Рішення № 79756048, 01.02.2019, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/3670/17

провадження у справі № 2/0285/143/19

01 лютого 2019 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої - судді Михайловської А.В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової З.С.;

сторони у справі: позивач – ОСОБА_1, представник – ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

відповідач – ОСОБА_4, представник – ОСОБА_5,

відповідач – ОСОБА_6, представник – ОСОБА_7,

розглянувши у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області та, після уточнення позовних вимог 04.04.2018 року, просив ухвалити рішення суду, яким стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 2992 грн. 80 коп. матеріальної школи та 50 000 грн. 00 коп. моральної шкоди. Крім того, стягнути з відповідачів понесені судові витрати у розмірі 16 804 грн. 40 коп. (а.с.2-5,74-76).

В обґрунтування позову вказував на те, що 10.09.2014 року близько 19 години на футбольному майданчику Пилиповицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, що розташована за адресою: вул. Шкільна, 1, с. Пилиповичі, Новоград-Волинський район, Житомирська області, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, спільними злочинними діями спричинили йому тілесні ушкодження, які належать до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я, чим було заподіяно матеріальну та моральну шкоду.

Зазначає, що матеріальна шкода складається із: 991 грн. 50 коп. витрат на лікування; 200 грн. 00 коп. витрат на добирання до медичного закладу, органів МВС та прокуратури; 83 грн. 30 коп. витрат, пов’язаних із поштовими відправленнями заяв та скарг до державних органів, пов’язаних із захистом прав у кримінальному провадженні; 500 грн. 00 коп. витрат, пов’язаних із отриманням правової допомоги за підготовку даного позову та 1218 грн. 00 коп.,- а всього 2992 грн. 80 коп.

Вказує, що спричинену моральну шкоду він оцінює у розмірі 50 000 грн., яка полягає у наступному. Після отриманих тілесних ушкоджень позивач переніс фізичний біль та страждання, через зухвалу поведінку відповідачів, ще й моральне приниження. Під час цих подій він розгубився, з’явилися комплекси, страхи та побоювання, що у будь-який момент він може знову стати жертвою від насильницьких дій сторонніх осіб і не зможе себе захистити. Він постійно відчуває нервові та емоційні хвилювання, внутрішні душевні переживання. Тривалий час його нормальний життєвий ритм був порушений і станом на сьогоднішній день не відновився. На тривалий час повністю змінив свій спосіб життя, часто відвідував медичну установу, а також правоохоронні органи для відстоювання своїх прав. Ще більший глибокий стрес зазнав через те, що відповідачі перед ним не вибачилися і намагаються зухвало ухилитися від кримінальної відповідальності. При нагадуванні факту побиття, одразу дратується та повністю втратив надію на справедливість.

Зазначає, що ним понесені судові витрати у розмірі 16 804 грн. 40 коп., які складаються: 640 грн. судового збору щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди; 854 грн. 83 коп. витрат, пов’язаних із отриманням копій протоколів судового засідання, дисків з записом з урахуванням комісії банку; 315 грн. 60 коп. поштових витрат, пов’язаних із розглядом справи, які втратив у зв’язку з відправкою скарг, звернень передачі для адвоката поштою необхідних копій документів; 487 грн. 27 коп. витрат, пов’язаних із добиранням рейсовим автобусом на деякі засідання в рамках кримінальної справи до апеляційного суду, 3486 грн. 27 коп. витрат на бензин, у зв’язку із добиранням до апеляційного суду; 1020 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу за підготовку позову; 9 000 грн. 00 коп. витрат на адвоката, пов’язані з виїздом у судові засідання та 1 000 грн. 00 коп. внесеного адвокату авансу за правову допомогу.

11.10.2017 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, після скасування вироку суду у кримінальній справі у частині цивільного позову, справу заведено для розгляду у порядку цивільного судочинства (а.с.26).

25.10.2017 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення її недоліків (а.с.34).

02.11.2017 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадженні та призначено справу до судового розгляду (а.с.41).

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями позивача ОСОБА_1 та його представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.45,51,52-56,64,173-174,190,196), за клопотанням представника відповідача ОСОБА_7 (а.с.226) та за клопотанням відповідача ОСОБА_4 (а.с.232).

04.04.2018 року представником позивача ОСОБА_2, в інтересах позивача ОСОБА_1, подано заяву про уточнення позовних вимог (а.с.74-152).

