Рішення № 79753451, 05.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2019 року № 320/5607/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Волощук В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Мунтяну М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київської області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

У С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській обл., відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 23.08.2018 №Ф-729-17/132 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 22 156, 13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зареєстрований як фізична особа-підприємець у Виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради Київської області з 14.03.2013, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2, отримує пенсію за віком, а також є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (друга категорія), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.02.2003.

Позивач зазначає, що наказом Міністра оборони України по особовому складу №02074 від 29.08.1994 його звільнено зі Збройних Сил України у запас за підпунктом «б» пункту 65, тобто за віком, з правом носіння військової форми одягу. Окрім того, позивач вказує, що його дата народження 07.05.1954, тобто йому наразі 64 роки. Як зазначає позивач, від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) його було звільнено Білоцерківською ОДПІ по досягненню 60 років за заявою від 20.05.2014, копію якої додано до позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №320/5607/18 та призначено судове засідання.

Відповідач позовних вимог не визнав, надав суду відзив на позовну заяву (вх. №3170/18 від 11.01.2019) та просив суд у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області відмовити повністю.

В обґрунтування доводів заперечень відповідач зазначив, що критерієм звільнення від сплати єдиного внеску, разом з фактом отримання пенсії, є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу пенсіонера за віком. Відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, тобто громадянином, який вийшов на пенсію у 1994 році за вислугою років, а не за віком, не досягнувши на момент призначення пенсії, загального пенсійного віку.

Відповідач вказує, що сума заборгованості позивача з єдиного внеску станом на 23.08.2018 становить 19 818,01 грн. недоїмки, 610,85 грн. штрафних санкцій та 1 727,27 грн. пені. Загальна сума заборгованості становить 22 156,13 грн.

У судовому засіданні 05.02.2019 позивач заперечував проти відзиву відповідача, підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 зареєстрований 13.03.2013 як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_3 від 18.03.2013. Згідно із посвідченням серії НОМЕР_2 отримує пенсію за вислугу років починаючи з 15.10.1994.

20.05.2014 ФОП ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області із заявою про те, що 07.05.2014 йому виповнилось 60 років, у якій просив не нараховувати йому єдиний внесок з 01.06.2014.

23.08.2018 ГУ ДФС у Київській обл. було складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-729-17/132 , відповідно до якої позивачу визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 22 156, 13 грн. Вказану вимогу отримано позивачем 05.10.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушені відповідачем, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України № 2464-VI від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VI).

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що пенсіонером є особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII трудові пенсії діляться на пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсій за віком.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено з військової служби за віком. Правовою основою звільнення слугувало Тимчасове положення про проходження військової служби особами офіцерського складу (далі - Тимчасове положення), затверджене Указом Президента України №174/93 від 13.05.1993.

У редакції, чинній на час звільнення позивача, абз. 1 пп. б п.65 Тимчасового положення визначено, що офіцери можуть бути звільнені з військової служби за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі. Окремі категорії осіб офіцерського складу, перелік яких затверджується Міністром оборони України, за їх згодою можуть бути звільнені з військової служби за віком, якщо їм до досягнення встановленого граничного віку залишилося п'ять і менше років за умови наявності у них права на одержання пенсії за вислугу років.

Матеріали справи містять копію витягу з наказу Міністра оборони України з особового складу №02074 від 29.08.1994 про звільнення ОСОБА_1 на 5 років раніше досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Відповідно до п. 62. Тимчасового положення, пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", а офіцерів, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, - також і Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Частина перша статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ, у редакції, чинній на час звільнення) передбачала, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугою строків служби. У подальшому, категорію "вислуга строків служби" законодавець замінив "вислугою років" (Закон України №103/96-ВР від 25.03.1996).

Відповідно до ст. 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з приписами ст. 7 Закону 2262-ХІІ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Таким чином, судом встановлено, що позивач звільнений з військової служби за віком та отримував пенсію саме за вислугу років.

