Рішення № 79727225, 11.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 лютого 2019 року № 753/9972/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1доУправління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про представники учасників справи:визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії позивача - ОСОБА_1; відповідача - Кузьменко Л.Є.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1С.) подав на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов, з урахуванням заяви про зменшення та уточнення позовних вимог від 23.10.2018, до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - відповідач або Управління праці та соціального захисту), в якому просить суд:

- визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37447984) щодо відмови ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) у видачі посвідчення особи з інвалідністю війни протиправними;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації прийняти (код ЄДРПОУ 37447984) видати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни".

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає про незаконність відмови відповідачем у наданні ОСОБА_1 статусу інваліда війни.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про правомірність своїх дій вимогам законодавства України.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти позиції відповідача та вважає її недостовірною та необгрунтованою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 753/9972/18 та призначено справу у підготовче засідання на 04.10.2018.

У підготовчому засіданні 04.10.2018 оголошено перерву до 13.11.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2018 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.12.2018.

В судовому засіданні 18.12.2018 позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача заперечив проти позову.

Окрім того, представники позивача та відповідача звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач з 23.08.1982 по 23.10.1988 працював зварювальником в цеху централізованого ремонту на чорнобильській атомній станції.

У період з 26.04.1986 по 23.10.1988 ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується його посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії серія А № 109673. Відповідно до вкладки № 691945 до вищевказаного посвідчення позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Також позивачем до позовної заяви, на підтвердження його безпосередньої участі у формуваннях Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, додано інформаційну Довідку (про участь у формуваннях ЦО) від 25.10.2017 № 01.1-14/1664-13 Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації Чорнобильської катастрофи; Довідку від 21.11.2002 № 16644 Чорнобильської АЕС, Довідку від 23.11.1988 № 876 Чорнобильської АЕС, Справку від 14.05.2018 № 0104-82 ДСП "Чорнобильська АЕС", копію Трудової книжки.

Відповідно до довідки до акта огляду № 17 МСЕК серії КА-2 № 000971 позивачу встановлена друга група інвалідності, захворювання пов'язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

10.04.2018 позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з проханням встановити йому статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

За результатами розгляду заяви позивача Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації листом від 13.04.2018 № 01-08/3448 відмовило позивачу у визнанні відповідного статусу та видачі посвідчення, посилаючись на відсутність документальних підтверджень залучення позивача до складу формувань цивільної оборони.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги таке.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначаються Законом України від 22.10.1993р. № 3551-XІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XІІ).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 3551-XII до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно п. 9 ст. 7 Закону № 3551-XII до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Суд зазначає, що з матеріалів справи, зокрема документів доданих до позовної заяви, вбачається факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом № 796-ХІІ. Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст.7 Закону № 3551-ХІІ), окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено), необхідно виконати умову щодо прийняття такою особою участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку про те, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, немає.

Документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої Управлінню праці та соціального захисту, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що вона брала участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надала. Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону № 796-ХІІ).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 368/1579/14, від 10 травня 2018 року у справі № 279/12162/15-а, від 07 червня 2018 року у справі № 377/797/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 279/2285/16-а та від 18 жовтня 2018 року у справі № 753/12234/17.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко