Рішення № 79749147, 08.02.2019, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 140/2185/18

Провадження № 2/140/68/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"ЗАОЧНЕ"

08.02.2019 року Немирівський районний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді - Науменка С.М.

за участю: секретаря судового засідання - Затишняка А.О.

учасників справи: представників позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Немирів, цивільну справу № 140/2185/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу в сумі 250000 грн., позов мотивований тим, що 28 серпня 2017 року в м. Тульчині відповідач ОСОБА_4 позичив у позивача ОСОБА_3 гроші в сумі 250000 грн., які останній йому передав в момент написання ОСОБА_4 розписки і які останній зобов'язувався повернути ОСОБА_3 до 01 лютого 2018 року особисто, передавши йому в тій же самій сумі, а саме, 250000 грн.

Про отримання в борг грошей в сумі 250000 грн. та про зобов'язання їх повернути в певний строк відповідач написав розписку в присутності двох свідків. Таким чином, договір позики між нами було укладено в письмовій формі, як передбачено ст. 1047 ЦК України. Інших умов виконання даного договору не встановлювалось.

Однак, після спливу дати повернення боргу відповідач ОСОБА_4 борг позивачу ОСОБА_3 не повернув.

На виконання вимог п. 6 ст. 175 ЦПК України з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до ОСОБА_4 з проханням повернути борг, але борг йому не було повернуто і відповідач заявив, що у нього немає коштів і борг він йому не поверне. ОСОБА_3 декілька раз зверталася до відповідача з проханням повернути борг, але борг відповідач відмовляється повертати, мотивуючи відсутністю у нього коштів, не даючи позивачу ніяких гарантій про повернення боргу. А після звернення до відповідача про повернення коштів останній на дзвінки позивача не відповідає.

Так як відповідач добровільно борг не повертає, позивач вимушений звернутися з позовом до суду про стягнення боргу — грошей в сумі 250000грн. в примусовому порядку. Стягнути дані кошти в сумі 250000грн. можливо лише в примусовому порядку на підставі рішення суду та з пред'явленням виконавчого листа в державну виконавчу службу. Інший спосіб відсутній.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі, просять позов задовольнити.

Відповідач до зали судового засідання неодноразово не з’являвся, про причини неявки суд не повідомляв, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Відзиву суду не надав.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, за правилом ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Власник порушеного права може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства у встановлений строк.

За змістом ст. 610 ЦК України несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідно до розписки від 28.08.2017 року наданої ОСОБА_4, останній 28.08.2017 року отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 250000 грн., які зобов’язався повернути останньому до 01.02.2018 року.

Відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона позикодавець передає у власність другій стороні позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. З моменту передачі коштів договір позики є укладеним. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Отже, судом встановлено, що відповідач заборгував позивачу 250000 грн, які він отримала від позивача і зобов’язався повернути до 01.02.2018, про що власноруч склав вищенаведену розписку. Зазначене підтверджує укладення між сторонами договору позики.

В обумовлений сторонами строк повернення позики відповідач борг не повернув, чим в односторонньому порядку порушив зобов’язання, що витікають з умов договору позики.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строки, встановлені договорами.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що оскільки відповідач ОСОБА_4 не виконує своє зобов’язання по поверненню суми боргу, тому з нього слід стягнути на користь позивача заборгованість, що становить 250000 грн.

В силу ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2500 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 625, 1046, 1047 ЦК України, ст..ст. 5, 10-13, 19, 76-81, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 273, 280, 281 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, серія та номер паспорта АВ 250429, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, серія та номер паспорта АВ 250429, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 грошові кошти у сумі 250000 (двісті п’ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, серія та номер паспорта АВ 250429, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, серія та номер паспорта АВ 250429, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 - 2 500 (дві тисячі п’ятсот) гривень судових витрат по сплаті судового збору

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст.ст.351-356 ЦПК України.

Дата складення повного судового рішення – 12.02.2019 року.

Суддя: (підпис)

Копія вірна ОСОБА_5

Суддя: