Рішення № 7975720, 09.04.2009, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 2-1431

2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2009 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого-судді Максимчук З.М.,

при секретарі Макаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКБ «Укрсоцбанк» в особі Запорізької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» про визнання договору кредиту частково недійсним та залишення процентної ставки по договору кредиту без змін, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до відповідача про визнання договору кредиту частково недійсним та залишення процентної ставки по договору кредиту без змін з наступних підстав.

У квітні 2008 року між ОСОБА_2, який згідно довіреності від 14.04.2008 року, діяв в інтересах позивачки ОСОБА_1, та Мелітопольським відділенням Запорізької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» був укладений договір кредиту №323/44-К на купівлю автотранспортних засобів від 15.04.2008 року та договір застави №323/44-З від 15.04.2008 року. Згідно до умов укладеного Договору кредиту кредит надається позичальнику зі сплатою 14,5 процентів річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 14 квітня 2015 року. В жовтні місяці позивачка отримала повідомлення від банку про підвищення з 20.10.2008 року розміру процентної ставки за діючим договором кредиту до 21% річних та проханням у зв’язку з цим підписати додаткові угоди про внесення змін до договору кредиту. Як вказує позивачка, 20.10.2008 року вона відправила відповідачеві лист з проханням пояснити підвищення розміру процентної ставки за діючим договором кредиту на 6,5 % річних. У вказаному листі позивачка також запропонувала переглянути підвищення розміру процентної ставки до розумного мінімуму. У відповідь на зазначений лист-прохання 07.11.2008 року нею було отримано листа №05-07/96-531 від 31.10.2008 року, у якому відповідач пояснював підвищення розміру процентної ставки по діючому договору кредиту у зв’язку із встановленням з 30.04.2008 року облікової ставки НБУ на рівні 12% річних (до того часу діяла на рівні 10%), чим, на думку відповідача, пояснюється підвищення процентних ставок на 5-10% річних. 20.11.2008 року відповідач направив лист-вимогу №05-07/96-595, згідно з якою вимагає дострокового погашення кредитних зобов’язань до 01.12.2008 року і у випадку неповернення розрахунків по сумі заборгованості до вказаного терміну банк буде вчиняти дії для погашення боргу шляхом звернення стягнення на предмет, який є забезпеченням повернення кредиту. Позивачка вказує, що з метою уникнення порушення умов договору кредиту нею було погашено суму нарахованих процентів за користування кредитними коштами із розрахунку 14,5% річних. З 10.11.2008 року у зв’язку з різницею між 14,5 % річних та 21% річних, на думку відповідача, у позивачки існує заборгованість, з якою вона не згодна, оскільки питання по підвищенню процентної ставки не було врегульовано згідно п.7.1 Договору кредиту та у відповідності з вимогами діючого законодавства України. натомість позивачка вказує, що за період дії договору кредиту умови договору нею виконані у повному обсязі, погашення заборгованості здійснюється з невеликою попередньою оплатою графіка.

На підставі викладеного позивачка просить визнати підпункт 3.2 статті 3 «Права та обов’язки сторін» Договору кредиту №323/44-К на купівлю автотранспортних засобів від 15.04.2008 року недійсним; залишити процентну ставку, а саме: 14,5% річних за Договором кредиту №323/44-К на купівлю автотранспортних засобів від 15.04.2008 року без змін, а також стягнути з відповідача на її користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 08 гривень 50 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 07 гривень 50 копійок та витрати за послуги банка за перерахунок грошових коштів у сумі 08 гривень 00 копійок.

