Рішення № 79765163, 05.02.2019, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/9447/18

2/310/501/19

РІШЕННЯ

Іменем України

05 лютого 2019 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Морока С.М.,

за участі секретаря судового засідання Писанець Н.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення процентів за депозитними договорами, трьох процентів річних та неустойки (пені),

В с т а н о в и в:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення процентів за депозитними договорами, трьох процентів річних та неустойки (пені) за договором банківського вкладу SAMDN25000735577320 від 31.05.2013 за період з січня 2014 року по травень 2014 року у розмірі 806,72 доларів США; процентів за користування грошовими коштами за вказаним договором банківського вкладу у розмірі 883,84 доларів США; 3% річних у розмірі 2651,00 доларів США та неустойку (пеню) відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 109 500 доларів США з конвертацією вказаних сум в національну валюту на день здійснення платежу.

В позовній заяві посилався на те, що 30 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір депозитного вкладу «Стандарт з щомісячною виплатою %» №SAMDN25000716891924 терміном на 12 місяців, до 30.05.2012, з сумою вкладу 10000 доларів США, зі сплатою 8,5 % річних.

31 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір депозитного вкладу «Стандарт на 12 міс» №SAMD№25000735577320 на розміщення депозитного вкладу терміном на 366 днів до 31.05.2014 включно з сумою вкладу 10 000 доларів США з відсотковою ставкою 9,75% річних. Банк за умовами договору відкрив позивачу особистий рахунок за вкладом №26353620323776, рахунок №6762462083715695 для зарахування відсотків по вкладу. У зв’язку з неповерненням Відповідачем депозитів після закінчення їх терміну дії, у жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про витребування суми депозиту за договорами SAMDN25000716891924 від 30.05.2011 та SAMDN25000735577320 від 31.05.2013 у розмірі 20 тис. дол. США.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 червня 2016 року та постановою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року, стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму депозиту у розмірі 20 тис. дол. США. На час звернення до суду, 08.11.2018, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року Відповідачем не виконано.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року встановлено факт того, що договір банківського вкладу SAMDN 25000716891924, укладений 30 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» на суму 10000 доларів США, було пролонговано 31 травня 2013 року шляхом укладання наступного договору SAMDN25000735577320 на загальну суму 20000 доларів США.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань, просив стягнути проценти за користування грошовими коштами за вказаним договором банківського вкладу у розмірі 883,84 доларів США; 3% річних у розмірі 2651,00 доларів США та неустойку (пеню) відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 109 500 доларів США з конвертацією вказаних сум в національну валюту на день здійснення платежу.

Позивач та його представник адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити повністю.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у відзиві заперечував проти позову у повному обсязі, надав свій розрахунок відсотків, 3 % річних, пені, просив застосувати строки позовної давності, відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, при цьому просив врахувати неспіврозмірність заявлених сум до стягнення. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, врахувавши при цьому поданий ним письмовий розрахунок відсотків, 3 % річних, пені.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 червня 2016 року та постановою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року, стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму депозиту у розмірі 20 тис. дол. США.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року встановлено факт того, що договір банківського вкладу SAMDN НОМЕР_1 1924, укладений 30 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» на суму 10000 доларів США, було пролонговано 31 травня 2013 року шляхом укладання наступного договору SAMDN25000735577320 на загальну суму 20000 доларів США.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначено позивачем у позовній заяві та не спростовано відповідачем, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року станом на сьогодні не виконано, банком не повернуто позивачу суму банківського вкладу в розмірі 20000,00 доларів США.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків суд приходить до наступного.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні.

При цьому згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року (N6-302цс16), від 11 травня 2016 року (N6-338цс16).

Укладений сторонами договір банківського вкладу передбачає строк оформлення вкладу до 31.05.2014 включно зі сплатою відсотків у розмірі 9,75% річних щомісячно, однак не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неповного виконання зобов'язань за договором після закінчення терміну його дії.

Відповідно до наказу N07 від 05.01.2004 за підписом голови Правління Банку, була встановлена відсоткова ставка по вкладам "На вимогу" в розмірі 1% річних. Відповідно до витягу з протоколу Комітету управління активами і пасивами Банку від 25.04.2017 з 04.05.2017 було змінено відсоткові ставки по депозитах фізичних осіб в національній та іноземній валюті - рахунок "До запитання" - у розмірі 0,01% річних.

