Рішення № 79722986, 06.02.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2019 р. справа № 0940/2278/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Могили А.Б.

за участі:

секретаря судового засідання Озара О.Я.,

представника позивача Сторожука А.Л., Госедла Р.І.,

представника відповідача Юрчука Ю.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євродор" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБС" звернулося в суд із позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України №749272/32872788 від 31.05.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1315 від 04.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, зобов'язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну № 1315 від 04.12.2017, визнання протиправним та скасувати рішення комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України від 20.06.2018 №13194/32872788/2.

Третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євродор".

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "ПБС" в реєстрації податкової накладної № 1315 від 04.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято безпідставно та всупереч вимогам пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. Контролюючим органом в квитанції, складеній за результатами прийняття податкової накладної вказано критерій (критерії) оцінки ступеня ризиків, який взагалі відсутній в п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН - невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД 42.11.20. А згідно ДК 016:2010-код 42.11.20 це послуги будування автомобільних доріг і автомагістралей, інших доріг, елементів доріг. Оскільки позивач самостійно надає такі послуги (є виробником), обсяг постачання не може відповідати обсягам придбання згідно вказаного коду. Окрім того, ТОВ "Компанія "Євродор" оплатило на рахунок позивача попередню оплату в розмірі 4550000 грн. та до спірних правовідносин пп.1 п.6 Критеріїв не застосовується, так як послуги з ремонту автодоріг позивач буде надавати в майбутньому, а не в момент отримання попередньої оплати та виписки податкових накладних.

При цьому, позивачем на вимогу контролюючого органу було надано пояснення та всі необхідні документи, які підтверджують проведення господарської операції позивача з контрагентом, що є достатніми підставами для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію вищевказаної податкової накладної № 1315 від 04.12.2017.

Ухвалою від 03.12.2018 Івано-Франківським окружним адміністративним судом позовну заяву залишено без руху.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 відмовлено в задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про залишення позовної заяви без розгляду.

Державна фіскальна служба України скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.01.2019, за змістом якого представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив. В обґрунтування зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ПБС" було подано 28.12.2017 в електронному вигляді на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1315 від 04.12.2017, однак реєстрацію такої контролюючим органом було призупинено із пропозицією подати додаткові документи чи пояснення, достатні для проведення такої реєстрації. Зокрема, за результатами опрацювання СМ КОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:42.11.20. Комісія Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, 31.05.2018 прийняла рішення №749272/32872788 про відмову в реєстрації податкової накладної, підставою для прийняття якого слугувало неподання платником податків копій документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів. За вказаних обставин представник відповідача вважає, що оскаржуване рішення є правомірним, прийнятим контролюючим органом в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений нормами діючого законодавства.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євродор" 17.01.2019 подано письмові пояснення, згідно яких представник третьої особи підтвердив факт укладення у жовтні 2017 року між Товариством та позивачем договору №7/10 на виконання робіт з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Н-03 Житомир-Чернівці на загальну суму 18365325,13 грн. На виконання умов вказаного договору Товариство здійснило попередню оплату вартості робіт позивачем у сумі 4550000 грн., що підтверджується платіжним доручення №1212 від 04.12.2017. Свої зобов'язання по даному договору позивач виконав в повному обсязі. Службою автомобільних доріг у Чернівецькій області здійснено перевірки поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євродор" до здачі роботи по поточному середньому ремонту автомобільні дороги, в тому числі і роботи виконані позивачем, які прийнято без зауважень та як наслідок оплачено.

У відповіді на відзив (21.01.2019) позивач зазначив, що оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Не визначення фіскальним органом конкретних підстав прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів. Ні податкова накладна №1408 від 26.12.2017, ані акти виконаних робіт не були підставою для виписки податкової накладної №1315 від 04.12.2017, а картка особового рахунку по контрагенту ТОВ "Євродор" на дату виписки податкової накладної №1315 від 04.12.2017 відображала тільки отримання авансу згідно платіжного доручення від 04.12.2017.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позовній заяві, просили позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову в зв'язку з його безпідставністю.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Євродор" в судове засідання не з'явився, в письмових поясненнях просив розгляд справи проводити за відсутності представника, позовні вимоги підтримав.

Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши усні пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБС" зареєстроване як юридична особа в 2004 році. Основними видами діяльності є будівництво доріг і автострад, будівництво мостів і тунелів, купівля-продаж різних товарів, проведення різного роду будівельних робіт.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПБС" (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євродор" (генпідрядник) 07.10.2017 укладено договір субпідряду №7/10 за предметом якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи з «поточного середнього ремонту автомобільної дороги Н-03 Житомир-Чернівці на ділянці км 311+764-км 317+564 (в т.ч. проектні) код за ДК 021:2015 (45233142-6 Ремонт доріг)». Регенерація та укладання конструктивних шарів дорожнього одягу за технологією "холодний ресайклінг". Ціна договору становить 18365325,13 грн. (а.с.14-17).

Пунктом 4.3 даного договору передбачено здійснення попередньої оплати у розмірі 30% вартості робіт.

Платіжним доручення №1212 від 04.12.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Євродор" здійснено попередню оплату в сумі 4550000 грн. (а.с.18).

Датою передачі робіт від субпідрядника генпідряднику, вважається дата підписання акту приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт.

На виконання вищевказаного договору, за правилами «першої події» (отримання попередньої оплати) позивачем 04.12.2017 сформовано податкову накладну №1315 на суму 4550000 (а.с.19).

З метою зарахування податку на додану вартість позивач подав в електронному вигляді виписану 04.12.2017 податкову накладну №1315 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових декларацій.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування, серед іншого, є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (підпункт "а"); постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "б").

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку (підпункт "а"); дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (підпункт "б").

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отримавши податкову накладу №1315 від 04.12.2017, Державна фіскальна служба України 28.12.2017 надіслала позивачу квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної, з підстав відповідності критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах з УКТ ЗЕД:42.11.20. Запропоновано позивачу надати контролюючому органу пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної (а.с.20).

В свою чергу, позивач надіслав контролюючому органу в електронному вигляді повідомлення від 22.05.2018 №6 де зазначив про попередню оплату наданих послуг, а також направив відповідні документи (договір субпідряду, платіжне доручення, перелік основних засобів) на підтвердження можливості ведення господарської діяльності, в тому числі надання послуг з ремонту автодоріг (а.с.21-34).

Однак Комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, 31.05.2018 прийнято рішення: №749272/32872788 про відмову в реєстрації податкової накладної №1315 від 04.12.2017. Підставою для такої відмови контролюючим органом визначено ненадання платником податку копій документів, зокрема первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (а.с.35).

Не погодившись з оскаржуваним рішеннями Комісії від 31.05.2018 №749272/32872788 про відмову в реєстрації податкової накладної №1315 від 04.12.2017, позивач 11.06.2018 подав скаргу №1106-18, разом із документами на підтвердження обставин викладених в ній, зокрема договором субпідряду №7/10 від 07.10.2017, платіжним дорученням №1212 від 04.12.2017, переліком основних засобів, податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (а.с.36-57).

Рішенням комісії з питань розгляду скарг від 20.06.2018 №13194/32872788/2 залишено скаргу без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної без змін (а.с.58)

Згідно з пунктом 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних, забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 74.3 статті 74 Податкового кодексу України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

В свою чергу, механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України за №1246 від 29.12.2010.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної /розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до підпункту 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно матеріалів справи, у квитанції від 28.12.2017 контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567.

Проте, у вказаній квитанції не вказано, ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку необхідних документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстру податкових накладних.

Згідно пункту 6 Критеріїв, моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

Відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів наказу №567 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З системного аналізу наведених вище положень вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 14 Порядку перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до пункту 15 вказаного Порядку, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

За правилами пункту 16 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно пунктами 18, 20, 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісією контролюючого органу рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як встановлено судом вище, підставою для відмови у реєстрації податкової накладної від 04.12.2017 №1315 контролюючий орган визначив -неподання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Проте, всупереч вимогам Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, Комісією Державної фіскальної служби в оскаржуваному рішенні від 31.05.2018 №749272/32872788 не вказано в чому саме невідповідність поданих платником первинних документів та чому вказані документи є недостатніми.

На підставі наведеного, суд вважає, що оскаржуване рішення від 31.05.2018 №749272/32872788 не містять чіткого визначення підстав прийняття комісією відповідача рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

При цьому, суд зауважує, що оскільки до позивача було встановлено критерій оцінки ступеня ризиків - невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах УКТ ЗЕД: 1206 Комісією Державної фіскальної служби безпідставно не враховано пояснення та документи позивача, що він самостійно надає вказані послуги по будуванні автомобільних доріг (є виробником), що унеможливлює наявність у позивача відповідності обсягів постачання обсягам придбання по товару за відповідним УКТ ЗЕД визначеним у податкових накладних.

