Вирок № 79749691, 12.02.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/8479/17

(1-кп/199/30/19)

ВИРОК

іменем України

12.02.2019 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Воробйова В.Л.

при секретарі - Опацької Н.О.

за участю прокурора - Антоненка Т.С.

захисника - Цормунтяна Г.Х.

потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників потерпілих - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпро кримінальне провадження №12017040000001192 за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя міста Дніпро, громадянина України, з середньою освітою, начальника виробництва ТОВ «Вептрейд» «Баварія Профіль», одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 проживаючого за адресою АДРЕСА_2 не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ІНФОРМАЦІЯ_8 приблизно о 06 годині 56 хвилин водій ОСОБА_6, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21011» НОМЕР_3 який належить на праві власності ОСОБА_8, здійснював рух у м.Дніпро по вулиці Передовій, зі сторони вулиці Мінусінської, в напрямку вулиці Широкої.

Під час руху в зазначений час по проїзній частині вулиці Передової міста Дніпро, поблизу будинку №309, водій ОСОБА_6 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, при відсутності зовнішніх факторів, що змушували його порушувати ті або інші вимоги Правил дорожнього руху України.

При цьому під час руху водій ОСОБА_6, проявляючи злочинну самовпевненість, але легковажно розраховуючи на відвернення наслідків, маючи об'єктивну можливість виявити велосипедиста ОСОБА_9, який рухався на велосипеді «Україна» біля правого краю проїзної частини дороги вулиці Передової зі сторони вулиці Мінусінської в напрямку вулиці Широкої у попутному з автомобілем напрямку, не вжив своєчасно заходів для зменшений швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкод, в результаті чого допустив зіткнення передньою правою частиною автомобіля з задньою частиною велосипеду під керуванням ОСОБА_9

Своїми діями водій ОСОБА_6 грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України (далі по тексту скорочено ПДРУ):

-п.1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»;

-п.1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

-п.2.3.(б) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

-п.12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;

-п.13.1 «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу».

Порушення п.12.3 ПДРУ водієм ОСОБА_6 знаходиться з технічної точки зору в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної події (далі по тексту скорочено ДТП), в результаті якої ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла; численних саден на голові; обличчі; лівій верхній кінцівці та ніжних кінцівках; численних синців на голові, обличчі та лівій нижній кінцівці; рани на обличчі та лівій гомілці; численні дефекти з крововиливами у слизовій оболонці губ; крововиливи у товщу м'яких покривних тканин голови; перелом потиличної кістки праворуч; крововиливи під м'якими мозковими оболонками; крововиливи у речовину головного мозку; перелом тіла кістки нижньої щелепи ліворуч з крововиливами у м'які тканини навколо; великовогнищеві крововиливи під плевру легень та тканину легень; численні крововиливи у м'які тканини лівого стегна у всіх третинах по всіх поверхнях з переходом на проекцію колінного суглоба по зовнішньо-задньо-внутрішній поверхні та на зовнішньо-задню-внутрішню поверхню лівої гомілки у верхній третині; перелом лівої малогомілкової кістки у верхній третині; переломи 2-7-го ребер праворуч з крововиливами у м'які тканини навколо.

Виявлені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла виникли в короткий проміжок часу, не задовго до настання смерті, від дії твердого предмету, предметів), чи о такий (такі), за умов ДТП, тобто при ударі об виступаючі частини велосипеду або його деталі, ударі виступаючими частинами транспортного засобу, з послідуючим закиданням та відкиданням і контактом з дорожнім покриттям або ґрунтом, у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до настання смерті, за умов ДТП, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_10 о 06 годині 56 хвилин.