Позивачка у судовому засіданні уточнила позовні вимоги. Просить залишити процентну ставку 14,5% річних за Договором кредиту №323/44-К на купівлю автотранспортних засобів від 15.04.2008 року без змін, а також стягнути з відповідача на її користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 08 гривень 50 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 07 гривень 50 копійок та витрати за послуги банка за перерахунок грошових коштів у сумі 08 гривень 00 копійок. Від вимоги про визнання підпункту 3.2 статті 3 «Права та обов’язки сторін» Договору кредиту №323/44-К на купівлю автотранспортних засобів від 15.04.2008 року недійсним позивачка відмовилась.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та пояснив, що для підвищення процентних ставок у банка були достатні підстави. Зокрема, у зв’язку зі стрімким підвищенням вартості ресурсів на ринку за останні декілька місяців та зважаючи на підвищення облікової ставки НБУ до 12% річних. Представник відповідача зазначає, що позивачка завчасно повідомлялася про підвищення кредитних ставок з 20.10.2008 року. Зокрема, 10.10.2008 року банк направив позивачці повідомлення про підвищення з 20.10.2008 року розміру процентної ставки за діючим договором кредиту до 21% річних та проханням у зв’язку з цим підписати додаткові угоди про внесення змін до договору кредиту. Однак представник відповідача зазначає, що позивачка не погодилася підписати додаткову угоду до кредитного договору, у зв’язку з чим банк направив позивачці лист-вимогу про дострокове погашення кредитних зобов’язань до 01.12.2008 року. Таким чином, представник відповідача зазначає, що ним були дотримані всі вимоги законодавства щодо підвищення процентних ставок, тому позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Представник третьої особи по справі – відділу з питань захисту прав споживачів – у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі. Пояснив, що згідно ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Як вказує представник третьої особи по справі, відповідачем не були дотримані вказані строки, оскільки рішення про зміну процентної ставки було прийнято 24.09.2008 року, а повідомлення позивачці банк направив лише 10.10.2008 року. Окрім того, представник третьої особи зазначив, що зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, тобто в письмовій формі. Однак відповідачем дану вимогу було порушено і процентну ставку змінено в односторонньому порядку, не зважаючи на не підписання позивачкою додаткової угоди. Тому представник третьої особи по справі вважає, що вимоги позивачки є цілком обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, представника третьої особи по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Вказані спірні правовідносини регулюються ст.ст. 207, 654, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а також ст.ст. 8, 10, 60, 79, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Споживчим кредитом, згідно ч.23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», є кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Так, 15.04.2008 року між ОСОБА_2, який згідно довіреності від 14.04.2008 року, копія якої додана до матеріалів справи (а.с.16), діяв в інтересах позивачки ОСОБА_1 та Мелітопольським відділенням Запорізької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» був укладений договір кредиту №323/44-К на купівлю автотранспортних засобів (а.с.8-10).

Згідно п.1.1. вказаного договору кредитор надає позичальнику у користування грошові кошти у сумі 125 590, 00 гривень зі сплатою 14,5% річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 14 квітня 2015 року.

Вказані факти не оспорюються сторонами у судовому засіданні, тому суд вважає їх достовірно встановленими.

З матеріалів справи випливає, що в жовтні місяці 2008 року позивачка отримала повідомлення від банку про підвищення з 20.10.2008 року розміру процентної ставки за діючим договором кредиту до 21% річних та проханням у зв’язку з цим підписати додаткові угоди про внесення змін до договору кредиту, що також підтверджується наданою до матеріалів справи копією повідомлення банку (а.с.14).

Однак позивачка не погодилася із такою зміною умов кредитного договору та 20.10.2008 року відправила відповідачеві лист з проханням пояснити підвищення розміру процентної ставки за діючим договором кредиту на 6,5 % річних.

07.11.2008 року позивачкою було отримано листа №05-07/96-531 від 31.10.2008 року, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.15), у якому відповідач пояснював підвищення розміру процентної ставки по діючому договору кредиту у зв’язку із встановленням з 30.04.2008 року облікової ставки НБУ на рівні 12% річних (до того часу діяла на рівні 10%), чим, на думку відповідача, пояснюється підвищення процентних ставок на 5-10% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що відповідачем були порушені строки направлення їй повідомлення про зміну процентних ставок. Вказані доводи позивачки суд вважає цілком законними та обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до п.2.6 укладеного кредитного договору у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними органами держави України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління або Комітету з управління активами та пасивами АКБ «Укрсоцбанк» кредитор має право ініціювати зміну процентної ставки за надання кредиту, визначеної договором.

Про намір змінити розмір процентів, згідно п.2.6.1 договору, кредитор зобов’язаний повідомити позичальника не пізніше, ніж за сім днів до дати початку їх введення, а також надати для укладення додаткову угоду про внесення змін до договору.