29.05.2018 року відповідачем ОСОБА_6 та 31.05.2018 року відповідачем ОСОБА_4 подані заперечення на позовні вимоги. Зі змісту заперечень, кожного окремо, слідує, що відповідачем ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_4 визнаються заявлені вимоги позивача у частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 991 грн. 50 коп., пов’язаної із придбанням ліків. Позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у іншій частині не визнає, оскільки останні є судовими витратами. Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то визнає лише у розмірі 2974 грн. 50 коп., оскільки в іншій частині вона не відповідає критеріям правових норм. Відносно заявлених судових витрат вказує на те, що вони не ґрунтуються на вимогах закону, матеріалах кримінальної справи, а витрати на правову допомогу викладені не чітко, без посилання на відповідний договір та розрахунки. Проте, не заперечують проти відшкодування витрат пов’язаних із викликом до слідчого, суду (при наявності квитків та доказів про виконання слідчої дії чи проведення судового засідання), оплату правової допомоги за договором (за підтверджуючих документах), оплату судового збору за подачу позову до суду (а.с.159-166, 167-172).

У судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підтримали, які просили задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 заявлені вимоги визнали частково, з підстав викладених у запереченнях.

Заслухавши учасників справи, з’ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд приходить до наступного.

Встановлено, що 25.04.2017 року Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області у справі № 285/197/15-к ухвалено вирок, яким ОСОБА_4 та ОСОБА_6 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, та обрано їм покарання за цим законом 4 (чотири) роки обмеження волі, кожному. Відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, кожному. Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Цивільний позов неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 та його законного представника задоволено повністю, стягнуто солідарно із засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на їх користь 2992 грн. 80 коп. матеріальної шкоди (а.с.16).

25.09.2017 року Апеляційним судом Житомирської області у даній справі постановлено ухвалу, якою вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25.04.2017 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В порядку ч. 2 ст. 404 КПК України вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25.04.2017 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_4 змінено. Звільнено ОСОБА_6 та ОСОБА_4, на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, від відбування призначеного покарання. В решті вирок залишено без змін (а.с.20-25).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зі змісту вироку Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25.04.2017 року у справі № 285/197/15-к та ухвали Апеляційним судом Житомирської області від 25.09.2017 року у даній справі слідує, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 визнано винуватими у тому, що під час гри у футбол між гравцями обох команд виник спір про забитий гол. Цей спір не був лише між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Коли спір закінчився і команди розходилися по ігрових місцях, на полі ОСОБА_4 підбіг до ОСОБА_1, який повертався на своє місце останнім, та почав наносити йому удари. Через деякий час ОСОБА_4 знову, безпричинно, почав наносити удари ОСОБА_1, як його дії були припинені і ОСОБА_1 залишав місце події, до нього підбіг ОСОБА_6 та наніс удар в вухо. Такі дії ОСОБА_4 та ОСОБА_6 свідчать про умисел їх вчинення виключно з мотивів явної неповаги до суспільства, а саме прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоствердитися за рахунок приниження інших осіб. Зібрання мешканців села з метою спільного проведення відпочинку та тренування на загально доступному місці є публічним заходом, яке проходить в громадському місці. Такі заходи не потребують обов’язкового оголошення в засобах масової інформації чи оголошення у інший спосіб, не потребують обов’язкової участі професійних спортсменів, суддів.

Згідно ч. 1, 2 , 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред'явлений їхніми законними представниками. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Пунктом 17-1 Постанови Пленуму встановлено, що виходячи з правил статей 4, 5 ЦПК України і статей 28, 49, 50 КПК України потерпілий, тобто особа, якій злочином заподіяно моральну шкоду (внаслідок посягання на здоров'я, честь, гідність, знищення майна, позбавлення годувальника тощо), має право пред'явити позов про її відшкодування у кримінальному процесі або в порядку цивільного судочинства.

У даній справі позивачем пред’явлений цивільний позов під час кримінального провадження до початку судового розгляду, який розглядається у суді першої інстанції у порядку цивільного судочинства після скасування вироку суду у цій частині.

Згідно пунктів 8 та 9 частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 1 , 2 та 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У відповідності до частини 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Із пояснень представників позивача слідує, що на відновлення здоров’я позивача було затрачено 991 грн. 50 коп. на придбання ліків. Оскільки заявлені вимоги у цій частині визнаються відповідачами і вони ґрунтуються на вимогах закону, суд рахує за необхідне їх задовольнити.

Разом з тим, суд рахує за необхідне відмовити у задоволенні заявлених вимог у частині стягнення з відповідачів на користь позивача 200 грн. 00 коп. витрат на добирання до медичного закладу, органів МВС та прокуратури та 83 грн. 30 коп. витрат, пов’язаних із поштовими відправленнями заяв та скарг до державних органів, пов’язаних із захистом прав у кримінальному провадженні, оскільки позивачем не надано допустимих та належних доказів на підтвердження того, що були понесені такі збитки для відновлення свого порушеного права (відсутні чеки витрат на добирання до медичного закладу, органів МВС та прокуратури та не надано оригіналів квитанцій витрат, пов’язаних із поштовими відправленнями заяв та скарг до державних органів, пов’язаних із захистом прав у кримінальному провадженні).

