Рішення № 79755499, 08.02.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2240/3398/18

РІШЕННЯ

іменем України

08 лютого 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.

за участю:секретаря судового засідання Нетичай Ю.В. позивача: ОСОБА_1, представника позивача: ОСОБА_2, представника відповідача: Поліщука Є.Р., розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 30.07.2018 року № Ф-0123831307 та від 04.10.2018 року №Ф-37961-17.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві та у відповіді на відзив позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, результати якої оформлені актом №1142/22-01-13-07/НОМЕР_1 від 22.06.2018 року.

Перевіркою встановлено завищення витрат на придбання ТМЦ за період з 01.01.2015 по 30.06.2015 на загальну суму 86947,91 грн. За результатами проведеної перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0124521307 від 30.07.2018 р. про нарахування військового збору в сумі 1630,75 грн - податкове зобов'язання, 407,69 - штрафна санкція, податкове повідомлення-рішення № 0124491307 від 30.07.2018 p. про нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 13042,19 грн - податкове зобов'язання, 6521,09 - грн штрафна санкція та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0123841307 від 30.07.2018р. про нарахування єдиного внеску в сумі 31822,94 грн. та 3182,29 грн - штрафна санкція.

Вказав, що не погодившись із прийнятими, за результатами перевірки, податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх у судовому порядку.

Зазначив, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.10.2018 у справі №2240/2847/18 встановлено обставини, щодо неправомірності висновків викладених у актів перевірки №1142/22-01-13-07/НОМЕР_1 від 22.06.2018 року щодо безпідставного віднесення позивачем до інших витрат вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних в період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року, використання яких не пов'язане з господарською діяльністю позивача та збільшення суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб і військовому збору та застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Вважає, що сума, визначена податковими повідомленнями-рішеннями від 30.07.2018 № 0124521307, № 0124491307, рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0123841307 від 30.07.2018, яка зазначена в оскаржуваних податкових вимогах, є безпідставно нарахованою та не являється податковим боргом, тому звернулась в суд з вказаними позовними вимогами.

Ухвалою суду від 23.10.2018 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Суд, ухвалою від 14.11.2018 року зупинив провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №2240/2847/18.

Ухвалою суду від 17.01.2019 року поновлено провадження у справі №2240/3398/18.

Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши суду відзив на позовну заяву та заперечення, в яких вказав, що позивач до завершення перевірки та до винесення податкових повідомлень-рішень від 30.07.2018 № 0124521307, № 0124491307 не надав первинних документів на підтвердження понесених витрат, тому перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до податкової декларації, встановлено їх завищення за 2015 рік на суму 86947,91 грн.. в результаті віднесення до складу витрат суми коштів, які документально не підтверджені накладними на придбання товару, розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р.

Вважає, що оскаржувані вимоги Головного управління ДФС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 30.07.2018 року № Ф-0123831307 та від 04.10.2018 року №Ф-37961-17 є правомірними, та такими, що відповідають чинному законодавству. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець 14 квітня 2010 року, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у м. Хмельницькому.

Основними видами господарської діяльності позивача є: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, вантажний автомобільний транспорт (основний), інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, консультування з питань комерційної діяльності й керування.

На підставі статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 та пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 розділу II Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, підпункту 2 пункту 1 статті 13 розділу IV Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області про проведення виїзної планової документальної перевірки №1364 від 25 квітня 2018 року, головним державним ревізор - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Хмельницькій області Мамчуром Олександром Леонідовичем, відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р.

За результатами перевірки складений акт №1142/22-01-13-07/НОМЕР_1 від 22.06.2018 p.

На підставі акту перевірки, відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 30.07.2018 року, "Р", № 0124521307 на суму 2038,44 грн., яким збільшив суму грошового зобов'язання по військовому збору, форми "Р", №0124491307 на суму 19563,28 грн, а також збільшив суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, та прийняв рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0123841307 на суму 3182,29 грн.

В подальшому, відповідачем було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.07.2018 року № Ф-0123831307 на суму 31822,94 грн зі сплати єдиного внеску, та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2018 року №Ф-37961-17 на суму 34988,11 грн (недоїмка - 31815,82 грн, штрафи - 3182,29 грн), які позивач оскаржив до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Під грошовим зобов'язанням платника податків, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 та пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 розділу II Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, підпункту 2 пункту 1 статті 13 розділу IV Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області про проведення виїзної планової документальної перевірки №1364 від 25 квітня 2018 року, головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Хмельницькій області Мамчуром Олександром Леонідовичем, відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р.

За результатами перевірки складений акт №1142/22-01-13-07/НОМЕР_1 від 22.06.2018 p.

На підставі акту перевірки, відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 30.07.2018 року, "Р", № 0124521307 на суму 2038,44 грн., яким збільшив суму грошового зобов'язання по військовому збору, форми "Р", №0124491307 на суму 19563,28 грн, а також збільшив суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, та прийняв рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0123841307 на суму 3182,29 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення, та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Суд зазначає, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, а податкова вимога може бути надіслана платнику податку тільки у разі наявності у нього податкового боргу.

Водночас, беручи до уваги той факт, що позивачем оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення, та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до суду, суд приходить до висновку, що податкове зобов'язання визначене відповідачем не набрало статусу податкового боргу.

Більш того, згідно положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як встановлено судом, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.10.2018 в адміністративній справі №2240/2847/18, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 30.07.2018 року №0124521307 і №0124491307 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.07.2018 року №0123841307.

Вказане рішення суду набрало законної сили 26.12.2018 року.

Згідно ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що сума, визначена податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 30.07.2018 року №№0124521307, 0124491307 та рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.07.2018 року №0123841307, яка зазначена в оскаржуваних податкових вимогах, є безпідставно нарахованою та не являється податковим боргом, оскільки є неузгодженою.

За таких обставин, відповідачем протиправно винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30.07.2018 року № Ф-0123831307 та від 04.10.2018 року №Ф-37961-17 без урахування всіх обставин, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, доказів, які спростовували б доводи позивача відповідач суду не надав.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 30.07.2018 року № Ф-0123831307 та від 04.10.2018 року №Ф-37961-17.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3524,00грн (три тисячі п'ятсот двадцять чотири грн) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12 лютого 2019 року

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя П.М. Майстер