Рішення № 79724774, 31.01.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2019 р. Справа № 480/4288/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Михайленко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Дудченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/4288/18

за позовом ОСОБА_1

до Сумської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці ДФС (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 07.09.2018 № UА805180/2018/000110/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.09.2018 № UА805180/2018/00464.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що винесення вказаних рішення та картки відмови є свідченням порушення відповідачем як суб'єктом владних повноважень прав та інтересів позивача, адже їх прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно, упереджено, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення. Також позивач зазначає, що посадовими особами митного органу було безпідставно використано дані Інтернет сайту autoastat.com, як джерело інформації про вартість придбаного позивачем автомобіля.

Ухвалою суду від 22.11.2018 відкрито провадження у справі, розгляд проводиться за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 11.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні. У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем були подані документи не в повному обсязі, не здійснено жодної спроби підтвердити ціну, що сплачена за товар (неподання платіжних документів, що підтверджують сплачену ціну за автомобіль та за його перевезення до митного кордону України), тому зроблено висновок про неможливість використання основного методу визначення митної вартості товару - за ціною договору, та здійснено коригування заявленої митної вартості за другорядним методом згідно з положеннями ст. 59 МК України.

Заслухавши позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21 серпня 2018 року декларантом позивача до Сумської митниці ДФС подано попередню електронну митну декларацію № UA805180/2018/016417, яка була оформлена відповідачем (а.с. 17).

30.08.2018 декларантом позивача до Сумської митниці ДФС подано митну декларацію (типу додаткова до попередньої) № UA805180/2018/016975 (а.с. 18), згідно з якою пред'являвся до митного оформлення транспортний засіб особистого використання «легковий автомобіль, що був у використанні. Марка VOLVO, модель XC90. Ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_2. Авто після ДТП, який придбано позивачем у США за ціною 9900,00 дол. США. У митній декларації № UA805180/2018/016975 декларантом зазначено відомості про вартість товару у розмірі 478344, 76 грн. (17013,00 дол. США) відповідно до статистичної вартості транспортного засобу, визначеної на підставі експертного висновку автотоварознавчого дослідження № 036/2018 від 29.08.2018 (а.с. 26-34).

Декларантом разом із митною декларацією подано скан-копії товаросупровідних документів:

- рахунку-фактури № B-110075 від 25.05.2018;

- акту про проведення огляду № UA209060/2018/38248 від 23.08.2018;

- сертифікату про походження № 404849181237961 від 14.05.2018;

- експертного висновку автотоварознавчого дослідження № 036/2018 від 29.08.2018;

- платіжних квитанцій № ПН № 2009 від 21.08.2018 та № ПН2181 від 29.08.2018;

- Паспортний документ та довіреність (а.с.23-29).

Після прийняття митної декларації до митного оформлення 30.08.2018 інспектором митниці направлено декларантові електронне повідомлення такого змісту «у відповідності до вимог статей 53 та 368 МК України необхідно надати документи, що підтверджують вартість транспортного засобу, зазначену в касових або товарних чеках, ярликах, інших банківських платіжних документах, які містять відомості щодо вартості таких транспортних засобів».

Декларантом позивача 06.09.2018 до митниці направлено заяву № б/н від 06.09.2018, в якій повідомлялось про відсутність затребуваних додаткових документів на підтвердження вартості транспортного засобу і прохання керуватись вже наданими до митного оформлення документами (а.с. 88).

07.09.2018 Сумська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товару № UA805180/2018/000110/2 (а.с. 19), згідно з яким заявлену декларантом митну вартість скориговано «за ціною договору, щодо ідентичних товарів» і її розмір підвищено з 17013,00 дол. США до 23600,00 дол. США, що потягло за собою збільшення розміру митних платежів з 173752,53 грн. до 233867,92 грн. (різниця складає 60115,39 грн.).

Відповідачем винесено також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2С18/00464 (а.с. 20), згідно з якою зобов'язано декларанта заповнити нову митну декларацію з урахуванням рішення № UA805180/2018/000110/2.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, декларантом надано до митниці декларацію митної вартості, рахунок-фактуру № B-110075 від 25.05.2018; акт про проведення огляду № UA209060/2018/38248 від 23.08.2018; сертифікат про походження № 404849181237961 від 14.05.2018; експертний висновок автотоварознавчого дослідження № 036/2018 від 29.08.2018; платіжні квитанції № ПН № 2009 від 21.08.2018 та № ПН2181 від 29.08.2018; паспортний документ, довіреність (а.с. 21-39).

Як зазначив в судовому засіданні представник позивача, банківські платіжні документи не надавались у зв'язку з їх відсутністю, транспортні (перевізні) документи на надавались у зв'язку з відсутністю понесених позивачем витрат на транспортування автомобіля, імпорт автомобіля, придбаного позивачем, не підлягає ліцензуванню, страхування автомобіля також позивачем не здійснювалось. Вказане свідчить про виконання декларантом вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та надання усіх необхідних документів для підтвердження митної вартості автомобіля.

