Рішення № 79756004, 12.02.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 р. м. Чернівці справа № 717/1058/18

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області Кельменецького відділення Сокирянської ОДПІ ОСОБА_2, виконавця ОСОБА_3, другий відповідач Головне управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Кельменецького районного суду Чернівецької області з позовом до заступника начальника Кельменецького відділення Сокрирянського ОДПІ Головного управління ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_2 та виконавця ОСОБА_3, в якому просить:

- скасувати незаконну вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-346-11 від 20.07.2018 р. у сумі 2514,02 грн, прийняту заступником керівника ГУ ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_2 та виконавцем ОСОБА_3 Кельменецького відділення Сокрирянського ОДПІ Головного управління ДФС у Чернівецькій області;

- зобов`язати Кельменецьке відділення Сокирянського ОДПІ Головного управління ДФС у Чернівецькій області зняти з обліку платників єдиного внеску фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що в період 2015 р. - 2017 рр. не здійснював підприємницьку діяльність, у зв'язку з чим подав відповідні декларації до відповідача.

Вважає, що направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) нічим не підтверджених сум через півтора року після ліквідації державної реєстрації фізичної особи-підприємця, який не підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню є протиправною, оскільки не входить до переліку платників єдиного внеску, наведеного у ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та суперечить цьому Закону.

На переконання позивача, невиконання Сокирянською ОДПІ вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зняття його з обліку платника єдиного внеску, перешкоджає у реалізації конституційного права на отримання пенсії за віком.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 16.08.2018 р. у справі №717/1058/18 позовну заяву ОСОБА_1 до заступника начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області Кельменецького відділення Сокирянської ОДПІ ОСОБА_2 та виконавця ОСОБА_3 про скасування вимоги про сплату боргу та зобов`язання вчинити дії, передано Чернівецькому окружному адміністративному суду за підсудністю.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.09.2018 р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.

28.09.2018 р. позивачем подано до суду заяву на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, в якій уточнив позовні вимоги та просив скасувати незаконну вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-346-11 від 20.07.2018 р. у сумі 2514,02 грн, прийняту заступником керівника ГУ ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_2 та виконавцем ОСОБА_3 Кельменецького відділення Сокрирянського ОДПІ Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.10.2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.11.2018 р. занесеною до протоколу судового засідання залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління ДФС в Чернівецькій області.

Крім того, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.11.2018 р. занесеною до протоколу судового засідання витребувано від відповідачів додаткові докази по справі.

26.11.2018 р. представником позивача та другим відповідачем подано до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання призначене на 26.11.2018 р. не прибули, причини неприбуття не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 9 ст. 205 КАС України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. ст. 194 та 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрованим та проживає за адресою АДРЕСА_1.

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач 22.08.2002 р. зареєстрований як фізична особа підприємець.

Згідно запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності номер 20310060004000708 внесеного до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 27.01.2017 р. позивач припинив підприємницьку діяльність (а.с. 30-32).

13.08.2016 р. Сокирянська ОДПІ (Кельменецьке відділення) ГУ ДФС у Чернівецькій області винесло рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0001392405, яким накладено на позивача штраф у розмірі 347,56 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 11.02.2014 р. по 14.07.2016 р. та нараховано пеню у розмірі 2163,77 грн (а.с. 105).

Доказів надіслання вказаного рішення відповідачі та другий відповідач до суду не надали.

Як стверджував представник ГУ ДФС у Чернівецькій області у відзиві на позовну заяву, у зв'язку з не оскарженням позивачем рішення №0001392405 від 13.08.2016 р. та враховуючи наявність заборгованості, 20.07.2018 р. посадовими особами ГУ ДФС у Чернівецькій області винесено вимогу про сплату про сплату боргу (недоїмки) № Ф-346-11 в сумі 2514,02 грн, в т.ч. 350,25 грн штраф, 2163,77 грн - пеня (а.с. 56, 82).

Дослідженням вимоги про сплату про сплату боргу (недоїмки) № Ф-346-11 від 20.07.2018 р. встановлено, що вимога підписана в.о. начальника Сокирянського управління ГУ ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_2, а виконавцем є ОСОБА_3

Вказана вимога отримана позивачем, що підтверджується відміткою про вручення поштового відправлення від 01.08.2018 р. (а.с. 82).

Вважаючи вимогу про сплату про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Крім того, судом встановлено, що оскаржувану вимогу ГУ ДФС у Чернівецькій області пред'явило до примусового виконання, у зв'язку з чим 15.08.2018 р. Кельменецьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області відкрито виконавче провадження ВП №57002099 (а.с. 57).

На час розгляду справи сторони не надали до суду докази закриття виконавчого провадження ВП №57002099.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI).

Згідно із абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 25 Закону № 2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абз. 4 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Разом з цим, згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI:

особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (редакція, яка діяла з 06.08.2011 р. до 01.01.2017 р.);

особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (редакція, яка діяла з 01.01.2017 р. до 01.01.2018 р.);

особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (редакція, яка діє з 01.01.2018 р.).

Виходячи із зазначених правових норм, суд приходить до висновку, що право не сплачувати єдиний внесок поширюється на фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" трудові пенсії поділяються на пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року (ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV).

Частиною 4 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено, що особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення.

Судом встановлено, що 13.03.2012 р. Пенсійним фондом України видано позивачу пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 Серії НОМЕР_2, згідно якого йому довічно призначено пенсію по інвалідності 2 грп. загальне захворювання (а.с. 55).

З матеріалів справи видно, що позивач на час формування оскаржуваної вимоги досяг пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV.

Оскільки позивач з 2012 р. є пенсіонером по інвалідності, у період з 2012 р. по 2017 р.р. перебував на спрощеній системі оподаткування, отримує відповідно до закону пенсію по інвалідності та досяг пенсійного віку, відтак за спірний період у позивача не має обов'язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Доказів протилежного відповідачі та другий відповідач до суду не надали.

В ході судового розгляду справи відповідачі та другий відповідач не надали до суду докази на підтвердження того, що позивач є платником єдиного внеску на умовах добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначається Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. за № 508/26953 (далі- Інструкція).

Пунктом 1 та 2 розділу VI Інструкції передбачено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно п. 3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Дослідженням оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-346-11 від 20.07.2018 р. встановлено, що в ній повідомлено позивача про наявність заборгованості зі сплати штрафу та пені на загальну суму 2514,02 грн станом на 31.12.2016 р.

Під час судового розгляду справи відповідачі та другий відповідач не обґрунтували прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) тільки 20.07.2018 р. з порушенням строку встановленого п. 3 розділу VI Інструкції.

Крім того, відповідачі та другий відповідач не надали до суду докази, що підтверджують повноваження ОСОБА_2 виносити (приймати) оскаржувану вимоги.

Зважаючи на встановлені обставини та наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-346-11 від 20.07.2018 р. є протиправною та необґрунтованою, оскільки прийнята без урахування всіх обставин по справі, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 та 2 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 - 76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими. Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачами та другим відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірності прийняття оскаржуваної вимоги, а отже адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач згідно Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору, судом не проводиться розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-346-11 від 20.07.2018 р.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя В.К. Левицький