або документів на забудову. У разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна.

Задоволення судом позову про визнання за спадкоємцем права власності на самочинне будівництво зумовлює виникнення цього права у позивача, а не констатує його перехід у порядку спадкування, тому є неналежним способом захисту прав спадкоємців, якщо право звернутися до суду з вимогою про визнання права власності не належало спадкодавцеві (ч. ч. 3, 5 ст.376 ЦК України).

При здійсненні спадкодавцем самочинного будівництва (ч. 1 ст. 376 ЦК України) до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. У разі визнання судом права власності на самочинно зведену будівлю за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій ця будівля розміщена, до складу спадщини входить право на відшкодування витрат на будівництво (ч.6 ст.376 ЦК). До спадкоємців, які прийняли спадщину, у разі знесення самочинного будівництва переходить обов'язок відшкодувати вартість витрат на його знесення і приведення земельної ділянки до попереднього стану (ч. ч. 4, 7 ст.376 ЦК України).

Право власності на об'єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім'я спадкодавця або спадкоємця, та актів введення будівлі в експлуатацію, якщо їх наявність необхідна відповідно до вимог законодавства, чинного на час завершення будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, а відповідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За нормою ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачають, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Крім того, ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Предметами права власності може бути лише майно, яке складається з речей (ст. 179 ЦК України), сукупності речей та майнових прав (ст. 190ЦК України).

Право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить тільки власникові (ст. 317 ЦК України)

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень ст. 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).

Положеннями ст. ст. 328, 329 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права особа (фізична або юридична), яка набула право на майно від іншої особи, є власником новоствореного нерухомого майна як об'єкта цивільного обороту лише у разі, коли їй було передано прийняте до експлуатації в порядку, визначеному законодавством, новостворене нерухоме майно, а у разі необхідності його реєстрації також майно, яке зареєстроване за цією особою як нерухоме майно. В іншому випадку особа може передати іншій особі лише матеріали, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Якщо право власності на самочинно зведену будівлю визнано судом за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій вона розміщена, то до складу спадщини входить право на відшкодування витрат на будівництво.

Оскільки позивачем заявлені вимоги не конкретизовані та не підтверджені будь-якими належними і допустимими доказами, останньою позовні вимоги заявлені про визнання права власності на спадкове майно за нею як спадкоємцем, яке за життя не належало спадкодавцеві (відсутній правовстановлюючий документ на нерухоме майно на ім'я спадкодавця), суд надходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно ст. 141 ЦПК України суд покладає судові витрати по сплаті судового збору на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 229, 328, 329, 331, 376, 1216, 1217, 1218 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 259, 265, 273, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.С. Хоменко