Обвинувачений ОСОБА_6 провину визнав повністю. Суду показав, що він, маючи стаж керування транспортними засобами п'ять місяців, в умовах пахмурної погоди та дощу, ІНФОРМАЦІЯ_8 року близько 06 години 56 хвилин, керуючи автомобілем «ВАЗ-21101» НОМЕР_3 рухався по вул.Передовій з боку вул.Мінусінської у напрямку вул.Широкої у м.Дніпро зі швидкістю приблизно 50-60 км/на год. Під час руху вантажний автомобіль, який рухався у зустрічному напрямку, осліпив його світлом своїх фар, з-за чого він одразу не зупинився, як це вимагали ПДРУ, а уникаючи можливе зіткнення з зустрічним автомобілем прийняв праворуч, де на відстані від себе близько 1-1,5 м. побачив велосипедиста, прийняв ліворуч, але автомобілем «зачепив» велосипедиста, який рухався по проїзній частині дороги. Зупинивши свій автомобіль, підбіг до нього, викликав швидку та поліцію, але внаслідок ДТП велосипедист отримав тілесні ушкодження та ознак життя не подавав. Повністю визнає порушення ним при керуванні автомобілем всіх пунктів правил дорожнього руху, що спричинили ДТП за його участі та смерть велосипедиста від отриманих тілесних ушкоджень.

Потерпіла ОСОБА_2 від дачі показань суду відмовилася.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, згідно якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, п.1,2,3,4 ч.1 ст.368 КПК України, суд вважає, що мало місце діяння, у вчинені якого обвинувачуються ОСОБА_6, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та він винуватий у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, що підтверджується доказами, отриманими під час кримінального провадження, долученими судом та дослідженими під час судового розгляду, а саме:

-протоколом огляду місця ДТП від ІНФОРМАЦІЯ_8 року, схемою та фототаблицею до протоколу, що ДТП за участю водія ОСОБА_6 та велосипедиста ОСОБА_9 сталася в районі будинку № 309 по вул.Передовій у м.Дніпро; у похмуру погоду, без опадів; стан покриття - асфальтобетон, вологий, чистий. Автомобіль «ВАЗ-21011» № НОМЕР_3, який визнаний речовим доказом, має пошкодження: деформоване праве крило з переду; розбите - лобове скло, передня права блок фара, деформований дах з правої сторони. Велосипед «Україна», який визнаний речовим доказом, має пошкодження: деформоване колесо позаду, задній щиток зламаний у місці його технологічного кріплення. Також оглянуто труп ОСОБА_9, який лежав горизонтально на животі, незначно на лівому боці, обличчям до низу. Штани по зовнішньому бічному шву розірвані. Труп на дотик прохолодний на відкритих ділянках тіла та теплий під одягом. На обличчі маються накладання темно-червоної рідини, що нагадує кров;

-висновком від 25.10.2917 року щодо медичного огляду, з якого вбачається, що ОСОБА_6 під час ДТП не перебував у стані сп'яніння;

-копією свідоцтва серії НОМЕР_4 від 30.10.2017 про смерть ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_8 у місті Дніпрі;

-висновком експерта № 6/10.2/1068 від 01.11.2017 року, що робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля «ВАЗ-21011», на момент експертного огляду, знаходиться в працездатному стані, при цьому в ході огляду зазначеного автомобіля було встановлено, що основні ушкодження, пов'язані із ДТП, зосереджені в передній праві частині автомобіля;

-висновком експерта № 6/10.4/1067 від 15.11.2017 року та фототаблицею до протоколу, що місце зіткнення автомобіля «ВАЗ-2101» та велосипеда «Україна» в повздовжньому напрямку розташоване на правій смузі проїзної частини дороги на деякій відстані перед фрагментом пластику за напрямком руху в бік вул. Широкої. Встановити експертним шляхом на якій саме відстані, а також як розташувалося місце зіткнення щодо меж проїзної частини дороги та нерухомих орієнтирів (у метрах) в поперечному напрямку не надається можливим. Форма, локалізація, напрямок утворення ушкоджень автомобіля «ВАЗ 2101» та велосипеда «Україна» збігаються в тому випадку, якщо при первинному контактуванні їхні повздовжні вісі перебували під кутом 0 плюс мінус 5 градусів відносно повздовжньої вісі автомобіля;