Як вбачається зі змісту ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI, звільняються від сплати єдиного внеску особи, які обрали спрощену систему оподатковування, є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Тобто критерієм звільнення від сплати єдиного внеску разом із фактом отримання пенсії чи соціальної допомоги, є наявність в особи, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу пенсіонера за віком чи особи з інвалідністю, який встановлюється за наявністю визначених законом умов.

Стаття 26 Закону №1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначала умови призначення пенсії за віком. Згідно з положеннями частини першої вказаної статті, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Системно дослідивши та порівнявши норми Закону 2262-ХІІ (у редакції,чинній на час призначення пенсії позивачу за вислугу років) та норми Закону №1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), суд дійшов висновку, що позивач мав необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком.

Як вбачається із матеріалів справи 20.05.2014 позивач звернувся до Білоцерківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області із заявою про те, що 07.05.2014 йому виповнилось 60 років, у якій просив не нараховувати йому єдиний внесок з 01.06.2014.

Таким чином, 07.05.2014 у позивача виникло право на призначення пенсії за віком.

Проаналізувавши законодавство з питань пенсійного забезпечення, збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування суд дійшов висновку, що позивач звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Лише факт отримання пенсії за вислугу років не може позбавляти позивача пільг, які встановлені для осіб, що отримують пенсію за віком, адже позивач має право і на отримання пенсії за віком.

Окрім того, суд звертає увагу на правову позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні від 26.11.2013 №1-14/2013 (№11-рп/2013), зі змісту якого вбачається, що право на пенсію за віком особа набуває після досягнення загальновизначеного пенсійного віку, пенсійного віку, встановленого спеціальним законодавством, а також у разі дострокового виходу на пенсію за певних обставин.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що фізичні особи-підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, не є пенсіонерами за віком у розумінні Закону № 2464-VI і зобов'язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальних підставах, і що аналогічна правова позиція підтримується Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014 у справах №№ 21-57а14, 21-70а14, 21-25а14 та Державною фіскальною службою України у листах від 01.09.2015 №8285/3/99-99-17-03-03-14, від 26.12.2017 № 3135/Д/99-99-13-02-01-14/ІПК.

У постановах від 15.04.2014 у справах №21-57а14 та №21-70а14 Верховним Судом України зазначено, що за змістом частини четвертої статті 4 Закону №2464 фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку, чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням віку) та отримують відповідно до закону пенсію.

У постанові від 15.04.2014 у справі №21-25а14 Верховним Судом України вказано, що особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Таким чином, постанови Верховного Суду України від 15.04.2014 у справах №№21-57а14, 21-70а14 та 21-25а14 не містять аналогічної правової позиції як про те зазначає відповідач, а листи Державної фіскальної служби не обов'язкові для врахування судом та не є джерелом права.

За таких обставин та враховуючи, що на позивача поширюються пільги, закріплені ч.4 ст.4 Закону №2464-VІ, які звільняють від сплати єдиного внеску, суд встановив, що в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 безпідставно відображено нарахування єдиного внеску в сумі 22 156, 13 грн., що свідчить про відсутність підстав для формування відповідачем спірної вимоги.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів того, що позивач звертався до податкового органу із заявою про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, та уклав договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Посилання відповідача на те, що пільги, закріплені ч.4 ст.4 Закону №2464-VІ, не застосовуються до ФОП ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки, як встановлено судом вище, позивач звільнений від сплати єдиного внеску.

Таким чином, на підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги ГУ ДФС у Київській обл. про сплату боргу (недоїмки) №Ф-729-17/132 від 23.08.2018 на суму 22 156,13 грн.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності прийнятої вимоги.

Частиною першою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства суд передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Щодо судових витрат суд зазначає, що за заявою позивача, яка надійшла до суду 30.11.2018, ухвалою від 07.12.2018 позивачу повернено судовий збір, оскільки він є звільненим від сплати на підставі п.10 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI. Отже, судовий збір стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 23.08.2018 № Ф-729-17/132 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 22 156, 13 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 11 лютого 2019 р.