Рішення № 79754105, 11.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/37/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року м.Одеса

У залі судових засідань №6

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Савулій В.О.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Одеської митниці ДФС до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 18.12.2018р. ВП №57935114 щодо стягнення виконавчого збору в сумі 14892грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Одеська митниця ДФС звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенка Сергія Борисовича від 18.12.2018р. ВП №57935114 щодо стягнення виконавчого збору в сумі 14892грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що положеннями Закону України "Про виконавче провадження", що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачено вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору. У зв'язку з чим, позивач стверджує, що виконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2018р. у справі №1540/3734/18, яким Одеську митницю ДФС зобов'язано підготувати висновок про повернення надміру сплачених ТОВ "Інтертранс 2000" до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 157073,56грн., та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області можливе лише Одеською митницею ДФС. Отже, фактично судове рішення державним виконавцем не виконувалося, державний виконавець не вчинив будь-яких дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідач - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (від 07.02.2019р. вхід.№ЕП/993/19), наголошуючи, зокрема, на правомірність винесення оскаржуваної Постанови від 18.12.2018р. ВП №57935114 щодо стягнення виконавчого збору в сумі 14892грн., оскільки боржник - Одеська митниця ДФС свідомо ухиляється від виконання у повному обсязі Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2018р. у справі №1540/3734/18. Також, відповідач наголошує, що Законом України "Про виконавче провадження" передбачено стягнення виконавчого збору одразу після відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/37/19 за позовом Одеської митниці ДФС до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 18.12.2018р. ВП №57935114 щодо стягнення виконавчого збору в сумі 14892грн.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, з урахуванням того, що від позивача - Одеської митниці ДФС до суду надійшла заява (від 07.02.2019р. вхід.№4414/19) про розгляд справи без участі представника, а представник відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у судове засідання, призначене на 07.02.2019р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 18.12.2018р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С.Б. винесено Постанову про стягнення виконавчого збору ВП №57935114, якою стягнуто з Одеської митниці ДФС виконавчий збір у сумі 14892грн.

Не погодившись із винесеною старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С.Б. Постановою від 18.12.2018р. ВП №57935114 щодо стягнення виконавчого збору в сумі 14892грн., позивач - Одеська митниця ДФС звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, оскаржувану позивачем - Одеською митницею ДФС Постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 18.12.2018р. ВП №57935114 щодо стягнення виконавчого збору в сумі 14892грн., державним виконавцем винесено правомірно, з повним дотриманням положень чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2018р., залишеним без змін Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018р. у справі №1540/3734/18, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс 2000" задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС, що полягає у непідготовці та неподанні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області висновку про повернення надміру сплачених ТОВ "ІНТЕРТРАНС 2000" до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 157073,56грн. Зобов'язано Одеську митницю ДФС підготувати висновок про повернення надміру сплачених ТОВ "ІНТЕРТРАНС 2000" до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 157073,56грн. та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Відповідно до ч.1 ст.325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Таким чином, судом з'ясовано, що Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2018р., залишене без змін Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018р. у справі №1540/3734/18, набрало законної сили.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, на виконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2018р., залишеного без змін Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018р. у справі №1540/3734/18, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертранс 2000" отримано виконавчий лист щодо зобов'язання Одеської митниці ДФС підготувати висновок про повернення надміру сплачених ТОВ "ІНТЕРТРАНС 2000" до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 157073,56грн. та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

З матеріалів спарви вбачається, що за наслідками розгляду заяви стягувача - ТОВ "ІНТЕРТРАНС 2000" про примусове викнання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2018р. у справі №1540/3734/18, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С.Б. винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57935114, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду у справі №1540/3734/18 від 11.12.2018р. щодо зобов'язання Одеської митниці ДФС підготувати висновок про повернення надміру сплачених ТОВ "ІНТЕРТРАНС 2000" до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 157073,56грн. та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Також, в означеній Постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №57935114 від 18.12.2018р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С.Б. зазначено, що боржнику - Одеській митниці ДФС необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, та стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 14892грн.

Судом з'ясовано, що за результатами розгляду Листа Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 18.12.2018р. №09.1-9706, Одеською митницею ДФС на ім'я старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С.Б. надіслано Лист-відповідь від 08.01.2019р. №2/11/15-70-19-20, за підписом в.о. заступника начальника митниці Виноградова О., яким адресата повідомлено, що повернення з Держбюджету ТОВ «Інтертранс 2000» сум надмірно сплачених до бюджету митних платежів буде розглянуто митницею за результатами вжитих декларантом заходів щодо внесення змін до митних декларацій, за якими здійснювався випуск товарів у вільний обіг, у відповідності з вимогами статті 269 Митного кодексу України, пункту 37 Постанови Кабінету Міністрів України №450, Порядку №1145, та за умови подання платником податків заяви про повернення надмірно сплачених митних платежів у відповідності до положень Податкового кодексу України, Митного кодексу України, Порядку №1146 та Порядку №643.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016року №1404-VIII (зі змінами та доповненнями) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частин 1,2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний, у тому числі, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч.3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018рік» з 01.01.2018року розмір мінімальної заробітної плати становить 3723грн.

Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстав, за якими виконавчий збір не підлягає стягненню з боржника.

Зокрема, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною девятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 8 Розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012року за №489/20802, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Отже, проаналізувавши положення статей 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» в аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання рішення. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов'язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню.

Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що судове рішення, на виконання якого видано виконавчий лист у справі №1540/3734/18, зобов'язального характеру, тому підстави для несплати виконавчого збору з підстав, встановлених пунктом 3 частини 1 статті 27 Закону Украни «Про виконавче провадження», у даному випадку відсутні.

Також, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на пітвердження виконання у повному обсязі боржником - Одеською митницею ДФС Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2018р., залишеного без змін Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018р. у справі №1540/3734/18.

Аналогічна правова позиція викладена Вирховним Судом у Постановах від 12.12.2018р. у справі №703/1115/17, від 26.09.2018р. у справі №750/5082/17, від 21.11.2018р. у справі №750/7406/17.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що приймаючи спірну Постанову від 18.12.2018р. ВП №57935114 щодо стягнення виконавчого збору в сумі 14892грн. старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С.Б. діяв виключно на підставі, у межах своїх повноважень, та у спосіб, що передбачений Законом Украни «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим позовні вимоги Одеської митниці ДФС задоволенню не підлягають.

При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги, як на підставу для задоволення позову, посилання позивача - Одеської митниці ДФС на те, що, в межах спірних правовідносин, положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки як встановлено судом, та зазначено вище стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання рішення, котре розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов'язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Одеської митниці ДФС до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 18.12.2018р. ВП №57935114 щодо стягнення виконавчого збору в сумі 14892грн., не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Одеської митниці ДФС (65078, м.Одеса, вул.Гайдара,21А, код ЄДРПОУ 39441717) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65072, м.Одеса, площа Бориса Дерев’янко,1, код ЄДРПОУ 34929741) про визнання протиправною та скасування постанови від 18.12.2018р. ВП №57935114 щодо стягнення виконавчого збору в сумі 14892грн., відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.287 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.287 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.