-висновком експерта № 2098 від 01.11.2017 року та схематичним зображення тілесних ушкоджень на тілі трупа ОСОБА_9, що в результаті ДТП ОСОБА_9 були причинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла: численних саден на голові, обличчі, лівій верхній кінцівці та нижніх кінцівках, численних синців на голові, обличчі та лівій нижній кінцівці, рани на обличчі та лівій гомілці, численні дефекти з крововиливами у слизовій оболонці губ, крововиливи у товщу м'яких покривних тканин голови, перелом потиличної кістки праворуч, крововиливи під м'якими мозковими оболонками, крововиливи у речовину головного мозку, перелом тіла кістки нижньої щелепи ліворуч з крововиливами у м'які тканини навколо, великовогнищеві крововиливи під плевру легень та тканину легень, численні крововиливи у м'які тканини лівого стегна у всіх третинах по всіх поверхнях з переходом на проекцію колінного суглоба по зовнішньо-задньо-внутрішній поверхні та на зовнішньо-задню-внутрішню поверхню лівої гомілки у верхній третині, перелом лівої малогомілкової кістки у верхній третині, переломи 2-7-го ребер праворуч з крововиливами у м'які тканини навколо. Розміри та вага серця збільшені, на дотик зів'яле, із заокругленою верхівкою, атеросклероз судин головного мозку, серця, аорти, кардіосклероз. Під ендокардом у товщі сосочкових м'язів крововиливи у вигляді «язиків полум'я», крапкові крововиливи під плевру легень, рідкий стан крові.

При судово-медичній експертизі трупа виявлені вище зазначені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла виникли у короткий проміжок часу незадовго до настання смерті, від дії твердого предмету (предметів), чи о такий (такі), не виключено, що вони виникли за умов ДТП, тобто при ударі об виступаючі частини велосипеду або його деталі, ударі виступаючими частинами транспортного засобу, з послідуючим закиданням та відкиданням і контактом з дорожнім покриттям або ґрунтом, у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до настання смерті та знаходяться у причинному зв'язку з настанням смерті.

Смерть його настала від сумісної тупої травми тіла, яка супроводжувалася переломами кісток скелету, з ушкодженнями внутрішніх органів та тканин, та ускладнилася розвитком травматичного шоку.

Враховуючи переважне розташування тілесних ушкоджень, можливо припустити, що первинний контакт відбувся у задню дещо ліву поверхню тіла.

При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі з трупа не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти;

-протоколом огляду відеозапису від 02.11.2017 року, знятого на камеру відеоспостереження, розташованої на прибудинковій території домоволодіння №378 по вул. Передовій у м.Дніпро, який записано на компакт диск, визнаний речовим доказом, згідно якої зафіксований механізм ДТП в темний час доби, коли електроосвітлення вимкнулося, яка мала місцеІНФОРМАЦІЯ_8 приблизно о 06-56 годині в районі будинку №309 по вул.Передовій у м.Дніпро за участю автомобіля «ВАЗ-21011» НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_6 та велосипеда «Україна» під керуванням ОСОБА_9; згідно відеозапису відбулося зіткнення передньою правою частиною автомобіля з задньою частиною велосипеду. Після зіткнення тіло велосипедиста підлітає до гори. При цьому автомобіль, що скоїв зіткнення з велосипедистом продовжив рух та через деяку відстань зупинився у правого краю проїжджої частини дороги по напрямку його руху;

-протоколом проведення слідчого експерименту, схемою та фото-таблицею від 10.11.2017 року за участю обвинуваченого ОСОБА_6, який на місці скоєння кримінального правопорушення вказав на механізм ДТП - наїзд в районі будинку №309 по вул.Передовій у м.Дніпро на велосипедиста ОСОБА_9 та підтвердив свої показання щодо обставин ДТП, які викладені в обвинувальному акті:

-висновком судової автотехнічної експертизи № 6/10.1/1148 від 22.11.2017 року, що в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДРУ. В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.12.3 ПДРУ, що з технічної точки зору знаходилося в причинному зв'язку з даною ДТП. Технічна можливість запобігти зіткнення для водія ОСОБА_6 визначалася своєчасним виконанням ним вимог п.12.3 ПДРУ, та для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати їх. В даній дорожній обстановці водій велосипеда ОСОБА_9 повинен був діяти відповідно до вимог п.1.5 ПДРУ. В даній дорожній обстановці дії водія велосипеда ОСОБА_9 не суперечили вимогам п.1.5 ПДРУ. При заданому механізмі події технічна можливість запобігти зіткнення не визначалась односторонніми діями водія велосипеда ОСОБА_9;

-показаннями суду свідка ОСОБА_10, що ІНФОРМАЦІЯ_8 у ранковий час доби, він рухався по вул. Передовій на велосипеді, попереду нього на відстані також на велосипеді рухався його брат - ОСОБА_9 Під час руху він побачив велосипед ОСОБА_9, його самого, який лежав на асфальті та невідомого йому ОСОБА_6, який стояв поряд. Вказує, що сам механізм ДТП він не бачив. ОСОБА_6 повідомив йому про обставини пригоди, був у шоковому стані, сказав, що його автомобіль стоїть трохи далі.

