Рішення № 79745798, 30.01.2019, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун.№759/11462/17

пр.№2/759/1811/18

30 січня 2019 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря судового засідання Черніченко К.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Київської міської ради, Державної архітектурно- будівельної інспекції України, треті особи: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

у липні 2017 р. заявник звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, з врахуванням уточнених позовних вимог просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом, на об'єкт самочинного будівництва, а саме: житловий будинок під літерою «З» загальною площею 34,3 кв.м., кухня загальною площею 13,9 кв.м., житлову, загальною площею 8,2 кв.м., та житлову, загальною площею 12,2 кв.м.,сарай під літерою «К», площею 9,8 кв.м.; вбиральня під літерою «Л» - 1,0 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_6.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача ОСОБА_6, після смерті якого залишилось спадкове майно у вигляді об'єкту самочинного будівництва. Як зазначено у позові, 28.08.2007 рішенням Святошинського районного суду м. Києва за ОСОБА_6 було визнано право власності на об'єкт самочинного будівництва, а саме: самовільні забудови під літерою «З», кухню загальною площею 13,9 кв.м., житлову - загальною площею 8,2 кв.м., та житлову загальною площею 12,2 кв.м., сарай під літерою «К», площею 9,8 кв.м., розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_2 виділено у користування 0,045 га земельної ділянки АДРЕСА_2 яка прилягає до прибудови під літерою «З»; зобов'язано Київське міське БТІ здійснити відповідну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на об'єкт самочинного будівництва - самовільні забудови під літерою «З», кухню загальною площею 13,9 кв.м., житлову - загальною площею 8,2 кв.м., та житлову загальною площею 12,2 кв.м., сарай під літерою «К», площею 9,8 кв.м., розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_2 Так, ОСОБА_6 при наявності даного рішення суду не встиг зареєструвати право власності на об'єкт самочинного будівництва, так як він помер. Згідно заяви до головного управління земельних ресурсів КМДА від 12.07.2005 від ОСОБА_7, яка була власником будинковолодіння №105, користувалась земельною ділянкою площа якої 2000 кв.м. З них 0,0900 га вона приватизувала, а на земельну ділянку площею 0,045 га вона дала згоду на її передачу ОСОБА_6 для будівництва житлового будинку. Позивач зазначає, що до розподілу земельної ділянки вона проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, а її батько побудував житловий будинок на своїй земельній ділянці, яка виходить на АДРЕСА_1, позивач звернувся до суду про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, побудоване її покійним батьком ОСОБА_6

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача КМР у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки особа яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, а також зазначене будівництво здійснювалося у порушення вимог чинного земельного та містобудівного законодавства, без належних дозвільних документів, а отже є самочинним.

Представник відповідача Державної архітектурно- будівельної інспекції України, у судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомленйи належним чином, у відзиві від 07.08.2018 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки твердженян позивача не підтвердженні належними доказами, а тому вони є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи (а.с. 135-138).

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні проит позовних вимог заперечував.

Представник третьої особи КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» у судове засідання не з'явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив (а.с. 131).

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила (а.с. 105).

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 21.05.2009 серії НОМЕР_1 (а.с. 20).

ОСОБА_6 являється батьком позивача, що підтверджується Свідоцтвом про народження НОМЕР_2 (а.с. 21).

Після смерті ОСОБА_6 залишилось майно, яке складається з житлового будинку під літерою «З» загальною площею 34,3 кв.м., кухні загальною площею 13,9 кв.м., житлову, загальною площею 8,2 кв.м., та житлову, загальною площею 12,2 кв.м.,сарай під літерою «К», площею 9,8 кв.м.; вбиральні під літерою «Л» - 1,0 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16-19).

Судом також встановлено, що 28.08.2007 рішенням Святошинського районного суду м. Києва було визнано за ОСОБА_6 право власності на об'єкт самочинного будівництва - самовільні забудови під літерою «З», кухню загальною площею 13,9 кв.м., житлову - загальною площею 8,2 кв.м., та житлову загальною площею 12,2 кв.м., сарай під літерою «К» площею 9,8 кв.м., сарай під літерою «М» площею 10,6 кв.м. розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_2; виділено у користування ОСОБА_6 0,045 га земельної ділянки АДРЕСА_2, яка прилягає до прибудови під літерою «З»; зобов'язано Київське міське бюро технічної інвентаризації здійснити відповідну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на об'єкт самочинного будівництва - самовільні забудови під літерою «З», кухню загальною площею 13,9 кв.м., житлову - загальною площею 8,2 кв.м., житлову загальною площею 12,2 кв.м., сарай під літерою «К» площею 9,8 кв.м., сарай під літерою «М» площею 10,6 кв.м. розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_2 (а.с. 23).

11.11.2014 постановою державного нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 відмовлено ОСОБА_10 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться у АДРЕСА_2 який належав ОСОБА_6, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок та складу спадкового майна (а.с. 25).

Стаття 1297 ЦК України встановлює обов'язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. А відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за №296/5, видача свідоцтва про право власності на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування»: «Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Якщо будівництво об'єкта нерухомого майна здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини на підставі ст. 1216 ЦК України.

Самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не є об'єктом права власності, тому таке майно не входить до складу спадщини.

Згідно зі ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці.

Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст.ст. 376, 1218 ЦК України, за змістом яких у разі здійснення спадкодавцем самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Це узгоджується з ч. 3 і 5 ст. 376 ЦК України і нормами про спадкування та склад спадщини (ст.ст. 1216, 1218 ЦК України ).

Якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства (ч. 3 і 5 ст. 376 ЦК України ) належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину.

Право вимагати визнання права власності на самочинно збудоване майно відповідно до ч. 3 і 5 ст.376 ЦК України є суб'єктивним цивільним правом, яке переходить у порядку спадкування відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України.

Відповідно до пункту 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.03.2011 прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації. Експлуатація об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється (пункти 10, 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів).

Згідно п. 491 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 № 337 у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на території сільських рад та закінчені будівництвом до 05.08.992, заінтересованою особою може бути особа, за якою закріплені особові рахунки в погосподарських книгах відповідних сільських рад.

Для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на території сільських рад та закінчені будівництвом до 05.08.1992 заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку.

Документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, може також вважатися рішення сільської ради щодо передачі (надання) земельної ділянки у власність або користування; виписку з погосподарської книги, яка надається виконавчим органом сільської ради, сільським головою (у разі, коли виконавчий орган не створений) або відповідною архівною установою; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна (у разі, коли у виписці з погосподарської книги відсутні відомості про технічні характеристики об'єкта нерухомого майна).

Тому, згідно з чинним технічним паспортом, який виготовлено станом на 22.01.2010 року комунальним підприємством «Київським міським бюро технічної інвентаризації», садибний (індивідуальний) житловий будинок, який розташований під номером АДРЕСА_1 відповідає всім технічним вимогам.

Крім того, згідно інформаційної довідки комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 26.06.2017. ПБ-2017 № 1137, повідомляється що: «..згідно з даними реєстрових книг Бюро, жилий будинок АДРЕСА_1 на право власності не зареєстровано».

Відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції України від 21.02.2005 №19-32/319 у випадку смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майнам попередньому власнику та наступному його власнику (спадкоємцю) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Згідно до роз'яснень, наданих у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли до введення в дію Закону України «Про власність» - до 15.04.1991, застосовується діюче на той час законодавство.

Враховуючи той факт, що позивач, до розподілу земельної ділянки проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, а її покійний батько ОСОБА_6 побудував житловий будинок на своїй земельній ділянці, яка виходить на АДРЕСА_1 позивач звертається до суду про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, побудоване її покійним батьком ОСОБА_6 до 1992 року. Отже, право власності на майно, побудоване до 1992 року, виникло з моменту закінчення будівництва, жилий будинок побудований 1964 р, сарай 1968 р., вбиральня 1978 р.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК Україн відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє право на спадщину.

З огляду на те, що відповідно до вимог закону позивач належним чином прийняв спадщину після померлого батька, але у зв'язку з тим, що оскільки померлим не було зареєстровано право власності на нерухоме майно в порядку визначеному законодавством, не може оформити на це майно право власності, що унеможливлює в повній мірі володіти та користуватись ним, а також виходячи з положень ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», за яким рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності на вказане майно, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та визнання за позивачем права на спадкове майно після померлого батька ОСОБА_6

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 13, 48, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст. ст. 16, 321, 328, 1216, 1222, 1223, 1233, 1268-1270 ЦК України, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради, Державної архітектурно- будівельної інспекції України, треті особи: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3) право власності на об'єкт самочинного будівництва, а саме: житловий будинок під літерою «З» загальною площею 34,3 кв.м., кухня загальною площею 13,9 кв.м., житлову, загальною площею 8,2 кв.м., та житлову, загальною площею 12,2 кв.м.,сарай під літерою «К», площею 9,8 кв.м.; вбиральня під літерою «Л» - 1,0 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4.

Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул'яновська

Повний текст судового рішення складено 30.01.2019.