Ухвала суду № 79758032, 11.02.2019, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

______________ Справа № 514/552/15-ц

Провадження по справі № 2-з/514/3/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року смт Тарутине

Суддя Тарутинського районного суду Одеської області Кравченко П.А., розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 який діє в інтересах відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Тарутинського районного суду Одеської області знаходиться заява про перегляд заочного рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 16.07.2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Разом із заявою про перегляд заочного рішення від представника ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення реалізації арештованого заставленого майна при провадженні виконавчих дій з примусового виконання заочного рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 16 липня 2015 року по справі № 514/552/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: зупинити реалізацію квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та перебуває на реалізації в Одеській філії ДП «СЄТАМ» під лотом № 319635.

В обґрунтування клопотання зазначає, що на виконанні в Другому Маліновському відділі державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області перебувають матеріали виконавчого провадження № 56872259 по виконанню виконавчого листа № 514/552/15-ц від 03.09.2015 року виданого Тарутинським районним судом Одеської області.

Виконавче провадження відкрито на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.07.2018 року за № 56872259.

Державним виконавцем ДВС винесено постанову про опис та арешт майна боржника від 06 листопада 2018 року на підставі чого було арештовано квартиру, яка належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

На підставі заяви ДВС на реалізацію арештованого майна від 04.12.2018 року за вих. № 22412 квартиру передано на реалізацію до Одеської філії ДП «СЄТАМ».

Перші електронні торги були призначені на 04.01.2019 року, про що не було повідомлено відповідача. Так ОФ ДП «СЄТАМ» направило до ДВС Лист від 04.01.2019 року за вих. № 46/31-12-19 про те, що електронні торги по лоту № 319635 не відбулися. ОФ ДП «СЄТАМ» направило до ДВС Лист від 21.01.2019 року про те, що у зв'язку з не реалізацією майна на перших електронних торгах, лот № 319635 уцінено та наступні торги призначено на 14.02.2019 року. У зв'язку з тим, що про розгляд справи відповідачам не було відомо, заочне рішення не вручено та у зв'язку з подачею заяви про перегляд заочного рішення вважають за необхідне зупинити реалізацію торгів по лоту № 319635, який проходить в ОФ ДП «СЄТАМ» в рамках виконавчого провадження № 56872259 по виконанню виконавчого листа № 514/552-15-ц від 03.09.2015 року виданого Тарутинським районним судом Одеської області. Крім того, зазначили, що квартира, яка перебуває в іпотеці на підставі Договору іпотеки від 25 листопада 2006 року виставлена виконавчою службою на підставі виконавчого листа № 514/552/15-ц від 03.09.2015 року виданого Тарутинським районним судом Одеської області на реалізацію через ОФ ДМ « СЄТАМ», яка значиться по лоту за № 319635. Відповідачі не мають іншого житлового майна, у зазначеній квартирі проживає донька відповідача ОСОБА_3, чоловік доньки та їх малолітня дитина. Факт проживання доньки підтверджується Довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 07.02.2019 року. Факт проживання інших осіб в квартирі за необхідності можуть підтвердити сусіди. Враховуючи вищезазначені факти, квартира підпадає під мораторій визначений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України» наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті та на яку не може бути звернено стягнення без згоди її власника.

Враховуючи, що за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може залишити таку заяву без задоволення, наслідком чого є можливість відповідача оскаржити таке заочне рішення в загальному порядку та порушення процедури реалізації арештованого майна виконавчою службою, вважають за необхідне зупинити реалізацію вказаного арештованого майна, отже у випадку перегляду судового рішення на користь сторони відповідачів та реалізації такого мана, виконати рішення суду буде не можливо, внаслідок чого будуть порушені права відповідачів.

Оскільки сторони в судове засідання не викликались, відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 9 статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до п.п. 4.5.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до п. 6 ч.1 ст. 150 ЦПК України, одним із видів забезпечення позову є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Слід зазначити, що жодною нормою ЦПК України та іншими законодавчими актами не передбачено зупинення судом реалізації арештованого майна при розгляді заяви про перегляд заочного рішення, а навпаки таке зупинення є повноваженнями державного виконавця, у провадженні якого знаходиться справа.

Законом України «Про виконавче провадження» врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання відноситься виключно до компетенції державного виконавця. Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову про перегляд заочного рішення, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів відповідних клопотань, щодо зупинення реалізації майна, адже за приписами вищевказаних норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Враховуючи, що в ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку забезпечення заяви про перегляд заочного рішення вживати заходи забезпечення шляхом зупинення реалізації майна, також висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України під час розгляду справи № 296/4819/17 в ухвалі від 25.10.2017 р., що зупинивши передачу майна на реалізацію, суди порушили норми ЦПК України та вийшли за межі своїх процесуальних повноважень.

Слід зазначити, що в пункті 2 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни за№ 9від 22.12.2006року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» чітко передбачено, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст.152 ЦПК ( 1618-15 ) перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Таким чином, заявлені вимоги представника ОСОБА_1 щодо зупинення реалізації арештованого майна, є такими що суперечать нормам чинного законодавства. Законодавством передбачений інший порядок зупинення будь-яких виконавчих дій.

Отже, враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення реалізації арештованого майна.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 353 ЦПК України, ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1, який діє в інтересах відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про забезпечення позову при розгляді заяви про перегляд заочного рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 16.07.2015 року, ухваленого в справі № 514/552/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя П.А. Кравченко