-показаннями суду потерпілого ОСОБА_3, що свідком ДТП він не був, але йому ІНФОРМАЦІЯ_9 у період часу з 07-10 по 07-15 години зателефонувала сестра - ОСОБА_2 та повідомила, що їх батько ОСОБА_9 потрапив у ДТП. По приїзду на місце пригоди, він побачив свого батька - ОСОБА_9, який лежав на асфальті, його велосипед та невідомого чоловіка - ОСОБА_6, його автомобіль стояв неподалік попереду місця пригоди. Обвинувачений ОСОБА_6 оплатив кафе для поминок та через хрещеного пропонував грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. від який він відмовився;

-показаннями суду експерта ОСОБА_11, який підтвердив повністю висновок експертизи технічного стану транспортного засобу № 6/10.2/1068 від 01.11.2017 року;

- відповідно до вимог ст.359 КПК України була здійснена демонстрація відеозапису в залі судового засідання, а саме, відеозапису з камери відеоспостереження, розташованої на прибудинковій території домоволодіння №378 по вул. Передовій у м.Дніпро, згідно якої зафіксований механізм ДТП, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_8 приблизно о 06-56 годині в районі будинку №309 по вул.Передовій у м.Дніпро за участю автомобіля «ВАЗ-21011» НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_6 та велосипеда «Україна» під керуванням ОСОБА_9; відеозапис відповідає обставинам, викладеним у протоколі огляду відеозапису від 02.11.2017 року, знятого на камеру відеоспостереження, розташованої на прибудинковій території домоволодіння №378 по вул. Передовій у м.Дніпро.

Дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що дії ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6, суд керується вимогами ст.65 КК України і враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Учасники судового провадження пропонували суду призначити наступне покарання ОСОБА_6

Прокурор Антоненко Т.С. - «позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення обвинуваченого права керувати транспортними засобами строком на 3 роки».

Обвинувачений ОСОБА_6, захисник ОСОБА_1 - «покарання не пов'язане з позбавленням волі».

Потерпілі ОСОБА_2ОСОБА_3, їх представники ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - «покарання у вигляді реального позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк».

Призначаючи покарання ОСОБА_6, суд враховує, що Конституція України, кримінальне законодавство та практика його застосування свідчить про те, що держава відводить покаранню значну роль у виконанні свого обов'язку забезпечувати охорону прав і свобод людини, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного ладу України від злочинних посягань, забезпечення миру та безпеки людства.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 09.10.2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів та положення ч.2 ст.65 КК України, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_6 скоїв необережний тяжкий злочин, об'єктом якого є безпека руху й експлуатації транспорту, а його додатковим обов'язковим об'єктом - життя та здоров'я особи. Внаслідок ДТП та грубого порушення обвинуваченим ОСОБА_6 ПДР настала смерть пішохода ОСОБА_9

Вказаний злочин з його тяжкими наслідками у вигляді смерті людини несе підвищену суспільну небезпеку і є дуже актуальним питанням для суспільства.

Також, суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.032005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Враховуючи ступінь тяжкості злочину, який вчинив ОСОБА_6, підвищену суспільну небезпеку злочину, думку потерпілих та їх представників, які наполягали на реальному позбавлені волі обвинуваченого, з позбавленням керувати транспортними засобами, характер злочину, якій було скоєно обвинуваченим за наслідком грубого порушення ним правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9

З огляду на викладене, суд вважає, що це свідчіть про небезпеку обвинуваченого для суспільства, і, на думку суду, є обставиною для призначення ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення його права керувати транспортними засобами на певний строк.