Так, на підтвердження наведених доводів, позивач надав контролюючому органу необхідний перелік первинних документів, які відображають весь процес надання послуг по будівництві автомобільних доріг, і тим самим підтверджують реальність здійснення операцій по податковій накладній від 04.12.2017 №1315.

Зокрема, як встановлено судом вище, позивач на підставі договору №7/10 від 07.10.2017 надав послуги по виконанню робіт з поточного середнього ремонту автомобільної догори. Платіжним дорученням здійснено попередню оплату у розмірі 30% вартості робіт, що становить 4550000 грн. за правилами «першої події» (отримання попередньої оплати) позивачем виписано на направлено на реєстрацію податкову накладну від 04.12.2017 №1315.

Наведені документи були досліджені судом під час розгляду справи, будь-яких даних, які б викликали сумнів в їх достовірності чи недійсності суд самостійно не встановив, а відповідач таких даних не навів.

Відповідачем не враховано того факту, що податкову накладну позивач виписав по першій події, а саме поступлення авансу згідно договору від 07.10.2017, на момент подачі вказаної податкової накладної, роботи по ремонту автодоріг не завершені, та мали бути виконані в майбутньому, що унеможливлює подання документів пов'язаних із наданням послуг по даному договору.

Таким чином, на момент прийняття Комісією Державної фіскальної служби оскаржуваного рішення від 31.05.2018 №749272/32872788 про відмову в реєстрації податкової накладної №1315 від 04.12.2017, в контролюючого органу були всі необхідні документи, складені позивачем відповідно до законодавства, та достатні для прийняття Комісією Державної фіскальної служби України рішень про реєстрацію податкової накладеної.

При цьому, суд вказує на те, що факт зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не спростовує факту здійснення платником податків господарських операцій та факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також те, що такі документи були надані контролюючому органу, суд дійшов висновку, що в Державної фіскальної служби України були відсутні правові підстави для відмови позивачу в реєстрації податкової накладеної.

В матеріалах справи наявні документи, що підтверджують реальність здійснення господарської операції із контрагентом позивача, які були сформовані в процесі виконання позивачем робіт за результатами виконання таких, зокрема довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2017, акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року (а.с.62-75).

Таким чином є безпідставним зупинення реєстрації податкової накладної як передумови прийняття відповідних рішень Комісії, оскільки у квитанції від 28.12.2017 року, відповідачем не вказано ані конкретного критерію (відповідного підпункту пункту шостого) оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567. Натомість платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарської операції.

Всупереч визначеній у рішенні підставі їх прийняття, податковим органом у рішенні не наведено жодного порушення норми матеріального права, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Таким чином, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, згідно частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В даному випадку, позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог щодо скасування спірного рішення Державної фіскальної служби України.

За вищевказаних обставин, Комісія Державної фіскальної служби України прийняла рішення від 31.05.2018 №749272/32872788 про відмову в реєстрації податкової накладної №1315 від 04.12.2017, без урахування всіх обставин, що мали значення для її прийняття, а тому оскаржуване рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Як наслідок, враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення комісії Державної фіскальної служби України від 31.05.2018 №749272/32872788 про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, слід визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 20.06.2018 за № 13194/32872788/2, яким залишено скаргу ТОВ "ПБС" без задоволення та рішення комісії ДФС від 31.05.2018 №749272/32872788 - без змін. Суд додатково вказує на невмотивованість рішення, прийнятого за результатом розгляду скарги та його невідповідність вимогам пункту 16 Порядку розгляду скарг на рішення комісії Державної фіскальної служби про відмову у реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2017 за № 485.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 04.12.2017 №1315, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010, якими передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до Державної фіскальної служби відповідного рішення суду). У разі надходження до Державної фіскальної служби рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому, датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України та Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та зазначення дати її реєстрації.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (Case of Chuykina v. Ukraine) (Заява N28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

В даному випадку, задоволення судом позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 04.12.2017 №1315 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що даний позов слід задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" сплачений судовий збір в розмірі 5286 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №749272/32872788 від 31.05.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1315 від 04.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну№ 1315 від 04.12.2017.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України від 20.06.2018 №13194/32872788/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" (код ЄДРПОУ 32872788, вул.Тичини, будинок 8-А, місто Івано-Франківськ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, Львівська площа 8, м. Київ-53) 5286 грн. (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість)грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Рішення складене в повному обсязі 11 лютого 2019 р.