Ухвала суду № 79738344, 31.01.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/41863/16-ц

Провадження № 2-з/761/6/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Пономаренко Н.В., вивчивши матеріали заяви представника позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецармапром» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

25 листопада 2016 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява про стягнення солідарно із вказаних відповідачів на користь позивача заборгованість за договором позики, 3% річних та процентів у розмірі подвійної ставки НБУ та інфляційні збитки у загальному розмірі 24754,95 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_5 від 12 січня 2017 року у справі відкрито провадження.

05 квітня 2017 року надійшла заява представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, майнові та корпоративні права в межах заявленої ціни позову (а.с.30-31).

На підставі розпорядження щодо повторного автоматичного розподілу справи № 01-08-9 від 28 січня 2019 року за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Марчук М.В., протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Пономаренко Н.В., у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_5

Протоколом розподілу від 28.01.2019 року вищевказану заяву про забезпечення позову розподілено для розгляду судді Пономаренко Н.В.

Представник позивача подану заяву про забезпечення позову мотивує тим, що на теперішній час борг відповідачів перед позивачем складає 500 доларів США та 9000 грн., але відповідачі зобов»язання по поверненню позики не виконали, тому з метою попередження передачі права власності на майно, що належить відповідачам іншим особам з метою унеможливлювання вподальшому виконання рішення суду, просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, в тому числі на рахунки в банківських установах майнові та корпоративні права в межах заявленої ціни позову.

Згідно положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути спів мірними із заявленими позовними вимогами.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача суму боргу, враховуючи процентну вкладову та інфляційні витрати у загальному розмірі 24754,95 грн.

В даному випадку слід зазначити, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, заявником не надано до суду доказів на підтвердження перебування у власності відповідачів будь-якого рухомого або нерухомого майна, зокрема Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а також коштів на банківських рахунках.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючи, що заявником не зазначено належного відповідачам майна, не вказаного його ціну, суд позбавлений можливості встановити співмірність заявлених позовних вимог заходу забезпечення позову, який просить застосувати заявник.

Також, слід зазначити, що згідно роз'яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Однак, звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник не навів жодних підстав вважати, що виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову може бути утрудненим чи неможливим, не надав відповідних доказів на підтвердження зазначеного.

На підставі викладеного, враховуючи, що заявник не обґрунтував належним чином необхідність вжиття вказаних заходів забезпечення позову і не зазначив причини, що можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, не конкретизував майно, на яке слід накласти арешт, не надав доказів перебування певного майна у власності відповідачів, не вказав його вартості, суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 149 ЦПК України, суддя,

у х в а л и в :

у задоволенні заяви представника позивача заяви представника позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецармапром» про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: