Рішення № 79750754, 11.02.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/6350/18

провадження №2/489/294/19

Заочне рішення

Іменем України

11 лютого 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Коденко К.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра»), треті особи - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі ВПВР), Корабельний відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Корабельний ВДВС), Інгульський відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Інгульський ВДВС), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про зняття арешту з майна

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом прозобов'язання зняти арешту з квартири АДРЕСА_1, накладеного державними виконавцями.

В обґрунтування вимог вказала, що 14.06.2013 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-8973/10, виданого 17.05.2011 Шевченківським районним судом міста Києва, про стягнення з іпотекодавця ОСОБА_3 на користь іпотекодержателя ПАТ КБ «Надра» проведені прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, що належала боржнику ОСОБА_3 За результатами прилюдних торгів вона стала переможцем, про що державним виконавцем ВПВР Кравчуком А.О. складно акт про реалізацію предмета іпотеки від 02.07.2013 та 12.08.2013 вона отримала свідоцтво про право власності на квартиру. Проте, при реалізації квартири з прилюдних торгів державним виконавцем не були вжиті заходи із зняття арешту з квартири, про що їй стало відомо у вересні 2018 року. Вирішити спір в досудовому порядку не можливо, так як за повідомленням відділів державної виконавчої служби через знищення матеріалів виконавчого провадження підстави для зняття арешту відсутні.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі представника ОСОБА_5 у відзиві вказав, що позивачем пропущений строк позовної давності, а Фонд є неналежним відповідачем у справі. Належним відповідачем є ПАТ КБ «Надра», відносно якого здійснюється ліквідаційна процедура і уповноваженою особою Фонду на ліквідацію цього банку призначена ОСОБА_6

Інгульський ВДВС в поясненнях вказав, що матеріали виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_3 знищені у зв'язку із закінченням строку зберігання, тому неможливо встановити наявність підстав для зняття арешту з нерухомого майна . Крім того, свідоцтво про право власності на квартиру ОСОБА_1 видано 12.08.2013, а до суду вона звернулася 18.10.2018, тобто з пропуском строку позовної давності. Одночасно позивачу роз'яснено, що відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття арешту з майна є судове рішення, що набрало законної сили.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22.10.2018 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного поводження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою цього суду від 26.12.2018 за клопотанням позивача здійснено заміну неналежного відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на належного відповідача - ПАТ КБ «Надра» та залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Інші учасники судового розгляду до суду не з'явилися, про судове засідання повідомленні належним чином, причини неявки суду не повідомили, що не перешкоджає розгляду справи на підставі наявних у справі доказів і ухвалення відповідно до вимог статті 280 ЦПК України заочного рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що 02.07.2013 Філією 15 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» проведені прилюдні торги з реалізації трикімнатної квартири АДРЕСА_2, що була предметом іпотеки і належала боржнику ОСОБА_3 Переможцем прилюдних торгів визнано ОСОБА_1, про що державним виконавцем складено Акт про реалізацію предмета іпотеки від 02.07.2013.

12.08.2013 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. позивачу видане свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 яке зареєстровано в реєстрі за 1577.

Як пояснила позивач, у вересні 2018 року вона мала намір розпорядитися своєю власністю, в ході чого їй стало відомо про накладені державними виконавцями на квартиру обтяження, які не були зняті після придбання нею квартири з прилюдних торгів. Вона звернулася до органів державної виконавчої служби із письмовими вимогами про зняття арешту з нерухомого майна, в чому їй відмовлено з посиланням на те, що матеріали виконавчого провадження знищені та роз'яснено право на звернення до суду.

Із наданої на запит позивача відповіді ВПВР від 13.09.2018 № 2.1-35/7084 вбачається, що на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 30474012 з виконання виконавчого листа № 2-8973/10, виданого 17.05.2011 Шевченківським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» коштів у розмірі 659198,92 грн. Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчий лист повернуто стягувачу 23.12.2013 на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», а матеріали виконавчого провадження знищені у зв'язку з закінченням строку зберігання, про що складений акт про вилучення виконавчих проваджень на знищення від 30.01.2017. Тому в державного виконавця відсутні матеріали виконавчого поводження для прийняття рішення щодо припинення записів про обтяження квартири АДРЕСА_3.

Згідно відповіді Інгульського ВДВС від 03.10.2018 № 59283, станом на 03.10.2018 на виконанні у відділі не перебуває виконавчий лист № 2-8973/10, виданий 17.05.2011 Шевченківським районним судом міста Києва, та державним виконавцем відділу реалізація квартири не здійснювалася. Одночасно роз'яснено положення статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» щодо зняття арешту з майна за рішенням суду.

Аналогічна відповідь була надана позивачу Корабельним ВДВС.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 19.11.2018 підтверджується, що власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 Підстава виникнення права власності: свідоцтво, серія та номер: 1577, видане 12.08.2013 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т.