Разом з тим, загальні засади призначення покарання спрямовані на забезпечення принципів законності, обґрунтованості, індивідуалізації, гуманності і справедливості, співмірності покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

ОСОБА_6 свою провину визнав повністю, щиро каявся та дав критичну оцінку своєї злочинної поведінки, що характеризує його суб'єктивне ставлення як винної особи до вчиненого злочину, та означає, що обвинувачений визнав свою вину за усіма пунктами висунутого проти нього обвинувачення, дав правдиві свідчення, висловив жаль з приводу вчиненого, негативно оцінював злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання, раніше не судимий, керуючи транспортним засобам в стані сп'яніння не перебував, має на своєму утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_7, а також дружину, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, намагався прийняти міри про відшкодування матеріальних збитків потерпілим в частині поховання загиблого та організації поминального обіду, що судом визнається обставинами, які пом'якшують покарання.

Обставини, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

ОСОБА_6 за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, має постійне місце роботи, відомостей та даних які б його компрометували не має, відсутні відомості, що обвинувачений притягався до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення на транспорті, відсутні відносно нього інші кримінальні провадження, тому, з огляду на викладене, суд вважає можливим, в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.286 КК України, призначити обвинуваченому основне покарання у вигляді мінімального строку позбавлення волі.

При цьому, суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів

Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3, вони же цивільні відповідачі, пред'явили до обвинуваченого ОСОБА_6 та ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» цивільні позови про відшкодування як матеріальної так і моральної шкоди:

-відповідно до уточненої позовної заяви потерпілої ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_6 та ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування заподіяної моральної шкоди: з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у розмірі 38400,00 грн.; з обвинуваченого ОСОБА_6 у розмірі 300000,00 грн.

-відповідно до уточненої позовної заяви потерпілого ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_6 та ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування: з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 23635,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 38400,00 грн.; з обвинуваченого ОСОБА_6 матеріальної шкоди у розмірі 23635 грн. та моральної шкоди 300000,00 грн.

Прокурор Антоненко Т.С. не заперечувала проти задоволення цивільного позову.

Обвинувачений ОСОБА_6, він же цивільний відповідач, та його захисник Цормунтян Г.Х. позовні вимоги визнали частково, оскільки вважають заявлені вимоги завищеними та не обґрунтованими.

Представник цивільного відповідача ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на неодноразові виклики у судові засідання не з'являвся, надав до суду відзив на цивільний позов, згідно якого просить у задоволення позовів до ПАТ «УПСК» відмовити у повному обсязі.

Суд, вислухавши думки учасників судового розгляду, вважає, що є наявність правових підстав для часткового задоволення цивільних позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Вирішуючи заявлений цивільний позов та розмір заявлених вимог щодо відшкодування шкоди, суд враховує наступне.

У відповідності з п.2 ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Згідно ч.1 ст.23 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахування інших обставин, які мають істотне значення, також при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно п.3 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд погоджується зі слушністю доводів цивільних позивачів відносно стягнення з цивільного відповідача - обвинуваченого ОСОБА_6 моральної шкоди, завданої в результаті вчинення останнім відносно них протиправних дій, а також наявністю передбачених законом підстав для її відшкодування, які передбачені ст.ст.11,16, п.1 ч.2 ст.23 ЦК України.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципами виваженості та розумності, при цьому суд враховує фактичні обставини, при яких цивільним позивачам було завдано фізичні та моральні страждання, перенесені потерпілими внаслідок вчиненого відносно них кримінального правопорушення - настання смерті їх батька ОСОБА_9, виходячи з чого суд вважає суму у розмірі 100000,00 гривень, кожному з них, достатньою для компенсації моральної шкоди, завданої ОСОБА_6 в результаті вчинення ним кримінального правопорушення.

Щодо вимог цивільних позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування заподіяної моральної шкоди з ПАТ «УПСК» у розмірі 38400,00 грн., кожному з них, на користь ОСОБА_3 про відшкодування витрат з ПАТ «УПСК» на поховання та спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 23635,00 грн. суд вважає не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Згідно матеріалів кримінального провадження, документів, долучених до провадження та показів учасників процесу, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 на момент скоєння ДТП була застрахована у ПАТ «УПСК»

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик. При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Відповідно до вимог ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом ч.22.1 ст.22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом Закону та ст.1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази мають бути належними та допустимими (ст.ст.58,59 ЦПК України).

Страховик здійснює страхове відшкодування потерпілій особі чи іншій особі, яка має право на отримання відшкодування, в порядку та на умовах, визначених Законом.

