Ухвала суду № 7973910, 26.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2009 р.                                                                       К-8252/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.,

при секретаріКоротковій О.В.

за участю представників: позивача:Ткаченка П.В. відповідача:Власенка В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Приватного підприємства «Проектміськбуд»

на постанову Господарського суду м. Києва від 20.12.2007 року

у справі №25/285-А

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009 року

у справі №22-а-12852/08

за позовом Приватного підприємства «Проектміськбуд»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Проектміськбуд»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 08.08.2005 року №0000732313/0, від 18.10.2005 року №0000732313/1, від 17.01.2006 року №0000732313/2, якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 5339360,00 грн., з яких 3584000,00 грн. –основний платіж та 1755360,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції, а також про визнання частково недійсним рішення про результати розгляду скарги №33355/10/25-01 від 17.10.2005 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 20.12.2007 року (суддя Морозов С.М.), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Усенко В.Г., судді –Малинін В.В., Романчук О.М.), позов задоволено частково: оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнано недійсними в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 4368091,00 грн., з яких 2936487,00 грн. –основний платіж та 1431604,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції, а також визнано недійсним рішення про результати розгляду скарги №33355/10/25-01 від 17.10.2005 року в частині, що стосується залишення без змін податкового повідомлення-рішення №0000732313/0 від 08.08.2005 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Часткове задоволення позову судами попередніх інстанцій обґрунтовано посиланнями на положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», застосувавши які суди дійшли висновку про правомірність донарахування податкових зобов’язань за наслідками взаємовідносин з МПП «Донбаспромзабезпечення»у зв’язку з встановленням факту підписання документів, які позивач надав в підтвердження формування валових витрат, неуповноваженою особою, з огляду на що суди встановили відсутність господарських операцій між позивачем та згаданим підприємством. В той же час, суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованим віднесення до складу валових витрат витрат, пов’язаних з оплатою придбаних товарів (робіт, послуг) ТОВ «Корпорація Індастрі Сітемз», ТОВ «Лагос», ТОВ «ФПК «Тар», ТОВ «Інтерім Гало», ПП «Агроконтракт»та ТОВ «Торгово-промислова корпорація».

Не погодившись з постановленими у справі судовими рішеннями у частині задоволення позовних вимог, ДПІ у Печерському районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у цій частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій було невірно застосовано положення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», адже понесені позивачем витрати не були оформлені належними документами, які б підтверджували їх зв’язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції. Крім того, відповідач вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Позивач також не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій в тій частині, в якій йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог, у зв’язку з чим подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009 року та змінити постанову Господарського суду м. Києва від 20.12.2007 року, задовольнивши позов у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин підпункту 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в силу приписів якого вважає, що податкові накладні, отримані від МПП «Донбаспромзабезпечення», є тими документами, що надають платнику податку право віднести відповідні витрати до складу валових витрат.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено планову виїзну документальну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) ПП «Проектміськбуд»за період з 31.01.2003 року по 31.04.2005 року, за результатами якої складено акт №66/23-13/32308852 від 05.08.2005 року та прийнято оскаржувані рішення.

В акті перевірки, зокрема, зазначено про порушення підприємством пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок включення до складу валових витрат сум витрат, які на момент проведення перевірки залишилися непідтвердженими відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні документи щодо придбання та оплати придбаних товарів (робіт, послуг) є в наявності у позивача (в підтвердження витрат за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Корпорація Індастрі Сітемз»позивачем, зокрема, надано договір купівлі-продажу товарів від 25.03.2004 року, додатки до нього, акт прийому-передачі товару та податкові накладні; з ТОВ «Лагос»- договір купівлі-продажу товару від 29.03.2004 року, відповідні видаткові накладні, податкові накладні та виписки з банківського рахунку про перерахування коштів; з ТОВ «ФПК «Тар»- податкові та видаткові накладні; з ПП «Агроконтракт»- копії договорів, додаткові угоди до них, податкові та видаткові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, з ТОВ «Торгово-промислова корпорація»- договори купівлі-продажу №КП-04/06/Н5 від 30.06.2004 року, від 02.08.2004 року, акти здачі-приймання виконаних робіт, акти поставки товару, а також відповідні видаткові накладні). Обставини перерахування позивачем на користь своїх постачальників коштів за придбані товари (роботи, послуги) відповідачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України спростовані не були.

Крім того, судами попередніх інстанцій був встановлений факт відображення ТОВ «Лагос», ТОВ «ФПК «Тар»та ТОВ «Інтерім Гало»податкових зобов’язань у обсягах, що є більшими від тих зобов’язань, які виникли у зв’язку з укладенням господарських договорів з позивачем.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вищезгаданого Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, витрати за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Корпорація Індастрі Сітемз», ТОВ «Лагос», ТОВ «ФПК «Тар», ТОВ «Інтерім Гало», ПП «Агроконтракт»та ТОВ «Торгово-промислова корпорація»правомірно включені позивачем до складу валових витрат підприємства, оскільки факт придбання товарів (робіт, послуг) підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Що ж стосується витрат, віднесених до складу валових за наслідками взаємовідносин з МПП «Донбаспромзабезпечення», то з цього приводу судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що наявні у матеріалах справи свідчать про те, що документи, видані від імені згаданого підприємства, підписані неуповноваженою особою, що свідчить про недоведеність господарського взаємозв’язку позивача з МПП «Донбаспромзабезпечення».

Наведена обставина виключає висновок про придбання позивачем товару на умовах товарного кредиту у цього підприємства, а відтак і висновок про правомірність формування валових витрат за наслідками господарських взаємовідносин, факту здійснення яких встановлено не було.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується в цій частині з висновком судів попередніх інстанцій про порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Приватного підприємства «Проектміськбуд»залишити без задоволення

2. Постанову Господарського суду м. Києва від 20.12.2007 року у справі №25/285-А та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009 року у справі №22-а-12852/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіКонюшко К.В. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Степашко О.І.