Щодо заявлених вимог щодо стягнення 500 грн. 00 коп. витрат, пов’язаних із отриманням правової допомоги на підготовку даного позову, то у задоволені останніх слід також відмовити, оскільки вони не є матеріальною шкодою, а є судовими витратами, про відшкодування яких позивачем заявлено окремо.

Відносно заявлених вимог позивача у частині стягнення матеріальної шкоди, а саме, щодо 1218 грн. 00 коп. витрат на посилене харчування у період лікування, то останні також не можуть бути задоволені, оскільки позивачем та його представниками не надано суду доказів на підтвердження того, що у зв’язку із ушкодженням здоров’я лікарем було рекомендоване посилене харчування та останнє здійснювалося.

Що стосується розміру заявленої моральної шкоди, то суд виходить із наступного.

Із статті 23 ЦК України слідує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач у позовній заяві, а його представники у судовому засіданні, вказує на те, що спричинену моральну шкоду він оцінює у розмірі 50 000 грн., яка полягає у наступному. Після отриманих тілесних ушкоджень позивач переніс фізичний біль та страждання, через зухвалу поведінку відповідачів, ще й моральне приниження. Під час цих подій він розгубився, з’явилися комплекси, страхи та побоювання, що у будь-який момент він може знову стати жертвою від насильницьких дій сторонніх осіб і не зможе себе захистити. Він постійно відчуває нервові та емоційні хвилювання, внутрішні душевні переживання. Тривалий час його нормальний життєвий ритм був порушений і станом на сьогоднішній день не відновився. На тривалий час повністю змінив свій спосіб життя, часто відвідував медичну установу, а також правоохоронні органи для відстоювання своїх прав. Ще більший глибокий стрес зазнав через те, що відповідачі перед ним не вибачилися і намагаються зухвало ухилитися від кримінальної відповідальності. При нагадуванні факту побиття, одразу дратується та повністю втратив надію на справедливість.

Згідно з положеннями ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особи неправомірними діями, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Постановою Пленуму ВС України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», пунктом 5 роз'яснено, що суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 5 постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995р. № 4, розглядаючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати, за яких обставин і якими діями вони завдані, яким є ступень вини заподіювана, в якій грошовій сумі потерпілий вказує на пов'язані з ними втрати та з чого при цьому виходить.

Згідно роз'яснень, даних у пункті 9 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України із змінами, внесеними постановою № 5 від 25 травня 2001 року, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом ВС України, моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.

Враховуючи обставини, при яких позивачу були завдані тілесні ушкодження та спричинена моральна шкода, глибину, тяжкість моральних страждань, тривалість розгляду кримінальної справи, а також, виходячи з його матеріального стану як цивільного позивача, так і відповідачів, які спричинили шкоду, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає необхідне стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача у відшкодування завданої моральної шкоди 6 000 грн. 00 коп.

Відтак, суд задовольняє позов частково.

Щодо вирішення питання судових витрат, то суд виходить із наступного.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подані фізичною особою – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою – 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна позовна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 5 цього Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відтак, оскільки позивач, у відповідності до вимог закону, був звільнений від сплати судового збору за майновою вимогою, з відповідачів, у дольовому порядку, на користь держави слід стягнути не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2017 року складав 1600 грн. 00 коп., а саме: 640 грн. 00 коп., тобто по 320 грн. 00 коп., з кожного.

У силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідачів, у дольовому порядку, на користь позивача слід стягнути 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 640 грн., тобто по 320 грн. 00 коп., з кожного, який був сплачений представником позивача в інтересах позивача у порядку усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 133 ЦПК України з відповідачів у дольовому порядку на користь позивача слід стягнути 190 грн. 83 коп. судових витрат, пов’язаних із витребуванням доказів, які документально підтвердженні (а.с.81,82). Інша частина, а саме: 664 грн. 00 коп. (854 грн. 83 коп. - 190 грн. 83 коп. = 664 грн. 00 коп.) судових витрат, пов’язаних із витребуванням доказів позивачем документально не підтверджена, а тому у їх відшкодуванні слід відмовити.

