Рішення № 79753031, 11.02.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 лютого 2019 року Справа № 280/195/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (83025, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Гагаріна, буд. 2-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 41248629)

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати противоправними дії відповідача що до припинення виплати пенсії позивачу;

зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії довічно та виплатити заборгованість за весь період, починаючи з дня зупинення виплати пенсії позивачу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що є пенсіонером за віком та є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою. Зазначає, що деякий час позивач отримувала пенсію, пізніше виплата пенсії була припинена з невідомих позивачу причин. Після звернення до відповідача представником позивача із адвокатським запитом стосовно пенсійного забезпечення отримала відповідь в якій відповідач відмовився надавати інформацію посилаючись на ЗУ «Про інформацію». Позивач вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсії є незаконними, протиправними та порушують її конституційні права.

Ухвалою судді від 16.01.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судовому засіданні 11.02.2019.

29.01.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 3763), в якому заперечує проти задоволення позову, виходячи з того, що виплата пенсії позивачу здійснювалась з 01.09.2014 та продовжувалась до 29.06.2016. Зазначає відповідач, починаючи з 01.03.2016 виплата пенсії позивачу була зупинена у зв’язку з закінченням строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. В абз.6 п. 6 Порядку 509 визначено, довідка, видана до 20.06.2016, у якій у якій адресою фактичного місця проживання вказано адресу місцезнаходження органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права, її підрозділу, будь - якого іншого приміщення, за якою внутрішньо переміщена особа фактично не проживає, підлягає перереєстрації до 20 липня 2016 року. Для цього внутрішньо переміщена особа особисто або через законного представника (у випадках, передбачених абзацами першим - шостим пункту 2 цього Порядку) звертається за видачею довідки до уповноваженого органу, а раніше видана їй довідка вилучається, про що вноситься відповідні записи до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Довідка, зазначена в абзаці шостому цього пункту, не перереєстрована у встановлений строк, не є дійсною, про що вноситься відповідний запис до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Довідка видана позивачу 27.02.2015 № НОМЕР_2 анульована, у зв'язку з закінченням терміну дії. Також зазначає, що позивачем пропущений строк звернення до суду.

Ухвалою суду від 30.01.2019 представнику відповідача було відмовлено у задоволені клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

На виконання вимог ухвали суду від 16.01.2019 в частині витребування доказів Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Запоріжжя було надані витребувані документи.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України та зареєстрована за адресою: Петровського, 123БАДРЕСА_2, що підтверджується копією її паспорта громадянина України серії ВВ 074535.

Позивач є пенсіонером за віком, про що свідчить копія її пенсійного посвідчення №1800820029, виданого 05.09.2011.

Відповідно до довідки від 27.02.2015 № НОМЕР_2 фактичним місцем проживанням позивача є: м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, б. 32, кв. 15.

Позивач перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що на час звернення до суду пенсійні виплати ОСОБА_1 не поновлено, в зв’язку з чим представник позивач звернувся із адвокатським запитом до відповідача з проханням роз’яснити причини невиплати пенсії та з якого періоду виплата пенсії була припинена.

Листом від 13.07.2018 №12541/02 відповідач відмовив представнику ОСОБА_1 у наданні інформації, посилаючись на ЗУ «Про інформацію».

Із витребуваних документів від відповідача та наявної інформації у відзиві на позовну заяву, судом встановлено, що позивачу була зупинена виплата пенсії з 01.03.2016. Причиною зупинення виплати пенсії ОСОБА_1, було закінчення терміну дії довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Не погодившись з протиправними діями відповідача стосовно не виплати пенсії позивачу, представник позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване в Законі України № 1058-ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та в Законі України №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок призначення, нарахування та виплати пенсії. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягай встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсій страховий стаж. Питання виплати пенсій врегульовані ст. 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом України визначається порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням. Таким чином, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» або будь-яким іншим законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які мають статус внутрішньо переміщених.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Вказаний перелік є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом. Жодна з цих підстав відповідачем не була застосована для припинення виплати пенсії. Окреме рішення про припинення виплати пенсії відповідачем не виносилось, письмова інформація про припинення виплати пенсії територіальним органом Пенсійного фонду не надсилалась.

Крім того, суд зазначає, що згідно з п. 5 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про облік внутрішньо переміщених осіб" від 01.10.2014 № 509, довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., у якій адресою фактичного місця проживання вказано адресу місцезнаходження органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права, її підрозділу, будь-якого іншого приміщення, за якою внутрішньо переміщена особа фактично не проживає, підлягає перереєстрації до 20 липня 2016 року. Для цього внутрішньо переміщена особа особисто або через законного представника (у випадках, передбачених абзацами першим - шостим пункту 2 цього Порядку) звертається за видачею довідки до уповноваженого органу, а раніше видана їй довідка вилучається, про що вносяться відповідні записи до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Також, за приписами ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

З матеріалів справи вбачається, що довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції ОСОБА_1 була видана 27.02.2015, тобто до 20 червня 2016 року, а тому вона діє безстроково.

У відповідності до вимог ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" вказана довідка не скасовувалася.

Отже, посилання відповідача на закінчення строку дії довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, є безпідставними.

Таким чином, відповідач припинив виплату пенсії ОСОБА_1, не приймаючи рішення у відповідності до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», при тому, що жодним законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які мають статус внутрішньо переміщених.

На думку суду, право громадянина на отримання призначеної йому пенсії не можна пов’язувати з такою умовою, як постійне проживання або перебування за місцем реєстрації місця проживання. Будь-які висновки органів соціального захисту про відсутність осіб за місцем проживання, перебування чи реєстрації, а також рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (яка була створена виконавчим органом міської ради на підставі ПКМУ від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам»), яке фактично слугувало підставою для припинення виплати пенсії позивачу, ніяким чином не є таким рішенням у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону України №1058-ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічний висновок викладений у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі, викладений у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року (справа №805/402/18, провадження №Пз/9901/20/18), згідно якого визнано протиправним та скасовано розпорядження Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 березня 2017 року про припинення виплати пенсії до з'ясування та зобов'язано відновити виплату призначеної їй пенсії за віком з 01 квітня 2017 року.

Суд зазначає, що справа №280/195/19, є аналогічною із вказаною зразковою справою.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2016 року.

Разом з тим, вимога позивача в частині поновлення виплати пенсії довічно, задоволенню не підлягають, оскільки вона є передчасною та суд не наділений повноваженнями вирішувати питання на майбутнє.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду із даними позовними вимогами, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів..

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно положень статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні її пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення.

Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі “Мельник проти України” № 23436/03).

Оскільки судом встановлено, що припинення виплати пенсії позивачу є протиправною дією суб'єкта владних повноважень, - то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Вказаний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 по справі № 646/6250/17.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 та ч.5 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою суду від 16.01.2019 відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

В зв’язку з чим сума судового збору підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (83025, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Гагаріна, буд. 2-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 41248629) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя поновити виплату пенсії та виплатити заборгованість ОСОБА_1 за весь період, починаючи з 01.03.2016 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Присудити на користь Спеціального фонду Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Гагаріна, буд. 2-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 41248629).

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.02.2019.

Суддя А.В. Сіпака