Рішення № 79724847, 05.02.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2019 р. справа № 0940/2137/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панікара І.В.,

за участю секретаря судового засідання Подольської Т.М.,

представника позивача: Харука Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 38 913,23 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2018 року Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 38 913,23 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача наявна податкова заборгованість, нарахована згідно податкового повідомлення - рішення за № 0000161701 від 15.03.2016 року з податку на доходи фізичних осіб в сумі 38 913,23 гривень. Оскільки заборгованість добровільно відповідачем не погашена, позивач просить стягнути її в судовому порядку.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Процесуальним правом подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, про поважність причин ненадання такого відзиву не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового розгляду належним чином повідомлений.

За вказаних обставин суд повважав, що розгляд справи можливий за відсутності відповідача, із врахуванням положень статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 08.02.2016 року № 13 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків громадянина ОСОБА_2 (а.с.23), головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб, 02.03.2015 року проведена перевірка фізичної особи ОСОБА_2, Р.Н.О.К.П.П. НОМЕР_2, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податку на доходи фізичних осіб з отриманих доходів за 2013 рік.

За результатами перевірки складено Акт за № 57/17-01/НОМЕР_2, яким задокументовано виявлені порушення, а саме:

- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 164.2.17 "д" пункту 164.2 статті 164, пункту 179.1, пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, а саме, не подання річної декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік (а.с. 16-18).

Так, перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з отриманих доходів у вигляді додаткового блага за 2013 рік, на підставі проведеного аналізу відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, встановлено, що у 2013 році відповідачем отримано дохід у вигляді додаткового блага в сумі 207537,23 гривень від АТ "Райфайзен Банк Аваль".

Так, АТ "Райфайзен Банк Аваль" здійснено анулювання боргу на загальну суму 207537,23 гривень за самостійним рішенням, вручивши боржнику ОСОБА_2 відповідне повідомлення про таке анулювання боргу та відображено дану операцію в Податковому рахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) на загальну суму 207537,23 гривень за 2 квартал 2013 року.

Встановлено, що громадянин ОСОБА_2 на час перевірки декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік не подав, податок на доходи фізичних осіб з отриманих у 2013 році доходів не сплатив.

15.03.2016 року на підставі акта за № 57/17-01/НОМЕР_2 від 02.03.2015 року, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000161701 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування, сума грошового зобов'язання збільшена на 31130,58 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 7782,65 гривень (а.с. 11).

Надаючи правову оцінку наявності підстав для відмови чи задоволення позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом га законами з питань митної справи.

Згідно статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу 1 підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно пункту 167.1. статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

У відповідності до підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно положень пунктів 179.1. 179.7. статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу та самостійно, до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У відповідності до абзацу четвертого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Проте, доказів наявності розпочатої процедури оскарження чи звернення до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу відповідачем на надано. Водночас, позивач стверджує, що дане податкове повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувалось.

Таким чином, оскільки податкові повідомлення-рішення, якими нараховані штрафні санкції, відповідачем отримано, у визначеному порядку не оскаржувалось, у встановлені терміни не сплачено, то такі суми грошового зобов'язання є узгодженими.

Відповідно до підпункту пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України одним із обов'язків платника податків є обов'язок своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, позивачем на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 11.10.2017 року за № 19734-17/908, яку відповідач залишив без реагування, а податковий борг за ним, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов'язань, не сплатив (а.с. 13).

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 38 913,23 гривень, утворюють податковий борг відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомленнями - рішеннями за № 0000161701 від 15.03.2016 року, податковою вимогою форми "Ф" за № 19734-17/908 від 11.10.2017 року, довідкою про наявність податкового боргу, а також обліковою карткою платника податків, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 9 - 13).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг з податку на доходи фізичних осіб та військового збору в розмірі 38913,23 гривень. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про стягнення з ОСОБА_2 податкового боргу в розмірі 38913,23 гривень, є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

У відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо розподілу судових витрат вирішення судовим рішенням не потребують.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області - задоволити.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують платника, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, в дохід бюджету податковий борг в розмірі 38 913 (тридцять вісім тисяч девятсот тринадцять) гривень 23 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності 20, м. Івано-Франківськ, 76018);

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_1

Суддя Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі 11 лютого 2019 р.