У відповідності до ч. 2 ст. 138 ЦПК України та п. 2 ч. 1 ст. 118 КПК України із відповідачів у дольовому порядку на користь позивачем також слід стягнути 303 грн. 49 коп. витрат, пов’язаних із явкою до суду (витрат, пов’язаних із добиранням рейсовим автобусом на деякі засідання в рамках кримінальної справи до апеляційного суду), які документально підтвердженні (а.с.86). Інша частина, а саме: 183 грн. 78 коп. (487 грн. 27 коп. – 303 грн. 49 коп. = 183 грн. 78 коп.) судових витрат, пов’язаних із явкою до суду позивачем документально не підтверджена, відтак і у їх відшкодуванні слід відмовити.

Крім того, з відповідачів у дольовому порядку на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу, які згідно ст. 137 ЦПК України та п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України належать до процесуальних витрат та підлягають стягненню із обвинувачених (відповідачів за цивільним позовом).

У частині 2 ст. 120 КПК України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.

При цьому, статтею 124 КПК України визначено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

В судовому засіданні встановлено, що кримінальна справа відносно відповідачів тривалий час розглядалася у судах різних інстанцій, позивач (потерпілий та цивільний позивач у кримінальному провадженні), будучи неповнолітнім самостійно не міг представляти свої інтереси в суді, у зв’язку з чим до участі у справу було залучено його законного представника та захисника.

У судовому засіданні представником позивача ОСОБА_3 подано довідку-розрахунок виконаних робіт (наданих послуг).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано квитанції про перерахування законним представником (представником позивача) ОСОБА_2, в інтересах позивача – сина ОСОБА_1, адвокату 500 грн. 00 коп. авансового платежу, згідно договору-доручення про надання правової допомоги від 21.01.2015 року (а.с. 89,149), 1 000 грн. 00 коп. оплати правової допомоги за підготовку документів по цивільній справі про стягнення моральної та матеріальної шкоди з відповідачів ОСОБА_6 та 9 000 грн. 00 коп. плати за правову допомогу потерпілому по кримінальному провадженні по обвинувачених ОСОБА_6 (а.с.151).

Відтак, з відповідачів у дольовому порядку на користь позивача слід стягнути 10 500 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Разом з тим, не підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача 315 грн. 60 коп. витрат, пов’язаних із розглядом справи, як втратив у зв’язку з відправкою скарг, звернень, передачі для адвоката поштою необхідних копії документів, оскільки останні не ґрунтуються на вимогах Закону.

Не підлягають стягнення з відповідачів на користь позивача 3486 грн. 27 коп. витрат на бензин, у зв’язку із добиранням до апеляційного суду, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів з цього приводу. Зокрема, до матеріалів справи долучені чеки квитанцій про здійснення заправки на АЗС дизельним паливом після проведення судових засідань. Не надано доказів, що у власності, користуванні чи володінні позивача чи його представників перебуває транспортний засіб який працює за рахунок такого виду пального, не надано розрахунку вартості проїзду з розрахунку технічних характеристик відповідного транспортного засобу.

Щодо внесення адвокату авансу за правову допомогу у решті частини, а саме: 500 грн., позивачем доказів з цього приводу суду не надано, а тому суд не стягує його з відповідачів на його користь.

Керуючись ст.ст. 4, 76 – 89, 141, 258, 259, 263 – 265, 268, 273, 352, 354, 355, п.п.15.5 п. 5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином задовольнити частково.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 991 (дев’ятсот дев’яносто одна) грн. 50 коп. витрат на лікування.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди.

Стягнути у дольовому порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь держави 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. судового збору, тобто по 320 ( триста двадцять ) грн. 00 коп. з кожного.

Стягнути у дольовому порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 640 грн. 00 коп. судового збору, 190 грн. 83 коп. витрат, пов’язаних із витребуванням доказів, 303 грн. 49 коп. витрат, пов’язаних з явкою до суду, 10 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а всього, 11 634 (одинадцять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 32 коп., тобто по 5817 ( п'ять тисяч вісімсот сімнадцять ) грн. 16 коп. з кожного.

У решті вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне найменування (ім’я) сторін:

Позивач – ОСОБА_1, місце проживання: 11760, Житомирська область, Новоград-Волинський р-н, с. Пилиповичі, пров. Лесі Українки, 22, РНОКПП – НОМЕР_1;

Відповідач – ОСОБА_4, місце проживання: 11760, Житомирська область, Новоград-Волинський р-н, с. Пилиповичі, вул. Довженка, 8, РНОКПП – НОМЕР_2;

Відповідач – ОСОБА_6, місце проживання: 11700, АДРЕСА_1, РНОКПП – НОМЕР_3;

Дата складення повного судового рішення – 11.02.2019 року.

Головуюча – суддя: А.В.Михайловська