Згідно актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень в реєстр містить наступні записи про обтяження:

2086520 від 18.10.2012, внесений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.10.2012, винесеної у виконавчому провадженні № 30474012 старшим державним виконавцем ВПВР Кравчуком А.О.;

2086448 від 05.04.2011, внесений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 05.04.2011, винесеної державним виконавцем Корабельного ВДВС Баришніковим А.Д.;

2086335 від 23.09.2010, внесений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження б/н від 23.09.2010, винесеної старшим державним виконавцем Корабельного ВДВС Ткаченко М.П.;

2086142 від 17.09.2010, внесений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження б/н від 17.09.2010, винесеної старшим державним виконавцем Корабельного ВДВС Ткаченко М.П.;

2086062 від 08.07.2009, внесений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження б/н від 08.07.2009, винесеної старшим державним виконавцем Корабельного ВДВС Квашенко С.С.

2086009 від 12.05.2009 (2085972 від 12.08.2013, перенесений запис 8706915 від 12.05.2009), внесений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 166666 від 12.05.2009, винесеної старшим державним виконавцем Корабельного ВДВС Ткаченко М.П.;

2085972 (8258677) від 03.12.2008, внесений на підставі постанови АВ № 915912 від 03.12.2008, винесеної державним виконавцем Ленінського ВДВС Шлапак О.О.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2015 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз'яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення

Питання щодо зняття арешту з майна на час звернення позивача до відділів державної виконавчої служби врегульоване статтею 59 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження», за змістом якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина 1).

Відповідно до частин 4, 5 наведеної статті, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Пунктом 9.9. розділу 9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 N 2274/5, передбачено, що строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) року, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

За положеннями частини 1 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», в чинній редакції, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

З аналізу наведених норм слідує, що посадові особи виконавчої служби наділені повноваженнями зняти арешт з майна лише у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого законом, після відновлення виконавчого поводження, якщо його було знищено, та не наділені повноваженнями щодо зняття арешту з майна у разі знищення виконавчого провадження, його за спливом строку зберігання. У такому випадку, арешт може бути знятий за рішенням суду.

З аналізу наведених норм слідує, що виконавці наділені повноваженнями із зняття арешту з майна лише у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого законом, після відновлення виконавчого поводження, якщо його було знищено. У іншому випадку, арешт може бути знятий за рішенням суду.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову шляхом скасування арешту з майна, через накладення державними виконавцями якого позивач позбавлена права вільного володіння та розпорядження нерухомим майном, набутим нею з прилюдних торгів, скасування якого в досудовому порядку державними виконавцями на теперішній час не можливе у зв'язку із знищенням виконавчого провадження.

Твердження третіх осіб про пропуск позивачем строку позовної давності суд вважає помилковими.

Так, в пункті 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2015 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз'яснено, що на позовні вимоги про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна поширюється передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності. Перебіг цього строку починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про арешт (опис) належного їй майна.

У ході розгляду справи з пояснень позивача встановлено, що про арешт квартири їй стало відомо у вересні 2018 року. До цього часу вона була впевнена, що після придбання квартири з прилюдних торгів державним виконавцем відповідно до вимог Законну України «Про виконавче провадження» були вжиті усі необхідні заходи, пов'язані з відчуженням їй квартири. Доказів, які спростовували доводи позивача, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущений, а її порушене право підлягає захисту у спосіб, вказаний вище.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до статті 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704,80 грн., витрати на сплату якого були понесені позивачем при зверненні до суду.

Керуючись статями 12, 13, 259, 263- 265, 268, 280, 289 ЦПК України, суд

вирішив:

Цивільний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати арешт з квартири № АДРЕСА_5 та належить ОСОБА_1 на праві власності, а саме накладений на підставі:

постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.10.2012, винесеної у виконавчому провадженні № 30474012 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у миколаївській області Кравчуком А.О., запис про обтяження 2086520;

постанов державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції б/н від 05.04.2011, б/н від 23.09.2010, б/н від 17.09.2010, б/н від 08.07.2009, АА № 166666 від 12.05.2009, записи про обтяження 2086448, 2086335, 2086142, 2086062, 2086009, 2085972;

постанови Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції АВ № 915912 від 03.12.2008, записи про обтяження 2085972, 8258677.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Надра» на користь ОСОБА_1 судовийзбір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1, місце реєстрації: АДРЕСА_4;

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», місцезнаходження: м.Київ, вул. Січових Стрільців, 15;

треті особи:

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, місцезнаходження: м.Миколаїв, вул. Адміральська, 27/1;

Корабельний відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, місце знаходження: м.Миколаїв, вул. Океанівська, 1 А;

Інгульський відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, місцезнаходження: м.Миколаїв, вул. Космонавтів, 61;

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17.

Повний текст судового рішення складено 12 лютого 2019 року.

Суддя І.В.Коваленко