Рішення № 79735991, 29.01.2019, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 690/89/18

Провадження № 2/698/387/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

за участю секретаря Триліс Я.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Марченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Катеринопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про стягнення заборгованості із заробітної плати, індексації за затримку виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом з вказаним вище позовом, в огрунтування якого зазначив, що з 04.11.1996 року він працює на посаді диспетчера району електромереж у Звенигородському РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго». Також зазначив, що починаючи з 01.09.2017 р. підприємство невчасно виплачує йому заробітну плату, що, зокрема призвело до виникнення заборгованості з виплати заробітної плати за період з 01.01.2018 року 26.03.2018 р. в розмірі 21327,69 грн..

Крім того, позивач просив стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати в звязку з затриманням на один і більше календарних місяців термінів її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари й тарифів на послуги у розмірі 792,27 грн.

Додатково позивач просив стягнути з відповідача 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої несвоєчасною виплатою заробітної плати. Під час судового розгляду вимоги щодо стягнення моральної шкоди збільшив до 30000 грн..

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги щодо стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати та моральної шкоди у розмірі 30000 грн.. При цьому позивач підтвердив, що на час судового розгляду заборгованість із заробітної плати погашена відповідачем у повному обсязі. В обґрунтування розміру заявленої моральної шкоди повідомив суд, що є єдиним годувальником в родині на утриманні якої знаходяться двоє дітей студентів, які навчаються на платних засадах. Тому через затримку виплати заробітної плати був змушений шукати додаткову роботу, зменшуючи час відпочинку і спілкування з родиною, що призвело до погіршення сімейних відносин. Також був змушений позичати кошти у банківських установах та у родичів на оплату невідкладних потреб. Вказані обставини змусили родину економити на харчуванні, що у сукупності призвело до втрати ним та членами родини душевного спокою, погіршення стану психічного та фізичного здоров'я.

Згідно відзиву на позов відповідач зазначив про часткове визнання позовних вимог. Зокрема, в обґрунтування заперечень зазначив, що станом на 22.03.2018 р. ОСОБА_1 мав заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2018 р. по 22.03.2018 р. з них позивачеві виплачено: 22.03.2018 року - заборгованість за січень місяць 2018 року в сумі 7349,21 грн.; 29.03.2018 року - за лютий місяць 2018 року в сумі 13978,48 грн.. Отже, заборгованість із заробітної плати погашена відповідачем у повному обсязі та з цих підстав не підлягає стягненню. Щодо заявленої позивачем виплати компенсації втрати частини заробітної плати на суму 792,27 грн. відповідач зазначає, що проведення розрахунку вказаної суми здійснено позивачем без врахування часткової виплати. В обґрунтування власної позиції позивачем наведено розрахунок згідно якого розмір компенсації складає 676,47 грн., який відповідно визнається відповідачем. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди позивач вважає необґрунтованими, оскільки вважає, що наявність такої шкоди та її розмір не доведені позивачем та не доведено факту протиправних дій відповідача, як обовязкової умови для відшкодування такої шкоди.

В судовому засіданні представник відповідача заявив про визнання позовних вимог у межах, що визначені у відзиві на позов в іншій частині просить відмовити.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

З довідки від 22.03.2018 року № 753 вбачається, що ОСОБА_1 працює в Звенигородському районі енергетичних мережах ПАТ «Черкасиобленерго» на посаді диспетчера та станом на 21.03.2018 року останньому не виплачена заробітна плата у розмірі 21327,69 грн.(а.с.6)

З довідки від 16.10.2018р. № 2928 вбачається, що ОСОБА_1 було виплачено заробітну плату: за січень 2018 року у розмірі 7349,21 грн. - 22.03.2018 року; за лютий 2018 року у розмірі 13978,48 грн. - 29.03.2018 року.(а.с.127)

Відповідно до ст.115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Щодо вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Судом встановлено, що на час судового розгляду відповідачем у повному обсязі проведено виплату заробітної плати за спірний період. Отже, вимоги про стягнення заробітної плати задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення компенсації суд виходить з наступного.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Ст.1 ЗУ "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до вимог ст. ст.2,3 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі і заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі ст. 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року N 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

За таких обставин суд визнає, що вимоги позивача про стягнення компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати є законними. В той же час, суд визнає, що при здійсненні розрахунку позивачем помилково було враховано інфляцію місяця, за який виплачено дохід. При цьому проведений відповідачем розрахунок розміру компенсації ґрунтується на вимогах закону. З огляду на наведене суд вирішує про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації частини заробітку у розмірі 676,47 грн..

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З огляду на встановлене судом порушення прав позивача, яке полягало у тривалій (понад один місяць) затримці виплати нарахованої заробітної плати. З урахуванням наданих позивачем пояснень, щодо негативного впливу вказаного порушення на життя останнього та його родини, суд визнає, що позивач зазнав душевних страждань, які виникли внаслідок необхідності вжиття додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема метою пошуку інших джерел доходу, необхідності заощаджувати на нагальних потребах родини, та безумовно призвели до порушення, встановленого в родині порядку організації життєдіяльності та відпочинку.

З урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, а також з урахуванням встановлених судом обставин справи, які мають істотне значення, суд визнає, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди 30000 грн. є завищеним. Керуючись вимогами розумності і справедливості суд визнає, що з відповідача на користь позивачав рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної несвоєчасною виплатою заробітної плати підлягають стягненню грошові кошти у сумі 1500 грн..

Оцінивши, за своїм внутрішнім переконанням, досліджені у судовому засіданні докази, врахувавши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність законних підстав для їх часткового задоволення, оскільки судом встановлено порушення відповідачем встановлених законом строків виплати заробітної плати, що призвело до заподіяння позивачу моральної шкоди.

Відповідно до п. 3 ст. 141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову суд ухвалює про покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати: судовий збір пропорційно до задоволених вимог (27,28%) у розмірі 480 гривень 67 копійок та витрати на послуги поштового зв'язку у розмірі 36 гривень.

Відповідно до п. 3 ст. 141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову суд ухвалює про покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1114,99 грн., оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору на підставі п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». З цих же підстав відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України частину судового збору, яка підлягає стягненню з позивача належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про стягнення заборгованості із заробітної плати, індексації за затримку виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (ЄДРПОУ 22800735) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1): 676 гривень 47 копійок індексації за затримку виплати заробітної плати та 1500 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної несвоєчасною виплатою заробітної плати.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (ЄДРПОУ 22800735) на користь Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1114 гривень 99 копійок.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ч. 6 ст. 141 ЦПК України судові витрати, які підлягають стягненню з відповідача компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Баранов О.І.