Позивач у своїй позовній заяві вказує, що за період з січня 2014 року по травень 2014 року включно (тобто в період дії договору банківського вкладу SAMDN25000735577320 від 31.05.2013) ПАТ КБ «ПриватБанк» не виплатив відсотки за вказаним договором у розмірі 9,75% річних, та надав свій розрахунок відсотків, відповідно до якого відсотки за договором були розраховані наступним чином: 20 000 доларів США (сума депозиту за договором) х 9,75% річних (відсоткова ставка за договором депозиту)/100)/365 календарних днів х 30 (31) календарних днів в місяці.

Доводи позивача про невиплату банком відсотків за користування кредитом у період часу з січня 2014 року по травень 2014 року включно відповідачем не спростовані.

У зв'язку з наведеним, судом приймається до уваги розрахунок відсотків за період з січня 2014 року по травень 2014 року включно, наданий позивачем, та який не спростовано у встановленому порядку відповідачем.

Щодо розрахунку відсотків по вкладу за період, за який просив стягнути позивач, а саме з 01.06.2014 по 05.11.2018 включно (після закінчення строку дії договору), судом розраховуються за відсотковою ставкою по вкладам "До запитання".

У зв'язку з наведеним судом приймається до уваги розрахунок відсотків, наданий відповідачем, у якому застосовано відповідні відсоткові ставки по вкладам "До запитання", та який не спростовано у встановленому порядку позивачем.

Відтак, по банківському вкладу (депозиту) SAMDN25000735577320 від 31.05.2013, сума вкладу за яким становить 20000 доларів США відсотки становлять: за 151 день (з 01.01.2014 по 31.05.2014 включно) за відсотковою ставкою 9,75% - 806,71 доларів США (20000 х 9,75% : 365 днів х 151 день), за 1068 днів (з 01.06.2014 по 03.05.2017 включно) за відсотковою ставкою 1% - 585,21 долар США (20000 х 1% : 365 днів х 1068 днів), за 554 дня (з 04.05.2017 по 08.11.2018 включно) за відсотковою ставкою 0,01% - 3,0 долари США (20000 х 0,01% : 365 днів х 554 дня), а всього відсотків - 1394,92 доларів США.

Оскільки вкладник має право на отримання відсотків у валюті вкладу, а вклад Позивача за договором SAMDN25000735577320 від 31.05.2013 у доларах США, то сума процентів за доларовим вкладом підлягає стягненню в доларах США.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки правовідносини, які склались між сторонами на підставі договору банківського вкладу, є грошовим зобов'язанням, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності.

Ураховуючи, що відповідачем не було виконано грошове зобов'язання щодо повернення суми банківського вкладу в розмірі 20000,00 доларів США, позивач має право на стягнення 3% річних від простроченої суми.

За статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З огляду на правову природу 3% річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України як особливої міри відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання, їх сума повинна бути визначена до стягнення виключно в національній валюті України - гривні.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року (N759/332/15-ц).

Беручи до уваги положення частини другої статті 533 ЦК України (якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу), суд при визначенні розміру 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача застосовує офіційний курс Національного банку України (долара США до гривні) станом на день ухвалення судового рішення.

Отже, 3% річних від простроченої суми зобов'язання за період з 01.06.2014 по 08.11.2018 (період, за який позивач просив стягнути 3% річних) складає 2666,30 доларів США (20000 х 3% : 365 днів х 1622 дні), що за офіційним курсом Національного банку України станом на 05 лютого 2019 року (1 долар США = 2742, 4 грн.) складає 73119, 80 грн. (2666,30 х27,423692).

Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 3% пені за кожен день прострочення на підставі ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", суд приходить до наступних висновків.

Преамбула Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 цього Закону фінансова послуга – це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Стаття 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини п'ятої статті 10 цього Закону у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Виходячи з вищевикладеного, вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме сплату пені у розмірі 3% вартості послуги за кожен день прострочення.

Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, характер спірних правовідносин та норми правозастосування, з урахуванням положень умов та правил надання банківських послуг та положень договорів банківського вкладу, щодо відповідальності сторін за порушення умов договору згідно до чинного законодавства України, у тому числі законодавства України про відповідальність за невиконання/неналежне надання фінансових послуг свідчать про можливість застосування до банку боржнику відповідальності за ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

Пунктом 1 ч.2 ст.258 ЦК України встановлюється спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки. Відносно строку, в межах якого можливе стягнення неустойки (пені, штрафу) Верховний суд України висловлювався 18.05.2016 у справі N6-474цс16: "стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою".