Окрім того, у відповідності до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Судом встановлено, що 24.09.2008 року відповідачем було прийнято рішення про підвищення процентних ставок за всіма кредитами фізичних осіб з 20.10.2008 року, що підтверджується наданою до матеріалів справи копією протоколу №380 від 24.09.2008 року, однак про таку зміну умов кредитного договору позивачка була повідомлена лише 10.10.2008 року, про що свідчить копія повідомлення банку, додана до матеріалів справи (а.с.14).

Таким чином, на підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що відповідачем були порушені строки повідомлення споживача про зміну відсоткової ставки за кредитним договором, що в свою чергу тягне за собою наслідки, передбачені ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», тобто визнання зміни відсоткової ставки недійсною.

Щодо посилань позивачки на те, що відповідачем були порушені вимоги п.7.1. Договору кредиту №№323/44-К на купівлю автотранспортних засобів від 15.04.2008 року суд виходить з наступного.

Дійсно, у відповідності до п.7.1. укладеного між сторонами кредитного договору всі додатки, зміни і доповнення до договору мають бути вчинені у письмовій формі, підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін з обов’язковим посиланням на цей договір.

Окрім того, згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) та його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони.

У судовому засіданні було встановлено, що на пропозицію банку підписати додаткову угоду до кредитного договору від 15.04.2008 року щодо зміни розміру процентної ставки позивачка відповіла відмовою, однак не зважаючи на це банк все ж таки в односторонньому порядку підвищив їй розмір процентної ставки з 14,5% до 21% річних, про що вона дізналася 10.11.2008 року, коли з метою уникнення порушення умов договору кредиту нею було погашено суму нарахованих процентів за користування кредитними коштами із розрахунку 14,5% річних, що також підтверджується наданою до матеріалів справи копією квитанції №kr67567 від 10.11.2008 року (а.с.19) .

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем при зміні умов кредитного договору, зокрема відсоткової ставки, не було належним чином дотримано вимог чинного законодавства щодо форми правочину, оскільки з вищевикладеного випливає, що зміна умов кредитного договору вчиняється у такій самій формі, що й договір кредиту, тобто в письмовій формі. Однак не зважаючи на те, що позивачкою на пропозицію банку не було підписано додаткову угоду до кредитного договору, банк все ж таки в односторонньому порядку на власний розсуд збільшив процентну ставку, що, на переконання суду, є істотним порушенням прав споживача.

Щодо посилань позивачки на те, що відповідач необґрунтовано наполягає на достроковому погашенні кредитних зобов’язань суд виходить з наступного.

20.11.2008 року відповідач направив лист-вимогу №05-07/96-595, згідно з якою вимагає дострокового погашення кредитних зобов’язань до 01.12.2008 року і у випадку неповернення розрахунків по сумі заборгованості до вказаного терміну банк буде вчиняти дії для погашення боргу шляхом звернення стягнення на предмет, який є забезпеченням повернення кредиту.

Однак ч.10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено перелік істотних порушень, за наявності яких банк має право вимагати дострокового погашення кредитних зобов’язань.

Натомість у судовому засіданні було встановлено, що позивачкою не було допущеного жодного порушення умов кредитного договору, а тому вимоги банку про дострокове погашення кредиту суд вважає необґрунтованими і такими, що суперечать вимогам діючого законодавства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивачки є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 07 гривень 50 копійок, суму сплаченого судового збору у розмірі 08 гривень 50 копійок, а також витрати, понесені позивачкою за послуги банку у зв’язку з перерахунком грошових коштів у розмірі 08 гривень 00 копійок, оскільки у відповідності до ст. 79 ЦПК України, вони відносяться до судових витрат і, згідно до ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки, так як належним чином підтверджені позивачкою квитанціями (а.с.4-5) та позов задоволено у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 207, 654, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а також ст.ст. 8, 10, 60, 79, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Процентну ставку в розмірі 14,5% річних за Договором кредиту №323/44-К на купівлю автотранспортних засобів від 15.04.2008 року - залишити без змін.

Стягнути з АКБ «Укрсоцбанк» в особі Запорізької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» (місцезнаходження: 69063, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 35, МФО 313010, ЄДРПОУ 09313019) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, витрати по сплаті судового збору у розмірі 08 /вісім/ гривень 50 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 07 /сім/ гривень 50 копійок та витрати за послуги банка за перерахунок грошових коштів у сумі 08 /вісім/ гривень 00 копійок.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана апеляційному суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або може бути подана в десятиденний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: