Рішення № 79741970, 29.01.2019, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/1409/18

Провадження № 2/321/35/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.2019 смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Цаплі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Михайлівської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Михайлівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав. Позов мотивований тим, що від шлюбу з відповідачем, що був зареєстрований 21 грудня 2002 року, позивач має чотирьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4. Діти проживають разом з позивачем. Мати дитини - ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, її місцезнаходження не відоме. Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 02 липня 2018 року про стягнення аліментів на користь позивача в розмірі 1/2 частини її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, відповідачем не виконується. ОСОБА_2 з дітьми не спілкується, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не сприяє засвоєнню ними загально визначених норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, тобто ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей. Таким чином, відповідач на протязі тривалого часу, без жодних поважних причин та об'єктивних перешкод, свідомо нехтує батьківством та умисно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву, що містить клопотання про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягає. В раніше призначеному судовому засіданні позивач пояснив, що діти донька та старший син мають психічні захворювання та потребують лікування, однак для надання допомоги шляхом направлення на лікування в медичний заклад необхідна згода обох батьків, а оскільки відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків та покинула дітей, таку згоди отримати немає можливості. Також відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по матеріальному забезпеченні дітей, протягом року аліменти не сплачує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, відзив не подала, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. За таких обставин, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, в порядку статей 280, 281 ЦПК України.

В судове засідання представник третьої особи Орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Михайлівської районної державної адміністрації не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 є батьком, а ОСОБА_2 матір'ю неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 02 липня 2018 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Згідно довідки КУ «Обласної клінічної психіатричної лікарні» ЗОР № 46 від 04 січня 2019 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні в лікарні останнього разу з 26 вересня 2018 року по 24 жовтня 2018 рік, діагноз: Легка розумова відсталість внаслідок перинатальної енцефалопатії з порушенням поведінки. ЗНМ 3 рівня. Аграфія, алексія. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, неодноразово в супроводі батьків звертався на амбулаторний прийом, останнього разу 21 листопада 2017 року, діагноз: Помірна розумова відсталість внаслідок перинатальної патології з порушенням поведінки. ЗНМ. Епісиндром.

Відповідно до довідки КЗ «Любимівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Михайлівської районної ради Запорізької області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, місце реєстрації АДРЕСА_1, з 2017 року не проживає за вказаною адресою, не спілкується з її неповнолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, участь у вихованні сина не приймає. На теперішній час дитина проживає з бабусею та батьком за адресою: АДРЕСА_1. Зі слів бабусі та батька, відомо, що ОСОБА_2 приїжджала в с. Любимівка на початку грудня 2018 року, заходила до дітей, залишила фрукти та цукерки, але з дітьми не спілкувалася.

Згідно відповіді КЗ «Василівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради, ОСОБА_2 - мати учнів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, за час перебування дітей в школі-інтернаті (ОСОБА_6 - з жовтня 2017 року, ОСОБА_3 - з вересня 2018 року) жодного разу їх не відвідала. Не виконує належним чином батьківські обов'язки стосовно здоров'я сина та доньки. Діти потребують лікування, але через відсутність згоди матері не отримують необхідного лікування.

Згідно висновку Михайлівської районної державної адміністрації від 11 вересня 2018 року №03-34/0517, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, по відношенню до її малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9.

Відповідно до матеріалів перевірки від 14 листопада 2017 року, до Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП звернулась ОСОБА_6 із заяво про прийняття мір до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка веде аморальний образ життя, покинула на неї малолітніх хворих дітей, та з 10 жовтня 2017 року не виконує своїх батьківських обов'язків. За результатами розгляду повідомлення зроблено висновок про притягнення гр. ОСОБА_3 до відповідальності за ст. 184 КУпАП після встановлення місця перебування правопорушника.

Приписами ст. 150 СК України встановлено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину, а передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з частиною 4 статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до вимог п. 2 частини 1 статті 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 16 своєї постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негайно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Обставини матеріального забезпечення, соціально-побутові умови проживання і особисті якості відповідача з'ясовувалися службою у справах дітей та судом. Так, судом встановлено, що відповідачка вихованням дітей не займається, коштів на їх утримання не надає.

Характер поведінки відповідачки, її особистості та інші конкретні обставини вимагають позбавлення батьківських прав і не свідчать про наявність підстав збереження батьківських прав з відмовою в позові і попередженням відповідача про необхідність зміни її ставлення до виховання дітей; відсутні підстави для надання переваги інтересам відповідача, а не дітей, які саме в цей час, з урахуванням віку, потребують захисту своїх прав. Головною метою позбавлення батьківських прав при вирішенні цієї справи, суд вважає захист саме інтересів дітей і стимулювання матері щодо належного виконання своїх обов'язків, оскільки позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів малолітньої дитини, і водночас, санкція за протиправну винну поведінку.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків. Згідно ч.1,2 ст. 27 вказаної Конвенції, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отже, позбавлення відповідача батьківських прав на даний момент, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, враховуючи свідоме нехтування матір'ю своїми батьківськими обов'язками, що знайшло підтвердження під час розгляду справи, на думку суду є єдиним можливим засобом забезпечення дітям спокійного життя, гармонічного виховання в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, як того вимагає ст. 150 СК України.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що ОСОБА_2 маючи можливість виконувати свої обов'язки відносно своїх дітей, не вчиняє відповідних дій, свідомо ухиляється від виконання обов'язків по вихованню дітей, а саме: не проявляє до них ніякої батьківської турботи, не займається їх вихованням, не спілкується з ними в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не надає матеріальної допомоги на їх утримання, що підтверджує ухилення відповідача від виконання обов'язків, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

При цьому застосовуючи такий крайній захід, як позбавлення батьківських прав, суд також враховує, що у разі зміни обставин, що стали підставою для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, вона має право бути поновленою у батьківських правах відносно своєї дитини відповідно до положень ст. 169 СК України.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином судовий збір в розмірі 704,80 гривень підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-283, 289 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10, НОМЕР_1, РНОКПП НОМЕР_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, третя особа - Орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Михайлівської районної державної адміністрації, Код ЄДРПОУ 02126320, місцезнаходження: Запорізька область, Михайлівський район, смт Михайлівка, вул. Центральна, 36, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1, батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Стягнути зі ОСОБА_2 у прибуток держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 08 лютого 2019 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.О. Кравченко