За приписами ч.5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі коли виконавець прострочує виконання надання послуги згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості послуги.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 N5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" зазначено, що пеня за порушення договору нараховується і стягується у відсотковому відношенні до суми заборгованості за кожний день прострочки, в тому числі за святкові, неробочі й вихідні дні.

Оскільки право на стягнення пені за договором банківського вкладу SAMDN25000735577320 від 31.05.2013 у Позивача виникло з наступного дня після 31.05.2014, то пеня підлягає стягненню лише в межах останніх 365 днів за кожним із договорів із розрахунку: сума заборгованості за договорами банківського вкладу*3%*365 днів, саме за цей період часу позивач просить стягнути пеню.

Отже існують підстави для стягнення на користь позивача неустойки (пені) за останні 12 місяців.

Згідно з ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Разом з тим, ч.3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Про необхідність застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України за ініціативою суду у випадках, коли пеня значно перевищує розмір збитків зазначалось судом касаційної інстанції в ухвалах ВССУ від 29.01.2014 N6-45806св13 (н/п 22ц/790/6217/13), від 15.10.2014 по справі N6-21626св14 (н/п 22ц/790/2524/14), від 29.10.2014 по справі N6-6087св14 (н/п 22ц/790/285/14), від 25.03.2015 по справі N6-869св15 (н/п 22ц/790/7266/14).

Про зменшення розміру пені до розміру основної суми заборгованості просив і представник Відповідача у судовому засіданні.

Враховуючи положення діючого законодавства (ч. 3 ст. 551 ЦК України) та розмір неустойки, який більше ніж у 5 разів перевищує суму боргу, суд вважає за потрібне зменшити розмір заборгованості з неустойки до розміру основної суми заборгованості 20000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 05 лютого 2019 року (1 долар США = 27,423692 грн.) складає 548473, 84 грн. (20000 х 27,423692).

Стосовно заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд приходить до наступного висновку.

Представник відповідача у відзиві на позов заявив про застосування строків позовної давності та просив відмовити в позові у зв’язку із спливом позовної давності. Позивач подав заяву про визнання причини пропуску строку позовної давності поважною та просив поновити строк позовної давності.

Відповідно до статей 256 та 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання, перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. ст.267 ЦК України).

Заяву позивача ОСОБА_1 від 12.12.2018 про визнання поважними причини пропущення позовної давності, суд вважає такою, що підлягає задоволенню.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). До позовних вимог ОСОБА_1 застосовується загальна позовна давність, крім вимог про стягнення пені, до яких застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вже зазначалося вище рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 червня 2016 року та постановою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року, стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму депозиту у розмірі 20 тис. дол. США.

Розгляд справи тривав з жовтня 2015 року (з моменту звернення Позивача до суду першої інстанції) до 29.08.2018 (винесення постанови по справі Верховним Судом). Під час касаційного провадження по справі ухвала апеляційного суду Запорізької області від 15.05.2016 була зупинена. Враховуючи ту обставину, що ПАТ КБ «ПриватБанк» взагалі оспорювало факт укладення договору банківського вкладу з Позивачем, а рішення апеляційного суду, яким в тому числі було встановлено укладення спірного договору банківського вкладу, було зупинено, ці обставини істотно утруднювали своєчасне подання позову про стягнення процентів за договором, 3% річних та пені. Зважаючи на вищевикладене, суд вважає причину пропуску позовної давності поважною.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у якому міститься запис про юридичну особу з ідентифікаційним кодом 14360570, організаційна-правова форма відповідача - приватне акціонерне товариство, назва - Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" та місцезнаходження - 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, що свідчить про зміну найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", який є правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".

Згідно ч. 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.525, 526, 530, 533, 598, 625, 629, 1058, 1060, 1061,1070 ЦК України, ст. 12, 13, 77, 79, 81, 82, 263, 264, 273, 354 ЦПК України, суд,

У х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживачів, стягнення процентів за депозитними договорами, трьох процентів річних та неустойки (пені) про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) відсотки за договором банківського вкладу SAMDN25000735577320 від 31.05.2013 за період з 01.01.2014 по 08.11.2018 у розмірі 1394,92 доларів США, 3 % річних за прострочення повернення вкладу у розмірі 73 119,80 гривень (сімдесят три тисячі сто дев’ятнадцять грн. 80 коп.), пеню на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 548 473,84 гривень (п’ятсот сорок вісім тисяч чотириста сімдесят три грн. 84 коп.), судовий збір у розмірі 1113,53 гривень (одна тисяча сто тринадцять грн. 53 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 11 лютого 2019 року.

Суддя Бердянського міськрайонного суду С. М. Морока