Згідно із п.35.1. ст.35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Разом із цим, ч.1 ст.990 Цивільного кодексу України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Таким чином, для отримання страхового відшкодування встановлено спеціальний порядок, який включає в себе обов'язкове подання потерпілим Страховику заяву про страхове відшкодування з наданням документів, перелік яких закріплений у п.35.2. ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у його здійсненні.

Також відповідно до абз.4 п.36.2 ст.36 Закону, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг строку для прийняття страховиком рішення припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Постановою Верховного Суду України від 29.06.2016 року у справі №6-192цс16 зазначено, що право особи на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права виникає (та відповідно перебіг позовної давності починається) з моменту, коли право цієї особи порушене (особа довідалась про порушення свого права), тобто з моменту відмови страховика у виплаті страхового відшкодування.

В матеріалах справи відсутні докази того, що потерпіла ОСОБА_2 зверталась до ПАТ «УПСК» із заявою про страхове відшкодування. Наявна копія заяви ОСОБА_3 до ПАТ «УПСК» про страхове відшкодування, при цьому матеріали справи не містять відомостей про відмову ПАТ «УПСК» у виплаті такого відшкодування.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що цивільними позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було порушено порядок та умови отримання ними страхового відшкодування, а відтак звернення до суду із вказаними позовними вимогами до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, є передчасним.

Щодо вимог цивільного позивача ОСОБА_3 про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_6 у розмірі 23635,00 грн. та ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування: з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 23635,00 грн., суд вважає ці вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази мають бути належними та допустимими (ст.ст.58,59 ЦПК України).

Так ОСОБА_3 звернувся до суду з цивільним позовом в частині відшкодування з ОСОБА_6 матеріальної шкоди у розмірі 23635,00 грн., та одночасно з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 23635,00 грн., однак на підтвердження вказаної матеріальної шкоди ним не надано будь-яких належних та допустимих доказів цьому, а сама позовна заява не містить посилання в чому саме вона полягає.

Також, керуючись ч.2 ст.124 КПК України, суд вважає, що підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта з боку Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у загальній сумі 3163,84 гривень.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368-371,373,374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання та затримання засудженого поліцією.

Цивільний позов задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожному з них, по 100000 (сто тисяч) гривень моральної шкоди.

У задоволенні іншої части позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта: Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у розмірі 3163,84 гривень (одержувач платежу: УДКСУ у Шевченківському районі міста Дніпро Дніпропетровської області; номер рахунку: 31118115700004; МФО: 805012; код ЄДРПОУ: 37989274; найменування установи банку: ГУДКСУ у Дніпропетровської області; призначення платежу: за висновки експертиз - №№6/10.2/1068 від 01.11.2017; 6/10.4/1067 від 15.11.2017; 6/10.1/1148 від 22.11.2017).

Скасувати арешт майна, який було накладено на підставі ухвали від 25 жовтня 2017 року слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Сліщенко Ю.Г.- на автомобіль «ВАЗ-21011», державний номер НОМЕР_3, який зажрестрованний за ОСОБА_8 - (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5) та знаходиться на зберіганні на території спец-майданчика тимчасового тримання автомобілів ПП «Авто-клуб», розташованої за адресою: вулиця Дніпросталівська, 22 м.Дніпро.

У відповідності зі ст.100 КПК України автомобіль «ВАЗ-21011» № НОМЕР_3 повернути власнику транспортного засобу.

Повернути ОСОБА_2 та ОСОБА_3 велосипед «Україна», який належав їх батьку ОСОБА_9 та знаходиться на зберіганні на території спец-майданчика тимчасового тримання автомобілів ПП «Авто-клуб», розташованої за адресою: вулиця Дніпросталівська, 22 м.Дніпро

У відповідності з п.7 ч.6 ст.100 КПК України компакт - диск із відеозаписом дорожньо-транспортної пригоди зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Обвинувачений, прокурор, потерпілі, захисник, представники потерпілих, мають право подати апеляційну скаргу на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська до Дніпровського апеляційного суду.

На підставі ч.6 ст.376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, а потерпілим копію вироку - надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення вироку. Інші учасники судового розгляду мають право отримати копію вироку у суді.

Головуючий: суддя В.Л.Воробйов