Згідно із ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В той же час, ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

В свою чергу статтею 57 Митного кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як встановлено з матеріалів справи, у митній декларації № UA805180/2018/016975 декларантом у графі 43 обрано шостий метод визначення вартості товару - резервний.

Згідно із ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч. 2 ст. 64).

При цьому, як було зазначено вище, інспектором застосовано другий метод визначення митної вартості товару "за ціною договору щодо ідентичних товарів".

Згідно із ст. 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

В ході розгляду справи встановлено, що інспектором митниці в якості підстав для коригування заявленої митної вартості зазначено цінову інформацію з інтернет-сайту www.AutoAStat.com (а.с. 89), на якому наявні відомості про те, що фінансова ставка на лот продажу: автомобіль VOLVO, модель XC90. Ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_2 становить 23200 дол. США, а також про вартість транспортування до кордону України подібних товарів з ідентичної країни відправлення, але не вказано конкретних числових даних цих коригувань за кожною складовою. Також, не вказано ані джерел інформації про вартість транспортування до кордону України подібних товарів з ідентичної країни відправлення, а ні конкретного посилання на інтернет-сторінку з вартістю фактичного продажу оцінюваного товару.

Враховуючи, що вищевказана інформація стосується конкретного автомобіля, придбаного позивачем, суд вважає, що посадовою особою митного органу було порушено одну з основних вимог ст. 59 МК України, а саме, що за основу для визначення вартості береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни.

Крім того, з інформації розміщеної на сторінці інтернет-сайту www.AutoAStat.com не можливо встановити, що саме слід розуміти під поняттям "фінансова ставка", а тому такі відомості не можуть свідчити про реальну вартість товару.

Суд зазначає, що інформація з сайту www.AutoAStat.com не може бути використана, як належне джерело цінової інформації, оскільки адміністратор сайту не несе відповідальності за надану інформацію, вся інформація є показовою. Дана обставина підтверджується скріншотом інтернет-сторінки сайту www.AutoAStat.com (а.с. 105). При цьому, інспектором митниці не проводився аналіз цінової інформації щодо ідентичних товарів з інших джерел інформації, окрім сайту www.AutoAStat.com.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що оскаржені рішення не відповідають критеріям, викладеним в ч. 2 ст. 2 КАС України, відтак позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 07.09.2018 № UА805180/2018/000110/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.09.2018 № UА805180/2018/00464 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача відшкодувати понесені ним судові витрати у розмірі 6104, 80 грн. суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підтвердження витрат на правову допомогу, надану протягом розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем додано до матеріалів справи: витяг з договору про надання правової допомоги по адміністративній справі від 18.09.2018, ордер СМ № 664, копії акту наданих послуг (виконаних робіт) до договору про надання правової допомоги від 18.09.2018, розрахункового документа № 08 від 16.11.2018 на суму 5000 грн., квитанції від 16.11.2018 на суму 5000 грн., попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (а.с. 67-72).

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи та надані адвокатом послуги, а тому частково задовольняє вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.

Так, у пункті 1 акту наданих послуг (виконаних робіт) до договору про надання правової допомоги від 18.09.2018, а також у розрахунковому документі № 08 від 16.11.2018, зазначено, що Виконавець надав, а Замовник прийняв послуги у виді правової допомоги, а саме: 1.1. Консультація (1 година робочого часу) - 500 гривень; 1.2. Ознайомлення з матеріалами справи (2 години робочого часу) - 1000 гривень; 1.3. Підготовка до участі та участь в судовому засіданні в суді першої інстанції (1 година робочого часу) - 500 гривень.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність належного підтвердження надання послуг правової допомоги, зазначених у підпунктах 1.1, 1.2, 1.3 вищевказаного акту, оскільки адвокатом не надано детального опису послуг, не зазначено, з яких саме питань надано консультацію, які конкретно процесуальні документи та по якій справі були складені. Також, у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що адвокат ознайомлювався з матеріалами справи.

Необґрунтованими, на думку суду, є й витрати позивача на оплату послуг перекладача у розмірі 400 грн., тому що під час розгляду даної справи перекладач не залучався, а отже такі витрати не можуть бути віднесені до судових витрат.

Водночас, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування йому за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС витрат на правову допомогу у розмірі 500 грн., а саме витрат на участь адвоката у судовому засіданні протягом 1 години, оскільки вказаний факт належним чином підтверджується наявними в матеріалах справи протоколами судових засідань (а.с. 95, 107, 113, 122).

Крім того, суд вважає, що позивачу необхідно відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС витрати зі сплати судового збору в сумі 704,80 грн., сплаченого ним згідно квитанції від 16.11.2018 № 0.0.1187201261.1 (а.с. 4).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 07.09.2018 № UА805180/2018/000110/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Сумської митниці ДФС від 07.09.2018 № UА805180/2018/00464.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, 40020, ідентифікаційний код 39420037) судові витрати на правову допомогу у розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст рішення складений та підписаний 11.02.2019.