Рішення № 79722488, 04.02.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 лютого 2019 р. Справа № 120/4378/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Островерха Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: стягнення одноразової грошової допомоги

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про стягнення одноразової грошової допомоги.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що 06.09.2018 року він, як колишній працівник податкової міліції, у зв'язку із встановленням після звільнення зі служби інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, звернувся до відповідача із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги. Разом із тим, листом від 13.09.2018 року №8487/Г/02-32-04-01 позивача повідомлено про те, що підстави для оформлення та проведення даної виплати відсутні, оскільки відповідно до Закону України "Про національну поліції" 07.11.2015 року втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 04.12.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 03.01.2019 року.

Судове засідання 03.01.2019 року відкладено до 04.02.2019 року, у зв'язку з неявкою позивача.

У судовому засіданні 04.02.2019 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду. При цьому, позовні вимоги, із урахуванням заяви про їх уточнення, представник позивача підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, пов'язаної із проходженням служби в органах податкової міліції, відсутні, оскільки Закон України "Про міліцію" втратив чинність.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що наказом Головного управління ДФС у Вінницькій області №279-о від 09.12.2016 року позивача звільнено зі служби в податковій міліції в запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом "б" (за станом здоров'я).

Згідно довідки обласної МСЕК № 1 серії 12 ААА № 578332 від 28.12.2016 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності по захворюванню, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, строком до 01.01.2018 року, з подальшим переглядом групи інвалідності в грудні 2017 року.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 06.09.2018 року він звернувся до відповідача із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, пов'язаної із проходженням служби в органах податкової міліції.

Разом із тим, листом від 13.09.2018 року №8487/Г/02-32-04-01 позивача повідомлено про те, що підстави для оформлення та проведення даної виплати відсутні, оскільки відповідно до Закону України "Про національну поліції" 07.11.2015 року втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діяльність податкової міліції регулюється Розділом ХVІІІ Податкового кодексу України.

Статтею 356 Податкового кодексу України передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Отже, статтею 23 Закону України "Про міліцію" передбачено, що право на одноразову грошову допомогу у працівника податкової міліції виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання, яке мало місце в період її проходження.

Закон України "Про міліцію" втратив чинність 07.11.2015 року в зв'язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до абзацу 3 пункту 15 розділу XI прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про Національну поліцію".

Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі та з підстав, визначених Законом України "Про міліцію" зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про Національну поліцію". Тому, доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію", суд вважає безпідставними.

Наявність зв'язку між захворюванням позивача, внаслідок якого останнім втрачено працездатність та йому встановлено інвалідність, та проходженням служби в органах внутрішніх справ не заперечується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 28 березня 2018 року по справі №813/3091/16, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.

Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію", суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Вінницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності ІІІ групи, тобто 28.12.2016 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1);

Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).

Повний текст рішення складено 11.02.2019 року.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна