Ухвала суду № 79765032, 08.02.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/903/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2019 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - Малюк В.М., при секретарі - Матіко Я.Ю., за участю прокурора - Голич М.М., слідчого - Сікора Ю.В., підозрюваного - ОСОБА_1 та його захисника - Тирпака А.В.

розглянувши клопотання слідчого СВ Ужгородського РВП Ужгородського ВП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції Сікора Ю.В. у рамках кримінального провадження, відомості про яке 24.01.2019 року внесені до ЄРДР за №12019070170000091, погоджене з прокурором, про застосування відносно :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2, громадянина України, українця, без освіти, одруженого, на утриманні четверо дітей, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, -

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

В С Т А Н О В И В :

З внесеного слідчим клопотання, яке погоджене з прокурором, та доданих до нього матеріалів слідує, що близько 02 годині 00 хвилин 24 січня 2019 року громадянин ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з громадянином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 та з невстановленими на даний час слідством особами, попередньо домовившись між собою про вчинення розбійного нападу з метою заволодіння майном громадянина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, поєднаний з проникненням до його житла, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого, на невстановленому автомобілі прибули в село Руські Комарівці на вулицю Партизанську, де залишили автомобіль, одягли на обличчя шарфи з метою приховати своє обличчя, після цього пішли до будинку №9 по вказаній вулиці.

Перебуваючи на подвір'ї будинку №9, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 шляхом видавлення вікна проникли у вказаний будинок, де в той час знаходились мешканці даного помешкання ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та після проникнення до будинку ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та невстановлені особи здійснили відносно потерпілих погрозу застосування насильства, небезпечне для їх життя чи здоров'я, а саме направили на них предмет, схожий на пістолет, який за попередньою домовленістю між собою заздалегідь взяли для чинення розбійного нападу та висловили потерпілим намір застосувати даний пістолет до них і вбити їх в разі відмови видати їм гроші чи інші матеріальні цінності, після чого, не знайшовши грошових коштів, незаконно заволоділи належним громадянину ОСОБА_7 мобільним телефоном марки «Samsung» модель «Galaxy А7». Після чого близько о 02 годині 10 хвилин ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з невстановленими особами через вхідні двері покинули будинок і направились в сторону села Дубрівка, де близько за 300 метрів від вказаного будинку вище вказаних осіб очікував невстановлений автомобіль до якого ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з невстановленими особами сіли і покинули з місце вчинення злочину і поїхали у невідомому напрямку, тим самим незаконно заволоділи мобільним телефоном марки «Samsung» модель «Galaxy А7» та спричинили матеріальну шкоду громадянину ОСОБА_7

Таким чином, ОСОБА_1, обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб та поєднаний з проникненням до житла.

08 лютого 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

В обґрунтування заявленого клопотання слідчий зазначає, що ОСОБА_1 є підозрюваним у вчиненні злочину, який згідно зі ст. 12 КК України належить до тяжких кримінальних правопорушень, за яким Законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. З огляду на викладене, в сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі може незаконно впливати на свідка у даному кримінальному провадженні ОСОБА_10, та потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та ОСОБА_9, оскільки їх покази мають вагоме значення у даному кримінальному провадженні; знищити або спотворити будь-які речі, які матимуть істотне значення для встановлення істини по кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказані обставини, на думку органу досудового розслідування, свідчать про неможливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 особистого зобов'язання та особистої поруки, домашнього арешту та застава, так як такі ним дотримані не будуть та не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 2 ст. 177 КК України. За таких обставин, слідчий у клопотанні просить застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів.

У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили його задоволити та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник підозрюваного ОСОБА_1 - Тирпак А.В. в судовому засіданні заперечив проти задоволення внесеного клопотання та просив обрати його підзахисному менш суворий запобіжний захід.

ОСОБА_1 просив суд обрати йому запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали внесеного клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно положень ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.

У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до не раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

З матеріалів клопотання слідує, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 Кримінального кодексу України, тобто - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб та поєднаний з проникненням до житла.

Відповідно до ст.12 КК України злочин за ч.3 ст.187 Кримінального кодексу України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується: витягом з ЄРДР від 24.01.2019 року, протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24.01.2019 року, протоколом огляду місця події від 24.01.2019 року, постановою про визнання предмету речовим доказом від 24.01.2019 року, протоколом допиту підозрюваного, протоколом допиту свідка ОСОБА_10, протоколом проведення слідчого експерименту від 08.02.2019 року.

При розгляді клопотання слідчим суддею також оцінено особу підозрюваного ОСОБА_1, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має на утриманні четверо дітей.

Враховуючи зазначене, а також тяжкість вчиненого підозрюваним злочину, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_1 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може незаконно впливати на свідка у даному кримінальному провадженні ОСОБА_10, та потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та ОСОБА_9, оскільки їх покази мають вагоме значення у даному кримінальному провадженні; знищити або спотворити будь-які речі, які матимуть істотне значення для встановлення істини по кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що в свою чергу, свідчить про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що до підозрюваного ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На думку суду, з огляду на вказані вище обставини, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи ОСОБА_1

Частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

З матеріалів кримінального провадження та судового розгляду вбачається, що підозрюваним ОСОБА_1 вчинено злочин із погрозою застосуванням насильства.

Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги те, що наявні ризики передбачені ст.177 КПК України, а також те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 вчинено із погрозою застосуванням насильства, вважаю за можливе у відповідності до ч.4 ст.183 КПК України не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст. 176, -178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 310 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого задоволити.

Застосувати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2, громадянина України, українця, без освіти, одруженого, на утриманні четверо дітей, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 17 год. 15 хв., 06 квітня 2019 року.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 17 год. 15 хв., 08 лютого 2019 року.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М.Малюк